Чому пішов Гейґел?

Не досидівши у кріслі керівника Пентагону й до двох років, Чак Гейґел змушений податися на демісію. Для невтаємничених його відставка виглядає не мешн несподіваною, аніж свого часу виглядало його призначення. Насправді все було до нудоти закономірним.

Президент США Барак Обама висунув кандидатуру генерала-республіканця Чака Гейґела на посаду міністра оборони наприкінці 2012 року. Чому голова Білого дому забажав бачити в своїй адміністрації республіканця та ще й на чолі такого важливого відомства?

Знайти відповідь на це запитання не так вже й складно. Гейґел був бойовим офіцером, він пройшов в'єтнамську кампанію. Потрапив туди сержантом, командував взводом, був поранений, отримав дві медалі «Пурпурове серце».

Після повернення на батьківщину Гейґел постановив здобути освіту. Він вступив до Університету Небраски. Закінчивши навчання, переїхав до Вашинґтона, поринув у політичну діяльність. Як член Республіканської партії США Гейґел двічі обирався у Сенат від рідного штату Небраска.

Попри своє героїчне минуле, він не раз виступав з доволі миролюбними ініціативами. Гейґел висловлювався, зокрема, проти ініційованої Джорджем Бушем-jr. воєнної операції в Іраку, назвавши її «найбільшою зовнішньополітичною помилкою від часів В'єтнамської війни».

Експерти припускають, що саме пацифізм Гейґела змусив Обаму зупинити на ньому свій вибір, призначаючи нового керівника американського військового відомства. Адміністрація США 2012 року взяла курс на скорочення армії, урізання військових витрат. «Яструби»-республіканці могли звинуватити Обаму в розвалі бойової міці країни, зниженні обороноздатності на тлі інтенсивного озброєння Росії та Китаю, тобто фактично — у державній зраді..

Аби відвести від себе такі закиди, Обама й віддав цю невдячну справу у відання ветерана-героя, до того ж республіканця. Тоді вже теоретично ніхто з республіканців не зміг би сказати, що в Пентагоні засів зрадник.

Хоча практично все було не так просто. Республіканці-радикали вже давно не вважали цього сенатора з Небраски своїм, а його згода приєднатися до адміністрації Барака Обами лише додала йому антипатії в їхніх очах. Тому під час сенатських слухань з приводу затвердження Гейґела на посаді, які відбулися в січні 2013 року, йому нівроку перепало від членів його ж таки фракції. Зокрема, його скритикував відомий нам Джон Маккейн, пригадавши претендентові його вперті заперечення проти нарощування війська в Іраку.

Атакували Гейґела і сенатори-демократи, хоча не так енергійно, оскільки його як-не-як призначив президент-демократ. Утім вони вказали на те, як претендент раніше категорично виступав проти абортів і проти призначення амбасадором США в Люксембурзі відкритого ґея Джеймса Гормела. Водночас критики і справа, і зліва дорікали Гейґелу за скандальний виступ з приводу засилля у Вашинґтоні «єврейського лобі». Згадали і його знамениту репліку: «Я — американський, а не ізраїльський сенатор!».

Та попри все, голосування в Конґресі Гейґел пройшов успішно. Тоді ще в Сенаті панували демократи, тож вони й затвердили міністра-республіканця.

Але після недавніх проміжних виборів ситуація в Конґресі радикально змінилася. Тепер вже Республіканська партія контролює і Палату представників, і Сенат.

Тому позиції Гейґела автоматично стали доволі непевними. Проте мало хто сподівався, що демісія відбудеться так блискавично.

Газета New York Times, як і деякі інші американські видання, виснувала таке: «Республіканець Гейґел став першим членом кабінету Обами, яким пожертвували після недавнього розгрому Демократичної партії на проміжних виборах, внаслідок якого Сенат перейшов під контроль опозиції — республіканців».

Хоча причина звільнення міністра полягає не тільки й не стільки в цьому. Свого часу вже згаданий Джордж Буш-молодший звільнив шанованого міністра оборони Дона Рамсфельда. І не тому, що виявив якусь ваду в його діяльності. Просто він вирішив радикально змінити військову стратегію. А для цього йому конче потрібна була нова людина, здатна зламати старе і створити нове.

Щось подібне знову відбувається в адміністрації американського президента. Попередня занадто м'яка військова стратегія зазнала цілковитого фіаско. «Голубина» політика Обами призвела до болісних ударів по американських інтересах на Близькому Сході, в Іраку, Афганістані, Сирії… В Україні.

До речі, щодо України. Гейґел, звісно, нещадно критикував аґресивну політику Росії, багато разів застерігав Кремль від воєнної інвазії в Україну, а коли це вже стало доконаним фактом, то він публічно засудив російську вояччину. Водночас Гейґел рішуче виступав і проти надання Києву американської летальної зброї. Хтозна, можливо саме його позиція стала доленосною у неґативному вирішенні цього питання для України. Тому нам аж ніяк немає підстав журитися з приводу його відставки.

Кого ж можна сподіватися побачити на чолі Пентагону найближчим часом? Для відповіді на це запитання варто пригадати, яке завдання було поставлене перед Гейґелом два роки тому, коли він прийшов в адміністрацію президента США. Завдання полягало  в суттєвому скороченні армії після війни в Іраку й Афганістані.

А яке завдання ставитиметься перед новим міністром оборони? Згрубша: відіграти все назад. Зараз Обама потребує саме міністра-«яструба», оскільки США повертаються до ролі «світового жандарма», до відповіді на ґлобальні виклики часу на всіх континентах, передовсім на виклики у сфері безпеки.

Виходячи з цього, американські експерти вважають, що головними претендентами на цю посаду можуть стати: колишній заступник міністра оборони США Мішель Флурн, сенатор Джек Рід або колишній перший заступник міністра оборони Ештон Картер.