Засідання Ради Безпеки ООН у середу ввечері можна назвати історичним. Вже хоч би тому, що під час засідання було наведено беззаперечні докази російської воєнної інвазії в Україну. А ще тому, що Радбез остаточно довів своє безсилля й фактично непотрібність. Адже навіть за такої нагальної потреби рішуче діяти єдина інституція, яка має для цього повноваження, обмежилася констатацією факту.
Ще одним прецедентом для РБ ООН став виступ на ньому представників Організації з безпеки і співробітництва в Європі, які підтвердили наявність у контрольованих терористами районах Донбасу вояків та озброєнь з Росії. Цим вони збудили неймовірну лють Кремля.
Заступник постійного представника Росії при ООН Олександр Панкін на засіданні Радбезу відразу ж заявив, що дані про перекидання російського війська — це «пропаґандистська фальшивка». Він також звинуватив ОБСЄ у тому, що спостерігачі міжнародної організації замовчують факт зміцнення позицій української армії.
Далі Панкін не втримався й обурено промовив: «Залучення до засідань Ради Безпеки міжнародників, які діють за мандатом ОБСЄ, не цілком коректне, не кажучи вже про те, що це відволікає їх від прямих обов'язків і вносить непотрібну політизацію в їхню практичну діяльність. Що більше, представники ОБСЄ використали наш майданчик не для конструктивного пошуку рішень внутрішньоукраїнського кризи, а для чергової пропаґандистської витівки».
«Конструктив» в розумінні російського представника, очевидно, мав полягати в цілковитій підтримці дій Росії. А ще — у схвальному сприйнятті виступу Панкіна, який зводився до суцільного заперечення наведених фактів російської аґресії та до звалення провини за конфронтацію на українську сторону.
Проте у своїй «конструктивній позиції» Росія виявилася самотньою на засіданні Ради Безпеки. Фактично всі оратори більше довіряли даним ОБСЄ, НАТО і Пентагону щодо ескалації Кремлем ситуації у Східній Україні. Всі визнали, що саме Москва і проросійські бойовики порушують Мінські домовленості й провокують бойові дії.
Така, здавалося б, консолідована реакція на брутальне порушення всіх норм і правил міжнародної коекзистенції мала б спровокувати відповідну реакцію фактично найвпливовішої міжнародної інституції. А реакції — катма. Бо реагувати треба проти Росії, а вона — постійний член Ради Безпеки ООН з можливістю ветувати будь-яку ініціативу.
Тож недарма багато політиків на Заході висловлюються за необхідність радикально реформувати Радбез, а якщо цього не вдасться зробити — взагалі ліквідувати через непотрібність.
Окрім того, події на Донбасі продемонстрували якщо й не непотрібність, то принаймні серйозну непродуктивність ще однієї авторитетної міжнародної організації — ОБСЄ. Так, її представники нарешті взялися виконувати свої прямі обов'язки й виявили на теренах Східної України російську військову присутність. Виникає логічне запитання: а де вони були цілих півроку, куди дивилися, що робили?
Сам Генеральний секретар ОБСЄ Ламберто Заньєр визнає, що в діяльності його організації було чимало прорахунків. Нагадаємо, що Організація на прохання Києва розгорнула в Україні моніторинґову місію, що налічує 261 спостерігача. Хоча якраз у зоні конфлікту працюють лише 11 осіб, котрі спостерігають за припиненням вогню та виконанням мінських домовленостей.
Під час перебування в Брюсселі Заньєр поскаржився журналістам на тяжку долю ОБСЄ в Україні. З його слів, сепаратисти фактично паралізували роботу спостерігачів, їх мало куди пускають, їхні безпілотники нейтралізовані електронними перешкодами.
«Нам постійно заважають, обмежують можливості виконувати узгоджені в Мінську функції. Спостерігачам закритий доступ в багато районів. Є групи спостерігачів в Луганську та Донецьку, але їм вкрай утруднено пересування за межі місць дислокації. Вони повинні домовлятися з сепаратистською владою про маршрути. Підозрюю, що влада дозволяє їм побачити тільки те, що сама хоче показати. Щоб ми повідомляли тільки про те, про що вони хотіли б повідомити», — нарікав Заньєр.
Але чому керівник ОБСЄ щойно тепер розповів про таку прикру ситуацію, а не, скажімо, в червні, коли виправити її було б набагато простіше, поки лідери західних країн обмірковували питання про запровадження антиросійських санкцій?
Окрім того, ОБСЄ, як з'ясувалося, відправила в зону збройного конфлікту абсолютно непідготованих людей. «У нас мандат моніторинґової операції, але зараз вона ближче за умовами до миротворчої. Ми спостерігаємо за припиненням вогню там, де його немає. Це небезпечно для нашого персоналу. Спостерігачі — суто цивільні люди, вони не підготовані до роботи в бойових умовах», — зізнався Заньєр.
Дивно, що в таких умовах спостерігачі взагалі зауважили якусь бойову техніку, яка прибула з Росії. Але краще пізно, ніж ніколи. Очевидно, тепер має руба стати питання про радикальні зміни в місії ОБСЄ, зміни мандату і складу учасників.
13.11.2014