Аґресивна політика Кремля і, як наслідок, економічна ізоляція Росії змушують країни Європи чимраз активніше замислюватися над питаннями енергетичної безпеки, диверсифікації постачання нафти й газу. На цьому тлі навіть постають нові енергетичні альянси. Так, приміром, спільно про забезпечення себе й інших газом вирішили подбати три країни Східного Середземномор'я — Греція, Кіпр і Єгипет. Можливо, до цієї трійці долучиться ще й Ізраїль.
Грецько-кіпрсько-єгипетський енергетичний альянс ще дуже юний. Датою його народження можна вважати 8 листопада. Цього дня в Каїрі відбулася зустріч президентів Єгипту Абделя Фаттаха Ас-Сісі та Кіпру Нікоса Анастасіадіса і грецького прем'єр-міністра Антоніса Самараса. Її учасники заявили про готовість співпрацювати у сфері видобутку природного газу в східній частині Середземного моря. Йдеться передовсім про нафто-газовий шельф поблизу Кіпру.
Прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу на зустрічі не було, але він вже встиг заявити про готовість долучитися до трьох своїх сусідів. Відомо, що Ізраїль кілька років видобуває газ в акваторії Середземного моря для власних потреб. Відомо теж, що потужностей у нього вистачить і для експорту енергоносія.
То чим, власне, опікуватимуться «середземноморські енергетичні альянти»? Передовсім налагодженням видобутку й транспортування вуглеводнів з шельфу поблизу південного узбережжя Кіпру. Геологорозвідувальні роботи вже позитивно відповіли на питання про наявність там великих родовищ газу і нафти.
Пошуки корисних копалин острівна держава активізувала з настанням глибокої фінансово-банківської кризи. Вперше газоносну площу в цьому реґіоні виявили фахівці американського концерну Noble Energy під час розвідувального буріння три роки тому. За попередніми розрахунками, там залягає приблизно 34 трильйони кубометрів газу і два мільярди барелів нафти.
Ліцензії на буріння вже отримали кілька великих іноземних концернів. Налагодити промислове видобування кіпрських вуглеводнів можна вже від 2018 року. І якщо все піде добре, то вже 2022 року вдасться запустити експорт кіпрського газу до інших країн.
Уряд в Нікосії сподівається на те, що прибутки від експорту газу принесуть в державну скарбницю досить коштів, конче потрібних для виплат кредитів від Європейської Унії. Можливо, в такий спосіб Кіпр позбудеться слави офшорної зони, де панує банківська вседозволеність, і перетвориться на повноцінну індустріально розвинену державу.
Водночас громадськості поки що не відкрили всіх аспектів того, як мала б виглядати спільна стратегія чотирьох країн. У медіях гуляють лишень перші плани-нариси. «Існують наміри спорудити спільний термінал зі зріджування газу у місті Васілікосі на південному узбережжі Кіпру або в Ізраїлі, якщо Єрусалим таки увійде в альянс. Третім варіантом є використання вже наявних терміналів у Єгипті», — розповів керівник аналітичного центру Greek Energy Forum Александрос Лагакос. Існують теж плани побудови Східносередземноморського газогону (East-Med-Pipeline), який з'єднає Ізраїль та Кіпр і зв'яже їх з материковою частиною Греції.
Логічною була б участь у цьому енергетичному альянсі й Анкари, проте зараз відбувається все з точністю до навпаки: Туреччина стала головним противником цього проекту. З активізацією Кіпру на нафтовому шельфі загострився й давній конфлікт щодо Північного Кіпру, який визнає лише Туреччина.
Анкара тепер теж заявляє про своє право на розробку шельфу. І не лише заявляє, а вже й відрядила туди геологорозвідувальний корабель Barbados Hayreddin Pasha у супроводі військових суден.
Річ у тім, що досі не визначені виняткові економічні зони країн на сході Середземного моря. Тобто, за логікою, той газо-нафтоносний шельф нібито й мав би належати Кіпру, оскільки, згідно з чинним морським правом, у прибережній зоні до 200 морських миль держава може вільно розпоряджатися природними ресурсами, які там є. Утім поки що Кіпр уклав двосторонні угоди про визначення таких зон лише з Єгиптом та Ізраїлем.
Туреччина, яка має специфічний стосунок до Нікосії, зрозуміло, не квапиться укладати з нею відповідну угоду про розмежування зон відповідальності. Тому проблему можна буде вирішити лише в процесі тривалої судової тяганини.
До речі, саме турецька проблема змусила Нікосію з Атенами запросити до співпраці Каїр. А чинний президент Єгипту Абдель Фаттах Ас-Сісі довший час зволікав з ухваленням рішення щодо долучення до енергетичного альянсу, усвідомлюючи, що доведеться наразитися на протистояння Анкари.
І все-таки Каїр згодився. Можливо, ухвалити рішення єгипетському лідерові допомогли обіцянки голови грецького уряду Самараса підтримувати Каїр в інституціях Європейської Унії. Греція і Кіпр, сказав він, стануть «послами Каїра в Брюсселі».
Цілком можливо, що серйозний крок до вирішення «турецької проблеми» вдасться зробити 29 листопада. Тоді в Стамбулі відбудеться зустріч міністрів закордонних справ Греції та Туреччини. Це буде вельми слушною нагодою, щоб обговорити участь Анкари в проекті.
12.11.2014