Успіх азійського турне Обами

Президент США Барак Обама щойно повернувся до Білого дому з недовгого, але доволі ефективного турне до Індії та Саудівської Аравії. Принципові домовленості, яких він досяг з лідерами вказаних країн, можуть дуже корисно вплинути на геополітичний розклад сил і навіть зіграти позитивну роль для України.

Почнемо з простішого візиту — з відвідин Обамою Аравійського півострова. Новоспечений король Саудівської Аравії Салман бін Абдель Азіз ас-Сауд ще перед сходженням на престол вважався в американському політикумі бажаною персоною. Ер-Ріяд і раніше (тобто за короля Абдалли) був вірним союзником Вашинґтона у реґіоні Перської затоки, зі зміною монархів ситуація мала б, як мінімум, не погіршитися.

Яка була мета візиту американського президента? По-перше, отримати ґарантії, що Саудівська Аравія далі залишатиметься союзником США у боротьбі з ісламським тероризмом, а передовсім — з бойовиками «Ісламської держави Іраку й Леванту». Король Салман запевнив свого візаві, що його держава й надалі виконуватиме свої зобов'язання у цій справі.

Другим не менш важливим пунктом зустрічі в Ер-Ріяді було питання нафти. І тут сторони дійшли цілковитої згоди. Король заявив, що Саудівська Аравія продовжить грати свою роль на світовому енергетичному ринку і не має наміру змінювати свою позицію в цій галузі. Тобто видобуток нафти в країні скорочуватися не буде, а отже, й ціна на «чорне золото» найближчим часом не мала б зрости.

Так можна двома словами описати підсумки перебування Обами на Аравійському півострові. Візит до Індії апріорі був для керівника американської держави складнішим. Адже останні п'ять років позначилися охолодженням відносин між Вашинґтоном і Нью-Делі. А після виборів у травні 2014 року можна було б припустити, що ситуація лише погіршиться.

Адже перед тим при владі перебувала центристська поміркована партія Національний конґрес на чолі з прем'єр-міністр Манмоханом Сінгхом. Вибори ж дев'ять місяців тому виграла націоналістична «Бхаратія Джаната Парті». Відтак преєрм'ом став лідер цієї політичної сили Нарендра Моді.

Моді був першим міністром штату Гуджарат. Популярність він заслужив завдяки економічним успіхам свого штату. Крім того, він зажив слави й трохи іншого ґатунку. У самій Індії і за кордоном політик вважався вкрай суперечливою фіґурою. У США він навіть був нев'їзним. Причиною цього була його сумнівна роль у конфлікті між індуїстами та мусульманами в штаті Гуджарат 2002 року. Тоді загинуло понад тисяча осіб, здебільшого мусульман. Вважалося, що Нарендра Моді був причетний до розпалювання міжрелігійних чвар.

Як відомо, останнім часом Індія ставала чимраз ближчою до Росії і в рамках БРІКСу, і на рівні двосторонніх стосунків, зокрема в енергетичній галузі. Зрештою, й нині співпраця між Нью-Делі та Москвою триває. Проте політичне налаштування Індії за останній час серйозно  змінилося.

Отже, за минулі півроку, попри очікуване зростання напруженості між Вашинґтоном і Нью-Делі, ситуація розвивалася з точністю до навпаки. Все почалося з візиту до США індійського прем'єра Моді наприкінці вересня минулого року. Саме з нього почалося закладання підмурівку для нового зближення США й Індії.

Згодом був візит Обами у відповідь. А цього тижня — це вже третя американсько-індійська зустріч на найвищому рівні.

Заяви експертів, котрі послуговуючись власними упередженнями переконували, що, мовляв, пацифіст-мультикультураліст Обама не зможе знайти спільної мови з націоналістичним яструбом Моді, виявилися абсолютно неспроможними. Що сприяло зближенню сторін?

Передовсім прагматичне прагнення Моді модернізувати Індію та з користю інтеґрувати її в ґлобальний світ. Окрім того, він домагається важливої ролі для країни в реґіональній і світовій політиці. А вхідний квиток у такий клуб поки що видає лише Вашинґтон.  

Під час передвиборчої аґітації Моді обіцяв своїм співвітчизникам створити мільйони робочих місць, передовсім для молоді. А це неможливо реалізувати без добрих відносин зі США. Адже для цього потрібні інвестиції, іноземні капіталовкладення, трансферт технологій і нарощування товарообміну з багатими країнами Заходу.

Зараз товарообмін між Сполученими Штатами й Індією досяг 10 мільярдів доларів за рік. Це вп'ятеро більше, ніж 5 років тому. Моді прагне до 2025 року збільшити його ще в 5 разів.

Нарендра Моді переконаний, що зближення зі США відповідає споконвічним національним інтересам Індії. Щобільше, він зумів у цьому переконати консервативну еліту країни, яка раніше підкреслювала свій антиамериканізм і демонструвала незалежність від США. Заслуга Моді в тому, що він виграв цю внутрішньополітичну суперечку, і це наочно засвідчує візит Обами саме до Дня Конституції, який Індія святкувала 26 січня.

Які інтереси має Вашинґтон в Індії? Щоб комплексно з'ясувати це питання, треба пригадати книжку відомого американського політолога Збіґнєва Бжезінського «Велика шахівниця». У ній описано роль так званих «других держав» у реґіонів, які мали б конкурувати й стримувати амбіції реґіональних лідерів. Лідером в Індокитайському  реґіоні є, звісно, Китай, а «другий номер» — це Індія. Саме її Сполучені Штати мусять плекати й леліяти, згідно з настановами Бжезінського.

Одним з конкретних результатів перемовин Обами й Моді стала принципова згода щодо продовження на 10 років договору про співпрацю в галузі озброєнь, який закінчується цього року. З урахуванням суперництва США та Індії з Китаєм йому надається особливе значення. Угоду про співпрацю в галузі ядерної енергетики було укладено ще 2008 року. Проте сама співпраця розвивалася мляво. Причиною був індійський закон, яким передбачено відповідальність постачальників у разі аварії. Тепер вдалося домовитися про забезпечення ризиків. США від себе висловили готовість припинити контроль за ядерним паливом, яке постачається в Індію.

Хоча в Нью-Делі ще існують побоювання, пов'язані з відносинами між США і Пакистаном — непримиренним суперником Індії. Але нові американсько-індійські домовленості мали б зняти (принаймні частково) певну заклопотаність індійців цим чинником.

Ще одним проблемним пунктом, як вже згадувалося, є традиційні стосунки між Нью-Делі й Москвою. Зрозуміло, що Моді не палає бажанням їх розривати й у всьому йти слідом за США.

І тут Вашинґтону ще є над чим працювати. Багато експертів, наприклад, зауважили, що індійський прем’єр демонстративно не став коментувати засудження Обамою втручання Росії у справи України. Проте водночас аналітики зазначили, що нове індійське керівництво чітко усвідомлює, хто з протистояння Заходу й Росії вийде переможцем, а хто лузером. А тому, коли питання стане руба, Нью-Делі зуміє поставити на правильного фаворита.