Збірка, яку тримаю в руках, дуже важка. Важкою її роблять тексти. Білого кольору обкладинка. Чорною аквареллю намальована дівчинка – тримається за серце, і те місце позначене червоним. Закцентовано на головному. До слова, у оформленні використано роботу художниці Марисі Рудської – авторки багатьох зображень, популярних під час Революції.
Ілюстрація: Марися Рудська.
Добірка поезій «Євромайдан. Лірична хроніка» вийшла друком у літературній агенції «Discursus». Варто згадати, що це ж видавництво кілька місяців тому видало книгу «Євромайдан. Хроніка відчуттів» (колекцію есеїв Т.Прохаська, І.Ципердюка, Ю.Андруховича, С.Жадана, Ю.Винничука). Вочевидь, «Discursus» має на меті просвітницьку місію, тому щедро ділиться літературою, в якій актуальність і якість текстів вдало поєднуються.
У час, коли події змінюють одна одну дуже швидко, відкладати щось надовго – не найкращий варіант. Тексти варто накопичувати, і ними варто ділитися. Власне, вірші, зібрані в книжку, мають «інформативний» характер. Всього сорок п’ять сторінок, аж тридцять авторів. Імена відомі і не дуже в сучасній літературі. Зрештою, головні не імена. Історію творять прості люди, які часто «без імені». Отже, вашій увазі – історія у віршах.
«колись про майдан запитають діти.
я розповім їм усе, що бачив і знаю,
як летіли січневі кулі, були морози,
як судили поетів, про присмак чаю»
(Б.Боденчук)
Відчуття людей рідко потрапляють у підручники історії. Здебільшого там дати і факти. У цій збірці багато відчуттів, усі вони, як пише один з авторів – «з присмаком сажі на губах». І, водночас, ці поезії – сама історія. Це не та книжка, яку читатимеш в громадському транспорті, ці рядки не цитуватимеш на побаченнях. Це поезії, які для сприйняття вимагають серця і тиші. Серця, за яке тримаєшся, коли читаєш стрічку новин, серця, яке обливається кров’ю, коли чуємо про невинно вбитих. Якщо одним рядком, то це книжка для тих, хто має серце.
Склалось так, що упорядником «Євромайдану. Ліричної хроніки» одночасно є одна з авторок збірки. Не бажаючи двічі фігурувати, дівчина вирішила залишитись інкогніто: упорядник збірки є, але його ініціали відсутні там, де зазвичай вказуються. Тому читачам залишається здогадуватись, чиє відчуття смаку зібрало саме такі тексти саме в цю збірку.
Коли б вибирати ключові слова книги, то ними будуть: Майдан, Небесна сотня, бруківка, герої, мобільники, матері, барикади, кров, мрії про майбутнє. Так, віршам можна закинути одноманітність. Але яка різна ця одноманітність... І яка вона лірична. Кров і любов не аморфні речі, і не примітивна рима. Про них говорять ті, хто їх бачили. Ось, наприклад, Павло Коробчук пише:
«найщиріша війна – без присутності злості.
найсердешніші люди – серед нас.
Боже, врятуй переможців.
кохана, подай протигаз»
Ілюстрація: Марися Рудська.
Варто зазначити, що на сторінках збірки добре почуваються вірші, написані як українською, так і російською мовами. Популярний в мережі текст «Кто я?» Євгенії Більченко читаємо і мовою оригіналу(російською), і у перекладі українською.
«Я – мальчик.
Я сплю, свернувшись в гробу калачиком.
Мне снится футбол. В моей голове – Калашников.
Не вовремя мне, братишки, пришлось расслабиться!
Жаль девочка-врач в халатике не спасла меня…»
З неприхованим сарказмом пише Галина Крук про відношення Європи до подій Євромайдану: «Усі ми, Європо, так глибОко стурбовані, що деякі навіть убиті». «В ім’я Отця і Сина – одступися, нечиста сило» – закликає Олена Герасим’юк.
«Пливуть гроби по морю, як човни – / по морю рук, по морю сліз і гніву. / Пливуть в човнах розтерзані сини / на хвилі молитов і переспіву» – рядки з вірша Мар’яни Савки. Мимоволі в голові починає звучати тужлива пісня «Пливе кача». І дуже хочеться розтерти «мурашок», що проступають на руках.
Тексти в збірці – прості і зрозумілі. Впевнена, деякі з них стануть піснями. Наприклад іронічно-сумною піснею могли би бути рядки з вірша Богдана Томенчука:
«Я знаю, Боже, так казати гріх,
Та видно по трибунах і екранах -
Не в тих стріляли снайпери, не в тих
На гнівом переповнених майданах...»
Як сказано в анотації, ця поезія – «перші спроби зрозуміти, що відбулось». Ті вірші написані в зимовий час. Зараз за вікном літо. Протистояння триває. Щодня набирає нових форм і образів. Ми намагаємось зрозуміти, що відбувається, ким є герої і антигерої. Впевнена: про них і зараз пишуть. Сучасні «літописці» фіксують події, а видавництва пускають ці літописи в світ. Тому книжку «Євромайдан. Лірична хроніка» варто мати в домашній бібліотеці. Хоча б для того, щоб дітям і внукам розповісти (і підтвердити то словами інших), що 2014 рік був переломним для України. І що народ її не зламався.
09.07.2014