Колись в Україні бідкалися: газ, який ми купуємо в Росії такий дорогий, що дешевше було б його імпортувати з європейських країн, бо вони той самий енергоресурс отримують від Кремля на вигідніших умовах, ніж «братній український народ». Майже так воно і сталося.
Торік Україна мала нагоду принюхатися до вуглеводневого "пробника" від німецької компанії RWE обсягом у 56 мільйонів кубічних метрів газу. Сподобалось. Цього року чекають отримати вже 5 мільярдів «кубів», ще й з правом нарощення обсягів.
Торік німецький газ «транспортувався» через Польщу, тепер може помчати ще й трубами Словаччини й Угорщини.
У Європі смачніше
Як це переважно буває в делікатній газовій сфері, про конкретику офіційно не йдеться. НАК «Нафтогаз» досі не оприлюднив достеменної ціни на газ від RWE. Обізнані стверджують, що йдеться про 407,5 доларів за тисячу кубометрів. Для порівняння, середня ціна імпортованого в Україну газу у січні склала 426,16 доларів — це переважно паливо «Газпрому», до якого треба ще додати «харківські» 100 доларів на рахунок нарощення стратегічного державного боргу. Кажучи грубо, економія — майже 120 доларів на кожній тисячі «кубів». Або понад 600 мільйонів доларів на заявлених п'ятьох мільярдах «кубів» (100 «живих» і 500 —в борг).
Про обсяги постачання — теж мало конкретного. Як заявив у вівторок (26 лютого) заступник голови НАК «Нафтогаз України» Вадим Чупрун, «поточного року планується укладення окремих контрактів на поставку газу обсягом до 7 мільярдів кубічних метрів через Угорщину та Словаччину». За його словами, рамкові домовленості з німецькою RWE передбачають поставку в Україну до 10 млрд. кубів щорічно, а на 2013 рік — саме до 5 млрд., з можливістю збільшення обсягу. Наразі паливо «прибуває» в Україну все ще через Польщу (реверс газу є віртуальним — ніхто його не ганяє до німецького кордону, а потім назад; куплений у німців газ відбирається в Україні ще перед тим, як потрапляє у польську трубу).
Натомість міністр палива та енергетики України Едуард Ставицький заявив, що потенціал європейських дистриб’юторів — 30 мільярдів «кубів».
Збільшуючи частку німецького газу в загальному імпорті, Україна резигнує з російського палива. Якщо вірити Чупруну, то офіційний Київ попередив Кремль про те, що планує закупити цього року лише 18–20 мільярдів «кубів». «Ми їх попередили, що будемо менше брати, а от як вийде — побачимо», — зазначив чиновник.
Для порівняння, торік Україна замовила в росіян майже 33 мільярди «кубів». А в не такому далекому 2011 році взагалі брала немислимих 44,5 мільярда.
Росія дивиться на газові ґешефти і скрегоче зубами. Будь-який крок у керунку енергонезалежності України, хоч би й недолугий — на кшталт LNG-терміналу «за редакцією» Каськіва, — дратує Москву. Зокрема, в Росії вперше почали говорити про ймовірний штраф за недобір газу саме тоді, коли Україна вийшла на конкретні домовленості з RWE. Тепер Україна «на лічильнику» — сумою 7 мільярдів доларів, які, щоправда, платити не збирається.
Страх як хочеться
Віктор Янукович — парадоксальний чоловік. Попри одіозність режиму, саме він є найближчим з-поміж усіх президентів до підписання знакових угод з Євросоюзом. Саме він узявся за те, про що демократ і ліберал Віктор Ющенко тільки думав (а може, й не думав) — енергоощадність і дієвий пошук альтернативних джерел палива. В ідеалі, ставка на європейський газ, нарощення видобування власних вуглеводнів – або зі сланців, або з шельфу Чорного моря, спорудження LNG-терміналу — все це мало посилити позиції України.
Постачання газу з Європи було одним з акцентів, які зробив Віктор Янукович під час недавнього «Діалогу з країною». Відповідаючи на питання посполитих, стурбованих імовірним підвищенням цін на паливо, він заявив про успішний контракт із німецькою компанією RWE. «Як кажуть, потихеньку качаємо цей газ», — задоволено цмокнув президент.
Інша річ, що на діях українських чиновників істотно позначається якесь лихе щеплення проти реформ навіть тоді, коли сама ідея — прогресивна (на кшталт підкилимного та утилітарного підходу до угоди з Shell). Плюс маніакальне бажання наживи, яке виявилося в закупівлі бурових платформ для освоєння чорноморського шельфу. Ну, і недолугість, яку побачили на прикладі LNG-угоди з «лижним інструктором».
Треба визнати, ці кроки Вікторові Януковичу робити непросто ще й через страх перед Росією. Для президента це — відчайдушні вчинки, за які, послуговуючись його ж термінологією, можна «по голові палкою отримати». Янукович сприймає цю гру «ва-банк». Самому страшно. Невипадково він шукає тил в особі Європи. І, як з усього видно, не знаходить. Звідси — постійна критика, котру Віктор Янукович адресує європейському Енергетичному співтовариству.
Під час «Діалогу з країною» Віктор Янукович висловив невдоволення тим, що Брюссель заплющує очі на гегемонію «Газпрому», зокрема, не захищає Україну у справі горезвісного семимільярдного штрафу. «Не відреагували ніяк. Дивилися і думали, що наша хата скраю», – оцінив Віктор Янукович.
Тільки б «не закачало»
Поза тим, європейці далі агітують Україну за Енергетичне співтовариство. Єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Еттінгер у недавній статті для «Дзеркала тижня» написав, що Україна матиме нагоду не просто черпати європейський газ, а й відтак – коли, напевне, вибухнуть гідророзриви у сланцевих пластах і потече коштовна цівка з чорноморських надр — збувати Європі вже своє паливо на вигідних для Києва умовах. «У майбутньому Україна має отримати доступ не лише до надлишкового російського газу, присутнього у Західній Європі, а й до газу, наявного на міжнародних ринках», — переконував Еттінгер.
Окрім того, єврокомісар від імені ЄС обіцяв залучити низку міждержавних банків для підтримки модернізації української «труби». «Мета цієї модернізації полягає в тому, щоб Україна залишалася ключовою частиною всеєвропейської енергетичної мережі», — запевнив Еттінгер.
Подібних компліментів офіційна делегація України наслухалася й на понеділковому саміті у Брюсселі. Віктор Янукович вимагав поступок — і він їх, як видно, отримав, бо в кінцевій заяві таки задекларував прихильність європейському Енерготовариству.
І газ, як кажуть, ми потихеньку качаємо…
28.02.2013