Адміністративно-територіальна реформа триває і на Івано-Франківщині. Села й селища починають бачити одне в одному не сусіда, а потенційного або партнера, або конкурента, з яким дуже скоро доведеться мати спільний бюджет, стратегічний план розвитку та адміністративний центр.
Станом на нині ймовірний адміністративний поділ Івано-Франківщини на громади виглядає так. Клацни на мапу і побачиш її детально
Гуцули — народ гоноровий, і вболівають, аби саме їхнє село стало «центровим». Так, помітне змагання між селами Космачем та Шешорами, що на Косівщині. Космач є найбільшим за площею селом в Україні, заслужено вважається центром мистецтв та ремесел Гуцульщини. Шешори — знаменитий курорт і місце для багатьох етнофестивалів. Деякі села, які досі належали до одного району, відтепер можуть перейти до іншого, бо це буде просто зручно. Так, «прикордонні» Розтоки вирішують: до Косова їм чи до Верховини.
Під час поділу простежується разючий розрив у розвитку потенційних нових громад. Наприклад, у Галицькому районі, окрім власне Галицької об'єднаної територіальної громади (ОТГ) та Бурштинської, за нормами відстаней та чисельності мешканців напрошується ще одна, Більшівцівська. Селище міського типу Більшівці свого часу було повноцінним районним центром з розвиненими рибгоспом, тваринництвом, бакалійним виробництвом, але в сучасних реаліях занепад очевидний, тож у разі обрання центром громади йому потрібна буде особлива фінансова терапія.
Надвірнянщина поки що розділилась на 5 громад, хоча це не остаточно. Якщо з Надвірною і Делятином як адмінцентрами ОТГ все зрозуміло, то гірське село Зелена є рівне серед рівних: такі самі бездоріжжя та бідність, як у Пасічній і Бистриці. Перевага одна — воно у центрі цієї «цивілізації». Тож є надія, що відтепер пожежний загін встигатиме доїжджати до краю Бистриці вчасно, а не заставати згарище.
Деякі райони ще не визначилися з центрами громад. Все це не від доброго життя. Десь є загальноосвітня школа, десь лікарня, десь дислокація служби «101». Все й одразу буває рідко. Попри все визначальною буде активність громади у цьому разі не як адміністративної одиниці, а як громадянського суспільства, від якого залежатиме розвиток рідної місцини, контроль за фінансами, яких обіцяють якнайбільше, врешті-решт обрання компетентних та чесних людей з-поміж себе. Не останню роль відіграє створення дієвих статутів територіальних громад, які покликані, серед іншого, захистити земельні та майнові права величезної громади, що живе під спільним дахом.
Івано-Франківськ як найбільш розвинена територіальна громада, втім, зовсім не приваблює довколишні села до приєднання.
Чимало населених пунктів подалі від Івано-Франківська теж декларують свою осібність. Наприклад, село Манява, що на Богородчанщині, за законом мало б об'єднати в собі ще двох сусідів, аби сягнути 9 тисяч мешканців. Але ані Манява, ані суміжні села не в захопленні від такого «шлюбу». Манява мотивує, що через таке реформування втратить свою значимість як духовного центру через відомий монастир. Подібно міркує і Старуня, яка претендує на окрему громаду через грязьовий вулкан та перспективи створення «Парку льодовикового періоду». Однак чи це є позиція всієї громади цих сіл, а чи тільки представників влади, які не хочуть втрачати повноважень, виділити важко.
Згори, а саме з Мінрегіонбуду, підганяють: у Києві мають лежати Перспективні плани розвитку територіальних громад якнайшвидше, однак сільські мешканці знають про це небагато. У багатьох селах сходини селян лише плануються. Та все ж кмітливіші вже в аванґарді. Тисменицький район уже прозвітував про готовість 8 сіл об'єднатися в одну громаду. «Там ініціативні голови. Вони трохи наб'ють ґуль, але отримають преференції. Першими дістануть кошти Фонду реґіонального розвитку для розбудови власної інфраструктури уже в 2015 році», — запевнив директор Офісу реформ в Івано-Франківській області Дмитро Дзвінчук.
Найбільше місцевий люд незалежно від того, хто з ким об'єднається, турбують питання землі. Карти адміністративного поділу накреслені так, що ділянки за межами населених пунктів дотепер не вважаються громадськими. Там юрисдикція, а часом і свавілля, Держкоземінспекції. Тож логічно, що у нових об'єднаних власників не мало би бути «сірих зон». Але це ще належить узаконити, як і прислухатися до інших пропозицій Івано-Франківщини. Серед них і розширення податкових надходжень до неміських громад, зокрема не 60% податку з доходів фізичних осіб, як заплановано на 2016 рік, а бодай 85%. Попри це треба, на думку місцевого Офісу реформ, адмініструвати цей вид податку не за місцем праці працівника, а за локацією його проживання. Тоді цей мешканець знатиме, куди йтимуть його податки, і вболіватиме за них.
Податок на нерухомість досі розраховується на основі мінімальної зарплатні, а не оціночної вартості нерухомості, яка суттєво коливається залежно від розміру населених пунктів. А цей платіж повністю сідатиме в скарбницю ОТГ згідно з фіскальною реформою, тож що там набереться, копійки чи на хліб з маслом, мусить бути додатково вреґульовано, на думку місцевих рад, які цими днями лише те і роблять, що рахують потенційні надходження потенційних громад до потенційного бюджету.
Адміністративно-територіальну реформу як питання політичне розглядають політики. В Івано-Франківській обласній раді думки розділилися. В інше русло хоче перевести процес ВО «Свобода».
«Щоб за 20 днів до сесії депутати з залученням сільських голів, сільських громад з роз'ясненням виклали позицію кожної громади: чи вона "за", чи вона "проти", чи вона "утримується", чи вона взагалі не розуміє, що це таке. Щоб кожна людина зрозуміла, що ми відходимо до тієї-то територіальної громади, отримаємо такі -то позитиви, але і певні неґативи. Щоб кожен міг висловитися. Таким чином можна провести місцеві плебісцити», — пропонує Василь Попович, голова фракції ВО «Свобода» Івано-Франківської обласної ради. Інакше це буде схоже на колективізацію, як і те, що уряд обіцяє фінансувати громади лише за умови об'єднання, заявляє депутат.
У Законі України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» справді згадується право громади на місцевий референдум, акт волевиявлення, який насправді свого закону так і не має.
«У разі відповідності проекту рішення щодо добровільного об'єднання територіальних громад Конституції та законам України сільські, селищні, міські ради приймають рішення про добровільне об'єднання територіальних громад або про проведення місцевого референдуму щодо підтримки об'єднання територіальних громад», — зазначено у п.5 ст.7 цього закону.
Закони можна змінити, а от люди швидко не змінюються: нечесні не стануть раптом кришталевими, байдужі запальними, малоосвічені фахівцями. На це потрібен час. Те, що «дедлайн» реформі відвели до 15 жовтня, якраз до місцевих виборів, трохи нагадує компанійщину. За прогнозами вона доти аж ніяк не закінчиться. Більше того, чимало громад не так швидко засвоять ці зміни, тож їм доведеться наздоганяти потяг.
«Треба забути про практику, коли ми постійно чогось чекали: прийде добрий президент, депутати Верховної Ради, поміняється уряд — і до на все припливе. Оці патерналістські, споживацькі настрої треба залишити в минулому і розраховувати на себе. Держава каже, що віддає нам такі-то ресурси. Отже, сформуйте таку громаду, яка би під ці ресурси забезпечила надання соціальних, комунальних, адміністративних послуг, послуг транспорту та інфраструктури. Це вже не турбота держави. Це турбота територіальної громади», — переконаний директор Офісу реформ в Івано-Франківській області Дмитро Дзвінчук.
Якою, за задумом ініціаторів, буде країна після впровадження адміністративно-територіальної реформи, читайте:
03.06.2015