Єгипетське мистецтво муміфікації на 1 500 років старіше, ніж припускали дотепер: вже в період раннього неоліту бальзамували мертвих настоянками з багатьох інгредієнтів. Це засвідчує хімічний аналіз смоляних залишків з мумії, похованої на території Верхнього Єгипту. Рецепт бальзамів не змінився аж до часу, коли ховали фараонів, – розповідають науковці в журналі «PLUS ONE».
Одне з найстаріших серед відомих міст мертвих у Єгипті – Мостагедда. Розташоване воно в Верхньому Єгипті. В цій сухій пустельній місцевості в простих овальних трунах, накритих дерев’яними чи кам’яними плитами, поховані люди, що жили в період 4 500 – 3 350 рр. до н. е. Вже тоді тіла обв’язували пов’язками та ховали з предметами погребального інвентарю.
Дотепер вважали, що тіла перетворювалися на мумії природним способом через сухий, спекотний пустельний клімат», – пояснює Джона Джонс з Університету Макваєра в Сіднеї (Австралія). Згідно з попередніми фактами, бальзамувати померлих єгиптяни почали приблизно з 2 200 року до н. е. Та зараз науковців збентежило, що залишки пов’язок на муміях Мостагедда були просочені речовиною, подібною до смоли – як і в пізніших процесах бальзамування єгиптян.
Щоби встановити, з чого складається ця речовина, і чи може вона свідчити про те, що проводили цілеспрямоване приготування мерців перед їх похованням, науковці дослідили більше 50 проб тканини з давніх могил цього регіону. Мікроскопічний аналіз підтвердив: що більшість пов’язок склеювали гумоподібною субстанцією. Для встановлення її точного складу вчені проаналізували зразки з допомогою різних методів газоадсорбційної хроматографії.
Виявилося: використовували загадкову речовину, а не звичайну смолу – складну суміш різних складників. На думку вчених, це прямий доказ того, що бальзам накладали свідомо, в процесі муміфікації. «Серед складників рослинна олія або тваринний жир, їх комбінували з невеликими дозами деревної смоли, воску, ароматизованих екстрактів рослин та з гумоподібним цукром рослинного походження, що клеївся», – розповідають Джонс та її колеги.
Консестенцією та співвідношенням інгредієнтів речовина подібна до бальзаму, який використовували тисячу років потому, муміфікуючи фараонів. Науковці наштовхнулися на такі паралелі: окремі компоненти піддавали первинній обробці, їх екстрагували, варили чи іншим способом змінювали перед тим, як додати до бальзаму.
До того ж рештки субстанції містили речовини, які оберігали тіло від гниття. «Ця смолеподібна мікстура, якою просочені праісторичні пов’язки, містила антибактеріальні речовини в такому співвідношенні, в якому їх використовували єгипетські бальзамувальники 2 500 – 3 000 років потому», – каже провідний автор Стівен Баклі з Нью-Йоркського університету.
Ці результати дозволяють, на думку науковці, дійти таких висновків: історія муміфікування в Єгипті – значно старіша, ніж вважали дотепер. Уже в пізньому неоліті та в період енеоліту люди цього регіону виготовляли складні мікстури, щоб консервувати мертвих. «Це зміщує витоки центральної межі староєгипетської культури майже на 1 500 років у минуле», – констатують Джонс і її колеги. Отже, практика бальзамувати мертвих існувала задовго до того, як Єгиптом почали правити перші фараони.
Зреферувала Соломія КРИВЕНКО
Оригінал за посиланням: http://www.scinexx.de.
19.08.2014