У Львові дня 11 н. ст. жовтня 1889.
Недобре зачав вчера галицкій сойм краєвий свій новий шестилїтний період.
Безвзглядність і нетерпимість Поляків супротив Русинів показалася в цілій своїй силї. Отсе головні моменти з вчерашного засїданя соймового.
Передо всїм п. маршалок краєвий, котрий звичайно заявлявся досить вирозумілим супротив руских послів, а особливо уважним під взглядом форми, вчера відкрив сойм в неприсутности руских єго членів. З причини, що руска служба Божа в церкви св. Юра трохи пізнїйше скінчила ся, як латиньска в катедральнім костелї всї посли Русини, і то як 15 членів руского клюбу, так і позаклюбові о. Ковальскій і п. Мерунович і вицемаршалок митрополит Сембратович, не могли прибути до сойму о 12-ій годинї, на котрий то час було заповіджене відкритє сойму. Однакож п. маршалок не вважав за потрібне заждати чверть години, але розпочав засїданє, так що Русини застали єго вже в серединї промови.
Що п. маршалок межи задачами сойму не спімнув і о помиреню обох народностей нашого краю, о полагодженю рускої справи з сего не робимо єму докору. Не підносимо також нїякого заміту против того, що руска часть его бесїди була супротив польскої части дуже коротенька, ограничилася на оден період: чи довше чи коротше промовленє має однаке засадниче значінє. Але руску часть своєї промови п. маршалок знов, так як і минувшого року при відкритю сойму, звернув тілько до руских послів, а не до цілого сойму; через то єї засадниче значінє зменшаєся, і она показуєся більше актом особистої куртоазії для руских послів. Инакше поступив п. маршалок сего року при замкненю остатного сойму: тогди він промовляв по руски до всїх послів, до цілого сойму.
Але найяскравійше показалось успособленє соймової більшости при справдженю посольских виборів. Доси бувала така процедура, що на першім засїданю сойму справджувано тілько такі вибори, при котрих допускано, що не буде нїяких замітів, отже против котрих не тілько не заложено протесту, але котрі велися без значнїйшої борби виборчої і при котрих вибраний посол дістав дуже переважну більшість голосів. Сего року сталося инакше. Справоздавець видїлу краєвого став реферувати всякі вибори, навіть такі, против котрих внесені були протести, як н. пр. вибір з менших посїлостей в Залїщиках. Навіть декотрі польскі посли, як пп. Гавзнер і гр. Станислав Бадені, уважали таке поступованє за неумістне і неслушне, а рускі посли домагалися, щоби справдженє таких виборів відрочити, аби і поодинокі посли на підставі актів могли о их правности пересвідчитися. Однакож надармо! Хотя не заходила нї найменша потреба, щоби ті вибори справджувати сейчас, польска більшість, в котрій тепер, здаєсь, рей водить знаний гр. Голиївскій, всї реферовані вибори зверификувала, з чого ясно виходить, що їй йшло хиба о те, щоби заскочити Русинів і не дати им можности висвітлити спосіб, в якій велися соймові вибори. Але і тої ціли не будуть могли вповни осягнути, бо ще таки лишилося достаточне число виборів несправджених, о котрих отже рускі посли будуть уже могли свобідно забрати голос.
Найбільше пекуча справа нашого краю, грозячій по причинї нещасть елементарних голод, не знайшла в соймі увзглядненя в цілій повнотї, такого, якого єї вага і наглість вимагає. Анї на порядку дневнім не було поміщене предложенє правительства або видїлу краєвого в тій справі, анї не заповіджено виразно, коли і яке предложенє наступить. Маршалок і намістник вправдї згадували о нїй в своїх бесїдах, але більше лиш загально, а єдиним конкретним дїлом єсть доси тілько постановленє цісарске о запомозї і позичці для людности загроженої голодом. Длятого рускі посли мусїли взяти иниціятиву в тій справі і поставили нагляче внесенє о виборї для неї окремої комисії.
[Дѣло]
11.10.1889