Нью-Йорк – справжній пожирач енергії, Токіо, на диво, – місто ощадне, а Лондон – єдиний мегаполіс, де рік у рік споживання струму зменшується. Як 27 найбільших мегаміст Землі поводяться з енергією, водою й іншими ресурсами, детально порівняла міжнародна команда. Отримані висліди виявилися почасти несподіваними. Стало очевидним, що аґломерації, які збільшуються, виснажують ресурси непропорційно.
Порівняння кількості спожитих енергії та води у 27 мегамістах світу
Великих мегаполісів на Землі стає щораз більше: 1970 р. у світі було лише 8 міст з населенням понад 10 млн, 2010 р. їх стало 27. Загалом у містах сьогодні проживає більше половини населення планети. І це має наслідки.
Мегаполіси, з огляду на густину свого населення, споживають наднормову кількість ресурсів. Скільки саме, дослідили Кріс Кеннеді (Chris Kennedy) та його колеґи з Університету Торонто (Канада). Вони порівняли інформацію про найбільші міста Земної кулі. Серед них: Токіо (Японія), Мехіко (Мексика), Шанхай (КНР), Мумбай (Індія), Гуанчжоу (Китай), американські міста Нью-Йорк та Лос-Анджелес, європейські метрополії Лондон, Париж, Москва.
Загальна оцінка засвідчила, наскільки високою є потреба в ресурсах цих аґломерацій-гігантів: у 27 найбільших мегаполісах проживає 6,7 % населення Землі. Тут споживають 9 % світового струму і 10 % ґлобального палива. Мешканці мегаміст виробляють майже 13 % світового сміття.
Проте порівнявши інформацію про міста, науковці констатували очевидні відмінності. Антилідером майже в усіх категоріях виявився Нью-Йорк: американське мегамісто споживає найбільше енергії та води, продукує практично втричі більше сміття, ніж наступне в списку місто – Мехіко. Лише потреба в енергії тут дорівнює навантаженню супертанкера кожні 1,5 дні, розповідає Кеннеді. «Це мені не вкладається в голові», – каже він.
Загалом 9 мегаміст належать до найбільших пожирачів енергії: Москва (Росія), Сеул (Республіка Корея), Лос-Анджелес (США), Шанхай (КНР), Гуанчжоу (КНР), Осака (Японія), Тегеран (Іран), Мехіко (Мексика) й Лондон (Велика Британія) щороку споживають понад 1 000 петаджоулів енергії, що дорівнює майже 280 гігават-годинам.
У використанні води Нью-Йорк з 10,9 млн мегалітрів випередив Гуанчжоу і Шанхай (майже 9,8 млн мегалітрів) і Лос-Анджелес (6,6 млн мегалітрів). Найменше води витрачає Джакарта (Індонезія) – тільки 0,48 млн мегалітрів. Таку різницю, на думку дослідників, зумовила економіка: «Багаті споживають і викидають більше, – зазначає Кеннеді. – Середньостатистичний ньюйорківець використовує у 24 рази більше енергії, ніж мешканець Джакарти, а відходів виробляє у 15 разів більше». Отже, не випадково міста Колката (Індія), Лагос (Ніґерія) і Делі (Індія) у списку споживачів ресурсів стоять з самого низу.
Проте й географічне розміщення, й густина залюднення міст відіграють важливу роль, пояснюють науковці. В холодних реґіонах використовують більше енергії, адже взимку мусять утеплювати будівлі. До таких міст належать, наприклад, Нью-Йорк і Москва. Також в аґломераціях з маленькою густиною населення, зокрема Лос-Анджелесі й Нью-Йорку, є більше житлових приміщень на особу.
Проте вчені наголошують: багатство й розміщення не пояснюють усіх відмінностей. Порівняння засвідчує, що одні міста активно й успішно працюють над тим, щоб зменшити споживання ресурсів, інші натомість не скеровують на це своїх зусиль. Так, Токіо, де проживають 34 млн осіб, завдяки ефективній громадській транспортній системі зменшило кількість необхідної енергії. Цілеспрямовані заходи дали змогу зменшити втрати води через тріщини в трубопроводах на 9 %.
Сеул також є позитивним прикладом: місто розробило й запровадило систему вторинного використання технічної води, як-от в туалетах. Так водні ресурси використовують ефективніше.
Протилежним прикладом є південноамериканські Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу (Бразилія): понад 50 % води тут просочується в землю. «Ці міста направду бідні на воду, й незважаючи на це, втрачають її», – каже Кеннеді.
Розвиток триває, і мегаміста ростуть дуже швидко, наголошують дослідники. Протягом 10 років (2000–2010) половина з 27 досліджуваних мегаміст виросла на понад 10 %, Стамбул (Туреччина), Дакка (Бангладеш), Пекін (КНР), Шеньчжен (КНР) і Шанхай (КНР) – на понад 40 %.
З населенням, що зростає, збільшується й потреба в ресурсах, і переважно непропорційно швидко. У 9 мегамістах споживання струму збільшується втричі швидше, ніж кількість мешканців. Винятком є Лондон: британська столиця – єдина з-поміж аґломерацій, де використання струму, попри постійний приріст населення, знижується. Досягти цього вдалося завдяки підвищенню вартості струму на 66 %, а також підвищенням ефективності використання енергії в будівлях і приладах, розповідають науковці.
«Отже, мегаміста можуть проґресувати, коли йдеться про зменшення кількості спожитих ресурсів, – каже Кеннеді. – Це тішить». Однак дослідження засвідчує, що діяти треба негайно.
Зреферувала Соломія КРИВЕНКО
Джерело: www.scinexx.de.
29.04.2015