Пікассо — це не лише коштовний твір абстрактного мистецтва

Фінансова вартість будь-якого мистецького твору залишається такою самою незбагненною і невловимою, як усмішка Мони Лізи

 

 

Коли декілька заможних інвесторів змагаються між собою за право купити якусь цінність, чи справді вони мають чітке уявлення по її фінансову вартість? Юссі Пілкканен, президент аукціонного дому Christie's, який в понеділок увечері продав з молотка картину Пікассо «Алжирські жінки» (версія О) анонімному покупцеві за 179,4 млн. дол., думає, що мають.  

 

«Люди часом думають, що купівля творів мистецтва є легковажним заняттям, але ці учасники аукціонів добре усвідомлюють, якою є вартість об’єкту, і приймають рішення вельми продумано», — запевнив мене пан Пілкканен згодом. Він наголосив, що до останніх пропозицій ціни за Пікассо на Нью-Йоркському аукціоні, яка сягнула 706 млн. дол. за 34 твори мистецтва ХХ ст., йшли обережними півмільйонними кроками.

 

Судячи з рекордних аукціонних продажів у Лондоні та Нью-Йорку, мистецтво усе більше трактують як фінансову цінність. Картина 56-річного шотландського митця Пітера Дойга “Swamped” в понеділок була продана за 25,9 млн. дол. Мільярдери летять на Арт Базель Маямі Біч, щоб купити виставлене провідними галереями, приватні банкіри радять клієнтам вкладати капітал у мистецтво; шедеврами забиті пакгаузи порто-франко у Женеві.  

 

Але живопис – це не цінні папери. Фінансова вартість будь-якого мистецького твору залишається такою самою незбагненною і невловимою, як усмішка Мони Лізи. Як 30 років тому висловився економіст Вільям Баумол, ціни на картини «коливаються, як їм заманеться… дратуючи тих, хто ставиться до таких мистецьких об’єктів, як до «інвестицій»». Ті, хто шукають іманентної вартості — у фінансовому сенсі — повинні звернути свій погляд деінде.

 

Хоча ми не знаємо, хто купив Пікассо, окрім факту, що він чи вона може дозволити собі викинути 179 млн. дол. за твір, який важко буде збути за таку саму ціну в ринковій паніці, ми можемо робити припущення щодо мотивів. Справжня цінність полягає в тому, щоби володіти картиною, яку музеї Тейт чи Гетті хотіли би показати публічно, і мати змогу засліплювати себе та інших приватно.

 

Єдиний спосіб довести, що ви є людиною, яка є достатньо освіченою і заможною для того, аби володіти одним з найвідоміших творів Пікассо, це придбати його. Аукціонні доми процвітають, якийсь час тримаючи її перед вами і при цьому пропонуючи продати її вашому супернику. «Раптом вони кажуть: «Мені більше ніколи не випаде такий шанс» і йдуть до кінця», — говорить м-р Пілкканен про найбільших у світі колекціонерів мистецьких творів.   

 

Твори мистецтва є «дуже доцільним вибором для тих, хто отримує високий дохід на капітал у формі естетичної насолоди», — зробив висновок м-р Баумол. Економіст Джон Пікард Стейн у 1977 р. написав: «Усе найкраще, що отримується від картин, можна повністю приписати візуальній насолоді, яку вони забезпечують і яку не здатні вловити спекулянти».

 

Існують як естетичні, так і соціальні винагороди. Престижність придбання творів мистецтва — вас запрошують на вечері в галереї та музеї, а також відгукуються як про людину з вишуканим смаком — є дуже спокусливою. 61% колекціонерів, яких минулого року інспектувала аудиторська фірма Deloitte, визнали цю мотивацію.

 

Доходи є більш туманними, незважаючи на зусилля раціонально пояснити коливання грошових витрат на мистецтво. За даними Європейської фундації образотворчого мистецтва продажі мистецьких творів в цілому світі минулого року зросли до 51 млрд. євро, перегнавши попередній максимум 48 млрд. євро у 2007 р. Це мізер у порівнянні з 294 трлн. дол. всесвітніх фінансових активів, але він потребує фінансового обґрунтування.

 

Його важко зробити. Індекс Мей-Мозес (для міжнародного мистецького ринку в цілому), який відстежує ціни на твори, продані на аукціонах, за період 2003-2013 рр. зріс на 7% — трохи менше, ніж фондовий індекс S&P 500 (сучасне мистецтво досягло вищого доходу у 10,5%). По деяких показниках мистецтво впродовж кількох десятиліть показало себе краще, ніж цінні папери, але є причини для скепсису.

 

Однією є те, що оцінювання доходів від творів, які були продані і згодом перепродані на аукціонах, не бере до уваги ті роботи, які ніколи не з’являлися знову, можливо, через те, що вони впали в ціні. Другою причиною є те, що мистецький ринок є надзвичайно неліквідним і непрозорим — жодна картина, навіть написана тим самим митцем, не є точним еквівалентом іншого твору. Третя причина полягає в тому, що транзакційні витрати є надзвичайно високими — аукціонні доми беруть з покупців близько 20% комісійного збору.

 

Найбільш незрозумілим аспектом ринку (серед багатьох) є те, що найзаможніші колекціонери йдуть на найменш передбачуваний фінансовий ризик — принаймні тоді, коли торгуються на аукціоні, а не купують твори приватно через галереї. Шедеври на зразок  «Алжирських жінок» часто демонструють зростання нижче середнього у довгостроковій перспективі, тоді як менш яскраві полотна мають кращий шанс забезпечити стабільний дохід.

 

Шедеври можуть втратити свою славу — повоєнне мистецтво прославилося через те, що старіші твори зблякли. М-р Дойг перевершив Демієна Герста, але той, хто купив “Swamped” пана Дойга, не може знати, чи довго це протриває. Економісти Джіанпінг Мей і Майкл Мозес попередили в одному дослідженні цін на мистецькі твори між 1955 і 2004 рр., що «інвестори не повинні бути одержимі шедеврами і мусять остерігати надмірних пропозицій ціни».

 

А може, не мусять. Кидати виклик долі, робити бравуарні публічні заяви і врешті-решт отримати у власність легендарну картину Пікассо — цього достатньо. «Стояти перед об’єктом, коли всі люди знають, що ти покупець — це вартує усіх грошей на світі», - говорить Джефф Рабін, співзасновник нью-йоркської мистецької консультативної фірми Artvest.

 

Не має сумніву, що «Алжирські жінки» є видатним твором мистецтва. Та чи є вони винятковою інвестицією – це інше питання. Можливо, для покупця це не має значення.         

 

 


John Gapper
Picasso is not just a valuable abstract
Financial Times, 13.05.2015
Зреферувала Галина Грабовська

 

18.05.2015