За два тижні до зими Україна втратила контракт з постачальником вугілля, який допоміг би державі позбирати кінці на тлі окупації Донбасу та руйнації українського вуглепрому. Британська фірма Steel Mont Trading вирішила відмовитися від нових угод з Україною, зважаючи на репутаційні ризики, адже країна-клієнт запідозрила учасників угоди в завищенні ціни та можливій наявності тіньових схем (кажучи просто, у «відкатах»). За повідомленням української компанії «Центренерго», Україна встигла домовитися про закупівлю 250 тисяч тонн африканського вугілля. Ціна палива — 86 доларів за тонну, а враховуючи транспортування — $110–112. Саме цей «цінник» на Банковій і в прокуратурі, підконтрольній Банковій, вважають завищеним.
У цьому скандалі чітко видно політичний слід. Кримінальна справа виникла у розпал коаліціади, одним з елементів якої є спроба очорнити/відбілити чинну екіпу Арсенія Яценюка, іншим — торги за посаду міністра енергетики. Кабмін відбивається: на тижні Арсеній Яценюк доручив Службі безпеки розслідувати, хто стоїть за зривом перспективного, на його думку, контракту. Дарма що СБУ очолює ставленець УДАРу Валентин Наливайченко — зате досягнуто медіа-ефекту. Треба визнати, у публічній сфері саме команда Яценюка виглядає переконливішою, втім хто з них як виглядає — питання іншого порядку. Йдеться про енергетичні ризики для всієї країни, про можливість узалежнення від Росії ще й у вугільній сфері, про міждержавну корупцію, а позаяк мова зайшла про політику — то ще й про можливість сварки майбутніх учасників коаліції з непередбачуваними наслідками.
Міністр Продан йде на «вугільний» допит у прокуратуру
На своє виправдання Міністерство енергетики передало у пресу пакет цінових опцій від різних компаній світу, які запропонували свої послуги влітку, і виявилося, що ціна копалин з ПАР є досить вигідною. Тобто питання стоїть так: якщо Україна вирішила купувати будь-яке вугілля, крім російського та «терористичного», то 100-доларовий прайс доводиться вважати справедливим.
Тим часом у «вугільному скандалі» експерти виокремлюють ще два фактори. По-перше, зрив альтернативних контрактів вигідний Росії, яка не від того, щоб стати «експорт-монополістом» для України. По-друге, у ліквідації додаткових каналів імпорту зацікавлені тіньові лобісти, які мають добрі зв'язки з тією-таки Росією і пристосувалися до наварювання коштів ще в Януковичеву добу. Так, видання «Українська правда» опублікувало розслідування, в якому йдеться про те, що свої послуги українському уряду активно пропонувала кіпрська компанія Neocar Contracts. Якийсь час цією конторою керували ті самі люди, що постачали Україні горезвісні «вежі Бойка». Вугілля, яке Neocar планувала продавати Україні, буцімто видобувається в Росії. Інтереси кіпрських компаній нібито лобіює колишній помічник міністра енергетики Едуарда Ставицького.
Наразі Україна далі купує вугілля в Росії. За повідомленням «Центренерго», до кінця року планувалося закупити 509 тис. тонн російського вугілля ціною у 80 доларів (транспортування додатково становить 3–4 долари). Різниця між російським та африканським вугіллям — $6 у ціні і $30 з урахуванням достави. Загалом дефіцит «енергетичного» вугілля на опалювальний сезон в Україні оцінюють у 2 мільйони тонн. Тобто якби Україна зголосилася заповнити нестачу вугілля африканськими копалинами — мусила б додатково витратитися на 60 млн. доларів порівняно з російським товаром. Небагато як для вугільної незалежності від Росії.
Фраґмент листа від кіпрського Neocar'у з російськими вухами
Прокоментувати «вугільний скандал» «Z» попросив президента Центру «Стратегія XXI» Михайла Гончара, голову Незалежної профспілки гірників України Михайла Волинця та екс-уповноваженого Президента з питань енергетичної безпеки Богдана Соколовського. На думку Гончара та Соколовського, зрив контрактів невигідний Україні, а за змовою стоять «вугільні барони» та Росія. Волинець виявляє більше скепсису щодо іноземного вугілля — як діяч профспілкового руху він обстоює інтереси українських підприємств та шахтарів.
Михайло Гончар:
Купувати російське вугілля — спонсорувати війну
– Гадаю, що це (зрив контракту. – «Z») робота наших «вугільних баронів», які збагнули, що їхній монополії приходить кінець і вони втрачають можливість керувати фінансовими потоками у вугільній сфері. Я припускаю, що в першому пілотному контракті могли бути неоковирності, і я також не ідеалізую нинішнє керівництво Міністерства енергетики — але цей контракт був і є необхідним, навіть якщо ціна цього вугілля дещо вища. Зрештою, вона й не могла бути нижчою. «Вугільні барони» переймаються збереженням свого статусу-кво і не хочуть нічого міняти.
Щодо того, чи може Україна закупити вугілля в терористів, то нонсенс цієї ситуації в тому, що в рамках одного й того ж міністерства, котре курує і питання електроенергії, і газу, і вугілля, чомусь не переймаються тим, що з територій України, де діють бандугруповання, не надходять жодні платежі за електроенергію, за газ. Водночас представники міністерства говорять про те, що ми повинні отримати вугілля з окупованих територій. Чому б не поставити питання таким чином: нехай постачать це вугілля в якості оплати за спожитий, але не оплачений газ та електроенергію. Там уже кілька мільярдів набігло… Хоча, звісно, нема жодної мови про те, щоб купувати вугілля в терористів, адже в той чи інший спосіб ці гроші підуть на війну проти України, на вбивство наших солдатів та офіцерів. Я вже не говорю про закупівлю вугілля в Росії, котра вбиває наших громадян, завдає нам економічної шкоди та розриває країну, а ми йому за це ще й платимо. Тому за таких обставин краще переплачувати за південноафриканське чи будь-яке інше вугілля, аніж платити Росії і підживлювати аґресію проти України.
Себто тут не може бути єдиного критерію, як це пропонують зараз, — критерію ціни. За нормальних обставин це визначальний критерій: де ціна нижча, там і беремо. В умовах аґресії підхід має бути інший. Тим більше, що Росія в придатний момент може відмовитися від постачання вугілля. Що тоді? А в нас альтернативи нема.
Відмова африканської компанії від контракту збільшує ризики. Нам треба терміново домовлятися з іншими постачальниками. Запевняю, що знову почнуть заявляти: вугілля не таке, якість погана… А це якраз і не потрібне нашим «вугільним баронам», частина з котрих знову прорвалася до Верховної Ради. Ніхто їх не покарав за минулі діяння, вони відчули себе на коні і розгортають антидержавну діяльність.
Михайло Волинець:
Уряд припустився жахливих помилок у вугільній сфері
– Африканське вугілля має завищену ціну і воно не найкращої якості. Зрозуміло, ті, хто приймав участь у контракті, намагаються показати ситуацію в кращому вигляді. Але зрештою цим питанням зацікавилася Генеральна прокуратура.
Але тут ще така річ. Український уряд припустився жахливих помилок при підготовці до зимового сезону. На Донбасі на вільній території продовжують видобувати вугілля, воно лежить на складах, і ніхто його не забирає. На шахті «Новогродівська 1-3» накопичилося вугілля дефіцитної марки «Г», котра може використовуватися на ТЕС. На шахті ім. Стаханова «Красноармійськвугілля» нема своїх складів, там вугілля мають вантажити прямо у вагони — але вагони не підвозять. Шахти потерпають від збитків, зупиняються, бо залізниці нібито не вистачає ресурсів. Хоча в той же час імпортоване вугілля з Іллічівська везуть на ТЕС без упину… У державі повністю розбалансований фінансово-господарський комплекс, і повна безвідповідальність не тільки у паливно-енергетичному комплексі. Треба бити на сполох, бо настане зима — криза охопить усю країну. У темряві ще якось проживемо, при свічках, але коли заморозяться міста, інфраструктура — наслідки будуть страшними.
Коли за кордоном купують вугілля — ясно, його треба купувати, бо власного справді не вистачає. Але дивно, коли не дають працювати українським, навіть державним шахтам. Узяти, наприклад, Львівську область. У Червонограді розташована «Львівська вугільна компанія», там є збагачувальна фабрика. Людям заборгували зарплату за чотири місяці, колектив час від часу страйкує. Чому досі не розрахувалися з шахтами за відвантажене вугілля? Держава зазнає збитків. Легше всього купити вугілля за кордоном, заплативши великі гроші (ще й на чомусь «наварити» собі), і не турбуватися про власних робітників. Але орієнтація на імпорт заведе в нікуди. Шахтарська галузь платить великі податки, забезпечує відрахування у Пенсійний фонд, це робочі місця. Якщо за цим не пильнувати, зростатиме соціальна напруга. Очевидно, що це відповідальність міністра, керівників державних компаній. Влада мала всі можливості, щоб збільшити потужності шахт. Якби виділили кошти на оснащення лав на шахтах «Степова» і «Лісова» (Червоноград), то там можна було б наростити видобуток вугілля на добу ще на дві тисячі тонн.
Макіївка. Шахтарі далі видобувають вугілля — терористи його не віддають
А чому раніше не вивозилося вугілля з територій, які нині є окупованими? Починаючи із квітня-травня і до серпня, все вугілля могли вивезти повністю. Тепер нічого не лишається, як шукати вугілля за кордоном — дороге і сумнівної якості.
Чи пов'язаний цей скандал із формуванням коаліції? Якоюсь мірою це може мати політичне забарвлення. Це питання не підіймалося до недавнього часу, хоча давно було зрозуміло, що то за контракт. Здається, що з Адміністрації Президента показують пальцем: «Дивіться, міністри, ми ж усе бачимо». Але за такі речі хтось справді мусить відповідати.
Богдан Соколовський:
П'ята колона має вплив на нинішню владу
– Я вкрай неґативно оцінюю скандал із південноафриканським вугіллям. За цим стоїть Кремль, я переконаний. Особливо в контексті того, що Україна погодилася купувати частину вугілля у Росії. І ПАР, і Австралія, і Азія — це найдешевші ринки. Трохи дорожче вугілля — в Америці, а найдорожча — Європа. Тобто купувати вугілля в ПАР — це був один з найбільш вигідних проектів.
– Чого більше в цьому скандалі: політики, корумпованості, зовнішнього тиску?
– Думаю, що є все. Глибоко переконаний, навіть знаю, що у владі є дуже багато п’ятої колони Кремля. Не кажу саме про перших осіб держави, але про її (колони) присутність. На жаль, з нею ніхто не бореться.
– І ця колона має досить впливу, щоб зривати контракти такого рівня?
– Безумовно. А як інакше можна пояснити, що це питання порушив Президент? Хто вклав у вуха Президенту цю проблему? Адже мова йде про мільйони, в той час як аґресору щойно виплатили мільярди доларів [за газовими контрактами]. А тут раптом угода на мільйони — і вже відкрито кримінальну справу. Це дискредитує Президента. Комусь вигідна ця дискредитація, щоби витягнути з українського бюджету гроші в Москву.
– Чи випадково цей скандал збігся з коаліціадою?
– Думаю, це фактор другого порядку і ніяк не визначальний. Певно, що це могло мати вплив, але насамперед ішлося про грошовий інтерес. Хтось, може, нагріє на тому руки, але головна фінансово-політична вигода — для країни-аґресора.
14.11.2014