Нові радянські території

Небагато часу потрібно було нашій героічній Червоній Армії для того, щоб зруйнувати створений провокаторами війни міф про неприступність укріплень Карельського перешийку. Немає таких кріпостей, яких не змогла б взяти наша доблесна Червона Армія.

Підписання Мирного Договору з Фінляндією є новим блискучим торжеством мудрої сталінської політики миру, новим доказом могутності великої Країни Рад.

Мирний Договір від 12 березня служить міцною основою для розвитку між обома країнами добросусідських відносин, ні в якій мірі не порушуючи незалежності і суверенних прав Фінляндії. Основною умовою договору є забезпечення взаємної безпеки, зміцнення безпеки всього побережжя фінської затоки, найбільшого в світі робітничого центру — Ленінграда — і важливішої артерії Радянської Півночі — Мурманської залізниці і самого міста Мурманська.

Договір передбачає розумне справедливе переміщення радянсько-фінляндського кордону. До складу території СРСР включається весь Карельський перешийок з містом Виборгом і Виборгською Затокою і островами, західне і північне побережжя Ладожського озера з містами Кексгольмом, Сортавала, Суоярві, ряд островів у Фінській затоці, територія на схід від Меркярві з містом Куолаярві, частина півостровів Рибачого і Середнього.

Карельський перешийок, розташований між фінською затокою і Ладожським озером, має першорядне значення для безпеки Ленінграда. Надто перерізаний рельєф місцевості, велика кількість водних перепон — озер і рік — сприяли створенню на Карельському перешийку першокласної системи укріплень. Протягом ряду років найкрупніші воєнні спеціалісти трьох іноземних держав керували будівництвом так званої "лінії Маннергейма". Позаду основної системи оборони був збудований ще ряд укріплених районів. Найбільшим з них був Виборзький. Укріплення знаходились в радіусі декількох кілометрів навколо Виборга і були озброєні могутньою артилерією.

Виборг — один з найстаріших міст Європи. Оснований він шведським намісником у Фінляндії Торкелем Кнутсом в 1293 р. Збудований ним на острівку Лінносаарі замок, що схоронився до наших днів, послужив шведам твердинею для захоплення всього Карельського перешийку, який до того належав новгородцям, тобто росіянам.

Під час Великої Північної війни в 1710 р. російська армія зайняла Виборг. За Ніштадським миром, він відійшов до Росії.

Розташований на півострові і частково на островах між Виборгською затокою, що глибоко врізується в материк, і гирлом Сайменського каналу, Виборг є великим морським портом. Внутрішня комерційна гавань через недостатню глибину рейду (коло 4 метрів) не може провадити прийому великих морських суден. Для цієї мети служить добре захищений від вітрів глибокий Тронгсундський рейд (аванпорт Уурас), який знаходиться в 12 кілометрах на південний захід від Виборга між островами Уурансаарі і Сонінсаарі і півостровом Маккерлакс.

Сайменський канал, який виходить у Виборгську бухту, з'єднує з Фінською затокою всю водну систему південносхідної частини Фінляндії. Канал цей, споруджений в середині минулого століття, має в довжину 56 кілометрів, 30 з яких проходять по ріках і озерах.

Від Фінської затоки Виборгська бухта віддалена півостровом Бьєрке (Койвісто), на якому розташований, добре схований з глибоким рейдом порт Бьєркесунд (Койвісто). Як Тронгсунд, так і Бьєркесунд являють собою добрі стоянки для воєнно-морського флоту.

Під час громадянської війни Бьєрке був використаний як опорна база для флоту інтервентів і їх шпіонської агентури. В дальніші роки ці острови стали улюбленим місцем для "туристських" екскурсій агентів різних іноземних розвідок, які спостерігали в літний час за радянськими воєнно-морськими силами.

Промислове значення Виборга порівняно з торговим невелике. Є лісопильні, механічний завод (для потреб суднобудівництва), тютюнова фабрика, миловарний завод, друкарні і різні інші дрібні підприємства. В Нурмісі, біля Виборга, знаходиться завод слюсарних виробів. Кількість жителів у Виборгу досягає 80 тисяч.

Велике значення Виборг має як транспортний вузол. В ньому сходяться п’ять залізничних ліній і сім автомобільних доріг. На захід від Виборга іде залізниця до Хельсінкі, на північний схід — до Сердоболя, на схід — до Валкярві, на південний схід —- до Ленінграда і на південь — Приморська залізниця. Останні три лінії розходяться в п'яти кілометрах від Виборга, біля станції Ліматта. В східній частині Карельського перешийку в напрямку до колишнього радянсько-фінляндського кордону проходить друга залізнична лінія, яка є відгалуженням від залізниці Виборг—Сердоболь. По побережжю Фінської затоки від Виборга іде шосейна дорога на Хельсінки. Крім того велика кількість автогужових доріг в інших напрямках, особливо до старого радянсько-фінляндського кордону.

Така густа сітка залізничних ліній і шосе на Карельському перешийку порівняно з іншими районами Фінляндії пояснюється виключно стратегічними міркуваннями — підготовкою цього району протягом багатьох років як плацдарму для нападу на СРСР.

В північносхідній частині території, яка відійшла до СРСР, знаходиться Ладожське озеро. За своїми розмірами (загальна площа поверхні — 18.400 квадратних кілометрів) це озеро — найбільше в Європі. Північна частина його дуже глибока, досягаючи в деяких місцях 230 метрів, а біля Валаамських островів — навіть 260 метрів. В басейн озера входять три великих річкових системи: рік Вуоксі, Свірі і Волхова. Береги Ладожського озера в північній частині належать до шхерного типу — дуже зрізана берегова лінія, багато прибережних островів, скель і підводних каменів. Основна маса островів (коло 500) розташована в північній частині озера, найбільш значні з них Валаамські. На найбільшому острові — Валаамі сильні укріплення.

На березі Ладожського озера розташовані міста Сердоболь (Сортавала) і Кексгольм. Сердоболь, який нараховує 5 тис. жителів, оснований в 1617 р. У восьми кілометрах від міста є розробки мармуру і граніту. В самому місті — паперова фабрика і целюлозний завод.

В Кексгольмі коло 5 тис. жителів; знаходиться він в гирлі ріки Вуоксі на відстані трьох кілометрів від Ладожського озера. В місті є крупна целюлозна фабрика, лісопильні і рибні промисли.

Територія, яка відійшла до СРСР, розташована на підступах до Мурманська і Мурманської залізниці, на схід від Меркярві з містом Куолаярві і півострови Рибачий і Середній, мають велике стратегічне значення для захисту безпеки цих районів.

Нова територія СРСР характеризується переважним значенням лісного господарства і зв'язаних з ним галузей обробної промисловості — лісопильної, паперово-целюлозної і інш.

З галузей сільського господарства значно розвинене тваринництво, молочне господарство (виробництво масла і сиру). Землеробство розвинене слабо, значні лише посіви підфуражними культурами, травами. В Фінській затоці, Ладожському озері і внутрішніх водах розвинене рибальство, у Вуоксі провадиться ловля лососей.

По берегах Ладожського озера добуваються залізо, свинець, мідь, олово, цинк і азбест. В деяких озерах добувається озерна залізна руда; добувається також і болотна руда, але в невеликій кількості. Основний центр гірськодобувної промисловості — місто Піткяранта, розташоване на північносхідному березі Ладожського озера. Запаси залізнорудних родовищ району Піт кяранта обчислюються приміром в 10 міліонів тонн. В Піткяранті знаходиться мідний рудник, тут же в невеликій кількості добувається олово. Розробка корисних копалин до останнього часу провадилась надто слабо.

Райони ці також багаті будівельними матеріалами. Є розробки високоцінного граніту, різнокольорового мармуру, діабазу, базальту.

Півострів Ханко, зданий Союзу РСР в оренду строком на 30 років, має велике стратегічне значення для оборони від агресії входу в Фінську затоку. Порт Ханко з глибоким незамерзаючим рейдом може служити доброю стоянкою для воєнно-морських кораблів. Значне число дрібних островів, які оточують півострів, забезпечують безпеку стоящій в порту ескадри.

[Вільна Україна]