Від наступного року фінансування Церков та релігійних громад у Польщі здійснюватимуть по-новому. В країні більше не функціонуватиме Церковний фонд, заснований ще 1950 року. Кошти Фонду спрямують на соціальне забезпечення й охорону здоров'я духівників, а також на доброчинність та утримання сакральних пам’яток.
Розмови про необхідність ліквідації Церковного фонду почалися на офіційному рівні ще два роки тому. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск висловив досить сміливу для католицької країни думку, що Фонд вже себе пережив.
Та й справді: створений шість десятиліть тому Церковний фонд мав компенсувати Церкві втрату майна, що його після Другої світової війни відібрала держава. З одного боку, за той час держава вже виплатила суттєві компенсації. З іншого – чинні в Польщі Церкви (передовсім Католицька) ще понад двадцять років тому відвоювали свої права на втрачену в комуністичній Польській Народній Республіці власність.
Хоча ці речі були самі собою зрозумілими, проте жоден політик не бажав ставати отим камікадзе, який почне суперечку з Церквою за гроші. Чому на це зважився чинний прем’єр? Не виключено, що він відчув зміни настроїв серед своїх співвітчизників. Як засвідчують соціологічні дослідження, поляки вже не так ревно ставляться до релігійних традицій — тепер їх куди більше турбує оптимізація витрат державного бюджету.
Саме тому уряд запропонував замінити державні дотації для Церкви на відсоток, який надходитиме з податку на прибутки вірян. Зрозуміло, що клір так просто не бажав здавати свої фінансові позиції. Переговори між Церквою й урядом тривали понад рік. Духовенство не погоджувалося на пропоноване державою відрахування у розмірі 0,3% від податку на прибуток, і вимагало 0,7%, як в Іспанії, чи 0,8%, як в Італії, або й цілий 1%, як в Угорщині.
І щойно 20 лютого відбулася зустріч сторін з цього питання. Міністр адміністрації і цифризації Міхал Боні (саме на нього уряд переклав невдячну справу ліквідації Церковного фонду) зумів домовитися з представниками Конференції Єпископату Польщі. Після тривалих торгів сторони вирішили: ні нашим, ні вашим — хай буде піввідсотка. На цьому й вдарили по руках.
А варто сказати, що в такому разі Церква не лише нічого не втрачає, а навпаки — виграє. Якщо за останні роки на Церковний фонд з держбюджету щороку виділяли 90–95 мільйонів злотих, то зі збором у розмірі 0,5% від прибутку Церква могла б отримувати близько 140 млн. злотих щорічно.
То чому ж клерикали залишаються такими сумними й не припиняють нарікати, що уряд їх обібрав? Бо самі вони наставлені досить песимістично щодо бажання вірних віддавати отого піввідсотка зі своїх прибутків на Церкву. Зрештою, соціологія теж підтверджує, що принаймні за перші роки чинності збору перерахування Церкві погодяться надсилати не більше чверті платників податків.
Саме тому уряд і Церква домовилися про чотирирічний перехідний період впровадження збору. І не треба забувати, що Церковний фонд є тільки частиною того, що Католицька Церква отримує з державного бюджету. Наприклад, 492 млн. злотих щороку витрачають на вищу освіту католицького духовенства та заробітну платню капеланів. Ще 350 млн. злотих йде на оплату навчальної роботи катехитів у школах.
25.02.2013