Який стосунок мають мультики до політики? Безпосередній, каже дослідник, експерт з питань медіа-ефектів Карстен Вюнш з Бамберзького университету (Німеччина). Завдяки експериментам встановили: сюжет епізоду «Сімпсонів» визначає рівень задоволення виборців роботою політика, бундесканцлера Анґели Меркель зокрема.
Не обов'язково читати плакати партій – досить часто пробігати повз них, щоб у підсвідомості змінилися політичні установки
Експеримент «Сімпсони»: протягом кількох місяців Вюнш показував студентам в лабораторії різні серії американського анімаційного серіалу «Сімпсони». Потім молодь опитували про те, наскільки вона задоволена політикою канцлера Анґели Меркель.
Результат: піддослідні оцінювали роботу федерального уряду по-різному, залежно від того, яку серію «Сімпсонів» їм показали напередодні. Якщо в епізоді йшлося про те, як злітає в повітря атомна електростанція, то студенти починали цікавитися екологічною політикою Меркель. В іншому епізоді Мардж Сімпсон, знервована домогосподиня, зупинила ранковий рух транспорту, влаштувавши страйк у намальованому містечку Спрінґфілд. Переглянувши цю серію, екологічна політика відходила на другий план, актуальною здавалася проблема фінансової допомоги для догляду за дитиною.
«Дивлячись політичне ток-шоу, психологічно починаєш вдаватись у політику інтенсивніше», – каже Вюнш. Експеримент «Сімпсони» довів, що навіть вигадані історії впливають на політичні ідеї. Люди, що розважаються, зазвичай не розрізняють реальності й вигадки. «Я сам здивований результатом, – зізнається учасник експерименту, 23-річний Маркус Ракль. – Серії про атомну електростанцію та Марджі, що страйкує, я бачив з десяток разів. Якийсь час після перегляду раптом починаєш сильно переживати за екологічні проблеми та рівноправ'я між чоловіком і жінкою».
У процесі іншого дослідженні Вюнш хотів з'ясувати, чи впливають через вигадані історії на глядача (слухача) ЗМІ. Він простежив це за допомогою фільму-катастрофи «Післязавтра» режисера Роланда Еммеріха. В ньому йдеться про ґлобальне потепління: повені та урагани знищують великі міста. «Перед тим, як фільм потрапив на екрани, в медіях нереґулярно розповідали про наслідки зміни клімату. Після того, як відбулася прем'єра в кінотеатрах, зафіксували помітне зростання кількості таких повідомлень, і це потривало кілька місяців», – розповідає Вюнш. Відгуки про фільм до уваги не брали.
Для третього експерименту професор запросив піддослідних до залізничної станції. Місце зустрічі призначив неподалік великого світлодіодного екрана, на якому виднілися заголовки останніх новин. Незадовго перед домовленою годиною Вюнш повідомив студентам, що запізниться на кілька хвилин. Хтось із них збавляв час, читаючи заголовки на екрані, інші просто ходили туди-сюди. Коли прийшов учений, він запитав, які політичні теми для піддослідних видаються найважливішими. Більшість назвала ті, про які розповідали заголовки на екрані. І не важливо, дивився опитаний на екран, чекаючи зустрічі, чи просто ходив повз нього.
Вюнш робить висновок: навіть підсвідоме сприйняття впливає на політичні ідеї. «За таким принципом свою функцію здійснюють плакати партій, – пояснює науковець. – Не обов'язково читати їх, досить часто пробігати повз них, щоб у підсвідомості щось змінилося».
Зреферувала Соломія КРИВЕНКО
Ориґінал за посиланням http://www.welt.de
28.06.2014