Українсько-російський газовий конфлікт тимчасово відкладено до шухляди. Але раніше чи пізніше сторони все одно стануть на паливну прю, конфліктуючи за ціну, обсяги, транзит та взаємні обов'язки. На думку президента Центру ґлобалістики «Стратегія ХХІ» Михайла Гончара, загострення конфлікту треба чекати у період найбільших холодів, можливо, в січні. Ймовірне повторення конфлікту п'ятирічної давнини, коли Росія повністю припинила подання газу до Європи територією України.
За домовленостями, досягнутими у Брюсселі, «Нафтогаз» уже надіслав «Газпрому» платіж у $1,45 млрд. за природний газ, постачений у листопаді–грудні 2013 року та квітні–червні 2014-го. Україна має виплатити монополісту ще $1,65 млрд. до кінця року — ці гроші шукають. Найближчими місяцями ми купуватимемо газ у Росії за 385 доларів, з урахуванням 100-доларової «знижки». Ґарантом цього пакета виступає Європейська комісія. В ідеалі саме європейські посередники мали б сплатити різницю між домовленою ціною та «старим рахунком», якби Росії заманулося скасувати «знижку». Домовленості скріплено трьома документами: протоколом щодо умов постачання російського газу, доповненням до контракту, листом-ґарантією президента Єврокомісії до Петра Порошенка.
Загальна оцінка «брюссельському пакету» від Михайла Гончара — неґативна. «Ми поки що не бачили головного документа, який вийшов із брюссельського пакета, — додатку до чинного контракту між Україною та Росією [який діє від 2009 року]. Є протокол, але він складений у загальних фразах і є декларативним. Основне ж корениться у додатку до контракту», — коментує експерт в інтерв'ю для «Z».
Щодо ґарантій від Єврокомісії, то, як каже Гончар, «цей документ оголошений, але його ніби й нема», адже ЄК публічно не підтвердила згоду на компенсацію форс-мажорної ціни, зате натякнула, що в Україні вистачає власних ресурсів з кошика МВФ.
– Після підписання «брюссельських угод» Ви використали аналогію з «мінським протоколом». Напевне, йдеться про те, що добрий намір може лишитися тільки на папері. Де є слизькі місця в цих документах? Звідки можуть надходити найбільші ризики?
– Питання не тільки у «слизьких місцях». Проблема полягає в тому, що «Газпром» у черговий раз пересвідчився, що між Брюсселем та Києвом нема солідарної позиції, і він відчув, що має розв'язані руки. Російський монополіст остерігався консолідованої позиції України та ЄС. Єврокомісія дистанціювалася від суперечки, зайнявши роль спостерігача, тож Росія продовжує підготовку до газової кризи. При слушній нагоді вона готується розгорнути цей сценарій. Очевидно, що такою оказією може бути період найбільших холодів.
У чому слабке місце? Якщо навіть глянути протокол — у такому документі слід розписати чіткий графік платежів для обох сторін. Вони там розписані, але однобоко: передбачено, як Україна має платити борги і робити передоплату, але нема, наприклад, жодного графіку газових поставок з Росії до України, немає графіку транзиту через Україну, що теж дуже важливо, адже від обсягів транзитного газу залежить стабільність функціонування нашої ГТС. Москва відкинула ці вимоги України. А сторони мали чітко розписати обсяги, терміни, цифри. Бо коли газу у трубах стане мало і тиск впаде — завершиться тим, що Росія знову звинуватить Україну в крадіжці газу, а згодом почне вимикати будь-який транзит. У цьому пакеті всі зобов'язання лежать на Україні, і насамперед ті, що стосуються оплати та передоплати, а на «Газпромі» лежить мінімум обов'язків: поставити газ тоді, коли за нього сплатять.
Вечір 31 жовтня. Міністр Продан виглядає набагато понурішим, ніж його колеґа Новак
– Президент Єврокомісії Баррозу за добу перед підписанням угод оприлюднив відкритого листа, в якому закликав Україну та Росію прийняти запропонований Брюсселем варіант. Читалося, що ця вимога стосується насамперед до України. Крім того, Баррозу провадив тривалі переговори з Порошенком щодо газових домовленостей. Чи справедливо казати, що Європа тиснула на Україну в цій справі?
– Можна сказати, так. Принцип солідарності декларувався європейською стороною після берлінської зустрічі в тристоронньому форматі, там навіть створили формулу «кооперація, координація, солідарність». Але в останній момент європейська сторона віддала перевагу іншому принципу: зроби все, чого хоче «Газпром», і тобі буде класно. Доречно нагадати, що Меркель, по суті, погрожувала Порошенкові припиненням реверсних постачань, якщо Україна зірве переговори. У цьому випадку спрацювала так звана російсько-німецька газова дружба, і, напевне, «вірус Шредера» вразив німецький політикум достатньо серйозно. Європа віддає перевагу мати справу з Росією, їй своя сорочка ближча до тіла. Тому українській стороні не залишалося нічого іншого, як погодитися.
Єдиний плюс, який ми отримали, і глибоке розчарування, котре спіткало Росію (хоч вона і вважає його тимчасовим), — це те, що європейська сторона в особі Єврокомісії відхилила наполегливе прохання, я б сказав навіть пресинґ, «Газпрому» щодо надання вилучень з-під «третього енергопакету» газопроводу OPAL на території Німеччини. Цей газопровід є відгалуженням від «Північного потоку», і «Газпром» пропонував зробити виключення для нього, щоб задіяти North Stream на повну потужність. А це означало б для нас, що частина транзиту з нашої «труби» перекинулася б на «Північний потік». Це елемент сценарію, про який я говорив раніше.
– Тобто підхід такий: Україна краде газ, Україна зриває транзит до Європи — відкривайте інший газогін…
– «Газпром» наполягав: давайте, тут і зараз робіть вилучення, бо нам потрібен час, щоби запустити газопровід на повну потужність, не чекайте, коли Україна перекриє вам газ. До честі Європи, там «розкусили» задум Росії і запропонували повернутися до цього питання наприкінці січня. Брюссель сподівається таким чином перебути пік найбільших холодів, і це є своєрідний гачок для «Газпрому». Складно сказати, наскільки надійним є цей запобіжник. Головне завдання для «Газпрому» на цих переговорах залишилося невирішеним. Усі чудово розуміли, що паралельно з переговорами у трьохсторонньому форматі йде двостороння розмова як про перспективу OPAL’у, так і про продовження проекту «Південний потік». Ці фактори обмежують Росію, але стратегічно не стримують. Тому Москва й надалі зацікавлена в тому, аби влаштувати нам серйозний гарячий сценарій, для того щоб показати європейцям свій останній арґумент: «Бачите, що коїться в Україні? Погоджуйтеся, поки не пізно».
– Наскільки надійним є механізм надання знижки? Українська сторона довший час наполягала на тому, щоб ціна газу була чітко передбачена контрактом, навіть без самого підходу, ніби хтось щось «знижує». Крім того, голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв каже, що українській стороні вдалося уникнути в цих домовленостях «політичної знижки». Хіба вона не є політичною?
– Ситуація така: на словах Європейська комісія нібито ґарантувала, що ця ціна буде незмінною, під протоколом стоїть підпис від Єврокомісії. Але під додатком до контракту підпису нема. Хоч протокол і має назву «зобов'язуючого», Росія трактує його на свій лад. Знижка все одно оформлена через постанову уряду Росії. Уряд РФ у будь-який час може змінити свою точку зору і сказати, що знижки нема. Тоді запевнення Єврокомісії не будуть нічого варті…
З формальної точки зору знижка зафіксована не як політична, але, виходячи з процедури введення, вона є політичною — як і «харківська знижка».
– Що тепер буде з реверсом? В Україні склалася тенденція: як тільки є газовий контракт, то згортаються всі проекти щодо енергоощадності та диверсифікації, адже стабільний газ — розбещує. Можна згадати як приклад відмову Януковича від європейського реверсу трохи менше як рік тому, відразу після газових переговорів з Путіним.
– Не зовсім так. Ціна [російського газу] в 385 доларів усе одно буде вищою, ніж ціни на європейському спотовому ринку, до якого прив'язані реверсні постачання. Щодо Вашого прикладу з Януковичем, то Росія зробила тоді знижку до 268,5 доларів, і це виявилося дешевшим, ніж у Європі.
Щодо реверсу, то на словацькому напрямку ми надалі бачимо проґрес. Польський реверс працює практично на повну потужність, але сам він є малопотужний. У грудні Угорщина знову пообіцяла відновити реверсні постачання. Багато залежить від погоди. Якщо нас чекатиме аномально холодна зима і в Європі будуть низькі температури, то реверс може суттєво зменшитись або «пересохнути» взагалі. До того ж, російська сторона не зняла своїх погроз зменшити експорт газу до Європи на величину реверсних постачань в Україну. Якщо на європейському газовому ринку виникне напружена ситуація, тоді Україні доведеться мати справу з тим, що є у власних газосховищах, і з газом власного видобутку. І я певен, що російська сторона не намагатиметься нам посприяти в цій справі.
Закулісся зустрічі в Мілані. Голова «Газпрому» Міллер діймає Порошенка
Українській стороні, співпрацюючи з Європою, треба тісніше кооперуватися зі США. Саме Штати допомогли вирішити проблему з реверсом через Словаччину. Можна сказати відверто: якби не американська позиція, то ми до цього часу переконували би Брюссель і Братиславу в необхідності реверсних постачань. Зараз я бачу, що коли США почали цікавитися деякими угорськими чиновниками і запідозрили декотрих у корупційних діях, то Угорщина знову повернулася до теми реверсу. Україні треба використовувати весь арсенал можливостей, щоби наші європейські, так би мовити, друзі виконували дружню щодо нас місію, а не займали нейтральну позицію, паралельно кокетуючи з росіянами.
– Водночас у тій-таки Угорщині знову пожвавлення з «Південним потоком»: тамтешній парламент ухвалив документ про продовження будівництва газогону. Чи дотисне Росія потенційних транзитерів з півдня Європи?
– Росія вже почала зривати маски зі свого лобі в різних країнах. Рішення, котре прийняли угорські депутати, — не приший кобилі хвіст. Угорщина не має вирішального значення для проекту «Південний потік». Ніхто не починає будувати міст через річку у фарватері водойми — будівництво починають з берегів. Ключове значення для проекту має Болгарія. А Болгарія зараз проти «Південного потоку». Невідомо, як довго це триватиме, адже в Болгарії теж є протиборство двох сил. Або «Газпром» зі своєю корупцією вкотре підкорить Софію, або переможе жорстка позиція Америки, котра, власне, й наполягла на припиненні цього проекту.
Дії «Газпрому» свідчать про те, що він мобілізував усі свої сили в боротьбі за вплив у Європі. Суть дій Росії в тому, що вона показує Брюсселю, хто в Європі справжній хазяїн. «Ви там, у Європейській комісії, вважаєте себе господарями ситуації? Ні! Бачите, Угорщина — член ЄС, член НАТО — прислухається до нас, а не до вас». Можна сказати, що ця дата, 3 листопада, — це день, коли Росія показала Євросоюзу, що вона, власне, може його зруйнувати. Москва веде гібридну війну і проти Євросоюзу, просто там нема воєнного компоненту, зате є політико-психологічний тиск, корупційно-лобістські дії, погрози газовим вентилем (при чім так майстерно, що винною буде Україна), контрсанкції. Росія змотує це все до одного клубка. У Брюсселі цього не вміють робити і здебільшого сприймають українсько-російські відносини просто як певний бізнес-конфлікт. Є, мовляв, борги в України перед «Газпромом». Якщо є борги — їх треба виплатити, бо інакше «Газпром» має рацію, припинивши газопостачання. Себто ніхто не бере до уваги, що Росія є аґресором, що вона просто вкрала у «Нафтогазу» частину активів у Криму, на шельфі Чорного моря. Ці активи коштують мільярдів. На жаль, ніхто цього не враховує.
Розмовляв Володимир СЕМКІВ
13.11.2014