Вибори до галицкого сойму краєвого скінчені.

У Львові дня 30 червня (12 липня) 1889.

Вибори до галицкого сойму краєвого скінчені вже ві всїх куріях. Хотя богато, бо аж 52 давних послів уступило а на их місце поприходили нові люде, однакож в цілости склад нового сойму мало буде різнитися від попередного. Шляхта як мала так і буде мати повну перевагу: самих властителїв більших посїлостей як було так і буде около вісїмдесять, т. є. більша половина сойму; а коли дочислити ще их приверженців з инших станів і владик, котрі звичайно держать з найконсервативнїйшими елементами, то ледве третина сойму лишиться на опозицію.

Найбільше характеристична різниця межи новим а попередним соймом показуєся в трох взглядах: що в новім соймі не буде (5) старостів, що знов появляться селяне (6), і що рускі посли засядуть в такім числї, в якім не засїдали від дванацяти лїт. Всї тії три обставини суть для краю взагалї а для нас Русинів спеціяльно тілько користні. З фахових відомостей і администраційного досвіду старостів попередний сойм мав дуже мало пожитку; скрїпленє правительственного елементу безвзглядними послушниками правительства оказалося в одних разах (як в справі пропинаційній) даремним, в инших разах для самого правительства злишним; в руских справах більшість старостів виступала супротив Русинів неприязно. Присутність кількох селян, котрі би мали достаточно интелигенції, в соймі нашого краю, переважно рільничого і селяньского, де интереси селян стоять нераз в прямій противности до интересів більшої посїлости, де межи дрібною а більшою посїлостію селяньскою нема суспільної гармонії і де сам статут краєвий майже половину крїсел в соймі призначує для репрезентантів селяньства, єсть не тілько дуже пожадана але і конечна. Наконець більше число руских послів єсть не лише основане на вимогах справедливости, але оно єсть також в интересї загальнім і в интересї правительства. Звістно-ж, що в кождім репрезентаційнім тїлї опозиція, вже хоч-би для докладнїйшого вияснюваня справ, єсть потрїбна; але в нашім галицкім соймі все ще польске коло, до котрого належить цілий загал польских послів, творить одну цілість, а тілько рускі посли суть властивою опозицією. Бувша лївиця, котра стояла ще найблизше до руского клюбу, була так лагідного і слабенького успособленя, що не тілько в руских, навіть не тілько в людових, але нераз також і в загальних справах лишала самому рускому клюбови робити опозицію. Правительство-ж вже хоч-би для захованя позору, що в нашім краю обі народности мають можність заступати свої державні интереси, потребує существованя руского клюбу.

Як зорганизуються в новім соймі поодинокі сторонництва, се близше розбирати було-би передчасно. Краківскі станьчики накликують до утвореня сильного клюбу, котрий мав-би на кождий випадок запевнену більшість в соймі. Коли-б до того прийшло, то такій клюб не був-би прихильний анї потребам народу анї потребам Русинів: був-би то хиба попередний, тілько розширений і скрїплений клюб правиці. Клюб лївиці повинен-би тепер стати сильнїйшим, і що до числа і що до якости своїх членів; тож може і здобудеся на якесь сильнїйше виступленє і буде змаганя руских послів більше підпирати, як за попередної каденції соймової.

При сегорічних виборах, і то не тілько з менших посїлостей на Руси, але також з міст а навіть з більших посїлостей, руска справа відограла велику ролю. Вже давно голошено, що правительство узнає потребу, аби було більше Русинів в соймі; віче міст приймило резолюцію, щоби руских кандидатів підпирати; кн. Лев Сапіга сказав на комитетї виборчім в Борщеві руским селянам публично при польских панах, що они, будучи Русинами, повинні собі Русина вибирати на посла, а не польского пана; кн. Владислав Сапіга зрїкся своєї цілком певної кандидатури з селяньскої курії в Чешанівскім, і то в остатній хвили, щоби дати Русинам можність вибрати собі руского кандидата; п. Хамец в Залїщиках цілу бесїду кандидатску виголосив по руски і зобовязався підпирати заходи Русинів о трету гимназію руску; ще більші зобовязаня взглядом рускої (і селяньскої) справи брали на себе инші кандидати Поляки (н. пр. д-р Ольпиньскій); у Львові на передвиборчих згромадженях руска справа в бесїдах кандидатских Романовича а особливо Реваковича була з притиском підношена, подібно і в Кракові в бесїдї Асника; тота-ж справа була широко обговорена на згромадженю виборців з курії більших посїлостей в Перемишли. А при самих виборах становиско кандидата супротив рускої справи нераз рїшало: у Львові прихильне Русинам становиско Реваковича причинилося до єго упадку; при виборах з більших посїлостей в Чорткові кн. Лев Сапіга перепав тілько з причини своєї прихильности до Русинів; підозрїнє о таку-ж прихильність було правдоподібно причиною упадку кн. Любомирского в Перемишли а може і п. Василевского в Золочеві. Вправдї видимо, що шовинизм польскій у міскої интелигенції і у "либеральних" жидків тай у шляхти переміг; але вже тота сама обставина, що руска справа могла і в курії міскій і в курії паньскій в такій спосіб ставитися і трактуватися, о якім давнїйше анї подумати не можна-би, єсть многоважним знаком.

В тих обставинах можна отже надїятись, що і в новім соймі руска справа відограє більшу ролю. На всякій спосіб буде она мати тепер більше людей, що зможуть єї підносити, і також більше таких, що схотять єї підпирати. О такій змові, яку зробила була поперед подільска шляхта з краківскими станьчиками, щоби рускої справи анї тикнути, тепер, розумієся, нїхто з Поляків не може і подумати. Також селяньскі справи знайдуть більше иниціяторів і більше оборонців. З того однакож еще не виходить, в якій спосіб ті справи будуть полагоджені. Шляхотско-польска більшість моше станути на шовинистично польскім і на виключно шляхотскім становиску, і зигноровати найбільше пекучі і найбільше оправдані потреби Русинів і селян: сили має до того досить. Але чи схоче, чи зможе своєї сили, своєї переваги вповни ужити? Буває нераз инша, висша рація, далеко сильнїйша над особисті і партійні бажаня і забаганки...

[Дѣло]