За підрахунками «Z», у Верховній Раді VIII скликання з'явиться 238 неофітів, які раніше не мали досвіду роботи нардепами. Водночас 185 осіб вже обиралися до Верховної Ради чи в попередньому, чи в минулих скликаннях. За показниками новизни/старизни парламент не надто радикально відрізняється від попередніх скликань.
У новій Верховній Раді буде шестеро народних обранців, які скуштували смак депутатства в далекому першому скликанні і які були свідками проголошення Незалежності України: Ігор Гринів, Юхим Звягільський, Юлій Йоффе, Анатолій Матвієнко, Віктор Пинзеник та Сергій Соболєв. Звягільський — тотальний рекордсмен українського парламенту і за віком (найстарший), і за досвідом (завсідник усіх восьми каденцій). Може, з часом йому створять конкуренцію Віктор Пинзеник або Іван Кириленко, котрі вже всьоме отримали депутатське посвідчення.
Декотрі депутати повернулися до Верховної Ради після багаторічної перерви. Найбільший «come back» здійснили Михайло Добкін та Ігор Шурма (представники «Опозиційного блоку», обидва обіймали керівні посади на Харківщині), а також екс-голова УРП «Собор» Анатолій Матвієнко, екс-мер Калуша Ігор Насалик та запорізький політик Петро Сабашук (всі троє — висуванці Блоку Порошенка). Востаннє політики працювали у парламенті IV скликання, між 2002 і 2006 роками, і знову повернулися до законодавчої роботи.
Лава молодих у Верховній Раді розтяглася на 238 особи. Це дуже далеко до показників, зафіксованих у початкових каденціях парламенту, на зорі Незалежності. Скажімо, через ВР-ІІ (1994–1998) перейшли 369 початківців, через ВР-ІІІ (1998–2002) — 301 особа. Тоді виборці дуже швидко змінювали свої симпатії, адже народні депутати не виправдовували їхніх сподівань на тлі політичної та гострої економічної кризи. Піковим за розмахом ротації був 1994 рік, коли на дочасні вибори мусили піти і Верховна Рада, і президент.
Нинішній парламент може поліпшити статистику попередників, коли мине перша хвиля призначень у виконавчу владу. Після того, як частина депутатів дістане роботу в міністерствах та державних комітетах, у сесійній залі звільниться 10–20 місць, що їх займуть нові обличчя з долішньої частини виборчих списків (або з мажоритарних округів). Досвід попередніх років свідчить, що у скликаннях, котрі припадають на період зміни політичної влади, загалом може набути повноважень понад 500 депутатів.
Якщо порівнювати концентрацію «молодого вина» у нинішній каденції з попередніми зборами депутатів, то через парламент минулого скликання перейшли 256 новобранців, через V скликання (2006–2007) — 258, а через IV — 261 (2002–2006), у середньому на два десятка більше, аніж є зараз у парламенті нового скликання. Найменше неофітів було зафіксовано у VI скликанні (2007–2012) – усього 142 нардепи. Тодішні дочасні вибори відбулися за якийсь рік після чергових, тож виборчі команди виставили на перегони приблизно ті самі списки, що й попереднього разу. Мажоритарки тоді не було.
До речі, саме шосте скликання (2007–2012) є рекордсменом за числом залучених народних депутатів. Через тодішній парламент перейшли аж 538 осіб. Причина: парламентська каденція припала якраз на зміну президентів. Прийшовши до влади, Віктор Янукович забрав на Банкову немалу частину своєї фракції. За той час також двічі змінювався склад уряду — одні депутати переходили на іншу роботу, наступники сідали натомість у сесійній залі. Багацько депутатів — 505 осіб — працювали й у Раді IV скликання, яка теж була свідком зміни президентів.
І навпаки, найдрібнішим був парламент у II скликанні. Мало хто пам'ятає, та Верховна Рада 1994–1998 років жодного разу не налічувала 450 депутатів! За чотири роки мандат отримали лишень 436 осіб. Причина недобору — в тогочасній виборчій системі. Народні депутати обиралися в мажоритарних округах за складною схемою, коли кандидат мусив набрати понад половину голосів виборців. Щоб визначити переможця, доводилося по кілька разів оголошувати виборчі кампанії в окрузі, поки хтось зі щасливчиків не отримував «контрольний пакет» голосів. Такі «багатотурові» голосування часто виявлялися марними.
Верховній Раді восьмого скликання теж не судилося наповнити свій склад «по вінця». У 27 мажоритарних округах, котрі перебувають під контролем Росії або російських бойовиків, вибори не відбулися, тож Центральна виборча комісія встановить мандат щонайбільше 423 обранців. Властиво, якщо бути точним, то перед урочистим засіданням нового парламенту ЦВК визнала обраними 419 осіб, ще троє кандидатів забарилися з поданням документів, а в одному з округів Житомирщини досі триває підрахунок голосів (ці четверо депутатів, однак, долучені до вибірки ВР-VIII для цієї інфографіки).
Загалом «Z» підрахував, що за всі роки українського парламентаризму власниками мандатів стали 2300 осіб. Переважна більшість — 1447 — насолоджувалися депутатством по одному разу. По дві каденції відбули 464 нардепи, по три — 226, по чотири — 89, по п'ять — 47.
Ще 24 депутати мають в активі по шість скликань; 12 з них є у ВР цього скликання. Решта 12 не змогли обратися (або не балотувалися) на виборах, хоча дехто з них мав добрі шанси обратися всьоме. Зокрема, в списку «Сильної України» змарнували свою нагоду Юрій Крук та Володимир Макеєнко, а в списку Компартії — Петро Симоненко, Петро Цибенко та Євген Мармазов. Ще троє політиків-старожилів перечепилися на виборах у Києві: Володимир Бондаренко, Сергій Терьохін, Володимир Яворівський.
По сім каденцій є у доробку Віктора Пинзеника та Івана Кириленка. Пинзеник пропустив лише одне скликання, коли встряг у проект з виборчим блоком «Пора-ПРП» 2006 року. А Іван Кириленко успішно перемагав у всіх парламентських перегонах двадцять років поспіль, пропустивши лише найперші вибори 1990 року — трудився тоді завідувачем відділу сільського господарства Дніпропетровського обкому Компартії.
І ще є Юхим Звягільський, який не пропускає жодної каденції Верховної Ради…
***
Наостанку — кілька статистичних цікавинок з депутатського реєстру.
Найпоширенішими депутатськими прізвищами є Бойко (11 осіб у всіх каденціях), Шевченко та Мельник (по 10 осіб).
Найпопулярніші чоловічі імена серед нардепів — Володимир (210 осіб) та Олександр (185), жіночі — Ірина (18 осіб) та Олена (15).
Найчастіший збіг у прізвищі та імені — Олександр Шевченко (їх четверо) і Віктор Бондаренко (троє).
Зафіксовано два випадки повного збігу прізвища, імені та по-батькові: Юрій Анатолійович Бойко (депутат-священик від «Нашої України» у IV скликанні та «регіонал» у VI та VIII скликаннях), Сергій Іванович Мельник (вчений-аграрій у II скликанні та міський голова Хмельницького у VIII).
Найбільш розгалуженою депутатською династією є родина Луценків: батько Віталій був депутатом у III скликанні, Юрій — у IV, брат Сергій — у VI, дружина Ірина — у VII. В парламенті VIII скликання будуть і Юрій, і Ірина Луценки (дружина лідера Блоку Порошенка стоїть у списку близько до прохідної частини).
27.11.2014