ЄвроЯнукович

Напівпорожня постанова про євроінтеґрацію і приватність для Юлії Тимошенко — це весь пакет «позитивного сиґналу», сподіваного від Януковича? Якщо так, то сумно.

Перед Самітом Україна–ЄС з Віктором Януковичем вирішили трохи попрацювати. Президент побував з візитом у Польщі, де зустрівся з польським і словацьким колеґами. Панове у досить неформальній атмосфері розповіли Януковичу, що треба робити, аби бути європейським президентом європейської держави.

Цікаво, чи вловив Янукович тонку іронію місця зустрічі? Рандеву призначили у Віслі — йдеться не про річку, а містечко на кордоні зі Словаччиною та Чехією, де головна водна артерія РП ще тече малим струмком. Вісла відома тим, що там є одна з резиденцій президента Польщі — доволі скромна проти Межигір’я. Видається, що Вікторові Федоровичу вирішили вказати не тільки на помилковий триб політичного керівництва в Україні, а й на марноту способу життя першої особи.

Почую кожного — і ви мене почуйте!

Чи то Віктор Янукович був вельми переконливим, чи раптом Європейська Спільнота виявилася не надто вимогливою, та Броніслав Коморовський по завершенні бесіди заявив, що отримав «позитивний сиґнал». Він анонсував, що перед самітом український колеґа продемонструє Європі кілька приємних жестів.

Перше, про що подумалося: президентські зустрічі були у середу-четвер, а саміт — в понеділок. Що можна зробити за три дні, два з яких — вихідні?!

Але Віктор Янукович може. Сьогодні він справді зробив два жести, які можна трактувати дружніми до Європи. До речі, обидва засвідчили, що Янукович, попри декларації про небажання втручатися в роботу решти органів влади і правоохоронців, має досить важелів для тотального політичного менеджменту в державі.

По-перше, Верховна Рада ухвалила постанову про євроінтеґрацію. Хоч фінальний текст документу вихолощено до тієї міри, що в ньому не залишилось ані слова про політичних в’язнів, усе ж опозиція трактує цю постанову як успіх. Аби задекларувати європейськість, довелося розблокувати трибуну парламенту. А для цього «реґіонали» навіть присягли опозиції персональним голосуванням.

Віктор Янукович, безумовно, знав про цілу комбінацію. Приїхавши на нинішній сеанс позірного владолюбства (сиріч «Діалог з народом»), пан Президент заявив про те, що парламент розблоковано. Фактично ж опозиція звільнила парламентський проскеній невдовзі, породивши тим підозри, що Янукович про комбінацію не просто знав, а навіть її затіяв.

По-друге, Віктор Янукович зважився на неабиякий — як на нього — крок і дозволив не фільмувати Юлію Тимошенко камерами спостереження. Разом з тим, звісно, нікого не змушував… «Знаєте, я вважаю, що маю право висловити свою точку зору, хоча несуть відповідальність ті посадовці, які, за законом, відповідають, – заявив Янукович під час «діалогу». — Я не можу їм наказати, але висловити свою точку зору я зобов'язаний». Почав невинно, а завершив фразою, яку не потрактувати як наказ можуть хіба відчайдухи: «Якщо мене чують, а я дуже хотів би, щоб мене почули…»

Таки почули: надвечір пенітенціарна служба в алярмовому темпі заходилася вилучати камери, за які донедавна стояла муром («зливаючи» подеколи компромітаційні відео-кавалки в Інтернет). А Юлія Тимошенко після кількох тижнів душу повернулася в палату.

Оце й усе?

Є питання, які треба адресувати не Вікторові Януковичу, як звикле, а європейській спільноті. Чи напівпорожня постанова про євроінтеґрацію і приватність для Юлії Тимошенко — це весь пакет «позитивного сиґналу», сподіваного від Януковича? Якщо так, то сумно.

Євросоюз через широку й кількаповерхову систему ухвалення постанов багато працює над позицією щодо і пропозицією для України. До Києва почережно приїжджали інспектори від Європарламенту Олександр Кваснєвський і Пат Кокс, відтак — єврокомісар Штефан Фюле. У Польщі незадовго перед Януковичем гостювала президент Литви Даля Ґрибаускайте. Саме на її вотчині, у Вільнюсі, восени відбудеться доленосний саміт Східного партнерства, під той час, коли Литва візьме на себе головування в ЄС. Варто зазначити, що і Янукович один зі своїх останніх візитів відбув у Вільнюсі — там його теж повчали демократії.

Сьогоднішня риторика провідників ЄС засвідчує, що для Брюсселя сиґнали Януковича виявилися не просто позитивними, а й переконливими. Єврокомісар Стефан Фюле привітав «міжпартійну резолюцію, яка підтримує проєвропейський порядок денний». Президент Ради ЄС Герман ван Ромпей заявив, що «існує історична можливість зробити прорив у відносинах». Водночас ван Ромпей додав, що для підписання угоди Україна мусить виконати три побажання (майже як у казці): ліквідувати недоліки виборчого законодавства, унеможливити вибіркове правосуддя та здійснити проґрес у реформах.

З реформами в нас — суцільне «покращення». А вибори — невдовзі нас чекає голосування у столиці та на п’ятьох або сімох, залежно від казусу Балоги-Домбровського, мажоритарних округах — можна провести просто зразково! Але як можна вірити поганим хлопцям, що вони раптом стануть гратися у гарних хлопців? «Великі вибори» були ж бо далекими від еталонів!..

Різкі висловлювання

Щодо другого побажання, про припинення вибіркового правосуддя, Віктор Янукович дав часткові відповіді під час нинішнього «діалогу».

Про Тимошенко: «Якщо Тимошенко не винна, і суд це визнає, будь ласка. Якщо винна — нехай заплатить ті кошти, по яких вона принесла збитки державі. Якщо вона їх не визнає — хто я такий і хто такий парламент, що він повинен вибачати?»

Про Луценка: «Незважаючи на те, що він у різкій формі висловлюється, в тому числі на мою адресу (я добре розумію його стан складний), я звик як політик до різких висловлювань, дуже часто несправедливих, хоча мені неприємно це. Але кидатись мені з кулаками на когось не треба. Я вважаю, стосовно Луценка, тоді, коли підійде той час, коли вже завершаться всі суди, коли буде розглянуто касацію (можливо, касація вплине на ці рішення) і коли прийде черга Президента, я буду на це питання дивитись», — заявив Янукович.

Правду кажучи, Віктор Янукович міг поїхати на саміт з ЄС на білому коні, якби цього тижня чернігівський суд звільнив Юрія Луценка. За інформацією з кількох джерел, саме до цього і йшлося. І це справді був би «позитивний сиґнал». Але ні, суд Луценка не звільнив.

І якраз навпаки: режим довів, що навіть у переддень саміту не боїться тримати опозиціонерів у казематах, а одній з них ще й «пришити» нові, куди брутальніші за підписання газових угод, звинувачення. Щобільше, навіть пряму згадку про політв’язнів вилучено з тексту «міжпартійної резолюції», яку хвалив пан Фюле. Як після цього сподіватися на подальше потепління владущих сердець?

Варіантів два. Або в Євросоюзі знають щось таке, чого не знаємо ми. Або ж там укотре — після стількох переговорів, дипломатичних натяків і резолюцій — повірили на слово одному пацану…