21 липня 1914 р.
Przy Tobie, Panie, stoimy. Передвчера (в недїлю 19. с. м.) відбував ся у Львові зїзд польських гиґієнїстів, якого учасники були опісля в городовій реставрациї в стрийськім парку. Грала там війскова музика і коли в однім путпурі дали ся чути звуки австрийського гимну, польські лїкарі зачали голосно псикати і демонструвати проти австрийського гимну. На се зареаґував один присутний там офіцир, спровадив полїциянта, який від гурта польських демонстрантів проти Австриї зажадав поданя імен і назвиск і імена та назвиска собі записав. Чи польських демонстрантів, які так наглядно виявляють свої "симпатиї" до австрийської держави і її династиї, стріне заслужена кара, не знаємо, ми тільки реєструємо сей факт як характеристику, як тепер польська інтелїґенция відносить ся до австрийської держави і її династиї, від якої Поляки дістали більше як котра небудь инша народність в Австриї і при якій прирікали вірно стояти. Росийський цар є Полякам нинї милїйший, як їх безграничний добродїй австрийський цісар Франц Йосиф І.
Кулачні порахунки між людовцями. Минулої недїлї було в Короснї велике віче, на якім реферував Стапінський. Коли серед дискусиї забрав слово Длуґошовець Масальський, зачали вічевики свистати. Тодї Масальський кинув ся на Стапінського і хотів його вдарити, але в сїй хвилї товпа кинула ся на Масальського і хотїла його злїнчувати. Зусилям Стапінського повело ся видерти Масальського з рук обурених вічевиків. Kurjer Lwowski описує сю подїю так, що Стапінський мав кинути якесь обидливе слово на адресу Масальського, а сей ударив за те Стапінського в лице. Дальшій авантурі мала перешкодити полїция.
Війскові орхестри. Як звісно, з причини жалоби за пок. архикнязем Францом Фердинандом не грали війскові орхестри на публичних місцях. Від недїлї орхестри знова виступають публично і будуть грати: нинї 21. с. м. перед домом інвалїдів (30 п. п), 22. с. м. перед корпусною командою (55 п. п.), 23. с. м. в міськім огородї (80 п. п.), 28. с. м. в Стрийськім парку (95 п. п.), 29. с. м. перед намісництвом (24 п. п.) і 30. с. м. на Високім Замку (30 п. п.).
Нові поспішні поїзди. З днем 15. серпня с. р. заводить дирекция зелїзниць одну пару поспішних поїздів між Львовом і Бориславом-Тустановичами. Курсувати-муть: Зі Львова до Стрия поспішний поїзд ч. 1701, зі Стрия до Дрогобича ч. 1202, з Дрогобича до Борислава-Тустанович ч. 1801, а назад: З Борислава до Дрогобича ч. 1802, з Дрогобича до Стрия 1201 і зі Стрия до Львова ч. 1702. В поїздах буде І., II. і III. кляса. В звязи з сим буде в дечім змінений зелїзничий рух на цілім шляху.
Еманципация серед Туркинь. З Царгороду доносять, що 14 с. м. перша султанська жінка була в товаристві двох княгинь і кількох двірських дам на публичнім торжестві врученя дипльому тамошній школї доглядачок "червоного півмісяця". Сей факт викликав над Босфором велику сензацию, бо се перший випадок в Туреччинї, щоби султанська жінка була на публичнім зібраню.
Перший виступ Ґецева в Америці. Американська Свобода приносить широкий опис кровавого віча, заповідженого Ґецевом і нюйорськими кацапами. На заповіджене Ґецевом віче явила ся більшість Українців, котрі і розігнали жмінку кацапів серед співу "Коли Україна", при чім не обійшло ся без тяжших бійок. Спроваджена кацапами полїция положила конець кацапському "вічу".
Інтервю Пашіча.
Leipziger Neueste Nachrichten умістили дуже інтересне інтервю свого співробітника з сербським мінїстром президентом Пашічем. Погляди, які висловив Пашіч, цілком отверто і без жадних прикрас виявляють його думки на відношенє між Австро-Угорщиною й Сербією. Про атентат в Сараєві висловив ся Пашіч з великим осудом. Він висловив також своє обуренє, що приписують сербському правительству й цілому сербському народови вину за злочин. "Ми не мішаємо ся до внутрішних справ Австро-Угорщини, — сказав сербський мінїстер, — але й нас мусять лишити в спокою. Ми маємо досить роботи в новонабутих областях. Чи в Нїмеччинї, Анґлїї, Франциї, Італїї нема тайних і явних товариств, які є дуже неприємні для нідповідних правительств і яких вони хотїли би не мати. Одначе на се нема ради. Ми маємо досить роботи з поборюванєм полїтичних пристрастий у власнім краю, тому наше правительство не має часу слїдити ще й по той бік границі за всїми, що називають себе Сербами або змагають до злуки з нами. Ми вже так привикли до гнету й утисків над нашими землями в Угорщинї, що се вже не зворушує нас. Ми не беремо участи в заговорах, але знаємо, що час працює для нас".
На питанє, чи попирає Сербія повстанє в Альбанїї, Пашіч відповів: "Ми потребуємо наших рушниць, гармат, амунїциї, офіцирів і жовнїрів для себе самих, і хто знає, як скоро ми можемо ужити їх". Далї говорив Пашіч, що в Альбанїї завсїди було богато зброї, що сам князь Від роздавав її на право й на лїво. Висловив ся він теж, що князь Від не може удержати ся на престолї і що найкрасше було би подїлити Альбанїю, все одно між якими державами. Сербія заявила би тодї претенсию на частину побережа й один порт. "Ми, — казав далї Пашіч, — не чіпаємо нїкого, але й нам мусять дати спокій і не лаяти нас. В кождім разї ми не є самітні, і коли хто великий нападе на нас, то знайдеть ся досить "малих", що мають обрахунки з сим великим". На питанє про влуку Сербії з Чорногорою відповів премієр, що поки живуть представники обох династий, все лишить ся по старому. Тепер роблять ся заходи, щоби полїпшити комунїкацию між обома країнами. Обидві вони бажають зєднаня, бо знають, що будуть тодї дужчими. Вони вже тепер спільно ведуть заграничну полїтику. Австро-Угорщина наробила своєю альбанською полїтикою богато шкоди і стратила через неї симпатиї Чорногори.
Такий є зміст розмови премієр-мінїстра Пашіча з співробітником липської газети. Треба признати, що Пашіч з якихось невідомих причин не хотїв говорити мовою дипльоматів, а висловив свої думки без жадних фіґових листків. Тому віденські ґазети незвичайно різко накинули ся на нього, закидаючи йому, що він підбурює сербське населенє монархії, що в його словах криєть ся похвала сараєвського злочину. Ґазети загрожували навіть, що як не появить ся офіцияльне спростованє, то австрийське правительство зажадає дипльоматичною дорогою автентичного тексту розмови, щоби потім жадати відповідних вияснень і сатисфакциї. Одним словом інтервю з Пашічем почало пригадувати славетну аферу консуля Прохаски.
Тепер білгородське пресове бюро оголошує дїйсно спростованє Пашіча. Читаємо там про інтервю, що "розмова з президентом Пашічем подана недокладно, а деякі уступи цілковито перекручені. Особливо реченє "час працює для нас" віддано фалшиво. Сей зворот відносить ся до справедливости, яку колись признають Сербії, а не до заговірників. Так само недокладно подано уступ, що говорить про неможливість доглядати за земляками поза границею, про гнет над ними; президент мінїстрів хотїв сказати, що має досить роботи у власній державі й не має часу займати ся справами з-поза границь Сербії. Таким способом розмова прибирає зовсїм инший сенс, нїж той, який підсунуто президентови мінїстрів. Се відносить ся теж до уступу про відносини між Сербією й Чорногорою. Зрештою ціла розмова не була властивим інтервю, але свобідною конверзациєю, і президент мінїстрів висловив свій жаль, що його словам надано значінє, яке не відповідає його замірам". Інтересно, чи задоволить се поясненє і спростованє віденську пресу.
Ґр. Берхтольд в Ішли.
ІШЛЬ (Ткб.) Прибув сюди о 7 рано мінїстер заграничних справ Берхтольд в товаристві лєґацийного радника Гойоша. На двірци був директор цісарської канцеляриї Шісль. Мінїстер замешкав в готели "Цісарева Єлисавета". О год. 9 був Берхтольд у цісаря на авдиєнциї і реферував біжучі справи свого ресорту.
ІШЛЬ (Ткб.) Авдиєнция Берхтольда тривала До 10 рано. Мінїстер лишаєть ся тут до завтра, потім поїде в приватних справах до Зальцбурґа, а потім верне до Відня.
Пошанованє памяти арх. Франца Фердинанда.
ЛЇНЦ (Ткб.) Позавчера відбули ся збори, котрі вибрали комітет, що мав заняти ся збудованєм памятника бл. п. арх. Францови Йосифови.
Ґоральчука не видасть Австрия.
ВІДЕНЬ (Вл. тел.). На домаганє росийського уряду справ заграничних перед двома тижнями знов арештовано в Празї українського публїциста з Росиї Кирила Ґоральчука-Коханого. Росия вимагала його видачі, закидуючи йому атентат на полїцайського урядника Масютина в Бесарабії. Увязнений вспів одначе виказати своє alibi через участь в праськім конґресї радіольоґів через те мінїстерство судівництва прихилило ся до рішеня радної палати праського висшого суду краєвого і постановило не сповнити росийського домаганя що-до видачі Горальчука. Наслїдком сеї постанови Горальчука випущено на свободу.
Справа Швіги.
ПРАГА. (Прив. тел.) Рravo Lidy довідуєть ся що акти в справі процесу Швіги наспіли вже до Відня. Незабаром буде докінчена також дисциплїнарка проти д-ра Швіги, так що ціла афера буде раз на все полагоджена. Пенсіонованє Швіги є виключене. Він не буде вже нїколи сповняти судейських функций.
Чим присмирено антинїмецькі демонстрациї.
ВІДЕНЬ. (Вл. тел.) В нїмецьких кругах впевнюють, що центральне правительство заявило намісникови Коритовському, що воно на будуче відбере Полякам грубі субвенциї, які коло добуває рік річно на туристичні ціли, як би мали поновити ся напади на Нїмців, які лучили ся останними часами в західнім Бескидї і Татрах.
Ессад-паша в Росиї.
КИЇВ. (По. т.) Сими днями має приїхати до Петербурга Ессад-баша для переговорів з росийським правительством в справі Альбанїї.
(«Дїло»)
____________________________
22 липня 1914 р.
Іван Крипякевич. Призабута лїтература.
(Михайло Возняк — Материяли до істориї української пісні і вірші І. II. Львів 1913—14. Українсько-руський. Архив т. IX.—X).
George Raffalovich. Наша поїздка по Галичинї.
(Лист до редакциї.)
Анґлїйські журналїсти, які приняли ласкаве запрошенє Українців, незабаром роз'їдуть ся, досить докладно оглянувши українську Галичину. Я сам провів у Галичинї 8 тижнїв, а мої три приятелї чотири тижнї. Ми бачили богато річий, і найкрасший спосіб висловити нашу вдячність за гостинність, з якою нас принято, се подати без жадних застережень наші загальні вражіня.
Пияцтво серед школярів у Росиї. Інспектор церковних шкіл єлабуського повіту вятської ґубернїї перевів серед школярів народних шкіл анкету в справі вживаня алькогольних напитків. Загалом в єлабуськім повітї є 12.000 школярів. З того 7778 дїтий (1114 дївчат) пє горівку або наливку. До безтями впивало ся 1153 хлопців і 31 дївчат; сїм з перепитя померло. В переважній більшости случаїв запивають дїтий самі родичі. Процент дїдичних алькоголїків.
З зелїзниці. На шляху Львів-Підгайці межи стациями Бережани і Підгайці зносить ся з днем 15 серпня с. р. особовий поїзд ч. 5419, а зате особовий поїзд ч. 5413, який дотепер переходить тільки до Бережан, буде курсувати аж до Підгаєць. (Відїзд з Бережан о год. 9.58 вечером, приїзд до Підгаєць о год. 11.15 в ночи). З тим самим днем запроваджує ся товаровий поїзд ч. 5483 з возами І, II і III кляси (відїзд з Потутор о год. 5.13 по полудни, приїзд до Підгаєць о год. 6.40 вечером) і з Підгаєць до Бережан товаровий поїзд ч. 5484 з возами І, II і III кляси (відїзд з Підгаєць о год. 6.24 рано, приїзд до Бережан о год. 7.57 рано).
Втеча Ілїодора. З Петербурга доносять, що відомий монах Ілїодор утїк. Втеча ся стоїть в звязи з замахом на Распутіна, котрого Ілїодор сильно ненавидїв. Прокуратория вислала за Ілїодором стежні листи.
З нужди. У Відни кравець Скучера убив ножем 5-лїтного сина, другого 3-лїтного синка поранив смертельно, а потім сам завдав собі смертельну рану. Оба є умираючі. Причиною розпучливого вчинку нужда ізза браку праці.
Убитє інжінїра. Зі Станиславова доносять: В ночи з недїлї на понедїлок убито зелїзничого інжінїра Унтершіда. Він вертав в ночи до свого дому в Кнїгининї Кольонїї. Коли відчинив фіртку, що веде до городу, напав його нечайно якийсь чоловік і розпоров йому ножем живіт. Унтершід помер серед довгих мук. Полїция веде слїдство. Виновника досї не вислїдили.
Косу загубила! Салька Г., мундантка зголосила на полїциї, що переходячи улицями Академічною, Галицькою, Кілїнського і Кароля Людвика, загубила косу вартости 12 корон.
Смерть галицьких еміґрантів при копальняній катастрофі.
Українські канадийські часописи доносять: Дня 19. м. м. наступила експльозия в копальни в Гилкрест, в Альбертї. Експльозия наступила около 500 стіп від входу, однак над виходом дах будинку вилетїв у воздух. Гук було чути по цілім містї, так, що про нещастє всї довідали ся в одній хвили. Було там дві копальні з двома окремими виходами, та експльозия була в обох. Вхід до копальнї ч. 1. зовсїм засипаний. Працювало тодї в копальни поверх 200 людий, між тим коло 80 процент не Анґлїйців. Згинуло коло 190 людий. Між іменами погибших знаходимо богато імен наших робітників. Розумієть ся, що деякі з них так поперекручувані, що можна лише догадувати ся. Ось які імена між погибшими бачимо: Петро Кагар, В. Воградський, Фред Ревюк або Равлик, Майк Равлик, Стеф. Костинюк, Іван Міляк, Іван Костинюк, Міх. Ченій, Д. Сандуляк, Ів. Сандуляк, Ф. Коретаз, П. Значук, Б. Клюк, Фред Андріящук, Ів. Федак, Міх. Закі, Й. Косник, Г. Демчук, Ник. Демчук, Б. Квасник, Ів. Мендрик, М. Запісоцький. В иншім місци находимо ще такі імена між погибшими: Костинюк, М. Шкурган, П. Кінаш, Филип Гнатчук, Пундїй, Амброський, Загара, Маличук, Сандул, Федорук, Валїнський, Рейтко, Курівць, Тирон, Ткачук, Сандуляк, Кузенко, Квасниця і ще деякі, які подобають на наші імена. Звісно, що богато робітників перекручує свої імена до анґлїйської вимови і так записуєть ся, инші навіть зовсїм прибирають собі анґлїйські назви, отже певно число наших, що погибли, буде дуже велике. Страшні сцени дїяли ся коло копалень, як почали видобувати трупів. Плачу і крику жінок і дїтий не можна описати. Деякі родини стратили по кількох своїх члених. Так з одної хати згинув батько і три сини. Оповідають, що в копальни трупи в деяких місцях лежали купами. Видно, що люди збігали ся до купи, поки не подусили ся трійливими ґазами. Деякі знов робітники відійшли дуже далеко шукаючи виходу і там їх смерть захопила. Ще всїх тїл не видобули та хто знає чи видобудуть. Деякі тїла так покалїчені і помяті, що не можна пізнати їх зовсїм. Трумни треба було замовляти аж з Віннїпеґу і з Ферні. Ховали всїх в однім великім гробі. Катастрофа в Гилкрест є одною з найбільших копальняних катастроф в Канадї.
В Ішли.
ІШЛЬ (Ткб.) О год. 2.30 відбув ся родинний обід, в котрім узяли участь арх. Ґізеля разом з иншими членами цісарської родини, ґр. Берхтольд і намісник Горішної Австриї гр. Гендль. По обідї цісар відбув півгодинний серкль.
ІШЛЬ (Ткб.). Управитель кабінетової канцеляриї бар. Шісль відвідав ґр. Берхтольда.
Король Петро на ліченю.
БІЛГОРОД (Ткб.) Король Петро 24 с. м. виїздить до Рибарської Банї на дальше лїченє.
Справа Ульстеру.
ЛЬОНДОН (Ткб.) Починаючи конференцію в справі Ульстеру король сказав: Мою інтервенцию можна вважати новим поступованєм, одначе надзвичайні обставини оправдують мій спосіб дїланя. Нинї клич домашої війни вимовляєть ся всїми устами. Годї допустити до братовбивчої війни. Після передвступних вислїдїв справа може бути успішно полагоджена при відповіднім трактованю її. Прошу Бога, щоби покермував Вашими нарадами так, щоби вони довели до мирного і гідного полагодженя справи.
Робітничі заворушеня в Петербурзї.
ПЕТЕРБУРГ. (Ткб.) В страйку бере участь 110 тис. робітників. В виборській дїльници кілька тисяч робітників уладило збори, коли не хотїли розійти ся, вислано проти них козаків. По трикратнім зазиві, щоби розійшли ся, козаки дали дві слїпі сальви, почім товпа розійшла ся. На декотрих улицях задержувано і перевертано трамваї, перевернули взагалї 20 возів. Страйкарі ходять містом з червоними прапорами і співать революцийні піснї. 3 офіцирів і кількох полїцаїв зранено камінєм. В кількох місцях полїция ужила стрільного оружя, стріляли до товпи і до відчинених вікон, чи хто ранений не сконтактовано. Арештовано 45 робітників.
Коронация шаха.
ТЕГЕРАН. (Ткб.) Вчера по полудни була коронация перського шаха в присутности цілого дипломатичного тїла і численних князїв та визначних осіб.
(«Дїло»)
____________________________
23 липня 1914 р.
Жидівські часописи в Галичинї. Oesterreichische Postzeitung подає отсей виказ жидівських часописий в Галичинї: Der Jud, виходить гебрейським письмом в Кракові, Der Jud, в Станиславові, Der Judische Arbeiter, у Львові, Der Judische Freund в Богородчанах, Judische Gemeindezeitung в Коломиї, Der Judische Handelsangestellte у Львові, Judische Volkspolitik в Коломиї, Judische Volksstimme в Кракові, Der judische Wecker в Бучачи, Das judische Wort в Дрогобичи, Judische Zeitung у Львові, Judisches Illustriertes Familienblatt в Надвірній, Judisches Volksblatt в Тисьменици i Der judisch religiose Arbeiter в Кракові.
В справі убитя інжініра Унтершіда в Станиславові переконані в Станиславові, що тлом убийства є любовні справи. Трикутник подружя мало становити разом з інж. Унтершідом подружє Ґроховських. Ґроховський з фаху масажист, мав дві дочки, одну 14, а другу 7-лїтну. Гроховська належить до місцевої краси. Оповідають, що убитий вже від кільканайцять лїт мав удержувати з нею зносини. Критичного дня, себто в понедїлок вечером, Ґроховські пійшли до купелї в Бистрици, а потім разом з Унтершідом на преферанса. Гра затягнула ся до пізної ночи. Підофіцир, що переходив около півночи Кнїгинином Кольонїєю, почув крик і харчінє. Се кричав Унтершід, котрого випорені тенеса волїкли ся по земли. Обоє були коло раненого, нїби ратуючи його, але Унтершід помер. Жандармерия почала слїдство. В кухни Ґроховських найшли кров і закровавлений різницький ніж, тому обоїх Ґроховських арештовано. Вони не признають ся до вини, але не вміють пояснити таємничого випадку. Арештовано також шваґра Ґроховського, Ровіцького, зелїзничого машинїста з Теребовлї, котрий приїхав до Станиславова без урльопу і мав грозити Унтершідови.
Дотация на мелїорациї. Нинїшна Wiener Zeitung оголошує цісарський розпорядок в справі признаня надзвичайної державної дотациї 2,500.000 корон на державні мелїорацийні ціли. Сим розпорядком узгляднено пильну конечність, що стоїть в звязи з широко розвиненою дїяльностю більшости соймів і широких кругів населеня головно хлїборобського в послїдних часах.
Вулицею ім. Шевченка назвала міська рада в Чернівцях дотеперішну вулицю Лелїйну. У бурмістра явила ся була свого часу депутация і передала меморандум, в якім просило ся, щоби вулицю руську (Russischegasse) названо вулицею Шевченка. Та наші приятелї в радї громадській використали нагоду і назвали вулицю руську вулицею архикнязя Франца Фердинанда і княгинї Софії Гогенберґ, хоч Панська вулиця красше надавала ся, щоби її назвати іменами сих високих осіб. Вулиця Лелїйна веде з Ринку попри ратуш, першу державну ґімназию на площу Австриї.
Пожежа в Старім Самборі вибухла позавчера пополудни в домі Тисовського й обняла цілу часть міста. З трудом зльокалїзовано огонь, що тривав цілу годину, а ще й рано тлїло пожарище. Згоріло 23 доми з господарськими забудованями. Згорів також ратуш з усїми актами. Була обезпечена лише часть домів.
Промоция. П. Олександер Барвінський, син радн. Ол. Барвінського, одержав у львівськім унїверситетї степень доктора всїх лїкарських наук.
Робота при помочи фалшивих документів.
Наші "приятелї" з польського й росийського боку не від нинї розуміють ся на роботї при помочи фалшивих "документів," коли ходить о боротьбу проти нас. Один з численних примірів — відомі "документи" Раковського. Сфабрикував їх Поляк, оголосила польська преса, з якої з великим вдоволенєм передруковувала їх преса росийська з посередником між Раковським і Kurjer-ом Warszawsk-им, в тім інтересї був галицький москвофіл Ч., колись секретар д-ра Гриневецького в часї, як той ще був директором українського театру, а тепер співробітник Нов. Времени, який підчас процесу Бендасюка й опісля увихав ся по Галичинї. Методою Раковського дуже часто послугуєть ся Пр. Русь, тільки соромить ся робити се з шумом і робить се тільки так "між иншим," через що менше на се звертаєть ся уваги. Так підчас процесу Бендасюка скомпрометувала ся вона з оголошенєм уступу протиавстрийської статї, яку нїби-то мав один з українських послів вислати до якоїсь росийської ґазети. А тепер у вчерашнім числї (402. з 22. с. м.) містить знов листи, якими хоче доказати, що протест українських селян проти виступів чорносотенного посла селянина Макогона і підчас процесу Бендасюка був сфабрикований на коменду з Києва. Наведений уривок листу — подібно, як згаданий уривок статї — своєю мовою і правописю зраджує звичайну в таких випадках "роботу" дуже підлого сорту. Радимо Пр. Руси, коли вона вже платить за ту "роботу...", нехай жадає бодай лїпшого виконаня!
Почтова статистика.
В місяци червни с. р. надано у Львові 231.159 поручених листів, а прийшло до Львова 207.513 поручених листів. Грошевих листів і вартісних посилок надано 14.734 а прийшло до Львова 13.732. Вартісних пакетів понад 100 К надано 2.468 а прийшло 2.449. Звичайних пакетів надано 76.742, а прийшло 111.478. Переказів надано 56.515 на квоту 3,665.524 К, а виплачено 4,434.751 К. Чеків щадничої каси почт. надано 37.594 на квоту 9,808.779 К, а виплачено 12.582 асиґнат на квоту 8,880.779 К. Звичайних щадничих вкладок зложено 68.351 К, а виплачено 74.609 К. Телєґрам надано 37.293 за оплатою 40.718 К. Абонентів телєфону є у Львові 2.578, а межимістова сїть мав 1.765 абонентів.
Страйки на Українї в маю.
По кількости страйків сей місяць дуже відріжняєть ся від попередних. Самі полїтичні страйки 1. мая по кількости страйкарів майже в три рази перевисшують цьвітень. Збільшилось і число економічних непорозумінь. Полїтичні страйки всї були з нагоди першого мая — робітничого сьвята; відбули ся вони в сих містах. Харків — 15.000 роб., Миколаїв — 8.000 роб., Київ — 5.000 роб., Одеса — 5.000 роб., Риківські копальнї 3.000 роб., Херсон — 2.000 роб, Таганрог — 1.770 роб., Катеринодар — 1.455 роб., Вороніж — 500 роб., Полтава — 400 роб., Армавір — 150 роб. Разом — 42.275 робітників. Економічні страйки були в Єнакієві — 1 стр. — 10.000 роб., Одесї — 8 стр. 2,375 роб., Київі — 58 стр. 1,264 роб., Катеринославі — 72 стр. 1.200 роб., Суменському пов. — 1. стр. 500 роб., Лисичанську — 1 стр., 400 роб., Кременчуці — 1 стр. 350 роб., Полтаві — 7 стр. 330 роб., Маріуполі — 1 стр. 100 роб., Катеринодарі — 2 стр. 60 роб., Новочеркаську — 1 стр., 27 роб., Донщинї (Крандичівка) — 1 стр,. 36 роб., Ставрополї — 1 стр. 20 роб. Разом — 155 стр. 16.662 робітників. По фаху всї страйкарі подїляють ся так: Металїсти — 3 страйки 10.150 роб., будівельні — 46 стр. 1.350 роб, зелїзничники — 3 стр. 1.227 роб., пекарі — 72 стр. 1.200 роб., сїльські госп. — 1 стр. 500 роб., коркові 1 стр. 450., бондарі — 2 стр. 400 роб., склярі —. 1 стр. 400 роб., друкарі — 9 стр. 360 роб., тапетники — 3 стр. 325 роб., столярі — 10 стр. 200 роб., субєкти — 1 стр. 45 роб., шахтарі — 1 стр, 36 роб., кравці — 2 стр. 19 роб. Разом — 155 стр. 16.662 робітників.
Поворот шефа ґенерального штабу Конрада до Відня.
ВІДЕНЬ. (Пр. т.) Шеф ґенерального штабу Конрад фон Гецендорф, який по короткім побуті у свого недужого сина у Відни вернув був до Іннїхен, вчера знова прибув до Відня і розпочав урядованє.
З Ішлю.
ІШЛЬ. (Ткб.) Цісар приняв маршалка двору ґр. Зічія на одногодинній авдиєнциї.
ІШЛЬ. (Ткб.) Ґр. Берхтольд учера в товаристві лєґацийного радника Гойоша автомобілем виїхав до Зальцбурґа.
Відзначенє арх. Кароля Людвика.
ВІДЕНЬ. (Ткб.) Fremdenblatt доносить: Як зачувати, цісар заіменував архикнязя Кароля Людвика полковником і комендантом 11. полку гусарів.
Болгарський король в Карльсбадї.
КАРЛЬСБАД. (Пр. т.) Потверджуєть ся чутка, що король Фердинанд прибуде до Карльсбаду на лїченє з початком серпня.
З Туреччини.
ЦАРГОРОД. (Ткб.) Прибув сюди віцекороль Єгипту.
ЦАРГОРОД. (Ткб.) Палата ухвалила надзвичайний кредит на війско в квотї 5 і пів мілїона турецьких фунтів, а на маринарку 8 міл. фунтів. Сї кредити маєть ся покрити фінансовою операциєю.
Оголошено іраде, яким продовжуєть ся сесию парляменту до 7 серпня.
Наради над гомрулем.
ЛЬОНДОН. (Ткб.) Конференция в справі гомруля почала ся вчера о 11.30 перед пол. в Бекінгемській палатї і тревала до год. 1. Нинї відбудеть ся конференция дальше.
(«Дїло»)
____________________________
24 липня 1914 р.
Т. Ставничий. Ґеоґрафія України.
(С. Рудницький, доцент львівського унїверситету. Коротка ґеоґрафія України ч. ІІ, з 48 малюнками. Львів 1914 Накл. Укр. Пед. Тов. 8 221 стр. Ціна 3 кор.)
Перед місяцем появила ся нова популярно-наукова книжка під наведеним наголовком. Се властиво друга часть ґеоґрафії України, котрої часть перша вийшла в Київі 1910 р. як 5—7 кн. популярної біблїотеки "Лан". В той нас, як друкувала ся перша часть, т. є "фізична ґеоґрафія”, була вже написана і друга часть, т. є "антропо-ґеоґрафія". Видавці одначе другу часть десь затратили й авторови прийшло ся ту саму річ в друге обробляти. Крім того видавці, друкуючи першу часть, без відомости автора поробили богато вичеркнень, термінольоґію позміняли, а правопись ввели якусь специяльну до сеї книжочки. З того вceгo вийшло таке, що книжка в декотрих місцях стає труднозрозумілою, а в инших навіть річ змінила ся. Додаймо до того недостачі коректи, а дістанемо точний образ формальної сторони першої книжки. Докладнїйше про те в передних словах автора в обох книжочках. Сї мотиви вплинули на рішенє автора другу часть видати в Галичинї під власним своїм доглядом, тим більше, що друга часть становить для себе зовсїм заокруглену цілість.
о. Теофіль Гординський. Сїдоглавий просьвітник.
(У спомин Впв. Титови Реваковичеви).
Громадські вибори в містї Озїрній. Сими днями відбули ся громадські вибори в місті Озїрній. На 36 радних вибрано 18 Українців, 14 независимих Жидів, 2 Поляків і 2 польських Жидів. Wiek Nowy доносить, що Поляки і польські Жиди внесли протест проти тих виборів.
Українські написи на почтових печатках. Вже три роки минуло, як мінїстерство торговлї віднесло ся до львівської дирекциї почтової о опінїю в справі заміни двоязичних галицьких печаток почтових на триязичні, які вже від давна істнують в полудневоавстрийських краях і від того часу всякий слух загинув про цілу ту cпpaву. Може би хто з Вп. пп. парляментарних послів пояснив нам ту справу докладнїйше. Справа печаток почтових є далеко важнїйша від білєтів зелїзничих, бо листи з печатками ідуть по цілім сьвітї і кождий чужинець, який дістане лист з Галичини, мимоволї глядить на печатку і після написів тої печатки здогадує ся про народи, які той край замешкують.
Громадські вибори в Дублянах коло Львова. З початком сего місяця відбули ся громадські вибори в Дублянах коло Львова, де доси Українці мали два кола і свого війта. Завдяки махінациям д-ра Кашнїци і других професорів дублянської академії стратили Українці всї кола лише кількома голосами, радними вийшли самі Поляки.
Словінський сокільський здвиг по раз третий заборонено. З причини сподїваного приїзду позаавстрийських Славян наступила перша і друга заборона: а отсе тепер після найновійшої вістки з 22 с. м. мінїстерство відкинуло відклик з нова і не позволило не то австрийським Славям але навіть самим Словінцям на відбутє здвигу. Так в третє і остаточно здвиг в Люблянї відкликано, про що повідомляємо усїх, які туди вибирались.
Перший український адвокат на Угорській Руси. Д-р Михайло Бращайко, б. член академічного товариство "Сїч" у Відни, син дякоучителя з Нанкова коло Хуста, отворив адвокатську канцелярию в Рахові (Rahó), повітовім містї, положенім при лїнїї Ясїнь-М. Сигот, 28 км. на полуднє від Ясїня.
Вже все в порядку!
Нарештї польська преса заговорила, "як то було" з демонстрациєю учасників зїзду гіґієнїстів проти австрийського гимну. Отже було се так, що вони демонстрували не проти австрийського гимну, тільки проти нїмецького гимну "Deutschland, Deutschland uber alles". А тому офіцирови, який зажадав полїцийної інтервенциї проти демонстрантів, тільки "здавало ся," що се грають австрийський гимн. Отже не було нїякої протиавстрийської демонстрациї, тільки завинив тут австрийський офіцир, який не зумів відріжнити мельодиї "Deutschland, Deutschland uber alles" від мельодиї "Gott erhalte, Gott beschutze". Таке поясненє цілої афери придумала польська преса — після того, як з огляду на нашу нотатку не могла довше тушувати афери мовчанкою. Хто хоче, нехай вірить!
Слова і вчинки.
Читаємо в польській пресї: На засїданю секциї V-ої зїзду польських гиґиєнїстів інж. Володимир Молчанський виголосив реферат пз. "Про потребу примусової санациї мешкань" і поставив ряд резолюций до ухваленя. Секция V-та майже всї внесеня ухвалила. Серед сих ухвалених внесень головне внесенє було сього змісту: Допустити до участи в громадській самоуправі також представників працюючих верств, не посїдаючих власних реальностий. Бо годї думати про дїйсний поступ суспільної гиґієни в містах, де досї не признано горожанських прав сїй саме части людности, котра найбільше відчуває на власнім здоровлю недостачу корисних гиґієнїчних умовин житя". Мимо сього т. зв. "Комісия ухвал" цілого зїзду не оголосила сього внесеня на плєнармім засїданю зїзду і не признала його тому, що "внесенє се має социяльний характер", як про се поінформовано референта, котрий в своїм рефератї домагав ся примусу в справі санациї нездорових помешкань і доказав, що доки в міській самоуправі верховодити муть самі лише каменичники, доти неможливе буде якенебудь полїпшенє умовин мешканя по містах з погляду гиґієни. Гиґієна як наука складаєть ся з 1) гиґієни одиниці і 2) гиґієни социяльної. Коли "Комісия ухвал" не признала тїсної звязи між висше згаданим внесенєм і задачию социяльної гиґієни, то се сьвідчить лише виразно про те, як панове з "Комісиї ухвал" розуміють суть социяльної гиґієни.
Вражінє австро-угорської ноти.
ВІДЕНЬ. (Вл. т.) Про врученє ноти в Білгороді довідав ся Відень пізним вечером, а зміст ноти став відомий о 11. год. в ночи. Нота зробила в містї велике вражінє.
ВІДЕНЬ. (Ткб.) Преса згідно стверджує, що нота Австро-Угорщини до Сербії є початком оборони, а не атаку, а також, що є вона доказом сильної волї монархії. Далї зазначує преса, що від Сербії не вимагаєть ся нїчого більше крім того, що вона вже давно повинна була зробити в інтересї вдержаня своєї поваги в Европі. Вся преса висловляє надїю, що Сербія швидким принятєм домагань Австро-Угорщини відіпхне від себе всякі підозріня спільности з убийниками і мати-ме досить розваги, щоби вибрати мир, а не війну.
Мін. Гайнольд в Ішли.
ІШЛЬ. (Ткб.) Прибув сюди мінїстер внутрішних справ Гайнольд.
Заходи наших єрархів церковних.
ВІДЕНЬ (Вл. тел.) До столиці прибув митрополит ексц. ґр. А. Шептицький і американський гр. кат. епископ преосьв. Сотер Ортинський та роблять в мінїстерстві справ заграничних і мінїстерстві справ внутрішних заходи в справі запевненя красшої опіки над українською заморською еміґрациєю та в справі забезпеченя управильненя їх грошевих посилок до старого краю. З Відня виїздять оба єрархи до Будапешту, щоб увійти в контакт з угорським правительством. В пляни входять також конференциї з угорськими гр. кат. епископами.
Престолонаслїдник.
ВІДЕНЬ (Вл. тел.) Цісар іменував престолонаслїдника Кароля Франца Йосифа полковником гузарського полку ч. 1. Оголошенє іменованя слїдує позавтра. Познакомленє престолонаслїдника в питанями біжучої полїтики пічнеть ся вже в найблизших днях. Здаєть ся, що справа ся буде поручена особам, які не беруть безпосередної участи в активній полїтиці. (Вчера подали ми сю вістку за Kop. Бюром неясно. — Ред.)
Нам. Коритовський у Відни.
ВІДЕНЬ (Ткб.) Намісник Коритовський прибув сюди рано з Марієнбаду.
Поворот Пашіча.
Білгород (Прес. Бюро) Президент мінїстрів перервав свою подорож і нинї о 5 рано вернув до Білгороду.
(«Дїло»)
____________________________
25 липня 1914 р.
Справа памятника Тараса Шевченка. Автор памятника Тараса Шевченка, італїйський різбар Шіортіно звернув ся з просьбою на імя київського городського голови, щоби йому видати 5000 рублїв на рахунок його гонорара. Свою просьбу Шіортіно мотивує сим, що його проєкт комітет приняв а городська дума затвердила, а справа зі збудованєм памятника затягаєть ся, він же не може сидїти в Києві а кромі сего він протратив не мало своїх гроший на побут в Києві і на свою подорож. Журі з артистів віднесло ся неприхильно до проєкту Шіортіна, а сам проєкт тепер розглядає росийська художна академія.
Дипльоматична шпіонажа у Відни. Берлїнська Deutsche Tageszeitung доносить з Відня, що там у дипльоматичних кругах прикрий настрій викликав факт, який квалїфікуєть ся як висшого рода дипльоматична шпіонажа. Іменно всї постановленя і кроки, які лише зарядить австрийська дипльоматия, зараз на слїдуючий день знають у Білгородї якнайточнїшне.
Пожежа Бурштина. Позавчера рано повстала грізна пожежа в Бурштинї в домі рабіна біля костела. Брак води й огневих приладів і нездарна ратункова акция, спричинили, що огонь дуже скоро перекидав ся з будинку на будинок. До год. 11 рано горіли вже чотири сусїдні доми, а огонь несений вітром запалював будинки в задних уличках. Пожежа тривала цілу ніч і ще в пятницю. Згоріло 180 домів з забудованями, 300 родин лишило ся без даху. Пропало 4-ро дїтий, побоюють ся, що згоріли в огни. За виїмкою половини ринку майже ціле місто в звалищах.
По убитю інжінїра. Похорон інжінїра Унтершіда відбув ся минулої середи в Станиславові. Слїдство покищо нїчого нового не виявило а також не поміг полїцийний пес спроваджений зі Львова, бо слїди вже зовсїм затерли ся. Обоїх Ґроховських, арештованих яко підозрілих в убийстві, випущено вже на волю. Машиніст з Теребовлї, Адам Равінський, арештований яко підозрілий в убийстві, утік.
Болгария і Україна.
"Як Болгари й Українці близькі собі а не знають себе" — каже Стефаник в своїм листї до одного із найбільших сучасних болгарських письменників, до Петка Тодорова. Та се починає зміняти ся. Видно се між ин. і на студентських взаєминах, які завели ся на многих унїверситетах, також і в нас в Липску. Протягом цілого минулого року найчастїйше бували Українці в Болгар і навідворіт. Коли студентів-Українців на тутешнім унїверситетї зникаюче число, як взагалї на всїх инших заграничних унїверситетах, то Болгар тут було коло 80. З тих 80 до торговельної висшої школи записаних 54, з них вийдуть опісля знамениті адмінїстрацийні болгарські урядники і купці, які своїм торговельним і орґанїзацийним змислом докажуть свою національну вартість. Що-до партийности, то чимало між ними социялістів, одначе вони,— як самі говорять — в першій мірі Болгари, а відтак социялїсти. Чимало з них брало участь в останних війнах і кількох не повернуло вже ceгo року до унїверситетської салї, а лишили ся під Кіркілїссе і Адриянополем...
Темою наших розговорів, були розумієть ся, останні подїї. Мимо нещасть, які спали на Болгарию, Болгари не попадали в розпуку, лиш ще сильнїйше прикладали ся кождий до свого дїла, ще пильнїйше ходили на виклади, працювали по інститутах. Вільними годинами в недїлю або суботу сходили ся ми у "Munchner HoF" і там вони розповідали про катованя македонських Болгар Сербами і Греками, співали визвольні гайдуцькі піснї, читали сильні співи Ботева.
Про Українців як про самостійний нарід, про його боротьбу із московською і польською навалою нїчого не знали. Дещо знали про Малоросів..., однак лише як про галузь росийського народа. З яким зачудованєм відкривали вони Україну, брали від нас Ukrainische Rundschau, українські, анґлїйські, нїмецькі публїкациї про Україну, брали Шевченка, Франка, Стефаника, читали, перекладали.
Треба знати, що до останної пори, до кровавої еманципациї зпід московської курателї Болгари знали про Українців і инші народи в Росиї і в Австриї лише те, що їх панслявістична журналїстика до віруваня подавала. Тому і не дивно, що вони про нас знали лише як про малоросийську галузку росийського народа. Доперва-ж по балканських війнах, які оконечно проломали русофільський курс болгарської позики, Болгари поглянули власними очима на відносини в росийській імпериї, головнож на нас Українців.
Найсильнїйшим відгуком відбив ся у болгарській журналїстиці Шевченківський ювилей і звязані з ним переслїдуваня росийського правительства, перенесенє точки тяжести в Австрию і т. д. Съврымена Мисль (кн. 3 март 1914) принесла два портрети Шевченка, побіч них дві поезиї в українськім ориґіналї і дві статї про Шевченка і український нарід і лїтературу "Вели клятъ пѣвецъ на свободата — Тарасъ Шевченко" і "Епизоди изъ живота на Тараса Григоревичъ Шевченко". Горячо написана статя Д. Толмачевим у Демократическа Прѣглдъ (кл. II. із 1914) пз. "По поводъ стогодинния юбилей на Шевченке". Се найкрасша статя із всїх болгарських ювилейних статий. Подана також шевченківська дебата у росийській державній думі і виривки із промов Капнїста, Рідічева і Мілюкова. Свободно Мнѣние (ч. 18) принесло "Заповіт" в перекладї С. Чильнигорова і статю д-ра Шишманова про Шевченка. Борба (кн. 8) помістила статю В. Львова-Робачевського "Огнено слово" (переклад із росийського), написану з приводу нагінки на Шевченківські торжества в Росиї. Найбільше уваги посьвячує українським справам тижневник Листопадъ. Він то з приводу Шевченкового ювилею помістив в 26 і 28 кн. обширну статю про Шевченка К. Мустекіса, портрет Шевченка і "Сестру" в перекладї С. Дринова.
Той сам тижневник (кн. 34) принїс статю минського студента і одного з талановитих молодих болгарських поетів Г. Кассабова (псевдонїм Г. Мілєв) про Івана Франка з нагоди його сороклїтного ювилею. Мілєв подав кілька історичних інформаций про Україну, про українську лїтературу і про І. Франка як про "будитель на украинската земя и като херолдъ на нейното възраждане". До статї долучені ще пять гарних перекладів із "Зівялого листя".
Зпоміж инших наших письменників діждав ся перекладу на болгарську мову Василь Стефаник. Демократически Прѣгледъ (кн. IV. із 1914 р.) приносить "Камінний хрест," "Новину" і "Дїти" в перекладї Р. Кристевої. Переклади попередила статя одного із болгарських лїтературних сьвіточів, згадуваного вже Петка Тодорова про Стефаника.
Тодоров подає неґативне відношенє росийської лїтературної критики із Белїнським на чолї до української і болгарської лїтератури, згадує про відносини Ґоркого до української лїтератури, головнож до Стефаника. Одного разу підчас проходу на Капрі уговорили ся вони оба про Стефаника і Ґоркий не лише з одушевленєм говорив про українського письменника, але навіть виголосив із памяти частину із "Новин" Стефаника.
Переклади Стефаника і статя Тодорова в Демократическа Прѣгледъ зробили велике вражінє в болгарських лїтературних кругах, про що сьвідчить нотатка також одного з красших болгарських письменників К. Константинова в кн. 4. і 5. Звено, одного з найповажнїйших лїтературних журналів.
Як бачимо, Болгари починають інтересувати ся Україною. Того самого бажало ся би і в нас: переклади із визвольної лїтератури такого Ботева, Тодорова могли би дати нам богато живого, сьмілого.
Страйк в Росиї.
22. липня цілий Петербург виглядав, як вимерле місто. На вулицях не видко жадного руху, їздили лише кінні патрулї. Майже всї склепи позамикані. В робітничих дїльницях чути безпереривну стрілянину. То робітники будували барикади з ваґонів трамваю, телєґрафних стовпів і дротів. Полїция й війска мають дуже богато праці. Ходять чутки, що рішено стягнути до Петербурга війско, бо годї дати раду з рухом. Робітники напали на полїцмайстра Заблоцького й ледве не забили його камінєм, але полїциї вдало ся виратувати його. Зелїзничі двірці і мости стоять під охороною війска. Одначе се не перешкодило робітникам спинити поїзд, що йшов з Петербурга до Сестроріцька. Робітники з червоними прапорами спинили поїзд, випустили з льокомотиви пару, і змусили публику вийти з ваґонів. Коли поїзд опустїв, явило ся кількасот робітників з камінєм і ломаками й почали громити поїзд. Друга ґрупа почала знимати шини й валити телєфонні стовпи. Коли прибули з міста жандарми, вже нїкого не було. На всїх стациях приморської зелїзниці спинено рух. Але незабаром викликано війско, яке розставлено здовш цілої лїнїї, і таким способом привернено рух наново. Обсаджено війском лїнїю фінляндської зелїзниці.
Через страйк друкарів не вийшли ґазети Рѣчь, Современное Слово, Петербурский Курєр, День. Адмінїстрация зробила ревізиї й арештованя в редакциях робітничих ґазет. В редакциї Нашої Ґазети арештовано весь редакцийний і експедицийний персонал.
Відбула ся надзвичайна нарада мінїстрів з приводу страйку. Є чутки, що має бути проголошений виїмковий стан.
Останні телєґрами приносять звістку, що охрана арештувала цілий страйковий комітет в числї 30 осіб. При арештованю сконфісковано численні документи і справозданя з засїдань комітету. На основі знайдених документів переведено численні ревізиї й арештованя в ріжних частинах міста. Арештовано богато робітників, інтелїґентів і студентів. Праця охрани одначе не дала жадних результатів, бо всї арештовані відмовили всяких зізнань.
Офіцияльні відомости подають число страйкарів 135.000. До певної міри привернено рух трамваїв. Одначе демонстрациї й стрілянє до полїциї й війска тревають далї. В кількох точках міста козаки обстрілювали кілька домів.
В Москві страйк тягнеть ся далї.
В Ризї страйкує 40.000 робітників.
(«Дїло»)
____________________________
27 липня 1914 р.
(яв.) Так — стоїмо безпосередно перед вибухом війни. Треба хиба чуда, щоб могло відвернути від людства те, що є таке страшне а стало ся неминуче — себто кроваву міждержавну розправу. Розпочатя воєнних кроків між монархією і Сербією, на яке вже заносить ся від довгих лїт, та через вічну небезпеку котрої зазнали народи монархії вже стільки лиха, можна надїяти ся кождої хвилї. Бо деж основа припускати, щоб сербське правительство рішило ся тепер на те, що відкинуло вчера?...
Настрій у Львові. Відомість про відмовну відповідь Сербії прийшла до Львова через ц. к. Кореспонденцийне Бюро коло 8. год. вечір. Рівночасно редакциї дневників одержали телефонїчні відомости від своїх кореспондентів. За хвилю місто зароїло ся від надзвичайних додатків. На численні запити, чому ми не видали надзвичайного додатку, пояснимо, що такі додатки можна видавати тільки тодї, коли числить ся на масову публику. А що наша суспільність по більших містах творить меншість, то видаванє таких додатків принесло би нам тільки значні материяльні шкоди. Відомість про відповідь Сербії викликала зараз відповідний настрій. По каварнях оркестри почали грати австрийський гимн, що декуди викликало демонстрациї з сторони польської публики. Так прим. в каварни "Metropol" польська публика привитала австрийський гимн псиканєм, яке втихомирила тільки грізна постава присутних там офіцирів. Зараз по відіграню австрийського гимну та сама публика почала домагати ся відіграня "Jeszcze Polska nie zginęła", що орхестра відіграла кілька разів. В "Народній Гостинници" відбував ся комерс учасників всеукраїнського учительського Зїзду. Сю нагоду використав Dziennik polski до так само бездонно безглуздої як і підлої денунцияциї, нїби-то в "Народній Гостинници" Rusini śpiewali "Boże caria chrani". Видно, україножерство польської преси перейшло вже в стан божевіля, коли можливі — не кажемо такі підлі, бо до сього ми звикли, але такі глупі денунцияциї!
Воздушна труба. Пишуть нам зі Зборівщини: На полях села Вовчковець перейшла 21. с. м. т. з. воздушна труба. На пів дозріле збіжє викрутила і помервила до непізнаня, а поукладані копи порозвалювала, носячи снопами на кільканайцять метрів високо. Перестрашені женці кинулись на землю, бо як оповідають, підривало їх з землї у воздух. Се все тривало 10 до 15 секунд і заняло лиш простір около 200 метрів широкий, а потім пігнала труба в східнім напрямі.
Наше становище.
Стало ся! Вона прийшла. З невмолимою конечністю. Цілий ряд лїт сунула на нас мов чорна хмара, і хоч ми робили всї зусиля, щоб відвернути її від себе, вона таки прийшла і в цілім маєстатї жаху стоїть перед нами.
Вона — війна!
Нїхто не може — хоч з тїню слушности — закинути Австро-Угорщинї, що се вона хотїла війни, що се вона нарочно викликала її. Нї, — вона цілий ряд лїт боронила ся перед нею, зі шкодою для свого велико-державного становища і зі шкодою для своїх народів, яких вдержанє мира коштувало за останні роки більше, нїж неодна війна, спроваджуючи на них все більше й більше економічне лихолїтє.
І тепер, коли виявило ся, що се рука сербського сусїда наслала убийників на наслїдника австро-угорського престола, всї ті, яких доля звязана з долею Габсбурської монархії, які в її могучости шукають охорони свого національного житя, які свою будучність звязують з її будучністю, стали перед пекучим питанєм: Доки ще сього? Доки сербський сусїд, напучуваний ворожою нашій державі рукою "заприязненого" північного сусїда, все і все нарушувати-ме наш супокій, примушуючи нас нести весь тягар оружного мира, тягар — важчий ніж тягар війни?
І нема найменшого сумнїву, що нема нїкого в австро-угорській державі між тими, що в її могучости шукають охорони свого національного житя, що свою будучність звязують з її будучністю, — які не були би вповнї солїдарні з тим шляхом, який міродатні круги монархії вибрали супроти Сербії. Бо всї чують і розуміють, що так далї бути не може, що монархія мусить сказати своє рішуче слово і хоч-би кровю і зелїзом здобути собі спокійне посїданє внутрішного мира і того міждержавного становища, яке їй належить ся.
Так, тут ходить о щось більше, як о присмиренє сербського сусїда. Весь сьвіт знає, що той малий сусїд, який своє державне істнованє має в чималій мірі завдячити тій державі, на престолонаслїдника якої наслав убийників, — не має нїякої внутрішної причини відносити ся до Австро-Угорщини ворожо. Та причина лежить деінде, в тій роботї, яка від довшого ряду лїт виходить від нашого "заприязненого" північного сусїда — від Росиї.
Заволодїти цілим славянським сьвітом — не щоби принести йому розцьвіт його духових і материяльних сил, сотворити як найлїпші умови розвитку для тої мозаїки індівідуальностий, з яких він складаєть ся, тільки щоби "всї славянскі ріки зляли ся в ройськім мори" — ось полїтична мрія і ціль полїтичних заходів Росиї. І для здїйсненя сеї ціли всї способи добрі, — навіть те царевбивство, якого привид нїде не сїє такого жаху, як власне на росийськім дворі.
Так згинув сербський Олександер, що не хотїв бути знарядом Росиї, так згинув Франц Фердинанд, що носив ся з плянами полїтики, яка мала заспокоїти австрийських Славян й відібрати Росиї змогу творити з них знаряд свого полїтичного впливу в Австро Угорщинї.
І коли Сербія рішаєть ся отсе на війну з Австро-Угорщиною, то тільки в надїї на поміч Росиї.
Наше становище, становище українського народу в Габсбурській монархії, в отсю хвилю ясне. Поза обовязком, який в такі хвилї мусить сповнити кождий горожанин своєї держави, те наше становище диктує нам наш національний інтерес, обовязок, який кожде поколїнє має перед будучністю, перед істориєю свого народу.
Ми знаємо, що жде нас як нацию, коли б Росия осягнула ту свою ціль, задля якої в Сараєві впав від кулї сербських заговірників австрийський наслїдник престола. Говорить нам про се не тільки положенє нашого народу в росийській державі, але також ті аж занадто виразні голоси і дїла росийських полїтиків і росийської преси, які в своїм походї проти українського народу виразно заявляють, що їх ціль знищити те огнище українського національного житя, яке наш нарід має тут, в Габсбурській монархії, і які для осягненя тої ціли насадили й годують серед нашого народу цілу партию аґентів тої своєї полїтики на знищенє огнища українського національного житя в Габсбурській монархії.
Ся обставина робить наш обовязок супроти австрийської держави обовязком супроти нашого народу. Оборонюючи цілість і могучість Австро-Угорщини, ми тим самим обороняти-мемо наше право на самостійне національне житє, на свобідний національний розвиток.
І сьміло можемо сказати, що в сїй справі нема в нас двох думок, нема хитань між протилежними "ориєнтациями", що наша суспільність — однодушна.
Ствердив се перед півтора роком, підчас останного міждержавного напруженя, зїзд найвизначнїйших дїячів усїх українських партий Галичини у Львові 7. грудня 1912 р., який заявив, що з огляду на добро і будучність українського народу на випадок оружного конфлїкту між Австриєю й Росиєю ціла українська суспільність однозгідно й рішучо стане по стороні Австриї.
На тім стояли ми тодї й на тім стоїмо тепер, — коли інтерес Австро-Угорщини, її повага, її велико-державне становище вимагають від нас жертв. Сповнимо наш обовязок в тім глибокім переконаню, що жертви, яких вимагати-ме від нас австро-угорська монархія, будуть рівночасно жертвами для лїпшої будучности нашого народу.
Львів 27. липня 1914.
Стало ся, чого можна було сподївати ся. Сербія дала на австро-угорську ноту відповідь, яку австро-угорська дипльоматия признала невдоволяючою, — і між обома державами наступило зірванє дипльоматичних зносин, за чим мають піти воєнні кроки, до яких обі держави приготовляють ся з найбільшим поспіхом.
А одначе ще на кілька хвиль перед відмовною відповідю Сербії запанував був на цілій лїнїї оптимізм. На основі голосу офіцияльної Самоуправи прийшло з Білгороду донесенє, що Сербія приймає умови Австро-Угорщини. Чи правдива верзия, яка каже, що сербське правительство з королем Петром і престолонаслїдником Олександром справдї мало намір згодити ся на австро-угорську ноту і аж протест офіцирського корпусу вплинув на зміну того наміру, — чи дати віру верзиї, що поголоска про згідливість Сербії була тільки тактичним (тут додають також і біржевим) маневром, — годї знати. Досить, що після недовгого оптимістичного настрою перед усїми стала жива дїйсність: дипльоматичні зносини зірвані, воєнні приготованя в повнім розгарі.
Серед сих приготовань — крім мобілїзациї — маємо цілий ряд виїмкових заряджень, між якими на особливу увагу заслугує розпорядок загалу мінїстерства про завішенє артикулів 8-13 основного закона з 27. грудня 1867, Вдз. 142, про горожанські права, як також инші цісарські й мінїстерські розпорядки, які оголошуємо на иншім місци.
Окрему увагу звертаємо на зарядженє в справі зелїзниць. Се зарядженє треба при кождій нагодї пояснити як найширшим кругам населеня, щоб не було нїяких нещасть, які можуть бути, коли населенє, несьвідоме справи, не буде приміняти ся до того зарядженя.
Так само треба при кождій нагодї поясняти як найширшим кругам населеня, що нема потреби бояти ся за ощадности, зложені в публичних банках і касах, а навпаки зложені там гроші в такі бурливі часи ще найпевнїйші. Инакше — масове вийманє ощадностий з банків і кас може принести не тільки економічному житю великі шкоди, але також тим одиницям, які виймають гроші — через утрату процентів, спекуляциї ріжних аґентів і т. д.
Треба також звернути увагу населеня, щоби вміло як слїд держати ся супроти підшептів ріжних провокаторів і аґентів, які особливо між нашим народом певне старати-муть ся ловити рибу в мутній водї: перші, щоби здискредитувати наш нарід в очах Австриї, другі, щоб ширити росийську пропаґанду.
Зірванє дипломатичних зносин.
Посол Ґісль покинув Білгород.
БІЛГОРОД. (Ткб.) Президент Пашіч явив ся перед 6. годиною вечером в австрийсько-угорськім посольстві і вручив невдоволяючу відповідь на нашу ноту.
Бар. Ґісль нотифікував сербському правительству зірванє дипльоматичних зносин і виїхав о годині 6.30 вечером разом з персоналом посольства з Білгороду.
Вже передтим, о годинї 3. пополудни сербське правительство зарядило мобілїзацію цілої сербської армії. Двір, правительство і залога покидають Білгород, правительство має бути перенесене до Краґуєвача.
БІЛГОРОД. (Ткб.) Бар. Ґісль разом з персоналом є вже в Земуни.
Опіку над австрийсько-угорськими горожанами в Білгородї обняв нїмецький посол.
Бар. Ґісль вже у Відни.
ВІДЕНЬ. (Ткб.) Австрийсько-угорський посол у Білгородї бар. Ґісль приїхав сюди о год. 1.40 сполудня.
Заява австрийського мінїстерства.
В суботу вечером о годинї 7.30 видало мінїстерство заграничних справ отсю заяву:
Саме одержали ми відомість, що сербське правительство о 3. годинї пополудни змобілїзувало цілу армію. Король, сербське правительство і всї власти опустили вже Білгород і гарнїзон вийшов зі столиці також.
Відповідь сербського правительства вручено бap. Ґіслеви, котрий признав її невистарчаючою і о годинї 6.30 вечером разом з персоналом посольства виїхав з Білгороду.
Супроти сього австрийсько-угорське правительство поробить усї приготованя, за котрі відвічальність спаде на Сербію.
Нотифікация зірваня дипльоматичних зносин.
ВІДЕНЬ. (Ткб.). Вчера пів до 12. перед полуднем нотифіковано тутешному королївському сербському послови Иовановичеви зірванє дипльоматичних зносин і рівночасно видано йому пашпорт.
Сербський посол з Будапешту виїхав.
БУДАПЕШТ (Ткб.). Сербський ґенеральний консуль Мілянкович і віцеконсуль Мінціч виїхали з родинами до Білгороду.
Сербський посол з Відня ще не виїхав.
ВІДЕНЬ (Ткб.). Відїзд сербського посла з Відня досї не наступив.
Частинна мобілїзация.
ВІДЕНЬ (Ткб.). Цісар зарядив частинну мобілїзацию австрийсько-угорської армії і частинне покликанє загального ополченя. Про близші зарядженя можна довідати ся з оповіщень, котрі у відносних територияльних війскових просторах будуть публично оголошені.
БЕРЛЇН (Ткб.). Австрийсько-угорський ґенеральний консулят видав оповіщенє, повідомляюче обовязаних до війскової служби про заряджену в Австриї частинну мобілїзацию.
(«Дїло»)
27.07.2014