Світлофор

Моя американська тітка любить жалітись на дві речі. По телефону, звичайно. На погоду, Нью-Джерсі, це не Каліфорнія, і на податки, вірніше на те, яка це марудна справа, сидіти і заповнювати податкову декларацію. Сама ідея, що можна і не платити, – за межами фантазії і страху. От хтось може собі уявити себе – або когось, не обов’язково з владної з верхівки, в ролі простого американця, за цим творчим процесом?

До чого це все? У нас побутує така думка, що все у нас трошки не так, як у цивілізованому світі, тільки тому що верхи, влада не така. Щодо влади, то тут без коментарів. Щодо решти всіх нас – то коментарів безліч.    

Здається, що може бути простіше, ніж правила світлофору. Зелений іди, червоний стій, жовтий приготуйся. Новіший варіант замість жовтого просто цифровий відлік в оберненому порядку на червоному і зеленому сигналі.

Кожен бачив, як у нас переходять дорогу. Причому якщо у великих містах рідко яка машина ризикне поїхати на червоне, декілька пішоходів все ж є, які перебігають, то в маленьких містах на червоне перебігають більш масово, і навіть їдуть автобуси з пасажирами. Всі поспішають. Там, де немає світлофору, а є, наприклад, зебра, взагалі по діагоналі перебігають. Де немає нічого, повільно так переходять, як заманеться. В сенсі геометрії. На цю тему є анекдот, підозріло подібний на правду. На жовтому сигналі світлофора німецький водій пригальмовує, наш дає по газах – проскочимо.

Не люблять наші люди правила, закони: будь-які – фізики, економіки, України, прямі лінії і елементарну логіку. Совіти тут ні при чому. Навіть зараз легко впізнати колишнє німецьке село (були у нас до Другої світової війни німецькі колоністи), і не тому, що його назва Шевченкове. Планування – пряма лінія центральної вулиці, яка впиралась в кірху і центральну площу. Будинки збереглись. Наші села в кращому випадку повторювали рельєф – річка, долина або попри дорогу. А так – хаос повний.  

Здається, що може бути простіше роздрібної торгівлі. Купив, виростив, зробив за одну ціну – собівартість, а продав за іншу і отримав прибуток. Не обманюй покупця, не продавай поганий товар, дбай про репутацію, особливо, коли мова йде про невеликий населений пункт або мікрорайон великого міста, де всі всіх знають. Не завищуй ціну, попит регулює пропозицію, і буде тобі добре.

Тільки лінивий не чув, не читав про те як розпізнати фальшивий мед і скільки в нашому сирі і маслі пальмової олії, а в ковбасі сої, паперу і мінералів. Вже в Києві важко знайти автозаправку, де не заливають «лівий» бензин. Але найвеселіше, коли при вас, на старі ціни ліплять нові, ще вищі. Товар і за старою ціною не продався. Не першої необхідності річ (химерного кольору і крою одяг чи взуття, екзотичний алкоголь, електроніка, яку нормальні люди купують в Інтернеті т.д.), ціна явно неадекватна. Але долар росте, і це виправдовує все.

Здається, ну що може бути простіше аптеки? Приходите, показуєте тьоті рецепт, усну рекомендацію від лікаря і купуєте або ні, якщо немає в продажі, якісь ліки. Все. Та ні, більшість питань, які задають наші люди – це питання з розряду «у мене то і то болить, що ви мені порекомендуєте?» Ну вони і рекомендують все, що є в продажі. Доходить до абсурду, коли розпаковують дорогі вітаміни чи ще щось з біодобавок, що не можна ні в якому разі розпаковувати, де у складі є – на упаковці пише, – наприклад, женьшень, і пропонують всім у кого низький тиск або, ще веселіше, «якась така слабість». Тобто продають любе, був би покупець, вони вже йому порадять. Особливо ці поради слухають старші люди і батьки, у яких малі діти.

Не даремно у нас у кожнім дворі, кожного спального району, скоро буде продуктовий кіоск, аптека і капличка або церква. Все в однім «флаконі».

Тому, навіть якщо тільки половина наших парламентарів колись переходила дорогу на червоний, а уряд у нас буде з непідкупних технократів з іноземними паспортами і чесних патріотів професіоналів, і все таки зважиться на серйозні системні реформи, то рішення його прийдеться втілювати в життя народу, тобто більшості, яка далі вперто суне на червоне світло.

І це ще тільки проблеми, не пов’язані з великими грошима. От уявіть собі, що викладачі нашого славного університету, не важливо якого, чесно декларують півтори тисячі доларів, які вони беруть з батьків,  кожного учня, за підготовку до ЗНО. Важко уявити ? Я також не уявляю, більше того, я в це не вірю, що задекларують, хоча всі вони патріоти. Сім років тому, брали п’ятсот. Зараз важкі часи, беруть більше.

Порахуйте про які гроші йде мова, якщо учнів декілька десятків. В провінції, де ще трохи встидаються, беруть гривнями і не відразу за весь курс, а за урок. Тобто, якщо наука не йде, ви можете відмовитись, ви не все втратили. Можете замість математики – фізики – хімії вибрати щось не для голови, наприклад, філологію. Але що там ті провінціали, ніякого розмаху. Або, наприклад, власники енної кількості квартир у Львові, які здають це житло в оренду. Особливо на короткий час туристам іноземцям ?

Як це побороти, яким указом, яким законом, як це зробити на практиці, це ж не дядька, який на базарі замість меду продає цукор, за руку зловити ? В другом класі вчителька заявляє «дітки, якщо хтось щось не розуміє, передайте батькам, що ви можете приходити до мене на додаткові заняття». І зауважте все це добровільно. Не хочеш, не плати, не вчись, не лікуйся, не їдь. Транспорт – це вам не уроки в школі, тут всі з цим справу мають і де ніхто не дає ніяких квитків – чи то міжміський автобус, чи то міська маршрутка і закінчуючи таксі. От ви можете уявити що у Львові будуть таксі одного кольору, як наприклад в Новому Йорку, де є таксометр, де є телефон, де можна подзвонити у разі чого і «настукати», і головне де всі, тобто пасажири, а не тільки водій, знає тарифи, має якісь права і вам дали чек!?

Тут виходи тільки два. Або жорсткі закони, у випадку не дотримання яких –  арешт і конфіскація майна порушника. Щоб це спрацювало потрібна допомога «пильних» громадян, які будуть регулярно дзвонити і повідомляти куди треба про порушників. Здавати їх. Як це є на Заході, або як це час від часу стається у нас, з відчаю напевно, наприклад, коли студенти повстають проти викладачів хабарників, чи громадяни проти чиновників, лікарів, начальників ЖЕКу, чи міліціонерів. Це так як тих пасажирів час від часу полохає сигнал автомобіля, легкий удар бампером і штраф. Якщо є міліція. Шофера чекає аварія і той же штраф.

Другий вихід, більш реалістичний, економічний. Тобто ми станемо настільки бідні, що платити, давати хабарі, не зможемо. Ніякого руху, ніяких машин і пасажирів, ніхто не порушує правила.