виголошена в галицкім соймі дня 15 жовтня 1889 при верификації вибору посла з сельскої курії Рогатиньского повіту.
Високій Сойме!
Єсли-би зважити лише на число голосів, які упали на обох кандидатів в сїм окрузї виборчім, а котре у кандидата, котрого потвердженє сам видїл краєвий предкладає виносило о 36 більше, як у кандидата противного: єсли-би дальше зважати також на то, що против того вибору не був внесений протест, — то виходило би з ceгo, що той вибір не дав поводів до нїяких замітів. Однакож невнесенє протесту, до чого референт видїлу краєвого і правительственний комисар так велику вагу прикладають, зовсїм не має тої ваги. У нас виборці звичайно тогди вносять протест, коли мають надїю, що вибір буде уневажнений. Однакож такою надїєю уводяться лише виїмково, бо — признаю се отверто — загал виборців, именно руских, що-до провіреня посодьских виборів не має того довірія, щоб Вис. сойм залагодив протест після справедливости. А не мають довірія того на підставі многих досвідів як з минувших каденцій так і з сего року, де більшість сеї палати навіть тогди, коли очевидно сама пересвідчена була о основности протесту і неважности вибору, той вибір узнала за важний. Коли-б о верификації виборів посольских не рїшав сойм, ино якась окрема инстатуція, стояча по-за партійними борбами, якійсь спеціяльний трибунал, — в той час, будьте, пп. пересвідчені, протестів виборчих приходило-би далеко більше.
Коли-ж дальше зважиться, що в повітї рогатиньскім вибраний був маршалок повітовий, отже особистість, котра через своє офиціяльне становище мусить певний вплив мати на виборців, а наконець і то, що сей повіт числить тілько 16.000 Поляків супротив 63.000 Русинів, — то се вже дає повід до поважних сумнївів, чи той вибір відбувся цілком правно і чи єсть він виразом правдивої волї народу. Що именно впливи урядові можуть навіть в таких повітах, де почутє національне єсть сильно розвинене, мати вплив рішаючій, то показалося при передостатних виборах, де в кількох округах виборчих вибрано старостів. Тепер же, коли — дякувати теперїшному в. намістникови — ера старостиньских виборів минула, ві всїх тих повітах вибрано кандидатів руских, як се именно сталося в повітї станиславівскім, богородчаньскім, коломийскім і також теребовельскім. Отже єсть аж надто поводів, щоби близше приглянутися виборови з округа рогатиньского.
На попереднім засїданю оден з товаришів моїх по народности але не однаких политичних поглядів, посол з більших посїлостей в Жовківщинї, в горячій бесїдї промовляв за згодою межи обома народностями нашого краю. Що і я єсмь за згодою, я і мої политичні товариші, сего дали ми докази в попереднім періодї соймовім, коли ми кількократно приходили перед Вис. палату з внесенями, котрі коли-би більшість сойму з нагоди скористала, могли-би були заіниціювати згоду а бодай лучші відношеня межи обома народами краю. На жаль, не сталося так, а ми розсталася непоєднані, як я то мусїв зазначити при замкненю остатної сесії соймової. Коли настали нові вибори, була друга нагода до заіниціованя лїпших відносин. І дїйстно, знайшлися і межи Поляками такі, котрі всказували до того дорогу, як то зробив н. пр. маршадок чешанівского повіту кн. Володислав Сапіга, котрий, хотяй мав дїйстно довіріє у народу в своїм повітї і був-би і без уживаня тих средств, які звичайно уживаються з польскої сторони при виборах, міг перейти, однакож, скоро довідався, що Русини хочуть мати послом Русина, зрезиґнував добровільно, щоби дати Русинам нагоду вибрати чоловіка своєї народности. Але се були тілько поодинокі виїмки, загал відносився цілком инакше. Вправдї давнїйша пароля: nie puścić ani jednego Rusina do sejmu показалася неможливою до переведеня, однакож ві всїх тих повітах, де тілько яка найменша можність показувалася, старанося не допустити до вибору Русина. Очевидно, я з того не хочу вам робити закиду, то ваша рїч, яке становище хочете ганяти супротив Русинів. Маєте повне право ставити всюда ваших кандидатів, то вам вільно, — але не вільно вам двох рїчей. Скоро ви в той спосіб твердити, що ви, і то ви одні, єсте за згодою в краю а ми єсмо ворожо успособлені. Таке твердженє — щоби як найделікатнїйше виразитися — то за надто сміла гипокризія. А друга рїч, котрої вам не вільно, то уживати неправих і неправних средств при виборах.
Тенденція, о котрій я згадав, щоби не допустити Русинів до сойму, не обявлялася тілько против поодиноких особистостей анї навіть сторонництв, але обявлялася против всїх Русинів, о котрих можна було припускати, що они крїпко будуть держатися своєї народности і виступлять в оборонї своїх прав і интересів, хотяй би навіть в спосіб згідливий супротив другої сторони. Так було і в рогатиньскім повітї. З рускої сторони виступив кандидат, котрий не тілько межи Русинами але і межи Поляками дізнав загального поважаня, котрий подавав всяку надїю, що єго дїяльність в соймі буде користна для интересів цілого краю, котрому і Поляки львівскі оказали довіріє, вибравши єгo до ради міскої. Але і против такого кандидата піднято рівно завзяту борбу, як против кождого нашого, щоби тілько не допустити до вибору Русина.
Яких средств при тім уживано, не буду подрібно в то вдаватися: взагалї таких, котрі стали у нас уже звичайними і тілько разів були обговорені. Отже повтарятися не буду, а тілько оден факт наведу, когрий мене більше вразив, яв инші. В однім селї (назвиска не хочу подавати, бо менї йде о рїч, а не о особи) три рази переводилися правибори. За першим разом вибрано трох правих виборців, о котрих було певно, що дадуть голос на руского кандидата. Але, як майже всюди, так і там знайшлося кілька индивидуів, котрі далися ужити за орудіє противній сторонї і заложили протест. Переведено другій раз правибори, але знов вибрано тих самих і знов заложено протест. Розписано правибори по раз третій. Тепер ужила сторона противна такого способу: В тім селї громада уживає в спілці пасовиско двірске; отже економ загрозив, що двір відбере пасовиско, єсли не будуть голосувати на єгo кандидатів. Мої панове! В сїм році, де така нужда в краю, де через посуху і повени людям грозить голод, визискували тую нужду в той спосіб і на такі ціли — то для мене бодай щось дуже відражаючого, то далеко гірше, як купувати голоси грішми.
На сей факт що-до агитацій приватних я ограничаюся, а скажу тепер кілька слів о становищи правительства і єго органів при сегорічних виборах. Перед девятьма місяцями Є. Е. п. намістник тут в сїй вис. палатї заповів: рівне трактованє всїх обивателїв краю і всїх народностей, строгу безсторонність і справедливість супротив Русинів, і заявив бажанє, щоби єго не судити після слів але після дїл. З жалем однакож мушу сказати, що Русини на сповненє тої обітниці, на ті дїла все ще чекають і чекають. Була до того нагода при виборах і дїйстно мушу признати, що в декотрих повітах, именно в тих, о котрих голошено, що они для Русинів зарезервовані, н. пр. в стрийскім, вибори відбувалися законно. Однакож чи так повинно бути тілько в декотрих повітах? чи не всюди суть однакі права і обовязки, одна конституція?
Є. Е. намістник сказав иншим разом, вправдї не в характерї намістника, але в характерї кандидата до сойму з округа більших посїлостей в Краківскім, що рад би, аби правительственні органи мали вплив на вибори, але аби той вплив був законний, опертий на довірію виборців. П. намістник зволить простити, але менї мимо волї прийшла на гадку пословиця француска: рїзати курку так, аби не кричала. Однак се не така легка штука, і тут не конче удалася, чи длятого, що ті, котрі рїзали, була незручні, чи то вина курей, але в декотрих повітах таки дуже кричала!
Таке поступованє зі сторони правительства, як і зі сторони польскої, супротивляєся не тілько духови конституції і єї законним постановам, але навіть здоровій политиці. Не говорю вже о глубокій, далеко-глядаючій политиці, котра не диваться на хвилеві корнети, але і на будучність; я говорю о звичайній утилитарній политиці, котра глядить лиш на то, що найблизше. Отже я не розумію, яка би шкода була для правительства в тім, єсли би замість 16 руских послів в соймі, було их два рази тілько або й більше. Чи опозиція руска взяла-би тогдї в соймі верх? чи ми не були би ще все таки в меншости, а правительство чи-ж не мало-би і тогдї ще переважного впливу? Отже такої политики, котра не дає навіть хвилевих користей, а веде тілько до розяреня і знеохоченя, я не розумію.
Що-до поступованя правительственних органів при виборах в Рогатинї я знов не буду говорити о таких звичайних фактах, які вже з давнїйших виборів суть знані; я піднесу лиш такі факти, котрі зовсїм суть щось нового. Бо треба признати: так само як Є. Е. п. министер скарбу невичерпаний єсть в роздобуваню нових жерел доходів, так само наші политичні урядники невичерпані суть в вишукуваню нових штучок, щоби вибори перевести після своєї волї. Доси н. пр. бувало все так, що на лістах правиборців насамперед поміщені були священики, аж потому ишли по порядку ті, котрі мали право голосувати на підставі оплачуваного податку. Тепер в многих місцевостях дїялось инакше. Всї маючі право з титулу податків були уміщені наперед, а священики на самім кінци. То очевидно не було без ціли. Священик, голосуючій наперед, дає примір і взір другим, і за ним голосують другі виборці; отже ходило о то, щоби той примір і вплив священика усторонити. Теперїшнє правительство уважаєся за консервативне і стараєся заховати добру комитиву з партією клерикальною, отже і підпирає интереси і повагу духовеньства. Однакож в нашім краю, бодай що-до руского духовеньства, того о правительстві сказати не можна. Противно, в сїм случаю, як і в других, органи правительственні мов би старалися довести до того, щоби священики були власне упослїджені і понижені. Таке-ж уміщуванє священиків на лістах виборчих незгідне єсть і з нашою ординацією виборчою, котра все покликуєся на ординацію громадску, а звістно, що після громадскої ординації виборчої управнені з титулу свого становища уміщуються в списї перед управненими з титулу оплачуваного податку.
Звістно дальше, що в часї виборів устава о згромадженях не обовязує о стілько; що, єсли хто хоче скликати згромадженє виборців, не потребує о тім доносити до власти политичної. Так практикувалося все і всюди. Однакож сим разом дїялося троха инакше декуди, именно і в рогатиньскім повітї. Коли там мало відбутися згромадженє виборців скликаних руским комитетом, староство зажадало, щоби єму о тім донести, і на то згромадженє, котре відбулося в домі приватнім, вислало свого комисаря а крім того і жандарма, котрий перед помешканєм ходив і входячих там людей нотував. Коли кандидат запитався делегата староства, на якій підставі він ту явився, сей відповів, що єму так поручено зі староства. Треба-ж зважити єще і то, якій вплив мусїли мати таке проходжуванє жандарма і нотованє виборців руских, именно в рогатиньскім повітї, де людність вже поперед була стероризована. Бо там ще перед двома роками відбувалися без всякої причини — як пізнїйше оказалося — ревизії і арештованя людей і замиканя руских товариств. Скінчилося вправдї остаточно на нїчім, але тероризованє оставило свої наслїдки, страх лишився.
Не буду наводити більше фактів, всїх і не знаю, а то длятого, що і ті факти, котрі я згадав, черпав я наперед з газет, а тілько потому их провірив.
Однакож у нашої праси журналистичної свобода в часї виборів була дуже стиснена. Вправдї появився сего року много і голосно обговорюваний рескрипт Є. Е. п. министра справедливости до прокураторів державних, в котрім указано було, що не кожда критика правительства і єго органів має уважатися зараз за підбурюванє. Дїйстно, здавалося якійсь час, що то припорученє п. министра має хотя не дуже великій, але все-ж таки якійсь вплив. Однако-ж скоро прийшов час виборів, ситуація змінилася цілком — і вже не тілько критика, але цілком обєктивне і наге донесенє о фактах незаконних, скоро тілько була яка згадка о жандармах, о урядниках политичних, улягала безвзглядно конфискаті. Але ж конець-кінців правда не дається на завсїгди затаїти, a навіть сли-би конче ходило о підбурюванє, то і тому дорогою конфискат також не можна би запобічи, бо чого не вільно журналистиці, то вільно послам висказати в соймі, а за послами вільно вже і журналистиці повторити.
Опираючись на тім, що я подав, міг-бим коли не вносити на уневажненє сего вибору, то бодай домагатися, щоби верификацію єго відложити і зарядити одвітні доходженя. Однакож з одної сторони поступаючи скрупулятно, не можу анї навіть в приближеню якоюсь цифрою означити, якій вплив згадані мною незаконности мали на голосованє, кілько голосів через тії-же упало на противного кандидата, а з другої сторони знаю, що такі доходженя не мали-би успіху.
Я кінчу трема сконстатованями і трема просьбами.
А именно констатую: перше, що польска сторона, а именно верховодяче серед неї сторонництво, при сегорічних виборах поступало против Русинів з цілою завзятостію, стараючися всїми силами не допустити их до сойму; друге, що правительственні органи при сих-же виборах не поступали безсторонно а допускалися разячих незаконностей і надужить; а третє, що більшість соймова поступає, як се на всїх трех засїданях сегорічного сойму показалося, при верификації виборів зовсїм самовільно.
А просьби мої суть: перша — до Є. Е. п. намістника, щоби так, як поступив собі, ухиляючи кандидатури старостиньскі, і як поступали підвластні єму органи в декотрих повітах, так поступав у всїм і всюди: тогди і Русини признають, що п. намістник своїх обітниць супротив них дотримав; друга — до загалу Поляків в краю, щоби поступали так, як им указали дорогу поодинокі з межи них, — вказую знов на згаданий мною примір кн. Владислава Сапіги; а наконець третя просьба — до більшости соймової, щоби-сте, панове, поступали хиба инакше, як доси.
Сповненя тих просьб бажаю горячо. Чи того діждуся, то від вас залежить. (Оплески від Русинів.)
[Дѣло]
19.10.1889