М.Хрущов і Л.Брежнєв на полюванні.
Неосяжні простори радянських заповідників вабили не одного любителя пополювати, але їхні єгері чуйно пильнували браконьєрів. Інша річ, коли на стежку війни з фауною виходили найвищі комуністичні бонзи. Для них доступ у заповідники був відкритий повсякчас, і вони справно цим користувалися.
Певний час вважали, що ідея створення заповідно-мисливських господарств у СРСР належала Міністерству лісового господарства. Насправді воно лише втілило бажання тодішнього радянського лідера Микити Хрущова, знаного любителя полювання, а той підхопив цю ідею за кордоном. Влітку 1956 року перший секретар ЦК разом із міністром харчової промисловості Анастасом Мікояном відвідали соціалістичну Югославію. Після офіційних церемоній і робочих засідань її керівник, затятий мисливець Йосип Тіто запропонував неофіційну частину візиту провести, полюючи на острові Бріоні. Тут містилася його мисливська дача. Радянським гостям дуже сподобалася, як на острові все було облаштоване для полювання високих чиновників. Повернувшись додому, Микита Сергійович розпорядився створити подібні об’єкти в СРСР. Нові мисливські дачі збудували в Біловезькій пущі («Віскулі»), біля Москви («Завидове»), у Кримському заповіднику.
До речі, коли Тіто прибув з аналогічним візитом до СРСР, Хрущов «повернув боржок» колезі, розпорядившись організувати для двох югославських лідерів полювання у Кримському заповіднику. Газета «Известия» повідомила 4 грудня 1956 року: «Ялта. 1-го, 2-го і 3-го жовтня Президент Федеративної Народної Республіки Югославії Йосип Броз Тіто, Перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов, заступник Голови Союзного виконавчого віча Югославії Олександр Ранкович і супроводжуючі їх особи були на полюванні в лісових угіддях Кримських гір і сьогодні ввечері повернулися в район Ялти. Полювання пройшло успішно. Хрущов, Тіто і Ранкович повернулися з трофеями – убитими оленями».
М.Хрущов і Л.Брежнєв з членами Президії ЦК КПРС в Завидовому.
Згодом з’ясувалося, що видання мимоволі «підставило» лідера СРСР перед громадськістю, адже якраз перед тим в Україні затвердили нові правила полювання, що забороняли відстріл оленів. Тому, аби в майбутньому не дискредитувати себе в очах народу порушенням закону, партійні керівники заборонили писати в газетах про свої мисливські успіхи.
За часів Хрущова виїзди на полювання в заповідники стали дуже модними серед партійної номенклатури. Причому приїздили вони сюди в будь-яку пору року, навіть у період парування, коли на звірів полювати категорично заборонено. Одного разу маршал Кирило Мерецков зі своїм почтом приїхав пополювати в Біловезьку пущу під час парування оленів, чим просто шокував місцевих єгерів. «Маршал Мерецков попросив провести його просікою, щоби почути рев оленів, а ще краще – побачити їх, – згадував біолог-мисливствознавець Федір Саєвич. – Повільно йдемо, слухаємо. Раптом олень вийшов на просіку, дивиться в наш бік. Ми завмерли. Маршал стоїть милується, рушницю не піднімає. Тварина, відчувши небезпеку, втекла. Повернулися ми до решти мисливців. Тут виходимо на ціле стадо оленів. Один із генералів прицілився, двічі вистрілив. Олені втекли так швидко, що інші не встигли підняти рушниці. Підходимо до місця, де стояла «мішень». Крові немає – значить, промах. Ну і слава Богу».
Микита Хрущов і Фідель Кастро на полюванні в Заліссі біля Києва.
Микита Сергійович дуже любив лови у заповідниках «Завидове», «Біловезька пуща» та Кримському. В останньому він найчастіше полював із Петром Шелестом і Володимиром Щербицьким – партійними лідерами радянської України. Перший секретар ЦК Компартії України Петро Шелест згадував, як у середині січня 1964 року Хрущов разом із лідером Куби Фіделем Кастро приїздили на полювання у мисливське господарство «Залісся», що під Києвом. Полювання вийшло на славу. Радянський вождь «завалив» двох великих кабанів, двох козлів і чотирьох зайців. Кастро вбив оленя, двох козлів та кабана.
Також Хрущов гостював у заказнику біля Полтави, спершу призначеному для полювання ударників праці. Рано вранці разом із місцевим єгерем, який перезаряджав дві рушниці, Микита Сергійович вирушив до лісу. Спочатку, поки місцева живність ще не боялася мисливців, генсек встигав за півтори години настріляти більше півсотні качок. Деякі з них надсилали на домашню кухню, а решту – в кафе київського Будинку уряду, де, подаючи качине м’ясо, відвідувачам часом жартівливо говорили: «Сьогодні вас пригощає Микита Сергійович».
М.Хрущов на полюванні (сидить у центрі). Ліворуч від нього стоять О.Косигін і А.Мікоян.
У процесі полювання Хрущов любив пожартувати з єгерями, та й лаявся, як справжній мисливець. Дуже не любив програвати в мисливських баталіях, через що нерідко злився. Одну з таких історій розповів колишній начальник 9-го управління КДБ СРСР генерал Микола Захаров:
«В один із зимових днів 1959 року ряд членів Політбюро разом з Хрущовим та першим заступником голови бюро ЦК РРФСР Олексієм Кириленко виїхали в «Завидове». Полювали на кабанів… Стоїмо, чекаємо. Вже чути голоси загонщиків. Тиша. І раптом – два постріли, один за іншим, майже синхронно.
– Відбій! – кричить єгер. – Кабан вбитий.
Всі швидко зібралися біля вбитого звіра.
– Дивіться, як добре я його приклав, відразу – рилом у сніг, – сказав Кириленко.
– Та що ти мелеш? Це я його перший завалив, ти ж стріляв після мене, – заперечив Хрущов.
– Це моя здобич, я раніше тебе завалив, – наполягав Кириленко.
– Та як же ти міг раніше мене стріляти, коли кабан йшов від мене у твій бік? – обурювався Хрущов. – Та йди ти під три чорти, що з тобою сперечатися?
В цей час підійшов єгер із помічником і доповів, що в кабані дійсно два жакана. Перший потрапив у вухо і вилетів через око, від чого кабан впав мертвим. Цей постріл належить Хрущову. Другий жакан пройшов між лопаток зачепив серце, і підранений кабан міг ще бігти.
– Пішли до біса, підлабузники прокляті! – закричав Кириленко.
– Припинити кричати! – викрикнув Хрущов. – Спасибі, хлопці, що грамотно розібралися. Підійдіть, вип’ємо по чарці, і я з вами. А з вами, товариш Кириленко, я б у розвідку не пішов!».
Леонід Брежнєв і перший секретар ЦК Компартії України Володимир Щербицький у мисливському господарстві "Залісся", що на Київщині.
Наступник Микити Сергійовича Леонід Брежнєв перевагу віддавав завидовським угіддям. Виїжджав він кілька разів на полювання і в київські угіддя з першим секретарем ЦК КПУ Володимиром Щербицьким. Любив генсек після вдалого полювання розсилати м’ясо впольованих тварин членам Політбюро, міністрам та наближеним.
«Після вдалого пострілу, коли кабан у наших ніг, Леонід Ілліч дозволяв нам випити по чарці горілки, – згадував процес полювання Брежнєва один із його генералів. – Це був незмінний ритуал, ми вітали один одного. Після закінчення полювання ішов інший ритуал, який ніби продовжував задоволення. Начальнику охорони доручали відрізати кожному в подарунок шматок м’яса. Спочатку через охорону, а пізніше через фельдзв’язок Брежнєв відправляв кабанятину деяким членам Політбюро, міністрам. Навздогін дзвонив, розповідав подробиці полювання, радив, як краще готувати вирізку, грудинку».
Про полювання перших осіб СРСР досі ходять байки та небилиці. У багатьох оповіданнях і анекдотах згадується, що стріляли вони зазвичай підсадну дичину, або це одночасно з ними робили снайпери з кущів. Насправді це не так. Більшість із кремлівських мешканців пройшли війну, тому поводитися зі зброєю та стріляти вміли чудово. Ось, наприклад, Брежнєв записував у своєму щоденнику за 1977 рік мисливські трофеї: «15 квітня Завидово 4 качки – 33-я за сезон».
Єгері, які брали участь в урядових полюваннях, навіть мали свій негласний рейтинг влучних стрільців серед політиків. Найкращим вважався керівник соціалістичної Угорщини Янош Кадар, другим ішов Хрущов, третім – Брежнєв. А ось «батько перебудови» Михайло Горбачов, на відміну від своїх попередників, полював невміло. Одного разу в Біловезькій пущі сам собі прикладом навіть поставив синець – трапилася віддача при пострілі.
До речі, Хрущов і Брежнєв були любителями полювати в загонах, попередньо зручно розташувавшись на вишках, але ніколи не відстрілювали дичину з машини з ввімкненими фарами, як це робив голова Ради Міністрів радянської Білорусі Тихон Кисельов.
Популярні також розповіді про страшні пиятики після полювання генсеків разом із супроводом, на яких вожді роздаровували всілякі сувеніри. Справді жодне полювання та риболовля не обходиться без горілки та закуски – це, по суті, традиція. Радянські політики її теж не порушували.
Відомо, що для таких учт єгері наперед відстрілювали дичину. Після того, як її перевіряли ветеринарні лікарі, починалося приготування. Вже потім у процесі гуляння генсеки роздавали єгерям, кухарям і прислузі трофеї. Після полювання в Югославії Леонід Ілліч роздарував практично всіх убитих ним зайців, фазанів і оленів кухарям і обслузі.
Зазвичай столи на таких гуляннях ломилися від закусок. Збідніли вони щойно за правління Брежнєва. Одного разу під час традиційної завидовської трапези директор мисливського господарства надто захопився чорною ікрою, черпаючи її ложка за ложкою. Генсек мовчки на нього поглядав, а коли той закінчив, зауважив: «Це вам ікра, а не гречана каша!». Чиновник не розгубився: «Треба ж! А я й не помітив». Кажуть, після цього випадку харчовий раціон полювальників дещо збіднів.
Мисливські поїздки включали до неофіційної програми під час візитів до СРСР іноземних державних діячів. Незрідка саме там, у неформальній обстановці відбувалося обговорення важливих міжнародних проблем. Пущанский заповідник у 1950-х роках відвідав перший секретар Польської об’єднаної робітничої партії Владислав Ґомулка. Під час полювання він із забійної позиції не влучив у кабана. У Кримському заповіднику разом із Хрущовим полював король Афганістану Мохаммед Захір-шах із сином. Король не вполював нічого, а Хрущов зумів застрелити оленя.
Л.Брежнєв після полювання в Завидовому (1 грудня 1977 року).
На екзотичне для себе сафарі в Завидовський заповідник взимку приїздив лідер «Острова Свободи» Фідель Кастро. У травні 1973 року Брежнєв сюди ж привіз держсекретаря США Генрі Кіссінджера – і при нагоді запропонував підписати проект Угоди про запобігання ядерної війни. Кіссінджер відповів, що не має таких повноважень. Між політиками виникла суперечка, яку вирішили таким чином: Брежнєв наполіг на отриманні від американця «розписки» на простому аркуші паперу щодо готовності уряду США підписати згадану угоду.
«Завидово» 1964 року стало місцем конспіративних зустрічей партійних високопосадовців, які готували переворот проти Хрущова. Напередодні жовтневого пленуму ЦК КПРС член Президії ЦК Геннадій Воронов отримав особисто від Брежнєва запрошення з’їздити на полювання у Завидовські угіддя. Пізніше він про цю поїздку писав: «Після полювання застілля було проти звичаю коротким. Коли почали збиратися додому, Андропов запропонував мені їхати в Москву в одній машині разом із ним і Брежнєвим. Щойно вирулили на трасу, Андропов підняв скло, що відділяло в салоні заднє сидіння від шофера з охоронцем, і повідомив мене про підготовлений план повалення Хрущова... Брежнєв вставляв у розмову лише репліки. Начепивши на ніс окуляри, всю дорогу він шелестів аркушами зі списком членів ЦК: проти одних прізвищ ставив плюси, проти інших – мінуси, підраховував, перекреслював значки, мінуси міняв на плюси і бурмотів: «Буде, баланс буде безпрограшний».
Л.Брежнєв і маршал Гречко в мисливському господарстві "Завидове".
01.02.2015