До всїх щирих Русинів доброї волї.

Сумні обяви показуються при сегорічних виборах соймових, так сумні, яких ще ніколи по було, о яких бодай би нїколи по чувати! Партійний роздор межи галицкими Русинами дійшов так далеко, що навіть так важна і пекуча справа, як вибори, не може єгo хоть-би лиш на кілька недїль перервати. Польска сторона збирає всї свої сили, центральний комитет польскій з небувалою скоростію затвердив уже сїмнацять польских кандидатів на Русі; ві всїх инших повітах кандидати польскі вже також готові і напружають всї свої сили, всї свої засоби і свої впливи. А Русини, замість також напружити всї свої сили против спільного противника, звертають ті сили одні против других, допомагаючи тим способом польским кандидатам. Мимоволї приходять на гадку остатні часи Єрусалима, коли Римляне вже послїдній штурм припускали до міста, а жидівскі сторонництва ще боролись між собою, аж вдерши-ся і легіони римскі одних і других без пощади вирїзали!

Дарма, що у Львові зібрався оден спільний комитет рускій, по-за тим комитетом часть журналистики рускої веде найзавзятїйшу партійну борбу. Передше борба партійна, навіть в часї, коли не грозило безпосередно спільне небезпеченьство, не проявлялася бодай в краю: "старі" і "молоді", "тверді" і "мягкі", "народовці" і "москалефили" глядїли там лиш на спільні потреби і интереси, на те, що их лучить; тепер декуди першою акцією виборчою Русинів в повітї єсть; кинутися на Русинів з другого сторонництва!

Буває, що для хвилевого интересу, для осягнення одної ціли, навіть найзавзятїйші вороги лучаться до спільної акції; особливо в политичнім житю лучаєся се часто. І у нас при перших безпосередних виборах до ради державної в р. 1873 лучилися Русини з жидами, "Русская Рада" з "Шомер Израїлем"; тепер Русини не можуть злучитися самі межи собою!

Коби-ж то розходилося лиш о те, котрий з руских кандидатів переможе. Але-ж всї знаймо добре, що справа розходиться межи кандидатом руским а польским і що навіть сполучивши і напруживши всї свої сили, що нам не легко буде устоятись, а при розєднаню нашім, при знеохоченю або відтягненю одної части Русинів упадок наш мусить бути певний.

Першій раз по довшім часї мають правительственні власти, бодай в декотрих повітах, не мішатися до виборів, лишаючи Полякам самим розправитися з Русинами. Горячо вижидали ми такого поступованя правительства; але тепер, коли Русини самі не змінять свого поступованя, нам хиба прийшлось-би жалувати, що пресія правительственних властей устала, бо тогди ми мали-би бодай на кого зложити свій упадок, а тепер на найбільшій сором наш і найбільшу шкоду будуть могли Поляки і краєве правительство сказати перед цілим світом, перед рішаючими сферами у Відни, що не яка-небудь пресія винна була і єсть неудачи Русинів при всїх виборах, але що Русини суть безсильним фактором, з котрим зовсїм не треба числитися, що рускій нарід вже погодився з теперїшним станом (т. є. з польским панованєм) на Руси, а опираєсь єму тілько горстка неспокійних елементів, котра однакож сама в собї єсть розєднана.

Справдї, як хто того не може зрозуміти, той єсть политично слїпий чоловік; як хто того не хоче зрозуміти і відповідні консеквенції з того потягнути, той може мати всякі инші ціли, але не сконсолидованє і скрїпленє галицкої Руси, не нормальний розвій руского народу в Галичинї.

Длятого відзиваємося ще раз до всїх щирих Русинів доброї волї, до всїх руских народолюбців без різниці сторонництва, до всїх, у котрих партійна пристрасть не убила ще до крихти спокійної розваги і теплого чутя для загально-рускої справи: покиньте нещастний роздор, обійміть щирим серцем весь загал Русинів, не доводїть рускої справи до крайного упадку, не наводїть на нещастну Русь сорому перед світом!

Нехай межи Русинами самими, межи братом а братом буде бодай тілько згоди, тілько толеранції, кілько перед шіснацяти роками було межи Русинами а жидами, нехай бодай на пять недїль устане братоубійча борба! Нехай наш нарід, котрий вже тепер в декотрих сторонах галицкої Руси віддїлився від своїх духовних проводирїв, не деморализуєся ще більше, видячи негідні свари своїх проводирів, своєї интелигенції межи собою!

На всяких зборах, у всїй агитації, в цілій акції виборчій не виволїкаймо партійних спорів анї одним слівцем, анї найдрібнїйшим дїлом! При ставленю кандидатів не дивімся на те, до котрої хто партії належить, але на те, хто найспосібнїйшій до парляментарного виступленя, хто найлїпше знає потреби народу і найбільше им сочувствує, хто нї на що не буде оглядатися, тілько на добро народу, хто зможе і схоче сміло і неустрашено виступити в кождій справі, і хто найбільші має шанси вибору.

Ще одно слівце! Коли-б помимо сеї нашої відозви де-хто зачинав партійний роздор, то щирі патріоти рускі нехай не толерують такого погубного поступку, але нехай виступлять против него сейчас на місци з всею рїшучостію, щоби роздор придушити в самим зародї! А нехай виступлять, розумієся, не з становиска противної партії але з становиска конечної солидарности всїх Русинів! Длятого виступити повинні перед всїм власне ті, до котрих партій належить розєдинитель, — се их моральний обовязок...

[Дѣло]