Австралійська ганьба Путіна

Вже давно наддержава Росія не зазнавала такої міжнародної ганьби, як на саміті G20 в Австралії. Кадри з Володимиром Путіним з Брісбена нагадували шкільні ігри, коли клас оголошував бойкот учневі, який серйозно проштрафився перед товариством. Хоча всі учасники дійства розуміли, що це не гра – тут вирішувалося питання війни і миру.

Ще задовго перед самітом лідери країн G20 міркували над питанням: запрошувати Путіна, винного у кривавій бійні на сході України, на саміт чи ні? Вирішили, що таки треба запросити, хоч би для того, щоб не втрачати контактів, щоб не позбуватися дипломатичних важелів впливу на ситуацію. У Москві це подали за велику дипломатичну перемогу.

Дехто із західних політиків наполегливо радив Путіну не їхати до Брісбена. Але той не послухав. І дарма. Іміджеві втрати Путіна зокрема і Росії загалом були б куди меншими, якби російське крісло на саміті виявилося порожнім. Навіть якщо б запрошення взагалі не надіслали до Москви, ганьба була б не такою дошкульною.

А ганьба почалася ще перед початком саміту, коли австралійська влада виділила російському самодержцю для проживання готель, що за статусом був ранґом нижчий, аніж готелі для інших голів держав. Відтак Путіна образливо зневажили на летовищі. Порушуючи всі правила протоколу, голову російської держави приїхав привітати не один з перших осіб держави і навіть не міністр закордонних справ, а заступник міністра оборони.

Це було дуже демонстративно, тим більше що решту високих гостей ґречно зустрічали генерал-губернатор країни (формально голова держави) Пітер Косґроув і прем'єр-міністр штату Квінсленд Кембелл Ньюман.

На цьому зневага не скінчилася. Господарі саміту навмисне поставили Путіна під час офіційного фотографування десь скраєчку, щоб не денервував своїм виглядом поважніших гостей, як наприклад Анґела Меркель, Барак Обама чи Девід Кемерон, які стояли в центрі кадру. В такий спосіб шефові Кремля ніби натякали, що він парія і йому не місце в компанії лідерів цивілізованих держав.

А наступного дня був сніданок, де за стіл до Володимира Володимировича ніхто не бажав сідати… Найсмішніше в цій ситуації, що Путін на, фактично, плювки собі в обличчя втирався й казав, що то Божа роса. «Господарі створили сприятливу атмосферу для роботи "двадцятки", доброзичливу і ділову атмосферу, — заявив Володимир Путін на підсумковій прес-конференції. — Вважаю, що робота пройшла у конструктивній обстановці».

Але російські пропаґандисти вирішили не бавитися в дипломатичність і назвали те, що відбувалося на саміті G20 своїми іменами. Приміром, читаємо Ґеворґа Мірзаяна на сайті часопису «Эксперт»: «Відверто хамську витівку дозволяли собі й деякі гості, зокрема канадський прем'єр Стівен Гарпер. Зі слів прес-секретаря канадського прем'єра Джейсона МакДональда, його шеф під час офіційного рукостискання заявив російському лідерові буквально таке: "Думаю, я повинен потиснути Вашу руку, але я можу сказати тільки одне: Ви повинні забратися з України". Цікаво, що прес-секретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков і не заперечує факт цієї розмови, щоправда, за його версією ця фраза звучить як «Ви повинні вивести війська з України». На яку, знову ж таки зі слів Пєскова, Путін відповів, що Росія не може їх вивести, оскільки ніяких військ там немає». Насправді ж Гарпер сказав дослівно: «You need to get out of Ukraine», що інакше, як «Ви повинні забратися геть з України» складно перекласти.

То чи хоч хтось привітно зустрів Путіна в Австралії? Росія сподівалася, що на її сторону на саміті стануть всі незахідні держави, передовсім союзники з БРІКС. Але не склалося, ймовірні союзники «по-зрадницьки» стали осторонь і спостерігали за побиттям немовляти.

Хоча ні, виявився в російського президента один шанувальник — милий австралійський коала, що ніжно обійняв Володимира Володимировича. Щоправда, як потім пояснили дресувальники, ведмедик витренуваний саме на обнімання. Але хай хоч так.

В суботу аґенство Reuters повідомило, що Путін збирається дочасно залишити саміт через критику офіційної позиції Москви щодо ситуації в Україні. Але таку версію знову спростував прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков, назвавши цю інформацію «некоректною і неправильною, повною нісенітницею».

Але врешті-решт Путін таки покинув австралійський Брісбен в неділю вранці, пропустивши робочий сніданок з лідерами держав і вирядивши підписувати підсумкові документи голову російського Мінфіну Антона Сілуанова.

«Щоб не було тут жодних спекуляцій, чому я не пішов на сніданок, — залишився тут міністр фінансів, і він повідомить те, що я розповів про наші зусилля в напрямку боротьби з Ебола. Нам звідси до Владивостока летіти дев'ять годин і від Владивостока до Москви ще дев'ять годин. Ще треба до хати добратися і в понеділок треба на роботу вийти. Хоча б чотири–п'ять годин треба поспати», — заявив президент. Важко не погодитися з російським лідером: поспати в такій ситуації йому було б набагато краще, ніж говорити.

Ганьба супроводжувала російського лідера аж до самого літака. Полишаючи австралійську землю, він не побачив поруч жодного більш-менш серйозного політика чи посадовця. Тож мусив простягнути руку для прощання мотоциклістові з ескорту. Той потис протягнуту руку, але навіть не зняв рукавицю.

Відомий російський політолог Лілія Шевцова на своїй сторінці у Facebook підбила такий підсумок перебування Володимира Путіна в Австралії: «Парія? Так, АТЕС в Пекіні і G20 у Брісбені підтвердили, що Путін став парією, затягнувши в цей статус і Росію. Вперше стало остаточно зрозуміло, що Росія не тільки випала з клубу Вісімки. Росія звалилася в ситуацію залежності з усіма ознаками приниження. І за цю залежність Росії ще доведеться і платити! Платити Пекіну за згоду стати його сировинним придатком (причому, за російський кошт). І сподіватися, що Піднебесна стримається від відкритого приниження. Платити мильній бульбашці, яка називається БРІКС, хоча б за те, що вона імітує те, чого немає. Залежність і парія — немає у світовій політиці більш вибухонебезпечної комбінації. І загрози для навколишнього світу. Ось вам сьогодні — основний світовий виклик. Від якого світ хоче сховатися за Ебола й ІДІЛ».

Проблема лише в тому, що лідер ядерної держави тепер потрапив у ситуацію загнаного в кут пацюка. Кремлівський шеф і раніше не вирізнявся передбачуваністю своїх дій, а тепер від нього можна чекати будь-чого. І те, що російські важкі бомбардувальники нині розліталися по цілому світі, аж ніяк не сприймається як ознака миру та спокою.