Барикади в Гонконзі

Уже майже тиждень тривають акції протесту  в Гонконзі. Їхні учасники вимагають скасувати виборчу реформу, яка б дала змогу Пекіну впливати на волевиявлення гонконгців. У ніч на вівторок, 30 вересня, демонстранти почали споруджувати барикади, запасатися водою та провізією, готуючись до тривалої акції, котра починає чимраз більше нагадувати український Майдан.

Поки що поліція виявляє стриманість, остання ніч пройшла без сутичок. Проте організатори акції протесту побоюються, що ситуація може змінитися в середу. У цей день відзначатиметься річниця з дня утворення КНР, не виключено, що Пекін тиснутиме на владу Гонконгу, аби та наказала поліції розігнати демонстрантів.

Проте протестувальники сповнені мужності й рішучості. «Що б там не трапилося, ми залишимося тут», - переконливо заявляють вони в об’єктиви західних телекамер.

У чому ж суть конфлікту, який сколихнув південну китайську провінцію? Аби в цьому розібратися, треба зрозуміти, що собою являє власне Гонконг. Для цього варто пригадати його недалеку історію.

Гонконг 1841 року був захоплений Великою Британією під час першої Опіумної війни. 1842 року він офіційно перейшов під британський протекторат, згідно з Нанкінським договором. Ще через рік на острові засновано місто Вікторія, а територія отримала офіційний статус колонії британської корони. 1898 року Велика Британія домовилася з Китаєм, що бере Гонконг у оренду на 99 років, тобто до 1997 року.

1984 року Лондон підтвердив свої зобов'язання повернути Гонконг Китаю, але виставив такі вимоги: економічна незалежність і капіталістичний уклад не зміняться на півострові впродовж наступних півстоліття. Пекін погодився на виставлені умови.

Таким чином з першого липня 1997 року, згідно зі спільною китайсько-британською декларацією та Основним законом Гонконгу, території надано широку автономію аж до 2047 року. В рамках курсу «Одна країна – дві системи» та «Гонконгом управляють самі гонконгці в умовах високого ступеня автономії» протягом цього періоду комуністичний уряд КНР зобов’язався перебрати на себе лише питання оборони і зовнішньої політики території. Тим часом Гонконг залишив за собою контроль над законодавством, поліцейськими силами, грошовою системою, митною та імміграційною політикою, а також зберіг представництво в міжнародних організаціях і заходах.

Часи з 1984 року докорінно змінилися, змінився й Китай. Піднебесній вдалося активізувати всі свої економічні й політичні потенціали й вийти в глобальні лідери, тобто фактично перетворитися на наддержаву.

Зрозуміло, що незалежний Гонконг залишався для Пекіна скалкою в незручному місці. Тож центральний китайський уряд упродовж останніх 17-и років здійснював неодноразові спроби ревізувати свій курс невтручання в гонконгські справи. Однією з найнахабніших спроб втрутитися сталася цього літа: керівництво КНР спробувало приписати собі право впливати на вибори гонконгських органів влади.

За поверхового огляду виборчої реформи, яку Пекін запропонував Гонконгу, може здатися, що пропозиції є цілком демократичними. Центральний уряд пропонує відмовитися від двоступеневої системи виборів. Досі гонконгці спершу обирали колегію виборців, а вже ті, своєю чергою, голосували за осіб, котрі займуть найвищі державні посади. Згідно з реформою, яка почне діяти з 2017 року гонконгці отримають можливість обирати керівництво прямим голосуванням.

Здавалося б, Пекін демонструє своє прагнення посилити вплив громадян вільного Гонконгу на владу. Проте слід звернути увагу на одну принципову деталь. На балотування допускатимуться лише ті претенденти, котрі пройдуть через затвердження Пекіном. Тобто, практично виникне ситуація, що лише схвалені комуністичним керівництвом КНР кандидати зможуть брати участь у виборах.

Зайве казати, що такий пекінський фільтр фактично вихолостить всю демократичність виборчого процесу. Тому досить дивним виглядає те, що гонконгське керівництво проковтнуло запропоновану Пекіном реформу виборчого процесу.

Але ковтати цю гірку пігулку не забажала місцева молодь. Нині тисячі демонстрантів фактично заблокували функціонування фінансового кварталу Гонконгу.

Проти демонстрантів кинули загони поліції спеціального призначення. Правоохоронці почали діяти проти протестувальників доволі жорстко. Вони використовують кийки, сльозогінний газ, водомети. Заарештовано близько сотні учасників акцій, півсотні демонстрантів потрапили до шпиталів з різноманітними травмами й забоями.

Після газової атаки демонстранти озброїлися парасолями, поліетиленовою плівкою та іншими підручними засобами, які дозволяли б захиститися від ураження газом. З цієї причини багато хто почав називати акцію протесту «Революцією парасольок». Прихильники протестів також почали широко використовувати цей термін у соціальних мережах.

Ще гонконгську акцію називають Occupy Central. У ній поєднано назви відомого американського протесаного руху і центральної площі Гонконгу, де власне й відбуваються головні події.

Хоча насправді акція починає щоразу більше нагадувати Майдан, особливо після зведення барикад на площі.

На даний момент ситуація в Гонконзі виглядає патовою. Голова гонконгської адміністрації Лян Чженьїн закликає протестувальників негайно припинити свою кампанію й заявив, що не має наміру відмовлятися від виборчої реформи. Демонстранти ж, своєю чергою, натхнені надзвичайно високим рівнем підтримки, не мають наміру припиняти акцію. Актуальна гонконгська ситуація схожа на ту, що була в Києві в грудні минулого року.