Досягнення принципової домовленості щодо ядерної програми Ірану стало головною міжнародною подією минулого тижня. Всі наслідки її складно передбачити, одне можна сказати майже зі стовідсотковою певністю: нафта дешевшатиме ще стрімкіше. Зрозуміло, що це аж ніяк не влаштовує Росію. Хоча й Ізраїль теж висловлює обурення іранським порозумінням. Але у Москви і Єрусалима цілком різні мотиви для невдоволення.
Перемовини Ірану й «шістки» міжнародних посередників (п'ять постійних членів Ради безпеки ООН і Німеччина) в готелі Beau Rivage у швейцарській Лозанні відбувалися надзвичайно складно. Загалом же розмови в такому форматі у різних містах тривали понад два роки. Питання ядерної програми Тегерану та скасування нафтових санкцій щодо Ірану було для обох сторін дуже принциповим. І те, що врешті-решт вдалося досягти згоди щодо ключових питань, для багатьох експертів виглядає майже дивом.
Безумовно, компроміс у Лозанні став великим кроком до безпечнішого світу. І хоч багато подробиць ще не відомі широкому загалові й не вивчені, але оприлюднена за підсумками переговорів спільна заява встановлює рамкові умови, які дозволяють до кінця червня виробити «дорожню карту» в іранському питанні.
У будь-якому разі головної мети досягнуто: Іран згодився припинити всі спроби створення ядерної зброї, попри те що вже стояв на порозі перетворення на ядерну державу. Окрім того, Тегеран згодився на ретельні міжнародні перевірки своїх ядерних об'єктів. Все те дозволить світовому співтовариству поступово знімати санкції з ісламської республіки.
На що ж саме погодився Тегеран? Спробуймо сконкретизувати.
1. Іран на десять років скоротить кількість своїх центрифуґ з 19 тисяч до 6 014.
2. В підземному комплексі ядерних досліджень у Фордо (за 150 км на південь від Тегерана) протягом 15 років не провадитиметься дослідницька діяльність з використанням радіоактивних матеріалів.
3. Іран згоджується скоротити свій запас низькозбагаченого урану з 10 тонн до 300 кг. І цього ліміту він дотримуватиметься протягом 15 років.
4. Важководний реактор в Араку модифікують, з тим щоб виробляти мінімум плутонію, і то не збройного ґатунку.
5. Іран згодився на додатковий протокол до угоди про ґарантії МАГАТЕ, який дозволяє Аґентству ефективно стежити за ядерною програмою країни.
Щойно Тегеран виконає зазначені умови, Рада Безпеки ООН скасує всі попередні резолюції щодо іранської ядерної програми й ухвалить нову резолюцію, засновану на лозаннській угоді. Тоді ж таки США призупинять, а Євросоюз припинить дію своїх односторонніх санкцій. Хоча сама архітектура санкцій ще зберігатиметься протягом певного перехідного періоду і може бути відновлена у разі порушення Іраном взятих на себе зобов'язань.
Успіх перемовин блискавично вплинув на світові торговельні майданчики, де гендлюють «чорним золотом». Вже в четвер увечері вартість північноморської нафти Brent на спот-ринку опустилася до позначки $53,7 за барель, втративши близько 3,2%. Ціна російської нафти Urals знизилася на 3% до $53,36 за барель. У п'ятницю нафта здешевшала б ще більше, але на заваді стало те, що була вона Страсною. Всі порядні католики й протестанти готувалися до Великодня, тому нафтові торги не провадилися.
Зауважмо, що ті всі зниження ціни відбувалися тільки на очікуваннях зняття санкцій з Ірану. Що буде після реального скасування, навіть складно собі уявити.
Зрозуміло, що такий нафтовий тренд для Росії є просто нищівним. Не сподобається він, звісно, й Венесуелі, яка опинилася на межі банкрутства на тлі стійкого здешевшання нафти.
А чому ж незадоволений лозаннським проривом Ізраїль? Тут вже грають не економічні, а політичні чинники.
«Угода може спровокувати гонку ядерних озброєнь на всьому Близькому Сходу і різко підвищить ризик розпалювання страхітливої війни», – заявив прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу після екстреного засідання уряду, присвяченого перемовинам у Лозанні. Він висловив побоювання, що угода великою мірою посилить Іран економічно, «надавши йому величезні ресурси для розширення аґресії і тероризму».
Безумовно, цей ризик не можна скидати з рахунку. Іран вже довший час виступає одним зі стрижневих дестабілізаційних чинників на Близькому Сході. Тегеран підтримує терористичні угрупування на кшталт «Хезболли» чи ХАМАСу, які провадять бойові дії в Сирії, Іраку та Ємені, а також погрожують Ізраїлю ракетами й терактами.
З іншого боку, саме лозаннська угода може врешті-решт стати каталізатором змін на краще на Близькому Сході і навколо Перської затоки. Принаймні у це вірять американський президент Барак Обама і держсекретар США Джон Керрі. Вони мають твердий намір скористатися проривом, досягнутим на переговорах про ядерну програму, щоб змінити на краще динаміку подій у всьому реґіоні.
Проте спершу Обамі й Керрі треба заручитися підтримкою Конґресу США, де віднедавна домінують республіканці, яких вважають палкими прихильниками антиіранських санкцій. З одного боку, логічно було б їм відмовитися від попередньої позиції й схвалити консенсус, досягнутий у Лозанні. З іншого боку, Республіканська партія на тлі поступового входження в нові президентські перегони бажала б нівелювати цей успіх на перемовинах з Тегераном, головна заслуга якого належить безумовно Обамі.
06.04.2015