Фахівці з НАСА підтвердили: визнаний неможливим з погляду фізики електромагнітний ракетний двигун успішно функціонує. Перший пристрій такого типу створив британський винахідник Роджер Шоєр ще 2003 року. Проте ні його розробки, ні аналогічні агрегати китайських науковців не переконали вчену спільноту з простої причини: принцип роботи двигуна суперечить законові збереження імпульсу. Тепер, після схвальних відгуків авторитетної НАСА про пристрій вже американського дослідника, освоєння космосу може набрати нових обертів. Космічні апарати на електромагнітному приводі не потребуватимуть громіздких паливних баків, стануть дешевшими й довше служитимуть. А літатимуть вони набагато швидше.
В основі роботи електроракетного двигуна «EmDrive» – давно відома ідея: електромагнітні хвилі здатні створювати тиск. Агрегат складається з генератора мікрохвиль, який спрямовує випромінювання у замкнутий мідний контейнер, що має форму зрізаного конуса. Мікрохвилі багатократно відбиваються від стінок порожнистої ємності, створюючи тягу з боку більшої основи конуса.
«EmDrive» – так називається ракетна силова установка, яку більш як 10 років тому створив британський інженер Роджер Шоєр. Науковець стверджує: його новаторський двигун перетворює електричну енергію на реактивну тягу.
В основі концепту – давно відома ідея, що електромагнітні хвилі можуть створювати тиск. Тобто агрегат складається з генератора мікрохвиль, який спрямовує випромінювання в замкнутий мідний контейнер, що має форму зрізаного конуса. Мікрохвилі, які багатократно відбиваються від стінок порожнистої ємності, створюють тягу з боку більшої основи конуса. Отже, такий двигун не потребує традиційного ракетного палива.
Шоєр сконструював низку демонстраційних пристроїв (перший – 2003 року, його тяга досягала позначки 16 міліньютонів) і докладав усіх зусиль, щоби привернути увагу до винаходу. Проте ніщо не переконало критиків: вони заперечували теоретичну частину роботи й наполягали на тому, що, згідно з законом збереження імпульсу, двигун «EmDrive» працювати не може.
Коли в науковому середовищі мають сумніви з приводу певних результатів, тоді експеримент повторює незалежна третя особа. Це і трапилося минулого року: китайська дослідницька команда збудувала аналог «EmDrive» і підтвердила, що тяга двигуна досягала 720 міліньютонів (~0,073 кгс.). Цього цілком досить, щоб практичного використовувати апарат у силових установках космічних апаратів.
Для живлення такого двигуна підійшла б електроенергія сонячних генераторів. Потреба в баках з ракетним паливом – відпала б (на сьогодні його запаси можуть дорівнювати половині стартової маси супутника). І знову винахід китайців не привернув уваги: напевно, ніхто на Заході їм не повірив.
Але на цьому історія не закінчилася. Американський науковець Ґідо Фетта розробив власний безпаливний електромагнітний двигун (його назвали «Cannae Drive») і переконав НАСА у необхідності протестувати розробку. Результати випробувань опублікувано 30 липня, вони виявилися позитивними.
Тести виконала команда з п'ятьох дослідників Космічного центру ім. Ліндона Джонсона. Вчені витратили шість днів на встановлення потрібного обладнання і два дні на сам експеримент. Вимірювання чутливими торсіонними динамометрами засвідчило: двигун виробляв 30–50 мікроньютон тяги. Це – більш як у 1 000 разів менше від показника, який отримали китайці. Проте очевидно: всупереч законові збереження імпульсу результати дослідження – позитивні.
Дослідники з НАСА зазначили: результати вказують, що радіочастотний резонаторний двигун – унікальний електроракетний привід, він продукує силу, яку неможливо пов'язати з будь-яким класичним електромагнітним явищем. Ця сила, ймовірно, – наслідок взаємодії з квантовою віртуальною плазмою фізичного вакууму.
Останнє припущення означає: двигун працює завдяки зіштовхуванню хмари частинок й античастинок, що постійно виникають і зникають у порожнечі.
Шоєр помітив не тільки подібність його «EmDrive» та «Cannae Drive», а й важливу конструкційну відмінність, внаслідок якої, на його думку, двигун Фетти продемонстрував порівняно низьку тягу.
Очікують, що наступний успішний незалежний тест електромагнітного ракетного двигуна нарешті розворушить наукову спільноту. Так само, як і нещодавнє відкриття ЦЕРНу нейтрино, що швидші за світло. Феномен нейтрино пояснили досить швидко, та припускають, що аномальний електроракетний двигун буде набагато складніше «розкусити».
Попри все, успіх нового концепту відкриває нові можливості. Передовсім такий двигун міг би суттєво зменшити фінансові витрати на орбітальні апарати та космічні станції, збільшити термін їхньої служби. Електромагнітний привід чи не найбільше потрібний для розвідок далекого космосу. Апарати на безпаливних агрегатах могли б доправляти астронавтів на Марс за тижні, а не за місяці.
Зреферував Олег КАЧАН
Ориґінал за посиланням http://www.wired.co.uk.
04.08.2014