Відвічна німецька жадоба займанщини, що її гітлєризм довів до злочинного шалу, розпугала знoвy світову війну і простягнула руку по землі Польської Держави.
Єдиною відповіддю Річипосполитої на цей замах — може бути і є збройний опір.
То не Польща почала війну. Але почату приймає з рішучою, непохитною волею перемоги і глибокою вірою, що Бог поблагословить зброї Річипосполитої. Бо стаємо до справедливої боротьби в обороні власної свободи, свободи славянщини і цілої Европи. Стаємо до боротьби з варварством за гідність людини, за непохитні реліґійні, культурні й етичні вартости.
Але почата війна — то не тільки боротьба армій. То війна цілих народів, то війна, в якій кожний громадянин мусить бути вояком.
Не може забракнути ані одного громадянина Польської Держави, що не працював би для перемоги.
Совість кожного громадянина наказує помножувати сили Держави в цій святій війні.
Жертвенне зусилля, що випливає з власного пориву громадянської праці, таксамо необхідне для перемоги, як геройство вояків на фронті.
Не може нічого бракнути нашим синам, братам, мужам, батькам, що збройно борються. Не можуть вони залишитися без опіки, позбавлені кормителів, родини. Мусять чути, мусять знати кожної хвилини наші вояки, що той сам боєвий дух, який їx оживляє, є в цілому громадянстві.
Геройству збройної боротьби вояків мусить товаришити не менш геройське зусилля громадянської праці всіх, що залишаються поза фронтом.
Не тільки з наказу, але зі свобідної волі хочемо всі прикласти руку до перемоги Польщі. Але щоб наша праця була справді успішна — вона мусить бути плянова, зорґанізована.
Так як зєднана, одноціла армія — таксамо і зєднане й одноціле сьогодні ціле громадянство.
Припинюються у цьому моменті всі внутрішні протилежности й нехіть національна, клясова, віроісповідна і партійна. Всі громадянські союзи й товариства Львова і трьох південно-східніх воєвідств звертаються у спільній відозві до всіх громадян держави з закликом:
Віддайте жертвенно все своє зусилля праці для Держави, підпорядкуйтеся уладно наказам влади.
Нехай не буде ні одного громадянина, що живе тільки для себе і своєї родини, як теж такого, що ходить самопас, коли вирішується доля Держави на цілі століття.
Воля перемоги мусить бути зорґанізованою волею.
Памятаймо:
Свобода Держави, то свобода громадян!
Сьогодні не має ваги життя одиниці і приватне життя. Важне тільки життя і свобода Річипосполитої.
Все для перемоги в накиненій нам святій війні!
Андрей Шептицький, Архиєпископ-Митрополит греко-кат. обряду, Болеслав Твардовський, Архиєпископ-Митрополит лат. обряду, Кс. Діонисій Каєтанович, Вікарій Капітули вірменського обряду, Франц Буяк, Антін Ербах, Адам Фішер, рабін Леві Фройнд, Станислав Ґломбінський, Станислав Арабський, кс. Болеслав Ґрудзєнський, Артур Гавзнер, Генрик Гешелєс, Яків Гайхерт, Іван Кедрин-Рудницький, Бронислав Лясковніцький, о. Роман Лобович, Василь Мудрий, Зенон Пеленський, Михайло Рінґль, Бронислав Скаляк, Еміль Зоммерштайн, Станислав Старжевський, Стефан Свідерський, Франц Свістель, Бронислав Войцеховський.
[Діло]
05.09.1939