Міфи – переконання, які не відповідають об’єктивній дійсності. В людській свідомості вони дуже живучі. Іноді міф виростає з наукових гіпотез, проте частіше народжується через хибні висновки спостережень й невігластво. Спростування міфів дає змогу зберігати критичний погляд та не керуватися вигадкою, особливо тоді, коли йдеться про власне здоров'я та безпеку.
Американський лікар Дональд Унгер — лауреат Шнобелівської премії з медицини. Кожен день впродовж 60 років він хрускотів пальцями на лівій руці і в результаті не помітив жодних ознак артриту на ній, здоров’я обох рук виявилося однаковим.
1. Лише 10 % мізків використовує людина.
Наукові знання про людський мозок дуже незначні. Проте відомо, що ми використовуємо не якусь незначну частину, а весь ресурс головного органу. Навіть без величезної кількості дослідів з нейросканування, які засвідчують хибність такого припущення, відповідь підказує звичайна логіка. Хоча мозок важить трохи більше 1 кг., та споживає величезну кількість енергії, зокрема 20 % усього кисню й глюкози. Малоймовірно, що орган еволюціонував би до сучасних розмірів, якби його потенціал був таким обмеженим.
Коли у мозку пацієнта виявляють злоякісне утворення, лікар ніколи не скаже: пухлина, на щастя, у неважливій і непотрібній ділянці. Якби мозок використовували на 10 %, його травми рідко спричиняли критичні наслідки.
2. Існує темна сторона Місяця.
«The Dark Side of the Moon» («Темна сторона Місяця») – так називається альбом рок-гурту «Pink Floyd» 1973 року. Можливо, саме він збив з пантелику, нав'язавши уявлення про холодну сторону супутника Землі. З нашої планети можна розгледіти приблизно 59 % поверхні Місяця. Решта 41 % цілком людське око з Землі не бачить. Часто кажуть, що там панує темрява й крижаний холод.
Таке хибне уявлення — наслідок помилкового припущення, що Місяць не обертається довкола своєї осі. Проте супутник таки обертається, хоча й повільно. Один його оберт триває приблизно стільки ж часу, скільки потрібно, щоб один раз облетіти навколо Землі. Хоч один бік супутника схований від нас, але не від Сонця. Доказом цього є різні фази Місяця. Коли на небі висить серп Місяць або коли його взагалі невидно, тоді Сонце освітлює його темний бік.
3. У повню міняється поведінка людини.
Віддавна побутує міф, що Місяць у повні підбиває людей на дивні вчинки. Найбільше, мовляв, це видно на літніх людях та на тих, хто страждає від психічними розладів. Є навіть пояснення: сила Місця, що зумовлює припливи й відпливи океану, діє і на рідини мозку. Тобто, в період повні зростає кількість кримінльних злочинів. Колись У Сполученому Королівстві навіть практикували посилені чергування поліцейських відділків у такі ночі.
Вчені багаторазово досліджували проблему: зв'язок між повною фазою Місяця і виявами нестійкої поведінки, якщо й існує, то незначний. Науковці не знайшли чітких причинно-наслідкових зв'язків. Хоча окремі дослідження засвідчили незначне зростання рівня злочинності в період повні, та пояснили це збігом різних факторів, зокрема й наслідками свят і вікендів.
4. Цукор робить дітей гіперактивними.
Торти, морозива та солодкі напої — улюблені дитячі ласощі. Можливо, саме тому й виникло уявлення, що викликає гіперактивність дітлахів цукор. Проте підтверджень цьому немає (за невеликим винятком хворих, зокрема на інсуліновий розлад у поєднанні з психологічними недугами). Вибухову енергію малюків під час святкування дня народження, Хелловіну чи інших подій може викликати звичайне емоційне збудження через забаву й радість від спілкування з ровесниками. Ймовірно, визначальним є не цукор, а інша речовина — кофеїн.
5. Блискавка ніколи не влучає двічі в одне й те ж місце.
Цією фразою часто заспокоюють: мовляв, якщо нещастя вже одного разу трапилося, наступного разу все минеться. На жаль, порівняння невдале.
Блискавка — гігантський електростатичний розряд, що прямує з атмосфери до землі з найменшим опором. Вибираючи мішень, блискавка не цікавиться, чи доводилося їй раніше бити в це ж місце. Високі об'єкти (дерева, хмарочоси) — типові цілі. Блискавка може кілька разів влучити в найвище дерево в лісі навіть під час однієї бурі. А в «Empire State Building» упродовж року потрапляє близько 100 розрядів.
6. Можна вбити людину, кинувши монетку з високої будівлі.
Якщо з даху найвищого хмарочоса впустити монетку, вона нікого не позбавить життя. Вага одноцентової копійчини — 1 грам, округла форма надає їй поганих аеродинамічних властивостей. Падаючи, монетка постійно обертається, її невелика маса означатиме порівняно незначну граничну швидкість (105 км/год). Навіть якщо вона потрапить у випадкового перехожого, жертва несильно постраждає. Неприємний удар, але нічого смертельного.
Проте, якщо кидати масивніші речі або ж предмети з більшими аеродинамічними показниками, вони розвиватимуть значно більшу граничну швидкість. Відповідно, при влучанні в когось травми будуть серйознішими. Саме тому в зоні будівництва робітники зобов'язані надягати каски, які захищають від всіляких випадкових предметів.
7. Волосся і нігті ростуть після смерті.
Щоб рогові утворення шкіри продовжували рости, людина повинна отримувати поживні речовини. Але покійника навряд чи хвилює прийом їжі. Отже, мертвий організм не здатен продукувати кератин, необхідний для пишної чуприни та здорових нігтів.
Те, що рогові утворення ростуть після смерті – не більше ніж ілюзія. Коли людина помирає, мертва шкіра всихає і стягується. При цьому оголюються раніше сховані частини волосин та нігтьових пластинок. У чисто поголених чоловіків може навіть з'явитися щетина. Саме тому в багатьох моргах покійників змащують зволожуючим кремом, щоб запобігти висиханню шкіри перед похороном.
8. Звичка хрустіти пальцями викликає артрит.
На перший погляд звучить правдоподібно: регулярне напружування і розтягування суглобів, що відбувається, коли людина христить пальцями, неминуче призводять до остеоартриту. Проте дослідження такого зв'язку не підтвердили. 1998 року американський лікар Дональд Унгер опублікував статтю, в якій розповів: упродовж 60 років кожен день він хрускотів пальцями, але виключно на лівій руці й не діагностував жодних ознак артриту, а здоров’я суглобів обох рук було однаковим. 2009 року за наукове дослідження Унгер удостоївся Шнобелівської премії з медицини.
9. Жуйка, яку проковтнули, засвоюється 7 років.
Щоб перетравити жувальну гумку, не потрібно багато часу. Насправді її взагалі неможливо перетравити: крім невеликої кількості підсолоджувачів та ароматизаторів, у жуйці практично немає складників, які організм може розщепити та використати. Переважно гумка складається з еластомерів (полімерів на основі каучуку), гліцерину та рослинних інгредієнтів на вуглеводневій основі, завдяки яким вона є м'якою та соковитою. Після того, як засвоюється та невелика кількість речовин, залишки виходять з організму разом із іншими кінцевими продуктами життєдіяльності. Це не означає, що ковтати жуйки — гарна ідея: якщо з'їсти їх багато, то серйозних ускладнень не уникнути, можливо, необхідним буде хірургічне втручання.
10. Антибіотики вбивають віруси.
За визначенням антибіотики повинні знищувати бактерії. Звичайні простуда та грип — вірусні захворювання, і проти них антибіотики безсилі. Більше того, якщо вживати антибіотики проти вірусних інфекцій, не оминеш й додаткових проблеми: ковтаючи пігулки невідповідно до інструкції, можна зробити бактерії, що живуть в організмі, стійкими до медпрепаратів. А це вже дуже небезпечно.
Центр контролю захворювань (США) виявив, що лікарі щороку виписують десятки мільйонів рецептів на антибіотики для лікування вірусних інфекцій. Частково через непевність з приводу того, що є збудником хвороби. Та часто самі пацієнти випрошують у лікарів антибіотики, вважачи: ці медикаменти — панацея від усіх болячок.
Зреферував Олег КАЧАН
Ориганіл за посиланням http://www.iflscience.com