Біля входу у львівську Ратушу вже тиждень стоїть «благочинна» фіґура Юрія Змієборця, а в перший день серпня у місті стартував аукціон «Митці — воїнам» — творчий спосіб арт-спільноти консолідувати зусилля спільнокошту Львівщини для потреб українського війська.
Процесом забивання цвяхів керує Андрій Салюк
Ориґінальна ініціатива виникла у Львові 1916 року: кожен, хто давав гроші на військо, мав право забити в обладунок дерев'яного Лицаря цвяшок, у прямому та переносному сенсі зміцнивши в такий спосіб фіґуру. Нині львівські митці вирішили повторити ідею. Але тепер арт-символом активності на військо львівських жертводавців стала фіґура Юрія Змієборця, яку створили львівські художники Остап Лозинський і Роман Зілінко.
Голова місцевої організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Андрій Салюк розповів:
«Ми домовилися, що тепер фіґура буде саме в образі Юрія-Змієборця, тому що це і святий патрон Львова, і патрон України, і патрон війська. Але поряд на колоні ми повісили постер із зображенням історичного Львівського лицаря. Ориґінал з усіма тими цвяшками, які позабивали в його щит доброчинці-галичани в часи Першої світової, нині зберігається у Львівському історичному музеї (пл. Ринок, 4).
Ця фіґура символізує тяглість духу нашої галицької традиції благодійності громади для війська. Тепер кожен, хто жертвує більше ста гривень, має право забити символічний цвяшок із зображенням тризуба на голівці в щит Юрія Змієборця. А другий такий самий залишається на згадку жертводавцю.
Клеймо для цвяшка зробив відомий львівський художник Василь Качмар, а його дружина Наталя "проштампувала" кожну бляшку, за що принагідно хочу їм подякувати.
Зібрані кошти підуть на тепловізори, ноктовізори та інші прилади, необхідні нашим військовим. Більш-менш якісний тепловізор — це чотири тисячі доларів, ноктовізор — це близько чотириста п'ятдесяти доларів... От і рахуйте, скільки треба цвяшків. Загалом до "лицарської" ініціативи долучилось дуже багато хороших людей, і ця позитивна енергетика теж працюватиме на перемогу».
Лев Скоп. Аукціон «Митці — воїнам» у Львові. 1 серпня 2014 року
Щодо мистецького аукціону «Митці — воїнам», то ініціатива відомого дрогобицько-львівського художника Левка Скопа та його дружини Тетяни Думан «впала» на готовий ґрунт. Бо багато хто з львівських художників вже про це думав і навіть озвучував, але за інерцією чекали, щоби хтось взяв на себе рутинні обов'язки організатора. А тут Скоп з його бурхливою енергією і шармом характерника.
Взимку Левко організував аукціон зі своїх ікон просто на Майдані, щоб зібрати гроші на Майдан. Тепер він збирає на військо. Почали два тижні тому з Трускавця. Провадити аукціон зголосився теж художник Тарас Дідула. Але коли дізнався, що організатори залучили до участі в аукціоні лише тридцять авторів, взявся за телефон. За п'ятнадцять хвилин вже мали ще двадцять творів. А далі запрацював інформаційний ланцюжок (друзі — друзям, колєґи — колєґам), і до ініціативи почали долучатися митці зі всієї України. На трускавецькому аукціоні загалом на суму 29 тисяч 920 грн. купили твори Едіка Бєльського, Василія Ромащенка, Левка Скопа, Наталії Мелесь, Оксани Андрущенко, Олі Кравченко, Наталі Курій-Максимів, Ярослава Дідули, Богдана Салія, Ірини Мориквас, Наталі Русецької та інших. Кошти передали МГО «Молодіжний Прорив» на закупівлю військового спорядження.
«Оскільки в таких малих містечках, як Трускавець і Дрогобич, немає традиції купувати твори на аукціоні, ми розповсюджували інформацію про аукціон не тільки в бізнес-середовищі, а намагалися інформувати ширше коло. Щоби у ньому змогли взяти участь люди, які ніколи цього не робили, не мають уявлення про такі заходи, а тому побоюються брати в них участь», — пояснює волонтер Ірина Колодійчик.
Лоти львівського аукціону
У Львові організатори сподівались на більшу активність. Але, на жаль, через об'єктивні причини: літо, відпустки, спека, обмаль часу і брак досвіду в організаторів — людей прийшло ганебно мало й аукціон відбувся мляво. Першого дня зібрали лише на десять тисяч більше, ніж у Трускавці. Практично всі лоти купили за стартовою ціною. Торгувались хіба лише за стару ікону Св. Миколая, яку пожертвував дрогобицький стоматолог Тарас Лужецький, з 1 тисячі 800 гривень ціна зросла до 3 тисяч 500.
Чому так слабенько спрацювала ідея аукціону з такою шляхетною мотивацією і що робити далі, запитали голову капітули журналу «Ї» Олеся Пограничного, який взявся допомогти організаторам виправити ситуацію.
Олесь ПОГРАНИЧНИЙ:
У Львові легко знайти багато людей по сто гривень. А якщо хотіти відразу тридцять–сорок тисяч, то тут вони забуксують
Все залежить від досвіду. Маємо наразі у Львові дуже добрий досвід Українського католицького університету. На своїх аукціонах вони збирають чималі суми. Але аукціон — це лише верхівка айсберґа. Так само, як мистецька ґалерея. Якщо це тільки приміщення, в якому висять картини, — воно мертве, це музей радянського взірця. Бо ґалерея — це діяльність. Дуже хорошим прикладом є робота київської «Я ґалереї», яку провадить Павло Гудімов. Його ґалерея дуже активна, і навколо неї, відповідно, сформувалось активне середовище, де вже можливі аукціони. Так само, як вони можливі в середовищі Католицького університету, бо там теж сформоване середовище. Тому там взагалі можна збирати кошти без аукціону, тому що всі свідомі і мотивовані дати гроші на добру справу. А аукціон назагал — це форма фітбеку від організаторів, які залучили хороших людей, кошти, але й подякували і тим, хто дали лоти, і тим, хто їх купили. Це формування довготривалих зв'язків. Наприклад, Січові Стрільці робили спеціальні грамоти подяк тим, хто надавав свої речі для благодійних аукціонів.
– І художнику реклама буде, бо багато хто з них дає роботи на різні благодійні аукціони, але про це, крім нього і організаторів заходу, ніхто не знає.
– Кожна людина любить, коли їй подякують. Це не марнославство, а форма ввічливості і напрацювання постійних контактів. Оце і є грамотний піар. Щодо аукціону «Митці — воїнам», то ситуація, на мою думку, теж підготовлена. Ми вже від грудня тут у Львові постійно здаємо кошти, спершу на Майдан, тепер на армію. Художники теж готові віддати твори, тому цей аукціон матиме ефект, але з ним треба попрацювати.
– Організатори активно працювали в мистецькому середовищі, роботи зібрали добрі. А от як тепер залучити потенційного покупця, тобто гроші?
– Власне, я якраз хочу допомогти організаторам знайти більш ефективний формат. Ми говорили з генеральним директором Львівської обласної державної телерадіокомпанії Миколою Шевчуком про можливість телеверсії. Є кілька варіантів: можна відзняти картини і в такий спосіб анонсувати «живий» аукціон, можна спробувати провести аукціон в прямому ефірі, ми такого ще не робили. Тут потрібна підтримка людей, які мають досвід роблення шоу. Бо аукціон — це шоу.
– Організатори були дуже розчаровані львівським результатом.
– Сорок тисяч — це не так вже й погано. Бо у Львові легко знайти багато громадсько активних людей по сто гривень. А якщо хотіти відразу від одної людини тридцять–сорок тисяч, то тут вони забуксують, тоді треба їхати до Києва.
– Які Твої поради організаторам?
– Можна зробити флаєри і роздавати в бізнес-центрах і торгових центрах, тобто там, де люди мають стабільний дохід, і там, де люди зі стабільним доходом витрачають свої гроші.
– Але багатьом складно прийти особисто в певний час в певне місце і витратити на це кілька своїх дорогоцінних годин.
– Якщо ми зрозуміємо, що живий аукціон не вдається, то будемо пробувати форму тихого аукціону (коли заздалегідь публікується каталог лотів і поширюється серед потенційних учасників, цінові пропозиції надаються письмово, оприлюднюються також письмово, після закінчення терміну проведення аукціону перемагає найвища запропонована ціна — «Z»). Можна запозичити досвід Католицького університету виплачувати вартість лотів з розтермінуванням.
– Є ще досвід інтернет-аукціонів, того ж таки eBay. Тільки тоді треба створити якийсь постійно чинний інтернет-ресурс.
– Хочеться сподіватись, що нам не знадобиться постійно чинний ресурс для збору коштів на військо.
– Але весь час на щось треба. Спільнота постійно збирає як не на чиєсь лікування, то на міські чи культурні ініціативи.
– Але тоді, може, варто не створювати новий, а домовитись з якимсь вже існуючим інформ-ресурсом, щоби створити там сторінку. Така постійно чинна сторінка була б гарним прикладом доброчинності як такої.
ДЛЯ ДОВІДКИ
Інформаційний координатор Ірина Колодійчик +38093 622 53 32
Координатор роботи з митцями Тетяна Думан +38097 9732140
Звіт про перший етап аукціону в Трускавці
Ознайомитися з творами художників і стежити за звітами можна на сторінці у Facebook
05.08.2014