Світ Instadanger'у, Facebook Envy та затягування пасків став надзвичайно токсичним коктейлем
Я чула тривогу в її голосі, коли вона згадувала «інцидент». Її слова переходили в стаккато, дихання робилося помітнішим. «Це було щось найгірше. Огидне. Жахливе. Страшне». Про яку травму розповідає ця бідолашна молода жінка? Вона була свідком вуличного пограбування? Пережила втрату когось із близьких? Її цураються однокурсники? Зовсім ні. Так 19-літня Джен згадує свої почуття після того, як втопила свій смартфон у туалеті. Її девіз: «Я під'єднана, отже, я існую».
Почавши досліджувати «покоління К» — так я назвала дівчат віком 13–20 років на честь їхньої ікони Катніс Евердін, героїні роману «Голодні ігри», — я сподівалася, що технологія буде серцевиною їхньої ідентичності (хоча й не цілком передбачала «туалетний скандал»). Адже це покоління, яке виросло побіч iPhone та Facebook. Вони не можуть сприймати світ без Інтернету і майже не усвідомлюють революції, яку технологія принесла в наші життя.
Але технологія — це не єдине, що їх сформувало. На роки становлення цього покоління вплинули два різні фактори: світова рецесія, з якою Захід зіштовхнувся вперше за десятиліття, і найбільші геополітичні небезпеки, на які він наразився за останні роки. Вони виростали побіч ісламського екстремізму, суворої економії та Едварда Сноудена.
Цієї весни я долучилася до Survey Monkey в опитуванні понад тисячі американських та британських дівчат-підлітків (що цікаво, я виявила небагато суттєвих відмінностей між ними). Також я перепровадила низку індивідуальних інтерв'ю. Я хотіла напряму почути це покоління. Чим вони переймаються? Що їх турбує? Чого їм бракує? І що це покоління означає для наших політичних, соціальних та економічних перспектив?
Багато з тих, хто розміняв третій і четвертий десяток — покоління «так, ми можемо», — виросли, вірячи, що світ є їхньою «золотою жилою». Але для покоління К світ є не так «золотою жилою», як Гоббсовим жахіттям. Аль-Каїда та Ісламська держава просоталися в їхні смартфони, вони стали свідками того, як їхні батьки втрачають роботу. Вони є групою тих, для кого існують тривожні відлуння антиутопічного пейзажу, який Катніс виявляє у дванадцятому окрузі «Голодних ігор». Несправедливого, жорстокого, суворого.
Їх тривожать проблеми, які загрожують життю. На жаль, їхні тривоги простягаються за межі типових підліткових страхів. 75% дівчат-підлітків, яких я опитала, хвилюються через тероризм; 66% переймаються кліматичними змінами; 55% тривожаться через Іран. Також вони надмірно хвилюються за своє власне майбутнє. 86% переймаються тим, чи знайдуть роботу; а 77% — тим, що залізуть у борги.
Такі побоювання не лише відіб'ються на майбутніх заощадженнях і моделях споживання — вони вже мають вплив. Покоління К є поміркованішим у вживанні спиртних напоїв, підлітки п'ють менше алкоголю і вживають менше наркотиків, ніж їхні нещодавні попередники. І воно має більше фізичних рубців. За даними управління охорони здоров'я США, у 2013 р. аж 22% учениць середньої школи в США серйозно замислювалися над тим, щоб вчинити самогубство. У Великій Британії дослідження Всесвітньої організації охорони здоров'я виявило, що кількість підлітків, які завдали собі каліцтва, протягом останніх 10 років зросла утричі. Світ Instadanger'у, Facebook Envy та затягування пасків став надзвичайно токсичним коктейлем і для хлопців, і для дівчат.
Бажаючи зрозуміти, ким вони стали в такому несприятливому довкіллі, я запитала, кому вони довіряють. Їхні відповіді були недвозначними. Лише 4% дівчат покоління К вірять, що великі корпорації роблять те, що треба (на відміну від 60% дорослих). Лише одна з десяти вірить, що уряд робить те, що треба, і це вдвічі менше, ніж у поколінні двотисячних. Ці цифри матимуть великі наслідки для майбутнього бізнесу та політики.
Їхня недовіра до традиційних інституцій виливається у більш загальну недовіру до традиційних суспільних звичаїв. Майже 30% дівчат-підлітків не певні щодо шлюбу або не хочуть виходити заміж. І що вражає ще більше: 35% не певні, чи хочуть вони мати дітей, або точно не хочуть їх мати. Це колосальна відмінність порівняно зі старшим поколінням двотисячних.
15-літня Емілі, яка «точно не хоче» мати дітей, пояснює, що це рішення продиктоване усвідомленням того, що жінка не може мати усього і що вона мусить вибирати між кар'єрою та дітьми. Нам і досі явно далеко до того, щоб дівчата вважали виховання дітей ґендерно нейтральною відповідальністю. А це покоління точно налаштоване на кар'єру: 90% вважають, що важливо досягти успіху у високооплачуваній професії.
Явні кар'єристи. Але як і Катніс Евердін, покоління К глибоко відчуває, що є добрим і справедливим. Знову і знову дівчата розповідали мені, як їх виводять з душевної рівноваги нерівність в оплаті праці чоловіків та жінок, зневажливі щодо жінок коментарі, погляди, що «жінка не може бути інженером». Вони ділилися своєю фрустрацією з приводу того, що «чоловіки здатні робити будь-що, а жінки й досі ні», а також своїми хвилюваннями щодо економічної, расової та соціальної нерівності.
Рівність для цього покоління не означає однаковість. 80% з них виступають за рівні права для трансґендерних людей. В мені направду будило захват те, наскільки покоління К з повагою ставиться до інакшості. Коли я просила дівчат описати самих себе одним словом, «унікальна» було найчастішим вибором. Унікальні — і вони горді, що є такими. 16-річна Сара пояснила, що це означає для неї: «Для мене це означає бути собою, не мусити думати, як інші, чи одягатися так само, як вони. Це означає не перейматися, якщо я є такою самою, як усі решта».
У світі «туалетного скандалу» і травми через тероризм це одкровення, як на мене, є не лише наснажливим, а й дуже обнадійливим.
Норіна Герц, почесний професор Університетського коледжу Лондона
Noreena Hertz
Generation K: what it means to be a teen
Financial Times, 17.04.2015
Зреферувала Галина Грабовська
23.04.2015