«Z» знайомиться ближче з галичанами — громадськими активістами, які після Революції гідності, завдяки власній активній участі в ній, були делеґовані у владу. Раніше ми говорили з заступником голови СБУ Андрієм Левусом. Нинішній співрозмовник — заступник міністра внутрішніх справ, а перед тим заступник коменданта Самооброни Майдану Андрія Парубія, Микола Величкович.
Для нього, як для президента Всеукраїнської федерації українського рукопашу «Гопак», організація та розвиток загонів самооборони на Майдані, а потім ініціювання створення добровольчих загонів у МВС були розвитком його громадських ініціатив на професійному рівні. Разом з тим еволюція Самооборони з фактично добровольчої міліції часів Революції та перших днів після неї у добровольчі протоармійські загони — унікальне явище в українській історії, споріднене хіба що з козацькими часами. З львів'янином Миколою Величковичем говоримо саме про це, а ще про те, як міняється українська влада, як реформується МВС та що сподвигло Самооборону йти на парламентські вибори разом з партією чинного прем'єра.
Микола ВЕЛИЧКОВИЧ:
ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ — ЗБЕРЕГТИ КЕРОВАНІСТЬ СИСТЕМИ
- Яку роль відігравала Самооборона Майдану в перші дні, тижні після падіння режиму Януковича, коли міліція фактично самоусунулася з вулиць столиці та великих міст?
- Тоді були просто відсутні система управління державою та охорони порядку. Працівників міліції ніде не було видно, а суспільство було досить радикально налаштоване: будь-кого в формі громадяни були ладні розірвати. Людина в формі асоціювалася саме з розстрілами 18–20 лютого. Питання, хто буде дивитися за порядком на вулицях, стояло гостро. Самооборона Майдану взяла на себе відповідальність за охорону порядку. Ми виставили патрулі, поділили Київ на сеґменти та райони.
Я звернувся до міліції, щоб забезпечити законність наших дій, щоб з нашими нарядами виходили хоча б один або два співробітники міліції. Таким чином, спільні патрулі Самооборони і людей в формі забезпечували порядок на вулицях.
І це було не тільки в Києві, а ще й багатьох містах, наприклад в Тернополі, де Самооборона Тернопільщини, очолювана Іваном Коваликом, впродовж кількох місяців охороняла правопорядок не лише обласного центру, а й фактично цілої області. А потім міліція ще протягом декількох місяців зверталася до нас, якщо були гострі конфліктні ситуації. Тоді цивільні з палицею в руках охороняли міліціонерів з пістолетами та автоматами.
- Кияни довіряли Самообороні більше, ніж міліції?
- Саме так. Самооборона Майдану мала довіру суспільства. Люди зверталися, і ми вирішували їхні проблеми. Коли мародери намагалися пограбувати офісні приміщення, квартири та маєтки, — нехай тих, хто мав відношення до колишньої української влади, але це ж приватна власність, і дії ці протизаконні, — міліція викликала Самооборону. Було й таке, що представники правоохоронних органів стояли збоку, а Самооборона затримувала правопорушників і передавала їх міліції. Дуже показовим є й те, що коли відкрили Межигір'я, а люди масово почали вивозити звідти цінні речі, саме Самооборона Майдану стала тією силою, що взяла під охорону цей об'єкт. Через декілька днів долучилася й міліція з моєї подачі, коли я вже мав вплив як заступник міністра внутрішніх справ. Завдяки Самообороні всі ці коштовні речі з Межигір'я передали до Національного художнього музею.
- З початком російської аґресії дуже важливу роль у її зупиненні відіграли добровольчі батальйони, які часто творилися на основі Самооборони. Як взагалі виникла ідея створення добровольчих загонів, які їх головні завдання?
- Добровольчі підрозділи є і в Національній ґвардії, і в системі МВС, і у Збройних силах. Вони були створені саме з активістів Майдану. Коли в березні стало зрозуміло, що система безпеки держави якщо не відсутня, то ненадійна, постало питання створення правового механізму долучення активістів, які мають бажання обороняти Україну. Ми створили перший резервний батальйон Національної ґвардії, і 500 самооборонівців прямо з Майдану рушили на підготовку на полігон в Нових Петрівцях.
Це був перший такий добровольчий підрозділ, який дуже проявив себе. Це вони звільняли Слов'янськ. Саме добровольчі підрозділи продемонстрували готовність захищати країну і виконувати свій громадянський обов'язок.
Всі пам'ятають, як забирали бронетехніку у наших військових, це була ганьба, а у підрозділів, які складалися саме з добровольців, такого жодного разу не було. Вони діяли коректно, але жорстко. Саме добровольчі загони змусили інших силовиків активно виконувати свої обов'язки.
В квітні, коли Росія захопила Крим та почала свою аґресію на сході, коли ми побачили, що добровольці діють надзвичайно ефективно, було прийнято рішення про створення при МВС підрозділів особливого призначення. Це було зроблено, щоб всі добровольці, які мають бажання служити державі, змогли стати до боротьби і отримати леґітимність.
Ми починали з кількох підрозділів, а станом на сьогодні їх вже 36. З них 30 воює на передовій, а ще декілька проходять підготовку і пізніше візьмуть участь в АТО. Тут тисячі добровольців, багато хто з них ніколи не служив. Дуже важливо, що їх позитивно сприймають. У звільнених містах їх і справді зустрічали як визволителів. Бійці дають місцевим медикаменти та продукти харчування, допомагають відновлювати зруйновані сепаратистами будівлі.
Значну частину з батальйонів спецпризначення очолюють представники Самооборони Майдану, зокрема Андрій Тірон (Другий батальйон Національної ґвардії), Юрій Береза (батальйон «Дніпро-1»), Роман Пицків (батальйон «Чернігів»). Так само багато керівників середньої ланки (командир роти «Захід» батальйону «Айдар» Ігор Лапін чи керівник відділу Батальйону Національного ґвардії ім. Кульчицького Михайло Бондар) чи просто визначних бійців, які воювали і воюють біля Дебальцевого, Донецького аеропорту чи в місті Щастя на Луганщині.
- Що Вам вдалося зробити в реформуванні МВС ?
- Ми працювали в кількох напрямках. На самому початку для нас було найважливіше зберегти керованість системи. Міліціонери — це ж не цивільні працівники, вони наділені владою, зброєю. Було важливо, щоб люди не пішли на російську сторону. З іншого боку, потрібно було виявити серед них людей, які коїли ті жахливі злочини на Майдані, і покарати їх, розпізнати потенційних зрадників. Ми мали зламати корупційну систему, налагодити діалог з суспільством, запропонувати новий кадровий підхід. Суспільство чекало на рішучі радикальні кроки. Але тут почалася війна. Фактично міністерство опинилося в дуже складних умовах, та і вся країна ніколи не була в такому складному становищі за всі роки незалежності.
Для реформування нами було зроблено декілька кроків. Був запропонований такий підхід: керівники вищої ланки проходили публічне громадське обговорювання, після чого їх кандидатури розглядалися кадровою комісією. Таким чином нам вдалося призначити керівників обласних управлінь: на Тернопільщині, Волині, Львівщині та в деяких інших реґіонах. Ми показали прозорість та відкритість. Жодна державна інституція подібного не робила.
Також ми розробили концепцію реформування МВС. Вона готова для затвердження Кабінетом Міністрів та розгляду у Верховній Раді.
- На чому базується ця концепція?
- МВС — це не лише міліція. До структури міністерства входять Національна ґвардія, міґраційна та прикордонна служби, а також служба з надзвичайних ситуацій. Це величезна інституція. Тому коли ми говоримо про реформування МВС, йдеться про реформування не тільки самої міліції, а й взаємовідносин всіх цих підрозділів. Тут працюють тисячі людей: в міліції, наприклад, 300 тисяч співробітників, а в НГУ — 60 тисяч. На жаль, залишається корупційна складова, але ми розробляємо механізми, що забезпечать прозорість роботи міністерства. Зрозуміло, що ми стикаємося з великий опором системи. До речі, станом на сьогодні, змінено 99 % складу найвищого керівництва.
- Люди, які прийшли, не мають стосунку до попередньої влади? Вони себе якось проявили під час Майдану? Хто ці люди?
- Деякі, звичайно, нові — як я. Частина людей не працювала в органах, деякі працювали, але не за часів Януковича, деяких підняли з нижчих щаблів за їхні моральні якості та вчинки. В один момент просто взяти і змінити всіх керівників найвищого державного рівня можна, але тоді не треба нарікати, чому нема керованості системи. В структурі ж є не лише корупціонери, є ті, хто ловить бандитів, шахраїв, викриває корупціонерів, — їх не можна відкинути. Треба було усунути тих, хто дискредитував себе, але й дати можливість іншим, чесним та порядним людям. Для них ми, можна сказати, зробили такий ліфт в межах системи, щоб надати їм можливість піднятися.
- Окрім роботи в МВС, Ви й надалі є одним з лідерів Самооборони Майдану. На одному із засідань штабу цієї структури ухвалили рішення делеґувати представників для участі у парламентських виборах. Чому Самооборона йде саме з «Народним фронтом»?
- А з ким іти, якщо не з тими, з ким ми разом простояли весь Майдан, з ким пройшли Революцію гідності, з ким в надскладні часи втримали державу.
На Майдані від перших днів утворилося таке середовище людей, які вийшли супроти режиму за певні цінності. Це були люди, які заради цієї високої мети готові ризикувати своїм життям. Саме вони робили Майдан, робили ту суспільну перемогу. Багато з них потім зайшло в систему державного управління: до Кабінету Міністрів, Верховної Ради, в різні виконавчі структури. Продемонстрували вони не тільки свій патріотизм, що важливо, а ще й спроможність брати на себе відповідальність. Показали себе хорошими управлінцями, організаторами, довели, що в екстремальних ситуаціях можуть діяти адекватно.
Тому коли ці людио б'єднуються, щоб йти однією командою, таким людям віриш. Можна багато проголошувати гарні програми, реформи, але значно важче їх здійснити. Ця команда ділом довела свою здатність тримати контроль в державі.
А ще дуже вагомий фактор: тут немає колишніх з команди Януковича. Це показовий момент. Якщо ми проголошували певні гасла на Майдані — ми їх дотримуємося.
Розмовляв Ярослав ЮРЧИШИН.
За допомогу в організації інтерв'ю «Z» дякує прес-службі Центру підтримки добровольців при Самообороні Майдану.
21.10.2014