Перед вибухом війни.

Відень 26. липня 1914.

(яв.) Так — стоїмо безпосередно перед вибухом війни. Треба хиба чуда, щоб могло відвернути від людства те, що є таке страшне а стало ся неминуче — себто кроваву міждержавну розправу. Розпочатя воєнних кроків між монархією і Сербією, на яке вже заносить ся від довгих лїт, та через вічну небезпеку котрої зазнали народи монархії вже стільки лиха, можна надїяти ся кождої хвилї. Бо деж основа припускати, щоб сербське правительство рішило ся тепер на те, що відкинуло вчера?...

Від вчерашного вечера дипльоматичні зносини Австро-Угорщини з Сербією зірвані і наша монархія почала воєнні приготованя.

Рівночасно замкнено сесию парляменту і соймів, суспендовано перманентні комісиї та введено на основі цісарських розпорядків і мінїстерських рішень в житє виїмкові постанови, предвиджені на воєнний час. Горожанські свободи обмежені — останнє і рішаюче слово має нинї інтерес армії, яка становить отсе єдину охорону й забезпеку цілости держави!

З окрема згадаємо тут для інформациї публики, що засуспендовано в цілій державі листову тайну і свободу преси, піддано телєґрафічні депеші окремій урядовій цензурі. Надавець кожної депеші мусить подати свою точну адресу, не можна депешувати шифрованим письмом, або якимись скороченями, не мож подавати нїяких вісток воєнного характеру; при телєґрафованю можна послугувати ся тільки краєвими мовами дотичної місцевости а крім сього мовою нїмецькою, француською, анґлїйською й італїйською, а до Угорщини також мадярською. О скільки буде сего вимагати інтерес армії, то телєґраф буде для приватного руху зовсїм недоступний. Телєфонїчний рух між окремими містами стає з правила для приватних зносин також замкнений.

Річ очевидна, що може слїдувати обмеженє або й цілковите замкненє приватної телєфонїчної комунїкациї також в місцевім русї. В зносинах з заграницею держави телєфонїчна і телєґрафічна комунїкация буде перервана зовсїм.

Також і зелїзниці будуть служити передовсїм транспортови війска і воєнних засобів.

Вчера ще до останної хвилї не вмовкали оптимістичні голоси. І у Відни і в Білгородї числило ся населенє з тою евентуальностию, що Сербія прийме всї точки австрийської ноти. У віденських кругах, які наважили ся, щоби вже раз рішити якось австро-сербське напруженє, яке так довго проволїкаєть ся та непокоїть монархію, побоювали ся навіть, що сербське правительство дасть формально свою згоду на австро-угорські домаганя, щоб відтак дальше робити давну роботу. Навіть найповажнїйші віденські пополудневі часописи як прм. N Fr. Prеsse говорили про певність мира. Ще на кілька хвилин перед історичною годиною 6 веч., коли минав речинець сербської відповіди, видав Deutsches Volksblatt окреме виданє, зладжене машиновим письмом, яке заповідало підчиненє Сербії, витягаючи висновки головно з миролюбивого тону сербської Самоуправи, котрий ішов зовсїм в розріз з тим, що сербське правительство ще перед переданєм відповіди зарядило мобілїзацию та видало ріжні передвоєнні зарядженя.

Автентичного виясненя ситуациї ждав Відень з великою нетерпеливостию під масово обложеними редакциями та під мінїстерством справ заграничних. Ждальню і коритар пресового департаменту мінїстерства заповнило майже непрохідно кілька десятків заступників місцевої, провінціональної тай заграничної преси, не виключаючи й редактора робітничої Arbeiter Zeitung.

Довго йшли мінути за мінутами, аж ось в 20 хвилин по 7-ій годинї оповістив шеф пресового бюра ґр. Монтльонґ репрезентантам преси отсе: "Саме тепер одержали ми вістку, що сербське правительство вже о 3 год. по пол. змобілїзувало цілу армію. Двір, правительство і всї власти покинули вже Білгород, а гарнїзон евакуовано. Сербську відповідь на нашу ноту вручено перед 6-ою год. та вона недостаточна. Австро-угорський посол в Білгородї бр. Ґісль виїхав о год. пів до 7-ої з посольством. Се значать, що дипльоматичні зносини з Сербією зірвані і ми приступимо до приготовлень для оружної розправи з Сербією.

Якби Сербія — на що нема богато виглядів — ще надумала ся, поки ми будемо готові з нашими приготовленями, то розумієть ся мусїти-ме поносити всї кошти отсих наших приготовлень.

Отсей вислїд викликав серед представників преси здебільша велике вдоволенє і за кілька хвиль розійшла ся вістка по містї, викликуючи перші овациї під мінїстерством та під цісарським замком. За хвилю головний уряд телєґрафічний на біржевій площі був уже в облозї. На всї сторони розсилано вісти про важну подїю. Журналїстичні комнати телєґрафічного уряду були набиті битком поза північ, вижидаючими що раз нових вістий, які розсилано до редакций, котрі зарядили специяльні виданя. Загальну увагу звернула інформативна конференция представника росийської Аґенциї Телєґрафічної, Сватковського з шефом вшехпольської інформацийної служби віденської для всїх трех заборів...

Через якийсь час по год. 8-ій місто засипали надзвичайні виданя часописий, за якими слїдували патріотичні манїфестациї, що концентрували ся головно коло мінїстерства війни.

Поруч з овациями під нїмецьким посольством роблено чимало проб, щоб уладити демонстрацию під посольством сербським та росийським, але сильні віддїли полїциї не допустили до того. Не обійшло ся також і без контузий, яких зазнали сербські симпатики, котрі або поводили ся крайно пасивно при продукованю державного гимну й війскових маршів, або таки озивали ся з протиавстрийськими окликами.

Була вже 3 година над раном, як з під мінїстерства війни рушила велика ґрупа манїфестантів з чорно-жовтим прапором через третий і другий округ а відти до моста Фердинанда. Відти пішов похід через осередок міста, ул. Червоної вежі, площу Стефана, Кернтнерштрассе та ще в останнє старали ся хоч безуспішно добитись до посольства сербського і росийського. Сербський посол Йованович перебрав ся вже вечером до росийського посольства та перенїс сюди свій архів, і виїздить на Понтетафель і Італїю до Сербії. Опіку над сербськими горожанами здав Йованович на росийське посольство, таксамо в Сербії здано опіку над австро-угорськими горожанами на нїмецьке посольство.

Віденські льокалї були вчера повідчинювані до рана, а всюди йшла жива розмова на тему наступаючої війни. Зірванє дипльоматичних зносин принято як полекшу по довгій непевности.

Офіцирів, що раз ураз проїздили в дїлових справах, витано скрізь овацийно. Настрій офіцирів незвичайно бадьорий і нїхто не замикає очий на те, що прийдеть ся станути не тільки проти Сербії, якої правлячі круги навчили населенє глядїти на Австро-Угорщину як на другу Туреччину.

В Ішли одержано вістку про відмовну відповідь Сербії о год. 7.15. Цісареви подав її до відома ґр. Берхтольд безпосередно по одержаню від ґр. Ґісля.

Приняв цісар на авдиєнциї також мінїстра війни Кробатіна і оба вони в ночи виїхали до Відня. В Ішли остав ще третий спільний мінїстер д-р Білїнський. В справі виїзду цісаря до Відня не запала ще децизия. Впрочім звіти з місця бою можуть бути пересилані так само правильно до Ішлю як і до Відня. Нинї був цісар на богослуженю в двірській каплици а відтак вислухав звітів ґенеральних адютантів ґр. Пара й Больфраса та директора кабінетової канцеляриї ґр. Шісля. Монарх мимо старечого віку з лицарським завзятем стає в оборонї престіжу монархії.

Дивним припадком саме в тім самім числї Wiener Ztg., яке cповіщує про передвоєнні зарядженя, стрічаємо на самім чолї заповідженє вже іменованє престолонаслїдника полковником.

Монархія переживає велику хвилю. І ось зі всїх осередків держави надходять до столиці вістки про патріотичні манїфестациї та овацийне витанє мобілїзацийного зарядженя, яке стало відоме о півночи. У всїх народів одна охота жертвувати майно і кров в оборонї всїх дотеперішних надбань проти ворогів, що здавна наважують ся на супокій і цілість границь держави. Та манїфестациї відбувають ся не тільки в цілій Австро-Угорщинї. Телєґраф приносить раз у-раз нові вістки про заяви симпатиї і союзної вірности для Австро-Угорщини з цілої Нїмеччини. Нїмеччина стоїть непохитно при своїй союзници і обстоює погляд, що сербсько-австрийський конфлїкт має бути зльокалїзований. Колиб Росия виступила активно за Сербією, тодї нїмецька держава одвітно до артикулів союзної умови стає зі всею оружною силою по сторонї Австро-Угорщини, розвинувши розумієть ся одночасно боєву лїнїю проти росийської союзниці Франциї, яка так нетерпеливо дожидає реванжу. Велике вражінє зробив нинїшний виступ італїйського посла при австро-угорськім дворі князя Аварни, котрий явив ся в мінїстерстві заграничних справ та зложив надзвичайну заяву іменем свойого правительства, яка означує сьвяточну деклярацию італїйської союзної вірности.

З великим напруженєм слїдить ся за поступками потрійного порозуміня. Анґлїя зазначила недвозначно, що апробує становище монархії супроти ворогів, які дають своїм поведенєм апробату убитя арх. Франца Фердинанда. За теж Росия придумує тепер над способом, якби виступити в роли опікунки Сербії, котру росийська дипльоматия раз у-раз юдила проти Австро-Угорщини. Росийське правительство заявило покищо, що воно в австро-сербськім спорі не буде індіферентне. Тепер петербурська дипльоматия стараєть ся — як зачувати — переконати француські круги про конечність активного виступу. Плянуєть ся мабуть ще одна дипльоматична інтервенция, яка мала-б на метї проволоку воєнної розправи. Але-ж нема сумнїву, що дипльоматия монархії не згодить ся на нїякі проволоки й переговори, які мають на метї хиба уможливленє мобілїзацийних приготовань Сербії і її опікунок, що не вірили в рішучий виступ монархії.

Загальну увагу звертає зворот в пресї румунській, в котрій годї добачити схильности обстоювати сербські інтереси, або йти на пояску Росиї.

У віденських кругах думають, що сербське населенє не було схильне до війни. Аж в останній хвили підбадьорено масу боєво розкольпортованєм вістки, що Росия прислала депешу на тисячу слів, в якій взиває Сербію не датись понизити, що Росия вже переводить мобілїзацию так, що Австро-Угорщина не заважить ся виступити активно. На децизию правительства зробила рішучий вплив безперечно децизия офіцирського корпусу, який виступив з погрозою проти династиї, якби на домаганє Австро-Угорщини мали бути покарані деякі сербські офіцири.

Які саме точки австрийської ноти Сербія приняла, а які нї, сього досї офіцияльно не оголошено. Дипльоматичні зносини між обома державами зірвані — і стоїмо — як сказано — перед вибухом війни, котра загрожує всеевропейською воєнною пожежею. Формально війни ще нема. Останна нота Австро-Угорщини не мала ціхи ультімату, бо не висловлено в нїй воєнної загрози. Після рішень 2-ої гаґської мирової конференциї, війна перед вибухом має бути виповіджена. Досї Австро-Угорщина війни Сербії не виповіла, але треба тямити, що обовязок виповіданя війни лежить тільки на державах, котрі приступили до сеї конференциї, а Сербія до них не належить. Річ очевидна, що не виключене є, що Австро-Угорщина хоч до сього формально не зобовязана — виповість війну, хоч воєнні кроки можуть почати ся і без виповідженя. Коли і як се станеть ся, се дїло австро-угорської війскової управи, бо дипльоматия задачу свою уважає в теперішнім ментї закінченою.

[Дїло]