Росія пообіцяла більше не протидіяти асоціації України з Європейською Унією. Угода про асоціацію таки набуде чинності, як і заповідалося, 1 січня 2016 року, про що домовилися цього тижня в Брюсселі репрезентанти Брюсселя, Києва і Москви. Хоча неприємних сюрпризів від Москви й прихованих спроб торпедувати асоціацію ми ще побачимо чимало.
18 травня в Брюсселі комісар ЄУ з питань торгівлі Сесілія Мальмстрем, міністр закордонних справ України Павло Клімкін та міністр економічного розвитку Росії Олексій Улюкаєв узгодили свої позиції. Узгодження передовсім стосувалося до Москви, яка використовувала увесь доступний їй арсенал методів, щоб асоціація так і залишилася фікцією.
Тепер російське керівництво стверджує, що знімає свої вимоги щодо наступного відтермінування набуття чинності Угоди. «Російська делеґація не висловлювала жодних протестів з приводу термінів», — зазначила пані Мальмстрем. «Затягувати цей процес не в інтересах ні Москви, ні її партнерів. Ми вважаємо, що треба максимально ефективно використовувати той час, який є», — згодився з нею міністр Улюкаєв.
Хоча ще зовсім недавно близькі до Кремля джерела повідомляли про намагання російського керівництва як мінімум відтермінувати набуття чинності Угоди ще на один рік, а ще краще — взагалі зірвати. Очевидно, в Брюсселя знайшовся серйозний контрарґумент, який змусив Москву відмовитися від цих намірів.
Нагадаємо, що у вересні 2014 року в Брюсселі на переговорах України, Росії та ЄУ досягли домовленості про перенесення імплементації Угоди принаймні до кінця 2015 року та збереження протягом цього терміну режиму вільної торгівлі в межах СНД. Тоді найбільшу стурбованість російської делеґації будила загроза реекспорту європейських товарів на ринок РФ. Москва наполягала на тому, щоб відтермінування Угоди про асоціацію було оформлене юридично й навіть попередила Київ і Брюссель про наслідки «повзучої» реалізації цієї угоди.
Чи означає це, що після брюссельської зустрічі Кремль більше не впихатиме патики в колеса європейської інтеґрації України? Аж ніяк. Радше — лише те, що російська сторона тепер намагатиметься торпедувати Угоду непрямим способом.
За підсумками перемовин Україна й Унія створять експертну групу, яка за місяць, до липня 2015 року, має підготувати матеріали з проблемних питань, пов'язаних з митним і технічним реґулюванням, а також фітосанітарним контролем з огляду на майбутнє наданням сили так званій «економічній частині» Угоди про асоціацію України. Як повідомляється в постанові Єврокомісії, опублікованій за вислідами переговорів, йдеться про «взаємне прийняття ветеринарних сертифікатів, посилення митного контролю на предмет дотримання правил походження товарів, а також мінімізацію втрат від зміни режиму реґулювання».
Пригадаймо, як ще за часів президентства Віктора Януковича Москва йшла на ескалацію торговельної війни з Україною щоразу, коли Київ досягав більш-менш відчутних успіхів у справі євроінтеґрації. Згадаймо сирні, молочні, ковбасні, цукеркові та інші війни, які болісно били по українських експортерах та українському бюджету. Втрати експортерів України, які працювали на російському ринку, лише за 2014 рік оцінюють у 5 мільярдів доларів.
І буквально перед самими перемовинами в Брюсселі російська Федеральна служба з нагляду у сфері захисту прав споживачів та добробуту людини (якщо коротко — Росспоживнагляд) заборонила ввезення на територію Росії шпалер, які виробляються в Україні. Через це постраждали чотири українські шпалерні фабрики, серед яких компанія Sintra, створена на базі німецького концерну Rasch. А в другій декаді квітня надійшли повідомлення про арешт російською владою майна та рахунків української кондитерської фабрики «Рошен» в Липецьку. Чи можна запровадження нових обмежувальних торговельних заходів з боку Москви розцінювати інакше, як продовження багаторічної торговельної війни Росії проти України? Однозначно.
З іншого боку, ця болісна для українських експортерів тенденція мала б стати чудовою підставою для їхньої переорієнтації зі Сходу на Захід. Голова Комітету економістів України Андрій Новак, коментуючи останні заходи Кремля у річищі торговельної війни, зазначив: «Ті компанії, які раніше робили ставку виключно на ринок Росії та СНД, повинні зрозуміти, що настав час диверсифікувати свої зовнішньоекономічні відносини і розширити географію експорту своєї продукції. Іншого виходу просто немає».
Адже у той час, коли Росія входить у тривалий період рецесії, Європейська Унія демонструє чимраз вище економічне зростання. Зростає також український експорт до країн-членів ЄУ. Минулого року підвищення експорту хоч було й не так вже й суттєве — лише на 1,46 відсотка, але в абсолютному вимірі це становило збільшення надходжень на 245 мільйонів доларів. І це зростання експорту відбулося попри втрату Україною контролю над територією Криму та найіндустріальнішою частиною Донбасу.
На серйозніше зростання торговельного обороту між Україною і Європейською Унією можна буде сподіватися щойно від згаданої вже дати 1 січня 2016, коли Угода про асоціацію України з ЄУ набуде чинності, а отже, запрацює й Зона вільної торгівлі. І в цьому аспекті треба тішитися навіть не так з того, що Україна зможе отримувати більші зиски від торгівлі зі західними партнерами, як з того, що українцям доведеться хоч-не-хоч грати за чіткими європейськими правилами.
19.05.2015