Початок роботи нового уряду в Польщі обернувся для України шоком. Прем’єр-міністр Ева Копач, щойно діставши від президента прохання формувати склад кабінету міністрів, висловила "зрадницьку" заяву, наповнену аргументами, котрі в Україні ще сяк-так навчилися терпіти, коли їх висловлюють політики з Італії, Франції чи Словаччини – але ніяк не з Польщі.
Броніслав Коморовський вручає Еві Копач право формувати кабінет
«Ви знаєте, я жінка, – відповіла пані Копач, коли її спитали про постачання зброї Україні. – Уявімо собі, що я зробила б, якби на вулиці несподівано з’явилася людина, вимахуючи гострим лезом або тримаючи в руках пістолет. Перша моя думка? «Там за моїми плечима є мій дім і мої діти». Отож мчу додому, замикаю двері й беру під опіку дітей… Польща мусить поводитися, як польська розсудлива жінка. Наша безпека, наша країна, наш дім, наші діти – це найважливіше. Що не означає, що ми мусимо говорити окремим голосом від Європейського Союзу».
Новий уряд Польщі, судячи з перших заяв пані Копач, може виявитися менш прихильним до України, ніж кабінет Дональда Туска. Той кабінет, до якого також належав уже колишній міністр закордонних справ Радослав Сікорський – «яструб» європейської дипломатії, що захищав Україну і на зимових переговорах із Януковичем, і на європейських дебатах періоду українсько-російської «гібридної війни». Для самої ж Польщі зміна посадовців відбулася плавно: пані Копач, що, як і Дональд Туск та Броніслав Коморовський, є висуванцем «Громадянської платформи», зарекомендувала себе добрим елементом команди ще на посту маршала Сейму, а перед тим – міністра охорони здоров’я. Залишається сподіватися, що кабінет Копач виявиться добрим спадкоємцем і в «українському питанні».
Таке саме сподівання висловив і колишній президент Польщі Александр Кваснєвський, підкресливши, що «нема жодних підстав змінювати нашу багаторічну позицію щодо незалежності України та її європейських аспірацій». «Якщо поляки вмивають руки, декларують доктрину ізоляціонізму – це означатиме найстрашніший сценарій для України», – прокоментував Кваснєвський.
Президенти Євроради – майбутній і теперішній
Солодшою пігулкою залишається фактор, котрий якраз і передував зміні уряду в Польщі: 1 грудня Дональд Туск офіційно вступить на посаду президента Європейської ради. Колишній прем’єр-міністр Польщі отримає найбільший портфель у структурі європейської бюрократії – цей пост після імплементації «лісабонського трактату» неформально називають посадою «президента Євросоюзу», хоч це і перебільшення. Українці сподіваються від кар’єрного підвищення Дональда Туска прогресу в українсько-європейських стосунках, вважаючи, що польський політик стане добрим лобістом для України в цей непростий час.
Чи варто Україні сподіватися на прогрес в українсько-європейських взаєминах за Туска, і чи варто чекати регресу від Копач в українсько-польській співпраці – на питання «Z» відповідають відомий польський журналіст (Польське радіо, Tygodnik Powszechny) Павел Решка, політолог Даніель Шеліґовскі та аналітик Богдан Олексюк.
Павел РЕШКА:
Прем’єр хотіла сказати дуже гарну метафору – але перенервувала
Не думаю, що Ева Копач не є проукраїнською. Сподіваюся, що принаймні в підході до України політика уряду не змінюватиметься.
Це все взялося з відповіді на питання, яке їй поставили журналісти під час презентації як міністра. Це була дуже невдала презентація. Вона сильно нервувала, говорила багато нісенітниць. І в тому числі на питання про те, чи буде чи не буде Польща поставляти зброю Україні, вона сказала, що «я як жінка, коли бачу людину, що гуляє зі зброєю, зачиняю двері й захищаю своїх дітей». Це була якась непродумана метафора. Вона як депутат парламенту могла говорити багато речей, і ніхто не зважав на це. Якщо це й мало значення, то лише для внутрішньої політики, для політики Сейму. Зараз вона перебуває на зовсім іншій посаді, але поки що не усвідомила цього. Зараз, думаю, вже розуміє, що кожна річ, яку вона говорить, оцінюється значно жорсткіше. Я впевнений на всі 100%: ця заява – вона просто не замислилася над словами, вона просто хотіла сказати дуже гарну метафору, підкреслити, що вона гарний політик, що вона жінка.
Можливо, буде цікавим іще один приклад. Якось її спитали, що вона думає про референдум в Шотландії. А вона каже: «Ми дуже раді, що все так закінчилось. Ми дуже дружимо з Великобританією...». Але який інтерес в польського прем’єр-міністра говорити, що вона любить Британію, тим самим схиляючи до думки, що ми не любимо Шотландію? Дуже звичайна і стандартна відповідь на питання такого типу: «Ми вітаємо закінчення референдуму в Шотландії» або «Ми поділяємо демократичний вибір суспільства», все, кінець. Навіщо нам втручатися в Шотландію? Там також є польська меншина, яка голосувала за відокремлення Шотландії… Словом, моя думка, що вона сказала ці речі виключно через відсутність досвіду. Гадаю, в польсько-українській політиці нічого не поміняється.
Щодо Туска, то його обрання дуже добре з точки зору України. Туск добре розуміє Схід, добре розуміє Україну. Він дуже розчарувався в Путіні, Медвєдєву й Росії ще після трагедії президентського літака під Смоленськом, адже росіяни обіцяли повернути уламки літака, обіцяли співпрацю, але в результаті підвели. Туск чинитиме тиск на ЄС у міру своїх можливостей, щоб політика щодо Росії була максимально жорсткою. Вірю в це і сподіваюся на це.
Даніель ШЕЛІҐОВСКІ:
Навіть якщо Польща продаватиме Україні зброю – це радше заперечуватимуть
Вибір Дональда Туска до керівництва Європейської Ради – це частина великої «укладанки», в якій ключові позиції в Європейському Союзі діляться між найбільшими політичними групами, а також між старими та новими членами Унії. Посада для колишнього прем'єр-міністра Польщі – це, з одного боку, перемога Німеччини, адже Туск вважається союзником Ангели Меркель, з іншого боку, це «рекомпенсація» за призначення на пост глави дипломатії ЄС італійки Федеріки Моґеріні, котра сприймається надто прихильною до Росії. Поява поляка на чолі Європейської Ради однак не означає, що політика ЄС зазнає змін. Ця посада є здебільшого технічною, хоча в межах своєї компетенції президент формує порядок денний, що теж є важливим інструментом soft power. Крім того, межі повноважень глави Європейської Ради не є чітко визначеними, тому амбітний і самостійний політик може знайти можливості якоюсь мірою впливати на рішення, що приймаються на найвищому рівні Європейським Союзом.
Істотних коректив не варто також чекати в польській політиці і після зміни глави уряду, особливо щодо України. Польська зовнішня політика вже давно рухається в руслі західноєвропейської політики, тому персональні ротації не вплинуть на обраний раніше напрямок. Невдалу заяву нового прем'єр-міністра Еви Копач з приводу продажу зброї слід сприймати як політичний «ляп». Чітким знаком натомість є зміцнення позицій польського міністра оборони, який також буде віце-прем'єром. Звичайно, не варто чекати, що Польща офіційним шляхом підтвердить продаж зброї Україні. Якщо дійсно йтиметься про продаж зброї, то це, найімовірніше, все одно заперечуватимуть.
Резюмуючи, вступ Дональда Туска на посаду президента Європейської Ради та зміна прем’єр-міністра не вплинуть на зміну напрямку польської закордонної політики. Єдина зміна, котра відбудеться напевне, – це те, що Росія відтепер буде змушена розмовляти про Україну також із представником Польщі, незважаючи на те, чи хоче собі того, чи ні.
Богдан ОЛЕКСЮК:
Сподіваюся, що великих змін щодо України не буде, принаймні на гірше
Багатьом українцям можуть не сподобатися такі перестановки – але це внутрішня політика Польщі, і її право. Думаю, що кардинальних змін в роботі уряду не буде. У Польщі, на відміну від України, від країн нижчого рівня демократії, завжди переважають інтереси держави. Яка би команда не прийшла до влади, вони однаково відстоюють державний інтерес. Орієнтувалися на вступ до НАТО, Євросоюзу – вони цього досягли. Зараз до інтересів їхньої держави належить підтримка європейського курсу України. Цього вимагає їхнє прагнення безпеки та взагалі геополітичні амбіції. Сподіваюся, що великих змін щодо України не буде, принаймні на гірше.
Відповідаючи на ваше питання про те, що проукраїнський політик очолюватиме Європейську Раду, і чи не перебільшуємо ми значення цієї посади… Думаю, ми перебільшуємо проукраїнськість Туска. Взагалі-то він був ближче до німців, а його партія не була аж такою прихильною до України, як могла би бути. Але з точки зору, що він походить із Польщі і розуміє цю частину світу дуже добре, це допоможе цілій європейській еліті правильніше оцінювати те, що діється в цих краях.
30.09.2014