Чому сталінський міф про «Велику перемогу» прийняли на Заході?
Тому що ця брехня проста, і вона легко поширюється. Диявол завжди спокушає простотою.
Др. Володимир ВʼЯТРОВИЧ, історик, народний депутат
Із виступу на Київському безпековому форумі 08.05.2025
Сталін запропонував світові дуже просту відповідь на складне питання про війну, яка тільки закінчилася. Світ, втомлений, переляканий, з радістю вхопився за цю просту відповідь, де все було зрозуміло: де добро, де зло, хто переможець, кого перемогли.
Більше того, відповідь, яку запропонував Сталін, ідеально вписувалася в загальноєвропейський наратив, міф, казку, в якій добро, хоч як би важко було, врешті-решт, зосередивши всі сили, зможе перемогти зло. У рамки цієї казки Сталін ідеально вписав своє бачення Другої світової війни.
А правда була значно складніша. Правда, якої не хотіли бачити, полягала в тому, що зло перемогли тільки завдяки союзу з іншим злом. І не тому, що не знали, що це інше теж зло. Знали. Коли Черчиллю доповіли про те, що точно підтверджено розстріли польських офіцерів у Катині, що це не німецька пропаганда, не вигадка, він відповів: "Нам потрібна правда чи союзники?" Обрали союзників, пожертвували правдою. Врешті ніби й перемогли одне зло, але знову-таки в союзі з іншим злом. Та біда не тільки в тому, що цього зла не помічали під час війни, коли чинилося багато лиха довкола. Проблема в тому, що комуністичному тоталітарному режиму дозволили продовжити чинити злочини і після Другої світової війни. На десятки років, на пів століття. По суті, за мовчазної згоди вільного Заходу пів Європи було віддано іншому тоталітарному режиму, який спокійно продовжував знищувати незгодних.
Коли впав комунізм, здавалося, що це зло само собою розпалося і в принципі нічого страшного не сталося. Справедливість наступила й так. Але непокараність цього іншого зла, яке теж почало Другу світову, призвела до спокуси скористатися ним ще раз. І знову вільний світ довго не помічав, що в Росії почалася реабілітація цього зла – комуністичного режиму.
Спочатку стали говорити про Сталіна як про ефективного менеджера. Потім стало зрозуміло, що якщо він був ефективним менеджером, то його менеджмент можна застосувати в сьогоденні. І від реабілітації комуністично-тоталітарного режиму в Росії прийшли фактично до його реанімації.
Незабаром Путін кинув виклик усьому вільному світові, на який той не захотів відповідати, намагаючись його не помітчати. Його «можем павтаріть» – це буквальний антонім до загальноєвропейського вільного Never Again. Тобто він свідомо провокував. Його заяви про те, що падіння, розвал Советського Союзу є найбільшою геополітичною катастрофою – це чіткий меседж усьому вільному світові, що в нього є інтенція, бажання говорити про відновлення імперії.
І знову попри ті загрози та виклики, які кидав Путін світові, вільний світ намагався не помічати цього. Навіть того, що відбувалося в 2014 році, коли вже почалася війна. Вільний світ не хотів помічати того, що відбувалося в самій Росії.
Все це «побєдобєсіє» – це ж не тільки для морального задоволення російського народу, якому особливо немає чим гордитися. Меседж «можем павтаріть» – це інструмент мобілізації російського суспільства на наступну війну. І вони насправді готували її постійною мілітарізацією суспільства протягом 20 років. Вони готували цю війну, не особливо приховуючи, – і вона неминуча почалась.
І тепер, будьмо відверті, Путін абсолютно надихається Сталіном, бо для нього Сталін – це приклад того, що переможців не судять. І він іде далі саме тому, що впевнений – якщо переможе, то так само не буде засуджений.
Тому історія Другої світової війни, пам’яті про Другу світову війну, наслідків Другої світової війни має нас спонукати до розуміння, що насправді єдиною гарантією того, що Путін таки буде притягнутий до відповідальності, що російський режим буде притягнутий до відповідальності за ті злочини, які він чинить, є перемога України, перемога Збройних Сил України.
Ми повинні розуміти, що Збройні Сили України мають і мусять бути прокурором, суддею і виконавцем цього вироку. І це має прямий зв’язок з тим непокараним злом в минулому, з Другої світової війни.
На жаль, ми вже не притягнемо до відповідальності Сталіна. На жаль, ми вже не притягнемо до відповідальності всіх тих, хто чинив страшні злочини в часи Другої світової та після неї. Відповідно, покарання Путіна та його злочинців навряд чи буде компенсацією того, що це зло залишилось непокараним, – але буде бодай морально-політичною спокутою, яка промовлятиме до всього світу, що зло таки було покарано.
10.05.2025