26 травня 1914 р.
В справі мита на українські книжки.
В сїй справі внесли посли Кость Левицький, М. Василько і товариші таку інтерпеляцию в австрийській делєґациї. На основі тарифи, виробленої в Росиї ще в 1903 році, війшов у житє від 1 марта 1906 року новий цловий договір між Австриєю й Росиєю. Опираючи ся на постановах сього договору, росийські цлові комори почали побирати з українських публїкаций, видаваних в Австриї, мито в розмірі 17 рублїв від пуда, се значить 1 рубель від 1 кільоґраму всїх посилок зелїзничих і почтових; лише з посилок під опасками не береть ся мита. Таким способом з книги, що важить пів кільоґрама і коштує нетто 2 корони, береть ся 50 копійок або 1 кор. 26 сот. мита.
Прапор "Сокола" в Перемишли. Календар Вістий з Запорожа подає, що перемиський "Сокіл" має в своїм окрузї 25 товариств. Рівночасно є він також обласним товариством, бо належить до него 24 товариств в округах Добромиль, Радимно, Судова Вишня. Дотепер не проявляв перемиський "Сокіл" більшої роботи. Дня 24. мая відбуло ся його прапорове сьвято і відбув ся похід, в якім взяло участь 1216 Соколів та Сїчовиків в лентах і шапках. Вечером слїдував концерт і представленє. Перемиська громада має від недавного часу знамениті сили, щоби попровадити як слїд руханкові і пожарні товариства в містї і в окрузї та в области. Є тут перворядний пожарник п. О. К. і знамениті руховики пп. Е. Л. і Т. П., длятого могла би дотеперішна сонність уступити. Коли тепер перемиський "Сокіл" дістав свій прапор, то може приступимо всї до правдивої роботи. Руханкові, стрілецькі, пожарні вправи, рухові гри і забави, мандрівництво, плаванє і веслованє в Сянї, належало би зорґанїзувати і розвинути. Потрібно курсів. Потрібно много охочих людий до поїздок по селах для науки вправ на краєвий здвиг. Думаємо, що з Перемишля вишлемо до Львова більший віддїл до вправ вільноруч, а кілька віддїлів сїльських Соколів до вправ топірцями. Прапор маємо дуже гарний, працюймо тепер під тим прапором. — М. М.
Росийське правительство знайшло собі спосіб. Минулого втірка мав у Всеросийськім національнім клюбі бувший нюйорський протоєрей Хотовицький реферат на тему "Русскіе Галичане и Угроруссы въ Америкѣ". В рефератї говорить ся про те, що австрийські "русскіе", як з Угорщини так і з Галичини, як лише вступлять на американську землю, вільну від австрийських полїцаїв, то сейчас йдуть просто до православної церкви і скидають зі себе єзуїтську унїю. За 10 лїт повстало там 100 православних парохій без нїякої пропаґанди анї агітациї. Обговорює дїяльність українського духовенства, констатує безсилє митрополита ґр. Шептицького і еп. Будки і заявляє своє глибоке переконанє, що "Американська Русь буде розсадником росийського духа і патріотизму в Галичинї й Угорщинї і що вона відограє величезну, рішаючу ролю в судьбі Прикарпатської Руси". На третій день Хотовицький виступив у буджетовій комісії думи з домаганєм, щоби ухвалила 8 тисячів рублів на "русскій емигрантскій домъ" в Ню-Йорку. Буджетова комісия думи рішила на внесенє кадета Шінґарева давати в двоє більше, 15 тисячів рублїв річно на еміґрацийний дім. Ось ще один з богатьох ярких доказів, що офіцияльна Росия, правительство, дає гроші на царе- і православну пропаґанду серед австрийських підданих. В сїм конкретнім случаю думська комісия, побачивши, що Австрия від тепер уважнїйше буде дивити ся на пальці "ідейних" галицьких руссофілів, фундує в Ню-Йорку еміґрацийний дім, в якім аґенти росийського правительства вести будуть свою роботу серед австрийських горожан без страху перед "австрийськими полїциянтами".
В честь Ольги Кобилянської. Буковинське жіноцто віддало честь письменниці Ользї Кобилянській дня 14. с. м. Голови черновецьких українських жіночих товариств "Жіноча Громада" і "Православні Русинки" пп. Галїпова, Маєрова і Тимінська віддали письменниці іменем бук. жінок почесний дар. "Жіноча Громада" причинила ся до сего дару дуже гарними вишивками народної штуки буковинських селянок.
П.Поґодін і українська книжка.
Проф. А Поґодін таки думає здобути славу на українській справі. З недавнього ще приятеля Українців він знов обернув ся у ворога і чорним по білому строчить статю за статею з замірами знищити "мазепинців". Ми маємо перед собою остатнє число Утра Россіи (ч. 104) з статею проф. А. Поґодіна "Малорусская литература в 1913 году". Статя ся не заслуговувала б найменшої уваги, коли б під нею стояв підпис не професора А. Поґодіна, а просто — Поґодіна, Голубєва чи когось иншого. Але імя професор таки примушує звернути на неї увагу і сказати з приводу сеї писанини кілька слів.
Отже професор А. Поґодін "з обєктивним материялом в руках" спиняєть ся над здобутками української лїтератури за рік 1913 і порівнанєм видань українських з виданями инших народів Росиї хоче підписати раз на все "смертний присуд" українському народови.
З гори проф. А. Поґодін хоче запевнити читача, що для української лїтератури тепер немає жадних заборон, хоче нехай видає українство скілько може книжок, аби вони були "мирними" по напрямку, уряд не буде чіпати й забороняти.
А одначе при таких обставинах проф. Поґодін бачить "довольно таки сѣренькую дѣйствительность", за рік 1913 вийшло всього 238 книжок (правдоподібно назв) на українській мові, в той час як в лїтературній мові (чиїй? — ред.) вийшло 25.788 книжок, в грузинській 235, вірменській 257, татарській 255 і т. д. На думку професора, се сьвідчить про непотрібність української лїтератури, про те що нарід український задовольняє себе книгами, що виходять в лїтературній (?) мові і не потребує книг в "штучній" мові українській. Коли з гори повірити професорови Поґодінови, то висновки й справдї сумні. Справдї те, що незрівняно менші числом народи, як грузинський, вірменський, татарський, видають більше книжок, сьвідчить про щось сумне. Але у всякому разї не дає права професорови робити такі висновки, а ще менше дає йому права радїти, і коли-б совіснїйше п. професор відніс ся до того, що пише, то певно зробив би инші висновки.
Отже що до волї видаваня книжок в Росиї в українській мові зауважимо п. професорові таку річ: Книжки "мирного" характеру видавати справдї вільно, але... читати їх таки справдї невільно. Коли-б пан професор хоч день два спиняв свою увагу на звичайній житєвій хронїці, то певне довідав ся би, що на Україні все, що виходить на українській мові, заборонено тримати в школах, в урядових інституциях, в біблїотеках, а коли знайдуть українську книжку у приватної особи, то не дивлячись, що то за книжка, конфіскують її, а саму приватну особу тягнуть до буцигарнї. Знає також пан професор, що при всїй потребі Українці не мають і своєї школи. Знає так само професор, що народи менші числом, нїж український нарід (Грузини, Вірмени, Татари) мають свої рідні школи, біблїотеки і т. д.
Знає так само п. професор, що той нарід, котрий видав 25.788 книжок на лїтер. мові, є нация пануюча. Здаєть ся при сих знанях міг би п. професор, порівнуючи українську лїт. з иншою, подумати, що саме він порівнює.
Українських назв вийшло за 1913 рік 238, а татарських 225. Сюди треба зарахувати звичайно все, що виходить в сьвіт, отже підручники, справозданя і т. д. А ну, п. професор, відкиньте те все, що видають инші народи для своїх шкіл, чого не видає Україна, і порівнайте тодї — чи будуть ті висновки? Нї.
Проф. Поґодін питає, невже Українці так мало читають, що для них вистарчає видати в рік 238 назв, і каже, що селянин Українець читає росийську книгу і не потребує української. Але сї твердженя цілком безпідставні, і житє само давно показало, що селянин і не читає і не розуміє росийської мови. Показала дїйсність і те, що селянин і робітник прагне до української книги, але йому забороняють читати на своїй мові. Показує також дїйсність і те, що як би пани професори з сорту Поґодіних не старались знищити українство, але воно розвиваєть ся і таки йде наперед.
І коли-б проф. А. Поґодін відносив ся не так легковажно до того, що пише, то бачив би се й сам.
Z
Промова папи на консисториї.
РИМ (Ткб.) Папа виголосив на вчерашній консисториї промову. Насамперед висловив жаль з причини прогалин, які поробила смерть в сьвятій колєґії, почім зазначив, що консисторию відбув не лише в ціли обсадженя опорожнених епископських осїдків але також місць в сьвятій колеґії. Опісля запримітив сьв. отець з натиском, що теперішні часи приспорюють церкві богато суму, бо ширить ся всюди пошесть злих наук, котрі намагають попсувати віру, обичаї християнського народа, і тому, що церква наражена майже день в день на напади мужів, котрі очорнюють царство Боже або усувають релїґію з загалу дібр людської суспільности. Папа зазначив рівночасно, що не бракує також ясних місць і пригадав ювилейне Константинівське минулорічне торжество; сьвято се причинило ся і до сильного скріпленя католицького сьвіта в своїй вірі, і при помочи сего торжества католицький сьвіт підніс в своїй руці хрест Христовий та показав його терплячій людскости як одиноке жерело спокою і спасеня.
Папа дальше говорив так: Дїйсно бажаєть ся нинї більше як колинебудь мира, бо бачимо, що щораз твердше є суперництво ведучих безнастанну боротьбу з собою міщанських кляс, в загалї людий і народів, ведучи часто нечайно до страшних конфлїктів. Є поважні дуже визначні мужі, котрі в інтересї народів і людського роду спільно опрацьовують понятя і методи, при помочи котрих можна би виминути нещастя заворушень і воєнної різнії і запевнити добродїйства благословенного мира. Се знамените стремлїнє, але сї народи не будуть мати великого успіху, коли рівночасно не будеть ся працювати в сїм напрямі, щоби заповіди справедливости і християнської любови закорінили ся глибоко в людських душах. Нинї більше залежить від товпи нїж від осіб, що стоять на її чолї чи відносини в цивілїзованій суспільности або державі є спокійні чи закаламучені.
Папа вказав на нещасливі наслїдки, які спроваджує брак християнської культури і на поміч, яку дати може церква адмінїстрації міщанської держави. Але просто противно переважно поступаєть ся з церквою так, начеби вона не була творцем і матїрю річий, з котрих головно складаєть ся культура і цивілїзация, але начеби її треба було вважати ворогом людського роду.
Та не гризїмо ся сим. Знаємо з примірів Христа, що Церква сотворена, щоби робити добро, а за добродїйства збирати несправедливість і знаємо все, що навіть в тяжких услівях не забракне Божої помочі, ручить за се Христос, доказує се істория. Папа пригадав опісля, що тепер уже ціле столїтє минуло від тирюмфального повороту до Риму папи Пія VІІ., визволеного з соромної неволї, що було доказом сеї помочі, котру Христос на віки своїй Церкві запевнив.
Папа закінчив промову пропозициями щодо іменованя нових кардиналів.
(«Дїло»)
Sprawy miejskie.
Na ostatniem posiedzeniu komisji elektrycznej uchwalono wnioski domagające się przedłużenia czasu jazdy tramwajem elektr. conajmniej do g. 12, ewentualnie z podwyżką ceny biletów za czas jazdy od 11 w nocy, a to na pokrycie zwiększonych kosztów administracji i na osobne wynagrodzenia dla personalu tramwajowego za nocną służbę. Wnioski te odesłano do dyrekcji elektrowni, w celu przedłożenia opracowania projektu.
Uchwalono wywiesić w wozach przyczepnych w których panują przeciągi, ogłoszenie z pouczeniem, że drzwi w prostym do jazdy kierunku w wozach przyczepnych, mają być w czasie jazdy zamknięte.
R. Hingler referował sprawę przełożenia toru m. koleji elektr. na pl. Bernardyńskim przed hotelem Krakowskim. Uchwalono przełożyć tor kolejowy w ten sposób, aby umożliwić fiakrom podjazd pod hotel, a to kosztem 8.900 kor., który to koszt budowy ma ponieść Tow. ubezp. urzędników prywatnych będące właścicielem hotelu.
Tramwaj elektryczny wykazuje w bilansie w stanie czynnym i biernym kwotę 19,367.592 k., zaś w rachunku zysków i strat czysty zysk 467.385 k. Budżetowo preliminowany zysk wynosił 644.725 k., zatem faktyczny zysk jest mniejszy o 177.340 k.
Zakład oświetlenia dał w rachunku bilansu po stronie czynnej i biernej 1,839.452 k., zaś zysk 291.644 k. I tutaj zysk jest mniejszy od preliminarza o 238.806 k., oczekiwano bowiem zysku 530.450 kor. Ogółem tedy zakłady elektryczne dały w roku ubiegłym zysk mniejszy niż spodziewany w budżecie o 416.000 kor. Główną przyczyną jest zastój ekonomiczny w r. 1913. Ponadto jednak także przyczyna leży w zwiększonych kosztach produkcji prądu wskutek przemiany opału ropnego na węglowy, w znacznych odsetkach od długów wekslowych, wskutek niezrealizowania pożyczki 6-miljonowei, w wyższych podatkach i t. p.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
27 травня 1914 р.
Українці і австрийсько-росийські відносини.
З огляду на те, що львівська філїя ц. к. бюра кореспонденційного має звичай подавати в докладнїйшім рефератї тільки промови послів і делєґатів з Галичини, присьвячуючи бесїдникам з инших провінций тільки дуже мало місця (так було прим. вчора з передучорашною делєґацийною промовою п. Василька як делєґата буковинського), — подаємо нинї на підставі надісланого нам з Будапешту повного тексту промови ширший реферат із промови п. Василька, виголошеного ві второк у дебатї над заграничною полїтикою монархії. Промова ся звернула на себе увагу цілої австрийської преси.
Відпоручники українських економічних Інституций з п. д-ром Евгеном Олесницьким на чолї зявились нинї у нового маршалка краєвого п. Нєзабітовського, щоб йому представити ся і зложити привіт з обнятєм визначного в краю становища. Іменем депутациї промов до п. маршалка п. Олесницький. Відповівши на привітну промову, п. маршалок перевів ще якійсь час на товариській гутірці з присутними, серед яких крім о. Олесницького були пп. д-р Залозецький, Заячківський, Кульчицький, Рожанський, Шухевич, Саік і Ґльодзїнський.
Арештованє під замітом шпіонажі. З Бурштина доносять, що в селї Вишнові арештовано на припорученє державної прокураториї в Чернівцях тамошного війта Івана Тешина і пятьох инших селян. Тешина відставлено до окружного суду в Бережанах, прочих поміщено на разї в арештах суду в Бурштинї.
Огнї. Дня 24. с. м. вибух в Улазові цішанівського повіта огонь і в короткім часї знищив около 25. господарів. На місце випадку приїхав тутешний посол п. С. Метеля і висказавши своє співчутє, прирік заняти ся виєднанєм запомоги для погорілців. Всї переважно були обезпечені в "Днїстрі," але лише в половинї. Належить ще згадати з признанєм про прибутє із значної віддали "Сокола" з Люблинця нов. і Нового села, котрий то послїдний прибув з віддали аж 18 клм. — В Залїзцях у недїлю 24. с. м. рано вибух і коло костела, огонь який скоро придушено. По полудни коло четвертої години вибух огонь вдруге, але вже коло польск. "Сокола". Згоріло 3 доми і оден під бляхою сильно ушкоджений. Інтересно, що міська пожарна сторожа, яка так гарно презентувала ся у походї в честь 3. мая прибула тодї, коли можна було спокійно розійтись домів.
Наданє права прилюдности. Wiener Zeіtung оголошує, що мінїстер просьвіти надав право прилюдности на шкільний рік 1913—14 приватній українській ґімназиї Українського Педаґоґічного Товариства в Яворові від 1—7 кляси.
Австрийська антарктична виправа.
ВІДЕНЬ. (Ткб.) Архикнязь Лєопольд Сальватор обняв протекторат над австрийською антарктичною виправою.
Австрийські офіцири на Мальті.
МАЛЬТА. (Ткб.) Контрадмірал Лєфлєр і офіцири австро-угорської делєґациї оглядали портовий арсенал і заведеня маринарки. Шеф доків контрадмірал Керден передполуднем видав снїданє в честь гостий. Пополудни австро-угорські офіцири і жовнїри були на атлєтичних дужанях, на які прибуло дуже богато публики з усїх кругів суспільности. Австро-угорським офіцирам уладжували симпатичні овациї. Між австро-угорськими й анґлїйськими офіцирами панує велика товарискість, а також жовнїри братають ся дуже щиро.
Арх. Кароль Стефан в Живци.
ВІДЕНЬ (Ткб.) Архикнязь Кароль Стефан виїхав до Живця.
Землетрясенє.
КАТАНЇЯ (Ткб.) Як доносять з місцевостий Заферана і Вія Ґранде, завалило ся там наслїдком землетрясеня кілька домів. Втрат в людях нема.
Протинїмецька аґітация в Шлєзвіґу.
БЕРЛЇН (Ткб.) В пруській палатї панів гр. Ранцав домагав ся від правительства поясненя, що думає зробити, щоби вплинути на данське правительство, щоби в північнім Шлєзвіку не ведено під його протекторатом аґітациї ворожої Нїмеччинї.
Канцлєр Бетман Гольвеґ яко президент пруського кабінету заявив, що відносини в північних окраїнах лихі власне наслїдком сеї аґітациї. Правительство старатиметь ся всїми силами усунути сю аґітацию і поробить відповідні заходи у данського правительства.
З'їзд царя з румунським королем.
БУКАРЕШТ (Пр. т.) Зїзд царя Миколи з румунським королем відбудеть ся на румунських водах Чорного моря. Дня 12. червня появить ся на румунських водах царський яхт "Штандарт", йому на стрічу виплине яхт з королївською родиною. По стрічі візьме цар участь в Кишеневі в торжествах сотих роковин прилученя Бесарабії. З Кишенева верне цар до Петербурга, де стрінеть ся з президентом Франциї Пуанкаре.
Подорож саксонського короля до Петербурга.
ФРАКФУРТ (Пр. т.) Frankfurter Zeitung доносить, що саксонський король Фридрих Авґуст 10-го червня від'їздить на два днї до Петербурга.
Талаат бей в Румунїї.
БУКАРЕШТ. (Пр. тел.) Відвідини Талаата бея в Букарештї мають мати на ціли довести до інтервенциї Румунїї в справі островів.
Сербія зоружуєть ся.
БІЛГОРОД. (Пр. тел.) Правительство предложило скупштинї законопроєкт про визначенє квоти 122,800.000 динарів на зоруженя.
(«Дїло»)
Echa.
Są przesady, których niepodobna wykorzenić. Do tych należy przedewszystkiem mniemanie, że niedziela jest dniem szczególnie nadającym się do wycieczek. Przesad ten powoduje istne wędrówki ludności lwowskiej każdej ładniejszej niedzieli wiosennej i letniej do Brzuchowic czy innego Janowa. O tym ostatnim właśnie chciałem pomówić — a raczej o wycieczce do niego, której padłem ofiarą zeszłej niedzieli. A naprzód jazda koleją. O tej opowiadano sobie dawnymi czasy historje zaczerpnięte jak gdyby z "Fliegende Blaetter" — aliści z postępem czasu minęła przysłowiowa powolność jazdy tej i respektowanie ze strony lokomotywy każdei indywidualniejszej gęsi, która nie chciała zejść z toru. Natomiast wywiązała się inna kwestja — oto idący "wartko" pociąg janowski rozbudza samym swym pędem tumany kurzu na gościńcu, biegnącym wzdłuż toru kolejowego — pociągowi pomaga wieczny wspólnik wiatr a w ostatnich czasach wzmożona kultura wielkomiejska, posiłkująca się w wycieczkach automobilami. Mniejsza zresztą o to: kto tu winien?! Dość, że jadąc do Janowa, mimo największego upału trzeba trzymać okna zamknięte — jeszcze mimo to przez różne szczeliny wkrada się pył, zasypujący za pośrednietwem oddechu płuca — a już bez żadnego pośrednietwa oczy i ubranie.
Wśród ustawicznych narzekań dojechało się wreszcie do Janowa. Główną jego atrakcją jest, jak wiadomo, staw. Staw ten — jakby to nam najmniej baczny spostrzegacz powiedział — służy nietyle do kąpieli i pływania, jako szpetnie zasnuty wodorostami, ile do przejażdżek łódką.
Zarząd stawu wie o tem doskonale, a jeszcze lepiej wie, że na tych łódkach sporo się zarabia, jednakże od lat kilkunastu, mimo iż ruch wycieczkowy tak poważnie się zwiększył, nie przybyło jednej łódki, a i te które są — nie dają zbyt wiele przyjemności pasażerom — za to zaciekają doskonale. Więc też jeśli kto ma tyle szczęścia, że ubiegnie innych i dostanie się do łódki, z pewnością przemoczy obuwie. Ale ten, który nie ubiegnie innych, stokroć jest nieszczęśliwszy, dostaje się w wir skłębionych ciał walczących o łódki. Pomijam już szereg lapidarnych słów, których tam może nasłuchać sie młode pokolenie — ale faktycznie można zupełnie niewinnie i dostać coś niecoś na pamiątkę — mianowicie, gdy wybucha w pobliżu spór o łódkę i znajdujący się na pomoście twierdza stanowczo pod adresem siedzących już w łódce, że jeśli ci łódki natychmiast nie opuszczą, to mogą ich spotkać "grube nieprzyjemności". Na to siedzący w łódce reagują zazwyczaj stanowczą pogardą tych "grubych nieprzyjemności" i przychodzi do szamotania się o wiosła, przyczem szamoczący kaleczą sobie palce, a stojący obok dostają po głowie, lub "czemś podobnem takiem". Najhumorystyczniejszą rolę odgrywają tu dozorcy łódek, którzy bezradnie przypatrują się tym walkom i protestują w imię przyzwoitości i godności ludzkiej przeciw tak prowadzonym sporom. Zupełnie wojna albańska i reunion ambasadorów. Zatem w końcu panowie z "grubemi nie przyjemnościami" zostają na pomoście — a panowie z wiosłami zostają... w łódce. Widzowie zaś poturbowani wracają — zrzekłszy się już przyjemności wiosłowania. Ale ponieważ są grzeczni i ustępują przed napływającą falą nowych illuzjonistów, przeto kończy się ta wyprawa po łódki najczęściej uszkodzeniem ubrania, które rozdziera się niesłychanie łatwo o wystające również od niepamiętnych lat gwoździe ze ścian łazienek.
Tak więc idzie się w rezultacie do lasu, by, odetchnąwszy nareszcie świeżem powietrzem, skonstatować, że tyle świeżego powietrza znajduje się każdego dnia w okolicy najbliższej Lwowa, na Pohulance, czy w Lesienicach, a potem wraca się znowu w pyle pociągiem, przyrzekając sobie najsolenniej, że się już drugi raz do Janowa nie pojedzie.
Ale to przesądów nie obala. Niedziela pozostaje nadal dniem wycieczek, a Janów miejscem wycieczek, taksamo jak łódki systematycznie przemakają, a gwoździe z łazienek niszczą ubrania.
X
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
29 травня 1914 р.
"Сільський Господар" в 1913 р.
Перед нами звіт Краєвого Товариства господарського "Сїльський Господар" у Львові з дїяльности за рік 1913, загальні річні збори, що мають відбути ся в понедїлок дня 1 червня с. р. у Львові, в сали Сокола-Батька, на 20.
Як і попередних лїт — малює звіт "Сїльського Господара" обширну і цікаву картину тяжких зусиль на поли піднесеня господарства сільського, в ріжних його галузях.
Семен Вітик, український социялїстичний посол, покинув Львів, полишаючи кількадесять тисяч корон довгу. Посол Вітик, який посольський мандат здобув в 1907 р., а потім вдруге 1911 хоч по завзятій боротьбі, був свого часу одним з найвизначніших социялїстичних аґітаторів і підчас хлїборобських страйків розвинув був широку дїяльність. Та від довшого часу усунув ся майже зовсїм з полїтичного житя, на партийні збори не приходив, а в парляментї був рідким гостем. Тому партия виключила його з своїх членів і візвала його зложити мандат. Та се візванє годї було доручити Вітикови, бо адреса його була незвісна. Щойно тепер виявило ся, що він ще перед кількома місяцями покинув Галичину, виеміґрував до Америки.
На надзвичайних Зборах Т-ва iм. М. Лисенка змінено статут т-ва в тім напрямі, що від тепер можуть членами т-ва бути всї українські товариства, а не як доси було тільки співацькі, надто число видїлових піднесено до 5. З огляду на більші аґенди т-ва, вписове підвисшено на 5К одноразово, вкладку членську на сей рік установлено на 5 К, а вкладку спомагаючих членів підвисшено до 100 К. Надто полишено волї Загальних зборів рішати о способі голосованя при виборах і іменованих почетними членами. По затвердженю згл. по видрукуваню так зміненого статуту, зістане він висланий кожному членови т-ва.
Продовженє трамваєвого руху поза північ. По думці ухвали комісиї має намір дирекция міської елєктричної зелїзниці у Львові впровадити продовженє трамваєвого руху до півночи евентуально і до 1 години по півночи. По 11 год. в ночи оплата була би висша, для оплачення надзвичайної служби трамваєвого персоналу. Проєкт випрацьовуєть ся.
Вина і делїкатеси відходять! Сеї ночи вломили ся невислїджені злочинці до торговлї вин Дідолїча і Причіча при ул. Чарнецького ч. 3 через вікно від подвіря, та закрали кілька фляшок дальматинського шампана, три звої угорського салямі та богато инших віктуалів на загальну суму 250 К. Крім сього забрано готівкою 50 К з підручної каси. — Сеї ночи підважено зелїзними штабами вікна в "бойківськім" кіоску Івана Марковського коло головного двірця та вкрадено ріжних делікатесів і овочів на загальну суму 120 К.
Землетрясенє в Галичинї і на Угорщинї. В Лупкові відчуто в ночи у минулий второк (26. мая) землетрясенє. А саме коло год. 9.30 вечером відчули сильне стрясенє і фильованє, що тривало около три секунди, так що стелї в домах позарисовували ся і тинк пообпадав. В зелїзничім тунелю випало зі склепіня кілька камінїв. В будці зелїзничого сторожа впала зі стола лямпа.
Наслїдком трясеня зелїзничий уряд руху перенїс ся з поверхового будинку до партерового домика. Вісти про землетрясеня прийшли також з Тїсної, Волї Мигової, Команчі, Щавного, Посади Хирівської. Трясенє чути було аж по Хирів і Перемишль. Землетрасенє відчуто також і у Львові. Сейсмоґрафи досить виразно відчували се землетрясенє. Кажуть, що се було землетрясенє тої самої катеґориї, яке тому кілька лїт відчуто також і у Львові, а котрого епіцентр є в околици Залїщик. В Кошицях (на Угорщинї) відчуто два досить сильні трясеня в напрямі з півночи на полуднє. Тривали вони 2—3 секунди, супроводжені підземним гуком. В мешканях лекші предмети і висячі лямпи трясли ся. В Мезеляборч на зелїзничих будинках і в містї завалило ся кілька коминів. На зелїзничій стациї в Радванах завалила ся стеля. Також в Гомонній завалили ся комини на кількох будинках і зарисували ся стїни домів.
Слїдство в еміґрацийних справах добігає до кінця. Доси покінчено слїдство щодо аґенциї "Canadian Pacific" в Щаковій. Розправи будуть в осени рівночасно в Кракові, Львові й инших містах. — В справі слїдства "Canadian Pacific" кореспонденцийне бюро оголошує такий урядовий комунїкат: "Минулого місяця оголосили декотрі львівські (годить ся запримітити, що почин до таких сплетень дали москвофільські часописи. — Ред.) а за ними також декотрі віденські часописи деякі подробиці з слїдства, яке рівнобіжно ведеть ся в части в львівськім в части в віденськім краєвім карнім суді проти декотрих функціонарів "Canadian Pacific Railway Company", зазначуючи при сїм, що слїдчий судия вилучив з сеї справи сї акти, котрі компромітують послів й инші особи, які в полїтичнім житю займають визначне становище і що нїбито вилучені акти віддав полїтичній в ласти, тому сї части доказового материялу в карнім поступованю не будеть ся розглядати. На основі пояснень, одержаних з автентичного жерела, уповажено нас спростувати сю зовсїм хибну вістку. Бо дїйсно слїдчий судия нїяких таких актів зі справи не вилучив анї також не мав до сего нїякої причини. Не є також правдою, щоби сї нїбито вилучені акти відіслано полїтичній власти, бо противно всї акти, які відносять ся до повисшої справи без виїмка вислано краєвому судови у Відни, котрого властивість є вже тепер усталена".
Гаразди рільників у Камінеччинї.
Наслїдком сліт в лїтах 1912/3 і безнадїйних відносин при реґуляциї Буга населенє камінецького повіту іде скорим кроком до цілковитої економічної руїни. Плеканє рогатого товару і безрог, головні жерела доходу тутешного бідного рільника, упало в двох послїдних лїтах на 30—40%. Від ряду лїт не переводять ся серед худоби і безрог всілякі пошести, котрі десяткують живий інвентар і доводять властителїв до що раз більшої нужди. Рік 1913. був страшнїйший від попередних, бо з браку доброї паші і з причини мотилиці упало в Добротворі і Гумнисках по 300 штук, в других по кільканацять і кількадесять штук, а дуже богато товару випродано за безцін; неодин господар полишив ся без худібки. Телят ніхто не приховав в тих двох лїтах.
Населенє обдовжує ся в застрашаючій проґресиї, нема буквально одного господаря, котрий в двох послїдних лїтах не задовжив ся би на кількасот корон, а що страшнїйше, то се, що люди ратують ся переважно у Жидів, бо наші кредитові інституциї дістали сьмішно дрібну квоту на ратункову акцию.
Надїя на лїпший сей рік завела, бо з многих громад доходять вісти, що жита вийшли дуже марні, та що треба їх було переорати. Із-за браку насїня на засїв не переорувано навіть таких озимин, де ледви верне ся висїяне зерно. Передновок дуже тяжкий, бо сотки тисяч корон помандрували сьвітами за насїнє на засїв, бульбу, артикули поживи, ґрис і т. ин., шкода лише, що на разї нема статистики, а то числа вийшли би просто застрашаючі. Для ілюстрациї скажу тільки, що невеликі громади Лани і Лапаївка спровадили окрім всїлякого рода насїнь самої бульби 16 ваґонів, а громада Камінка струмилова щось 24 ваґони.
Вже з ceгo видко, як тяжко живеть ся рільникам камінецького повіту, дарма, що краєвий ратунковий комітет сквалїфікував населенє камінецького повіту до катеґориї "найменше потерпівших" від стихійних нещасть. Особливо загроженою є екзистенцйя властителїв сїножатий здовж Буга від Руди сїлецької до Буська, котрі з причини сліт і браків при реґуляциї ріки понесли в двох послїдних лїтах страту приблизно на мілїон кор.
З немалим здивованєм і прикростю вичитали ми в ч. 110 Дїла в дописи під заг. "Ратункова акция" апель до філїй "Сільського Господаря" і репрезентантів повітового ратункового комітету, щоби стерегти населенє перед кривдами з боку п. старости Дільца при роздїлї запомог. Як голова філїї "Сільського Господаря" і член повітового ратункового комітету уважаю за вказане в імя правди сконстатувати, що заміти піднесені в наведеній дописи основані на невірній інформациї, а передовсім: 1) що ц. к. староста п. Дільц нічого не робив на свою руку, без попередної ухвали ратункового комітету і взагалї в цілій акциї чимало потрудив ся, бо мусїв переводити весь тягар манїпуляцийний; 2) що викази бідних, потребуючих запомоги зістали виготовлені урядами громадськими і потверджені парохами обох обрядів, почім піддані ще контроли жандармериї, бо показало ся, що декотрі уряди громадські втягнули до виказів такі родини, які мали по кілька і більше морґ в ґрунту, або гроші на позичках. Ті викази переглядав комітет ратунковий на двох засїданях, при чім узгляднювано найбіднїйших, перетяжених родиною, старців, калїк і взагалї такі родини, котрим грозив голод, або голодовий тиф, але не преферовано Поляків перед Українцями. Підписаний має заяви з господарських кружків в Рудї сїлецькій, Камінцї стр. і Ланах, що при роздїлї запомоги узгляднювано однаково одну і другу народність. В Язениці руській виказано на удїленє запомоги 15 родинам, в Язениці польській 14, з тих у першій викреслено 5 родин, в другій 3 родини без огляду на народність. 3) Що ц. к. староста п. Дільц не поносить вини, що замовлено виключно бульбу на ратункову акцию, бо се стало ся на загальне домаганє всїх начальників громад і за згодою та з порученя ратункового комітету. Вкінци якість бульби з першого транспорту (20 ваґонів) була першорядна і всї були нею вдоволені, а на решту бульби, котра має надійти сего тижня, чекають всї нетерпеливо. — О. Кароль Бардин, голова філїї "Сїльського Господаря" в Камінці струм.
Справа побитя Стапінського в делєґациях.
БУДАПЕШТ. (Ткб.) На нинїшнім засїданю австрийської делєґації дел. Еленбоґен в запитї до предсїдателя заявив, що представленє подїй в Кєляновичах, дане перед кількома днями президентом мінїстрів, не згоджуєть ся з твердженєм посла Стапінського, котрий вчера приїхав до Пешту і сказав, що замах доконаний на него в Тухові, був пляново приготований, та що б. мінїстер Длуґош на партийних зборах донїс, що президент мінїстрів впливає від якогось часу на намісника Галичини, щоби особа Стапінського зникла з арени. Стапінський говорив, що перемиський епископ виголосив 21. с. м. в Кроснї казанє, в якім не лише викляв демократичні ґазети, але також взивав до усуненя Стапінського. Так само тарнівський епископ на проповіди взивав до занятя становища проти Стапінського. Стапінський перечить, наче би присутний тодї правительственний комісар заступав ся за него. Каже, що не дасть ся стероризувати епископам і дальше буде робити збори, а перебіг їх покаже, чи правительство, котре тепер поносить одвічальність, сьвідоме свойого обовязку що до охорони горожан перед нападами. Бесїдник звертаєть ся до президента мінїстрів з запитом, чи приймає до відома се спростованє наведених ним фактів, та чи думає зарядити слїдство.
Предсїдатель Лєо відповів, що запит сей подасть до відома президента мінїстрів.
Дальше приступлено до нарад над етатом Боснїї. Промовляв дел. Немец.
Побільшенє війск трену.
ВІДЕНЬ. (Пр. т.) Die Zeit доносить, що при тренї підвисшить ся презенцийний стан.
Морські вправи.
ВІДЕНЬ. (Пр. т.) Die Zeit доносить, що в найблизших днях пічнуть ся воєнні вправи резервової ескадри з воєнною пристанею Поля. Плян маневрів скомбінований так, що корпус і ескадра атакують воєнну пристань.
Новоіменовані кардинали.
ВІДЕНЬ (Ткб.) Торжество наложеня біретів новоіменованим кардиналам, архиепископови з Остригомя д-рови Чернохови й віденському архиепископови Піфлеви буде 6. червня в двірській церкві. Церемонїю виконає архикнязь Франц Фердинанд в заступстві цісаря.
Новий парлямент.
ПРАГА (Пр. т.) Ceske Slovo доносить, що з початком 1915 року будуть нові вибори до парляменту.
Смерть віцебурмістра м. Відня.
ВІДЕНЬ (Ткб.) Помер віцебурмістр міста Відня д-р Порцер.
Відгомін протиавстрийських демонстраций.
РИМ. (Ткб.) В парляментї премієр Саляндра в відповіди повідомив, що префекта Неаполю перенесено в стан розпорядимости за се, що замало енерґічно сповняв свої обовязки що-до оборони австро-угорського консуляту в дни 15. мая с. р. перед ворожими манїфестациями.
РИМ. (Ткб.) В парляментї републиканець Коліяні виказував, що префект Неаполю видав строгі запорядженя підчас протиавстрийських демонстраций, але полїцийний кордон молодїж перервала, котра зрештою обмежила ся на свистах. Признає, що є обовязкові міжнародні конвенанси, але обовязок сей полягає на взаємности. Італїя давала сусїдній монархії з приводу дрібних подїй пересадну сатисфакцию. Діфелїче (социялїст) висловив невдоволенє з приводу покараня префекта з Неаполю. Пос. Барділяі (реп.) говорив, що при нагодї протиіталїйських манїфестаций в Триєстї перед італїйським консулятом Австрийці не покарали навіть найнизшого полїцийного урядника.
Угорсько-болгарські полученя.
ВІДЕНЬ. (Пр. тел.) Wiener Allgemeine Zeitung доносить, що угорське правительство заключило з болгарським правительством договір, на основі котрого має ся сотворити безпосередне полученє Будапешту з Софією, так що на поїзд, який їде з Будапешту до Оршови, ждати буде в Оршові пароплав Тов. Плавби на Дунаю і забирати листи, пакунки і товари, щоби їх перевезти до першої болгарської стациї Лом-Паланка, відки подорож буде дальше болгарським поїздом. Другий договір що-до телєґрафічного полученя між Болгариєю й Угорщиною при помочи стациї бездрітного телєґрафу в Будапештї і Софії.
Наслїдник еп. Копа.
БРЕСЛЯВ. (Ткб.) Капітула вибрала епископа в Гільдесгайм о. Адольфа Бертрама князем епископом в Бресляв.
Смерть винахідника навзерівського карабіна.
ШТУТҐАРТ. (Ткб.) Нинї рано помер скоропостижно інжинїр Павло Мавзер в 75 р. житя. Се він разом з братом Вільгельмом сконстрував мавзерівський карабін.
Розправа Кайо.
ПАРИЖ. (Ткб.) Як зачувати, розправа проти панї Кайо буде в липни.
Поворот данської королївської пари.
КОПЕНГАҐА. (Ткб.) Король і королева вернули з подорожи до заграничних пристаний.
Справа Мексика.
ВОДОПАДИ НЇЯҐАРИ. (Ткб.) Зачувати, що мирова конференция приняла основні пропозициї зміряючі до ceгo, щоби Гуерта відступив виконуючу власть провізоричному президентови, на котрого згодили ся всї сторони.
(«Дїло»)
Kultura ukraińska w chwili obecnej.
Z artykułu p. M. T. w "Kraju" warszawskim wyjmujemy następujące ustępy:
"Wykwitem kultury u wszystkich narodów są akademie umiejętności i towarzystwa naukowe. Ukraińcy mają dwa tego rodzaju towarzystwa, jedno we Lwowie, drugie w Kijowie. Lwowskie "Ukraińskie towarzystwo naukowe" powstało przed kilkunastu laty z funduszów prywatnych i otrzymuje zapomogę z Wydziału krajowego galicyjskiego. Oba towarzystwa, lwowskie i kijowskie, posiadają biblioteki i muzea, dosyć już zasobne. Co do prac tych instytucji, pojęcie przybliżone o nich mieć można ze spisu artykułów, drukowanych w stu blisko tomach "Zapisek" lwowskiego Towarzystwa naukowego i w kilkudziesięciu zeszytach kijowskiego. Wskazują one, że praca w tych instytucjach, tak niedawno powołanych do życia, podejmowana jest bardzo poważnie.
Skromny, ale również bardzo poważny jest dotychczasowy dobytek ukraiński w dziedzinie literacko-naukowej. W Kijowie wychodzą: miesięcznik "Liter.-Naukowyj Wistnyk", oraz tygodnik ilustrowany, wydawany z wielkim smakiem, a poświęcony sztuce i krytyce literackiej i artystycznej. Z wydawnictw wspomnieć trzeba: wspaniałe, ilustrowane dzieło Szczerbakowskiego o sztuce ludowej ("L'art le l'Ucraine"), ilustrowaną historię Ukrainy prof. M. Hruszewskiego, dzieło Bielaszewskiego o sztuce ludowej (po angielsku wyszło "Studio" 1912), 8-tomową pracę prof. Hruszewskiego "Historia Rusi i Ukrainy", wydawnictwo petersburskie "Malunki Szewczenki", studia literackie Jefremowa, prof. Studyńskiego i inne.
Poezja ukraińska ma licznych przedstawicieli. W kołach polskich znany jest i dosyć popularny Szewczenko. O nowych społeczeństwo polskie wie na ogół niewiele. A są tam poezje o wysokim nastroju L. Kosaczowej (Lesi Ukrainki), prześliczne utwory liryczne Ałczcwskiej i Olesia, prawdziwe arcydzieła przedwcześnie zmarłego Ko ciubińskiego, jego "Intermezzo", "Fata morgana", "Tini zabutych predkiw", jego wrażenia ze Wschodu i Włoch. Kolo tych kilku największych wśród Ukraińców imion i dawniejszego Iwana Franka, grupuje się plejada młodych, a utalentowanych pisarzy, jak np. może nieco zbyt śmiały, ale niewątpliwie zdolny powieściopisarz i dramaturg, przebywający stale w Paryżu, Wołodymyr Winnyczenko.
Prasę, oprócz wspomnianych już poprzednio wydawnictw Towarzystw naukowych, reprezentują tygodniki: lwowska "Illustrowana Ukraina", kijowski "Ridnyj kraj", redagowany przez wybitną autorkę i działaczkę Kosacz sprzyjającą Polakom, dalej: popularny "Majak", doskonale redagowany organ nauczycielski "Switlo" (oba w Kijowie) a w Galicji "Uczytelskie słowo", poświęcony krajoznawstwu poważny organ kijowski "Ukraina", petersburski "Ukraińskij student", socjalistyczny "Dzwin" i inne. Prasę codzienną przedstawiają: we Lwowie: "Ruslan", organ partji chrześcijańsko-spolecznej, który obok miesięcznika "Niwa" broni spraw duchowieństwa unickiego; radykalny dziennic polityczny "Dilo" i umiarkowana kijowska "Rada", o tonie poważnym zamieszczająca często doskonale artykuły wstępne. Oprócz powyższych, wychodzi kilka pism specjalnych, rolniczych, poświęconych kooperatywie i inne. W Ameryce wychodzi kilka pism ukraińskich, te jednak na Ukrainie nie są rozpowszechnione. Dodać należy, że baptyści (sztundyści) wydają od pewnego czasu w Kijowie po ukraińsku pismo agitacyjne sekciarskie.
W uniwersytecie lwowskim jest znaczna liczba profesorów ukraińskich, a są i poza Lwowem. Prof. Horbaczewski wykłada na praskim uniwersytecie fizjologię, a głośny już dziś w Europie uczony Puluj fizykę na politechnice w Pradze. Okulista Borysikiewicz uczy w Gracu, w Zagrzebiu Zubkow, w Czerniowcach slawista Kalużnicki i historyk Milkowicz. Wszystko to Ukraińcy galicyjscy.
W uniwersytecie lwowskim studiuje około tysiąca Ukraińców. Pozatem wielu Rusinów kształci się w Wiedniu, Gracu, Insbruku, w Liege, w Paryżu, gdzie maja swoje kółko (hromadę).
Szkól średnich rządowych ruskich w Galicji jest pięć: prywatnych — więcej. Niewątpliwie liczba gimnazjów ruskich szybko się powiększy, co zresztą zastrzeżono w rokowaniach o reformę sejmowa. Zaznaczyć tu trzeba niezwykłą ofiarność Rusinów na cele szkolnictwa narodowego. Wszystkie szkoły średnie prywatne ruskie utrzymują się ze składek. Najlepiej stosunkowo rozwija się szkolnictwo ludowe. I tu z wielką pomocą przychodzi inicjatywa prywatna.
Wspaniale rozwija się w Galicji stowarzyszenie oświatowe "Proświta"; w r. 1913 miało kilkadziesiąt tysięcy członków, 2.000 czytelń, 540 sklepów, 339 kas oszczędnościowych, 121 spichlerzy, 3 szkoły rolniczo-gospodarskie, a przytem wszystkiem wydaje ogromna ilość broszur agitacyjnych w duchu oświatowym. Stowarzyszenie to bardzo jest zasobne. Posiada własne swoje domy we Lwowie. Złoczowie i w Dolinie, oraz dwa duże majątki: Uherce, dar śp. Małeckiego i Miłowanie, a oprócz, tego zarządza 44 fundacjami i utrzymuje kursy wyższego wykształcenia.
W Rosji próbowano rozwinąć podobna działalność, lecz natrafiono na utrudnienia. Po krótkiem istnieniu "Proświta" kijowska jak i kluby ukraińskie, zostały zamknięte. W roku zeszłym starano sie urządzić ukraińską wystawę obrazów, lecz nie uzyskano na nią pozwolenia.
Przeszłoroczna wystawa obrazów w salach Muzeum miejskiego w Kijowie dała poznać nazwiska kilkunastu artystów Ukraińców. A nie było na niej lepszych malarzy galicyjskich, jak Iwan Trusz. W Kijowie dużym już rozgłosem cieszy się p. Wasyl Kryczewskij, wiele obiecujący pejsażysta, z zawodu architekt, z którego obrazów, pelnych słońca, wieje duch ukraiński. Prócz tego w rzędzie utalentowanych malarzy niepoślednie miejsce zajmują: p. Seweryn (postacie kobiece), rodem z Zadnieprza, uczeń szkoły krakowskiej i Stanisławskiego, dalej pp. Buraczok, Petro Chołodnyj (typy ludowe), p. Kulczycka i długi szereg innych.
Architektów ukraińskich jest w Rosji obecnie kilkunastu. Udało im się mimo przeszkód ze strony rosyjskiej administracji objąć w swe ręce budowę kilku cerkiewek. Każda z nich nosi na sobie piętno wybitnie oryginalne. W budynkach świeckich trudniej odtworzyć styl ukraiński, ale i w tym kierunku są próby wcale udatne, jak np. wspaniały pałac ziemstwa gubernjalnego w Połtawie, którego wielką salę zdobią freski z życia Zaporożców. Ziemstwa popierają budownictwo ukraińskie. Niedawno temu ziemstwo kaniowskie zadecydowało budowę około stu szkółek wiejskich w stylu ukraińskim. Co prawda, styl ten, przynajmniej obecnie, zanadto tchnie secesja.
Przedstawicielem współczesnej muzyki ukraińskiej jest zmarły w zaprzeszłym roku Mykoła Lyseńko, autor popularnych romansów i pieśni, oraz kilku pięknych, choć mniej znanych oper, jak "Rizdwiana nicz", "Taras Bulba" i inne. Duża rolę w muzykalnem życiu Ukraińców grają chory, licznie i dobrze prowadzone, z ukochaniem i artystycznem poczuciem odtwarzające tak słusznie cenione przez lud pieśni.
Teatr był przez długie lata jedynem centrum kultury ukraińskiej i wzbudzał zawsze entuzjazm, nietylko w Kijowie, ale także w Petersburgu i w Moskwie. Obecnie jest kilkanaście trup teatralnych, grających mniej więcej udatnie po miastach prowincjonalnych. Wielkiem powodzeniem cieszy się doskonała trupa kijowska. Teatr ten wystawia oprócz utworów ukraińskich, także sztuki z repertuaru polskiego, jak "Zaczarowane koło", "Mazepę" oraz cudzoziemskiego.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
30 травня 1914 р.
Памятник Шевченка у Львові буде уставлений і відслонений 28 червня в часї святочного Сокільсько-Сїчового здвигу. Бронзове погрудє Поета — роботи Ґадевського, дар для Українців м. Львова пок. Володковича, буде уміщене на відповідній підставі з рожевого теребовельського каменя на однометровім курганї, по серединї великої площі перед Національним Музеєм. Кошти уставленя ceгo памятника, по обчисленю К. Перієpa, виносять 1650 К. "Національний Музей", як фундация дає плошу і приймає на себе обовязок належної консервациї памятника. Члени Кураторії Національного Музея складають від себе на покритя кошторисові квоти 720 К. Звіщаючи про се українську суспільність, Управа Національного Музея просить її надсилати датки на покритє решти у Кредитове Товариство "Днїстер" у Львові. Всї українські часописи зволять подати сю вістку до загального відома. За Управу Національного Музея д-р І. Свєнціцкий.
Українці жертвою катастрофи корабля "Емпрес". Ранїшні віденські часописи доносять, що австрийське мінїстерство внутрішних справ, одержавши вістку про корабельну катастрофу корабля "Емпрес оф Айрленд", зажадало телєґрафічною дорогою інформаций, чи їхали сим кораблем які австрийські горожани і хто з них згинув. У відповідь прийшла лїста жертв, з якої виходить, що в сїй катастрофі згинуло кільканайцять австрийських горожан, між иншими двох Українців: Іван Ковальський і Йосиф Цибуляк з Галичини. Часописи доносять дальше, що вратували ся лише пасажири І. і II. кляси, натомість з пасажирів III. кляси не вирятував ся нїхто. Австрийські еміґранти, як доносять нинїшні часописи, їдуть на Антверпію, а мало хто на Ліверпуль, отже і "Емпресом" їхало австрийських горожан всього кільканайцять.
Погоня за Вільчком триває дальше і полїция сподїє ся, що дістане його в свої руки. Він є поза границями Австриї. Вільнек по дефравдациї виїхав до Відня. Білєт до Прерав купив йому Крулїковський і всадив його до ваґону, даючи йому свою пелєрину і капелюх. Рано приїхав Вільчек до Відня, а відтам відїхав до Франкфурту н. М. Там в готели лишив лист до Крулїковського, котрий з грішми мав за ним приїхати. Арештованє Крулїковського перешкодило стрічі спільників і вивезеню гроший. — Шукають також решти украдених гроший 50.000 кор., полїция сподїє ся, що віднайде їх уже сими днями, знає навіть, де вони є укриті за границею. Спільник Соколовського міг би богато сказати про крадіж Вільчка, але на всї питаня відповідав питанями москвофільських сьвідків з розправи Бендасюка: "Не знаю, не памятаю". Соколовський виробив для Вільчка фалшивий пашпорт.
Реформа війскового судівництва. Наслїдком введеня нової карної війскової процедури наступить надзвичайний аванс в аудиториї. Авдиторият буде складати ся в будуччинї з 31 авдиторів полковників, 44 авдиторів підполковників, 60 авдиторів майорів, 166 авдиторів капітанів, 64 авдиторів поручників і 50 фахових практикантів.
З тов-а укр. наук, викладів ім. П. Могили у Львові. З огляду на незначну фреквенцию слухачів, спричинену лїтною порою, недїльні виклади не будуть вже сього лїта відбувати ся. Заповіджені в теперішній сериї виклади будуть виголошені по лїтних фериях.
В справі мита на українські книжки.
Шеф секциї Макіо у відповіди на інтерпеляцию дел. Левицького в справі імпорту українських книжок до Росиї і примінюваня до них росийської державної митової тарифи підносить, що інтерпеляция відносить ся до того самого предмету, що й інтерпеляция дел. Цеглинського з 1910 р. На сю останну інтерпеляцию відповів був попередний мінїстер, що в дипльоматичній дорозї інтервенїював у росийського правительства що-до інтерпретациї припису 178. п. з. росийської митової тарифи, іменно: як розуміти слова: "Книжки і виданя всякого рода, видані на росийській мові заграницею". Інтерпретациї треба було конечно, щоби дійти до належитої оцінки тарифової позициї, що відносить ся до книжок в чужій мові. Австрийське правительство, користуючись даними, обнятими інтерпеляциєю, вказало, що интерпретация 3. позициї може бути лише така, що всї, в якійнебудь навіть в Росиї вживаній мові друковані книжки, належить уважати як підпадаючу під 2. позицию. Росийське правительство відповіло на се, що по його думці мова руська, чи малоруська чи русска — се лише диялєкт росийської мови, від котрої ріжнить ся лише кількома словами, що природи мови зовсїм не зміняє. Тому росийське правительство книжок і друків, виходячих в руській мові, не може вважати як видруковані в чужій мові, отже не може примінити до них 178 припису 2. поз. митової тарифи. Суть спору, як з сього виходить, лежить в осудї характеру української мови; oтсей осуд инакший у росийського правительства, инакший в інтерпелянтів. Мінїстер заграничних справ готов сю справу в дипльоматичній дорозї порушити у росийського правительства, до сього одначе конечне зібранє відповідних наукових підстав, які можна би протиставити росийському правительству в справі осуду характеру української мови, а попертє зі сторони інтерпелянтів у зібраню даних могло би мінїстрови влекшити справу.
З Альбанїї.
ДУРАЦО. (Ткб.) Вчера утворено новий кабінет. Президентом зістав знова Туркан паша, мінїстром заграничних справ Пренк Біб Дода.
ДУРАЦО. (Ткб.) Дервіша бей Ельбасані, одного з провідників повстанців, увязнила жандармерия і під сильною ескортою відставила до Вальони.
ДУРАЦО. (Ткб.) Контрольна комісия ухвалила, щоби з огляду на се, що повстанчий рух повстав з інїциятиви молодотурків, просити великі держави інтервенювати в Царгородї.
ДУРАЦО. (Ткб.) Арештовано тут директора полїциї Рапуя зa розсїванє вістий про сподїваний поворот Есада Паші.
СКУТАРІ (Ткб.) В Алєсіо зібрало ся около 1000 зоружених Альбанців, котрі вислали депутацию до князя з просьбою, щоби коли не хоче скористати з жертвованих йому оружних сил, бодай прийшов оглянути їх ряди заки розійдуть ся.
ДУРАЦО. (Пр. тел.) Повстанє поширюєть ся, на війска доси вірні правительству не можна здати ся, бо дезерциї щораз частїйші. Можливе, що повстанці помаширують на Дурацо, але дипльомати не тратять надії, що повстанці будуть переговорювати. Італїйський посол зажадав усуненя немилих йому достойників.
ПЕТЕРБУРГ. (Пр. тел.) Новое Время доносить, що держави тридержавного порозуміня не гадають якнебудь чинно інтервенїювати в теперішній альбанській справі. Русское Слово пише, що ціле альбанське повстанє звернене проти особи князя Віда, яко християнина.
ЛЬОНДОН (Пр. тел.) З Мальти відїдуть дня 3. червня анґлїйські жовнїри для виміни віддїлу, що стоїть в Скутарі. В разї потреби сї жовнїри може відїйдуть до Дураца.
ВІДЕНЬ (Пр. тел.) Albanische Korrespondenz доносить з Дураца: Люди, які прибули з Шіяк кажуть, що там уже не має турецький прапор. В понедїлок або второк будуть збори повстанців, які радити-муть з міжнародною комісиєю.
ФРАНКФУРТ. (Пр. тел.) Frankfurter Zeitung доносить: В Царгородї і Букарештї викликали подїї в Дурацо невдоволенє. Головно на букарештенськім дворі, котрий як звісно, остає в тїсних зносинах з князем Відом, вражінє є як найгірше. Тому то також мінїстра Талаата не приняли в Букарештї як слїд.
(«Дїло»)
____________________________
1 червня 1914 р.
Олександер Гарасевич, голова економ. ком. Ратуймо Гуцульщину!
Рік тому минув, як перед великодними сьвятами появив ся в наших часописях поважний клич, призиваючий суспільність на ратунок з нужди Гуцулів. Причину до сего дали минувшорічні виливи гірських рік а передовсїм Черемошу, що задля дикої плавачки повиривав розбурханими филями береги, розляв ся широко по надбережних гуцульських ґрунтах та нанесеним камінєм перемінив урожайну землю в пустар.
К. К. Хулителі памяти Шевченка.
Із споминів вихованка москвофільської бурси.
В суботу представляли ся новому маршалкови відпоручники українських культурних товариств, радник Кивелюк за Просьвіту, проф. Шухевич за т-во ім. Лисенка, д-р О. Колесса за т-во Петра Могили, д-р Свенціцький за Нац. Музей, д-р Боцян за т-во охор. укр. старини, д-р Томашівський за Наук. Т-во ім. Шевченка, А. Гладишовський за укр. Пед. т-во, Яр. Вітошинський за Льв. Боян, Ів. Чорнїй за Міщанське Брацтво. Іменем відпоручників повитав маршалка пр. В. Шухевич, висказавши бажанє, щоби маршалкови вдало ся так пожаданий мир в краю завести, що дасть ся осягнути тільки рівномірним трактованєм культурних потреб нашого народу зaрівно як і польського, звертав ся бесїдник з апелем до маршалка, щоби про стан розвою наших товариств, про потреби до їх дальшого розвою лично переконував ся, аби тим самим стати безсторонним заступником справ наших у видїлї краєвім і в соймі. — У відповідь на се заявив Ексц. Незабітовський, що принимаючи обовязок маршалка постановив не робити нїякої ріжниці в заспокоюваню домагань обох народів, чим усїми силами радби зложити докази своєї безсторонности, відтак просив, щоби кожде т-во подавало йому безпосередні інформациї про свій розвій і свої потреби а в кінци інформував ся у кождого відпоручника з осібна про ціли т-ва ним репрезентованого і про стан його розвою.
Відзначенє українського ученого заграничними науковими інституциями. Д-р Іван Раковський, професор природничих наук в академічній ґімназиї у Львові, перебуваючи сего року в Парижи на студиях зістав іменований за свої наукові дослїди дїйсним членом француського наукового товариства антропольоґічного. Таким самим членом іменовало торік д-ра Раковського антропольоґічне товариство при імператорськім унїверситетї в Петербурзї.
Посол Вітик у Відни. Korr. Herzog доносить: "Пос. Вітик явив ся в нашій редакциї і назвав злобним маневром зі сторони своїх полїтичних противників розпущені з Кракова вісти, наче би він утїк до Америки з причини задовженя. Пос. Вітик перебував досї в околицях Відня і заявив: Мій прихід до вашої редакциї є хиба найпевнїйшим опрокиненєм поголосок, що я втїк до Америки. Arbeitеr Ztg. писала під вражінєм поголоски про втечу пос. Вітика: "Польські часописи подають, що посол Семен Вітик виїхав до Америки. Він мав полишити богато довгів і се мало бути причиною, що українська партийна орґанїзация зажадала від него зложеня мандату. Посол Вітик вже від року не стоїть в нїякій звязи з клюбом соц.-дем. послів. Передше був госпітантом, одначе від року не брав участи анї в працях фракциї анї парляменту і тому вичеркнено його з лїсти членів клюбу, про що повідомлено канцелярию парляменту ще перед роком".
Абісинець у Львові. Від кількох днїв перебуває у Львові молодий 18-лїтний Абісинець, син ґубернатора одної провінциї з глибини краю. Приїхав до Европи з ґр. Ґуровським з України, який в своїх подорожах відвідав тепер Абісинїю і там пізнав ся з батьком сего молодого мурина. Абісинський достойник просив ґр. Ґуровського, щоби взяв з собою його сина в подорож по Европі. Гр. Ґуровський заопікував ся молодим Абісинцем і везе його до своєї посїлости, села під Київом, де побуде через ціле лїто. Абісинець сей, молодець дуже гарних черт лиця, вихований в анґлїйській культурі, образований й ориєнтуєть ся знаменито.
Фалшівник гроший. У Львові арештовано якогось Войтїха Грося, в котрого найдено прилади до фалшованя коронових монет.
Дрібні вісти. Учителька Мария Кахлевичева згубила нинї рано шильдкретовий льорнїон в золотій оправі, а Альфред Беакок золоту брошку з брилянтами. — Полїцийний капраль Василь Підяк найшов на ул. Панській пулярес з 8 кор. 68 сот. і зложив його на полїциї. Від фризиєра С. Очерета пропала без вісти служниця Настя Янисїв. — Проти властителя пароконної дорожки ч. 338. зроблено донесенє за те, що в ночи не хотїв везти полковника Ом. Відулю 4. полку уланів на Вульку. — На "забаві" в шинку Грінфельда при ул. Янівській вкрадено зелїзничому сторожеви Теодорови Закалюкови 60 кор. — Арештовано слугу Павлину Міх за те, що будучи на службі у Освальда Рапапорта, покрала у него костюми на вартість 100 К.
Перше торжество. В днях 25—27 мая с. р. відбув ся перший іспит зрілости в ґімназиї СС. Василиянок у Львові під проводом рад. д-ра Ів. Копача. До іспиту приступило 25 учениць і всї зложили його, з них 14 з відзначенєм. Іспитови прислухував ся також Екс. Митрополит як властитель ceгo наукового закладу. В четвер в день Вознесеня відбуло ся торжество роздачі сьвідоцтв зрілости. Торжественну лїтурґію відслужив сам митрополит і промовив до абітурієнток на тему сповнюваня їх дальших щоденних обовязків в цілім житю і любов праці для добра свого народу. Опісля прийшли учениці і їx родичі до гарно прибраної салї, де почали ся пращальні промови. Перше слово забрав рад. д-р Ів. Копач. В промові гарно обдуманій і відповідній до слухачок, що укінчили ґімназийні студиї, порушив він дві теми: о свободі чоловіка і гордовитости недоучених умів, переплїтаючи свої гадки влучними порівнанями з науки о давній ґеоцентричній і новій гелїоцентричній планетарній системі. Другу промову виголосив до абітуриєнток дир. ґімн. о. Т. Лежогубський. Він піднїс гарні, прямо ще дїточі, прикмети абсольвенток ґімназиї і ставляв їх примір всїм клясам. Желав їм Божого благословеня і опіки Божої Матери, покровительки закладу, бажав їм лелїями устеленої дороги житя і успіху з праці, в яку мають вкладати не лиш свій ум, але і своє серце, а яку вже в недалекій будуччинї мають розвинути для ріднї і українського народа, а все також в доказ, що клясична ґімназийна наука є і женщинї до ceгo труду помічною, а тим самим, що така середна школа є для нашого народа потрібною. Опісля пішли промови абітуриєнток. Панна М. Залуцька дякувала архиєреєви як найлїпшому вітцеви за всю його доброту і труди, які кладе безперестанно для добра ґімназиї, панна О. Глїбовицька зложила подяку інспекторови д-ру Копачеви, який як предсїдник іспитової комісиї не знаходив досить слів признаня для абітуриєнток, панна О. Кулачковська попращала ігуменат, з котрим абітуриєнтки так сердечно зжили ся, п-на С. Нагірна зложила подяку і признанє дирекциї і зборови учительському за їх труди, вирозумілість і повне сердечности поведенє, а п-на І. Рудницька попращала молодші товаришки. Не з слезами в очах, а таки серед сердечного плачу розходили ся абітуриєнтки з сьвідоцтвами зрілости і пращали мури ґімназиї, прирікаючи собі зїхати ся в 1920 р. знова в сїй монастирській ґімназиї С. С. Василиянок і знова пригадати собі мило перебуті часи вісьмолїтних студий.
Росийські безправства.
ПЕТЕРБУРГ (Пет. АГ.) Социялїстичні посли несли в думі інтерпеляцию до мінїстра внутрішних справ і мінїстра заграничних справ з жаданєм пояснень в справі арештованя кільканайцятьох угорських горожан в Оренбурзі. Інтерпелянти заявляють, що сї угорські горожани арештовані полїциєю в Оренбурзї сидять уже більше як рік в полїцийній вязници, а доси не доручено їм акту обжалованя. Пашпорти їх є в порядку, так, що анї для угорських анї для poсийських властий не можуть бути підозрілі. Арештовані внесли вже просьби до державного прокуратора полїцмайстра, ґубернатора і мінїстра внутрішних справ, але безуспішно.
Інтерпелянти питають ся мінїстрів, чи схочуть безпроволочно дати думі відповідь про долю арештованих.
Представники заграничної преси на швайцарській виставі.
БЕРНО (Ткб.) Прибуло сюди 100 представників заграничної преси, щоби відвідати краєву швайцарську виставу, на запрошенє виставового комітету. Гостий вшановано банкетом.
Кріза в Француськім кабінетї.
ПАРИЖ (Гавас). В кульоарах палати вчера по полудни була думка, що Вівіяні найвідповіднїйша особистість до дальшого веденя дїла Думерґа, коли сей обстоювати буде при намірі уступленя, що є майже певне. Кажуть, що Мальві і Нульон остануть в кабінетї і що Віяні предложить теку заграничних справ Буржоа, теку війни Делькасе, а якусь теку послови д’ Монзе.
Замах на баварську інфантку.
БІЛЬБАО. (Ткб.) Коли баварська інфантка вийшла з церкви сьв. Якова, якась жінка намагала ся кинути на неї фляшку з вітриолем і иншим якимсь плином. Жінку сю арештовано. Се мабуть божевільна.
Катастрофальний вилив.
ТОБОЛЬСК. (Пет. Аґ.) Ріка Іртиш залила 86 місцевостий; в декотрих селах всї засїви знищені. Телєґрафічне полученє з Тюмен перерване. Почтова дорога на просторі 600 км. залита.
(«Дїло»)
01.06.2014