Режисерка, співачка й акторка Зоряна Починайко: «Метою створення «Театру Живаго» була необхідність говорити про актуальні для сучасної людини теми…»
Ми поспілкувалися з Зоряною Починайко, яка створила інтуїтивний «Театр Живаго» про її творчість, авторські проєкти та про можливості, які надають охочим в її театрі розкрити свої акторські таланти. Зовсім нещодавно, у вересні, у Зоряни відбулася прем’єра містичного рейв-перформансу “Albedo Dance” від електронно-перформативного проєкту MRЯКА та «Театру Живаго».
Режисерка, співачка й акторка Зоряна Починайко.
– Чи довго тривали ваші творчі пошуки, коли ви задумали створити «Театр Живаго»?
– Насправді доволі довго, допоки я знайшла потрібну форму. Власне, концепція «Театру Живаго» полягає в мінімалізмі, можливості зіграти виставу майже у будь-якому приміщенні з мінімумом засобів та невеликою кількістю акторів. Це дає багато свободи та мобільності. Але, щоби випрацювати цю форму, потрібно було, так би мовити, переступити через певні кліше про театр – що це повинен бути неодмінно великий зал з вельветовими кріслами і сценою-коробкою тощо.
Зоряна Починайко з символом «Театру Живаго», якого уособлює кінь.
– Які завдання й цілі ви ставили собі, засновуючи інтуїтивний і психологічний театр?
– Перш за все, метою було говорити про актуальні для сучасної людини теми. Більшість вистав «Театру Живаго» поставлені за авторськими п’єсами про живих людей «з вулиці» з їхніми вплетеними в сьогодення болями та надіями. Другом важливим моментом є можливість «копати в глибину» – тобто, знову ж таки, досліджуючи проблему, не залишатися на поверхні звичних, можливо, більш соціально прийнятних бачень, а спробувати подивитись на неї під незвичним, іноді провокативним кутом, що, як я сподіваюся, спонукає глядача дещо розширити свою оптику та задуматись. Оте «розширення» і є третьою метою театру. І, звісно, говорячи про театр, неможливо обійти увагою фактор живої присутності. Власне цим театр і відрізняється від кіно – фактором занурення, живої атмосфери та контакту. Тому цей момент можна назвати четвертою метою.
Зоряна Починайко в авторській моновиставі "Хвилина тиші".
– Які вистави з вашого репертуару ви могли би назвати як такі, що найкраще відображають суть «Театру Живаго»?
– Думаю, це останні вистави, які видаються мені більш зрілими і продуманими – «Хвилина тиші», «Голос непочутого» та «Сад земних насолод».
– Чи залишається більшість ваших акторів в постійній трупі?
– На жаль, ні. З початком війни акторський склад сильно змінився. Дехто просто залишився у «френд-зоні» театру і приходить на театральні паті, але не має морального ресурсу грати. Позитивний момент в тому, що з’явилося багато нових людей – партнери з Art&Music school, з котрими ми робимо у кооперації імпро-проєкт «ЖивАрт» – курс акторської імпровізації, що завершується випускним імпро-виступом. Крім того, повернувшись з Австрії, майже рік я вела домашню акторську студію, деякі люди з котрої тепер грають у виставах.
Сцена з вистави Зоряни Починайко у стилі нуар "Сад земних насолод".Актори: Тая Філіна, Ілля Альохін та Марта Саламаха.
– Коли ви готували виставу в стилі нуар “Сад земних насолод”, які режисери чи автори детективів вас найбільше надихали? Чи є бажання ще створювати п’єси в стилі нуар?
– Я взагалі люблю нуар за його атмосферу «втраченого покоління», за об’ємність характерів, коли жоден із персонажів не є однозначно чорним чи білим, маючи за плечима свою довгу складну історію. Тому надихали мене радше не конкретні режисери, а сам напрям. Якщо говорити про ретро-фільми, то я періодично переглядаю «Сансет-Бульвар» та «Гільду», а також «Що сталося з Бебі Джейн». Думаю, надалі цілком можливо створювати щось у цьому дусі, оскільки таке неоднозначне бачення персонажів відповідає принципу «глибини», а доволі похмура атмосфера доволі точно відображає настрої, в яких ми зараз перебуваємо.
Сцена з прем'єри перформансу "Albedo Dance".
– Зоряно, розкажіть, будь ласка про задум містичного рейв-перформансу “Albedo Dance” від електронно-перформативного проєкту MRЯКА та «Театру Живаго». В назві прочитується алюзія до алхімічного дійства?
– Так, це відсилання до алхімічної метафори перетворення, трансформації духу. Мені давно хотілося створити дійство-ритуал, не прив’язуючись при цьому до якоїсь конкретної традиції чи народних вірувань, натомість зробити його максимально абстрактним. Алхімічні образи видавалися найбільш вдалими у цьому випадку. У перформансі присутні символи чотирьох стихій, метафора ритуального вівтаря, протистояння світла та темряви. При цьому, уся ця символіка поєднана з електронним, цілком урбаністичним звучанням, що вплітає усю цю містику у міський пейзаж і запрошує зануритись у паралельну небуденну реальність, де будь-який начебто звичний предмет може мати незвичне значення.
Сцена з прем'єри перформансу "Albedo Dance".
– Як виник ваш проєкт MRЯКА?
– Усе почалося з того, що хотілося поєднати електроніку та джаз, спершу була ідея грати дарк-джаз, але зовсім скоро ми зрозуміли, що одним якимось стилем обмежитися не можемо, тож почали експериментувати та міксувати багато різних стилів, через що і назвали наш стиль в результаті «арт-вейв». Учасники проєкту змінювалися – до прикладу, електронну основу до перших двох альбомів писав Ден Єрмаков, третій альбом уже наполовину мій, зараз готується четвертий, котрий уже буде повністю авторським – і музика, і тексти. Довгий час ми співпрацювали з саксофоністкою Уляною Моравською, котра зараз перебуває в армії і не може брати участі у проєкті.
– Розкажіть, будь ласка, трохи про імпровізаційну студію і воркшопи при «Театрі Живаго». Більшість ваших акторів проходять через студійні зайняття і прийшли до театру з різних професій?
– Імпровізаційна студія дає учасниками основи акторської майстерності з акцентом власне на імпровізацію. Метою є власне напрацювати вміння орієнтуватися та творчо реагувати у будь-яких обставинах, що дуже корисно для людей різних професій, тому до студії часто потрапляють люди, котрі не ставлять собі за мету бути акторами, а хочуть спробувати щось нове та розширити свої можливості. Звісно, якщо хтось зі студійців має бажання надалі постійно грати у театрі, він може надалі потрапити у якусь із вистав. До прикладу, зараз ми готуємо імпро-виставу разом зі співзасновниками студії Максимом та Юлею Ткачами та Єгором Колесником, котрий потрапив до театру через домашню студію і вже незабаром зробив дуже складну моновиставу «Голос непочутого» за мотивами оповідання Осаму Дадзая «Почуй благання моє». Дехто потрапляє до театру, уже маючи досвід студії чи навіть акторську чи режисерську освіту.
Щодо воркшопів – тепер ми провадимо їх насамперед у Відні, часто це воркшопи з методики форум-театру, котрі допомагають людям, яким довелось вимушено емігрувати, краще адаптуватись до середовища, зняти напругу та просто гарно провести час. Можливо, будемо влаштовувати їх і у Львові, але поки що імпро-студія займає досить багато часу.
Сцена з прем'єри перформансу "Albedo Dance".
– Заняття театральною імпровізацією мають і психотерапевтичний ефект? А ви, коли задумали створити імпровізаційну студію при театрі також працювали з психотерапевтами, переймали їхній досвід? Подібні зайняття допомагають людині краще розкрити себе й зрозуміти свої бажання?
– Так, кілька років я сама ходила на терапію, займалася та продовжую займатись медитативними практиками і взагалі цікавлюся психологією, оскільки без неї неможливо глибоко зрозуміти характер персонажа. Ці навички дають можливість розуміти, як саме працюють ті чи інші техніки акторського тренажу – багато з них спрямовані на звільнення від тілесних та психологічних затисків, оскільки тіло та емоції пов’язані і взаємно відображаються. Також тренаж спрямований на емоційне вивільнення, дозвіл собі виражати різні емоції. Техніки, спрямовані на роботу з уявою та асоціаціями, дозволяють розширювати семантичні поля, в яких рухається наша думка, і знаходити таким чином несподівані рішення та бути, як наслідок, більш креативними. Тому, звісно, можна і потрібно казати, що театр має терапевтичний та розвивальний ефект.
– Які вистави з репертуару «Театру Живаго» ви вважаєте такими, що мають найбільш психотерапевтичний ефект? Може сатирична комедія “Як стати Іваном Івановичем”?
– Думаю, це дві вистави. «Іван Іванович» – це такий собі катарсис через сміх. Але на іншому полюсі буде наша вистава «Бардо», де глядач переживає катарсис через сльози. Оці дві вистави я б назвала терапевтичними.
"Сад земних насолод", грають Оленка Березянська, Ілля Альохін, Тая Філіна.
– Чи не планує «Театр Живаго» найближчим часом гастролі? Наскільки мені відомо, ви неодноразово привозили ваші вистави до Відня. А чи не плануєте колись завітати до Києва чи інших міст України?
– У лютому цього року ми побували також у Рівному з виставою «Хвилина тиші». Хотіли завітати до Києва та Ужгорода, але через ситуацію в країні не склалося. Поки що плануємо на початку жовтня показати у Відні виставу-екскурсію «Easy recycled» та провести кілька воркшопів для українців. А надалі – по ситуації, можливо вдасться привезти до Рівного «Сад земних насолод», а до Ужгорода кілька моновистав. Також хочемо привезти наш «містичний перформанс» до Одеси.
– Які враження залишилися у вас після знайомства з київським театром під керівництвом Влада Троїцького “Дах”?
– Це був наш перший візит до «Даху», ми потрапили на виставу студійців на текст Кліма за мотивами «Так казав Заратустра» Ніцше, і було дуже цікаво. По-перше, дуже мінімалістично по світлу та декораціях. По друге, дуже просто і глибоко. Хочемо потрапити туди ще, коли будемо у Києві.
– Поділиться, будь ласка, вашими творчими планами на новий сезон.
– На даний момент ми працюємо над імпро-виставою, перший показ запланований на кінець вересня. Також є новий набір на студію, але поки що ще рано говорити про жанр «випускної» вистави, тому що з цим зазвичай визначаємося ближче до кінця курсу. Також є дві п’єси, котрі маємо намір робити, але ще поки не почали репетиції. Ну і – триває робота над новим альбомом MRЯKA (між іншим, останнім часом змінили написання на MRYAKA, щоби було легше шукати в мережі), до якого очевидно буде продумуватися перформативне дійство, але все поки що на стадії work in progress.
Спілкувалася Анна Лобановська.
Довідка:
Зоряна Починайко народилася 1983-го року.
Навчалася в 2000-2005 рр. в ЛНУ ім. І.Франка, спеціалізація – німецька мова та література.У 2009-2010-му рр. в Донецькій музичній академіії ім. С. Прокоф’єва, музичне мистецтво естради.
2012 - акторська студія «Слово і голос».
2013 - акторська студія «Птах».
2013 - акторська студія «Мельпомена».
2013-2017 РДГУ, режисура драматичного театру.
2019.- семінар з методики форум-театру у рамках «Проєкту Кешер».
Засновниця, художній керівник та головний режисер «Театру Живаго», у репертуарі якого налічується 9 вистав. Авторка більшості п’єс «Театру Живаго», вокалістка музично-перформативного проекту «MRЯКА». Як акторка та режисерка брала участь у фестивалях «Джойфест», «Ліхтарт», Osten Saken, «Ніч театру у Львові», «Монологи над Ужем», «VieFest», «Театр.NET.Profi». Друкувалася у журналах «Дзвін», «Дніпро», «Мистецькі грані», альманахах «Склянка часу», «Нова жіноча проза», «Ordo Mysticus». Засновниця та ведуча студії «Майстерня гри» від «Театру Живаго».
Веде воркшопи та курси:
2020-2022 «Майстерня гри» (акторська студія в рамках «Театру Живаго», Львів, Україна).
Відеокурс «Театр – це Ти!».
Відеокурс «Музика в Тобі».
2022 українсько-австрійський тренінг-проєкт «TeaTalk» від музею Belvedere21 (Відень, Австрія).
2022 модуль «Алхімія Гри від театру Живаго» (Львів, Україна).
2023 модуль «Компас у морі емоцій» (Львів, Україна).
2024 курс акторської імпровізації у співпраці з Art&Music School (Львів, Україна).
2024 курс режисури у співпраці з Art&Music School (Львів, Україна).
Авторка п’єс:
2015 «Земля обітована»
2016 «Milking cows»
2018 «Бардо»
2019 «Як стати Іваном Івановичем»
2021 «Місто сонця»
2022 «Stairway to heaven»
2022 «Сад земних насолод»
2023 «Сутінки богів»
2023 «Хвилина тиші»
Виставки:
2018 Виставка графіки «MONO» (бібліотека «Urban», Львів)
2021 Виставка живопису «LUDERE» (Kerouac art pub, Львів, Україна)
Здійснила в «Театрі Живаго» постановки вистав:
2013 : «Земля обітована», драматичний етюд за авторською п’єсою.
2014 : «Чекати сто років», притча за мотивами пєси Ю.Місіми «Надгробок Комачі».
2015 : «Uroboros», концерт-перформанс за участі етно-гурту «Жива».
2016 : «Milking cows», політичний трагіфарс за авторською п’єсою.
2018 : «Давай займемося сексом», трагікомедія за п’єсою В.Красногорова;
«Бардо», екзистенційна драма за авторською п’єсою.
2019 : «Як стати Іваном Івановичем», комедія абсурду за авторською п’єсою;
Музичний перформанс «MRЯКА»; Трилер «Відсутні» за мотивами п’єси Ж.П.Сартра «За зачиненими дверима».
2020 : Моновистава «Сумна колумбіана» за віршами Л.Костенко.
2021 : Сатира «Homo – sapiens?»; Музичний перформанс «Pandoras toy box».
2022 : Моновистава «Exodus» за віршами В.Стуса, Т.С.Еліота, В.Вітмена; Імерсивна вистава-екскурсія «Easy recycled».
2023 : «Хвилина тиші» авторська моновистава.
2024 : моновистава «Голос непочутого»; авторська драма в стилі нуар «Сад земних насолод»; Музичний перформанс «Albedo Dance».
18.09.2024