20 травня 1889 р.
Нову читальню основано сими днями в Новій Жучці коло Садагори на Буковинї. Головою читальнї вибрано о. І. Гнїдїя, місцевого православного приходника, котрий щиро заходився коло основаня сеї читальнї.
Рускі селяне в Парижи. На виставу до Парижа виїхала перед кількома днями родина Томащуків, селян подільских з-під Каменця. Селян завізвав до Парижа дідич Т., котрий проживає в Парижи. Селяне засядуть в хатї, котру вже побудовали на виставі з цілим урядженєм внішним і внутрішним. Родина Томащуків відзначаєся і вродою і гарними строями селяньскими.
В Лисеничах під Львовом кінчать будову нової церкви з твердого матеріалу. Тепер викінчають вже иконостас і престол, а вскорї зачнуться малярскі роботи, котрі виготовить львівскій маляр-декоратор п. Диль. Церков помістить до 1000 осіб; ціла будова коштовати буде до 12.000 зр. Посвяченє церкви відбудесь имовірно на св. Петра і Павла.
Продажа лїсів в Боснїї. Австрійскій министер спільних финансів, бр. Калляй заключив угоду з банкирским домом Морпурга в Трієстї, після котрої сей дім має право експлуатувати через 10 лїт лїси в Боснї, Морпурго може що року витяти 75.000 дубів. За дуба маючого в промірї 40 до 50 см., платить по 4 зр., а понад 50 см. по 5 зр. 50 кр. З Трієсту вивозять дерево до Франції і на Всхід. Дім банкирскій Морпурга єсть мов-би агентурою Ротшильда.
Аритмометр називаєсь новий винайдок, котрим можна без найменшої уваги особистої, виконувати чотири дїланя аритметичні і додавати до себе і найбільші суми. Першій аритмометр спровадив заряд зелїзниці віденьскої. Бухгальтери, касієри будуть могли вигідно забавлятись, а аритмометр зробить за них их роботу.
Дрібні вісти. Цісар жертвував громадам Лавриків і Окопи, пов. равского, 50 зр. на будову их спільної школи. — Тїло немовляти мужеского пола найшли в Полтві в Борщовичах; за звірскою матерею слїдить суд. — Латиньскій епископ Пузина виїде сими днями на визитацію глиняньского деканату. — У Львові мають отворити четверту филію почтову на пляцу св. Духа в льокалю, де тепер торговля п. Свистерского. — В Буда Пештї забився першій архитект Генрик Кох, упавши з висоти третого поверха на бруковане подвірє. Кох всїв до винди і казав витягнутись на третій поверх а зле зроблена винда зірвалась і Кох випав на камінє. Кох вибудував народний театр, міску библіотеку, готель Гунґарія.
Гр. Альфред Потоцкій.
Про смерть гр. Альфреда Потоцкого знають уже наші читателї з телеграми з Парижа, поданої в остатнім числї "Дїла".
Гр. Альфред Потоцкій, син Альфреда Потоцкого, тайного совітника і великого гофмайстра коронного галицкого, основателя ординації ланьцутскої в 1838 році, й матери Іосифи княжни Чарторийскої, стольниківної великої литовскої, — родився в році 1822.
Молодого Альфреда призначив батько, котрий удержував добрі зношеня з правительством і пануючим домом австрійским, до служби дипломатичної і дав єму образованє за границею, більше космополитичне. По скінченю студій молодий гр. Альфред був якійсь час атташе при австрійскім посольстві в Лондонї, однак незадовго покинув службу дипломатичну, а повернув на свої величезні посїлости в Галичинї і в Россії. В 1851 р. оженився з княжною Марією Санґушківною, дочкою князя Романа. В 1862-ім р. помер єго батько і він обняв ординацію ланьцутску, яко другій з черги ординат.
З початком 1860-тих лїт почалася і политична роля гр. Альфреда Потоцкого в Австрії і в Галичинї. В 1861 р. вибрано єго на посла до сойму з лежайского повіту з курії сельскої, а рівночасно покликано єго на дожизненного члена палати панів. В році 1867, коли зложилося т. зв. Burgerministerium, обняв гр. Потоцкій в тім министерстві теку рільництва і він з гр. Таффе і з Берґером творили меншість кабинету, що, в порозуміню з гр. Байстом, стояла за угодою з Чехами, котрі виступивши з ради державної виступили також і з сойму, поставивши свої "деклярації". Всї три министри предложили цісареви при кінци 1869 р. вотум меншости, де обставали за угодою. Сим разом побідила централистична більшість министрів, а гр. Потоцкій, Таффе і Берґер дістали 15 сїчня 1870 р. димисію. Однакож небавом, бо вже 15. цвітня 1870 р. цісар поручив гр. Потоцкому зложити новий кабинет, в котрім гр. Таффе обняв теку справ внутрїшних. На становищи министра-президента гр. Потоцкій не міг удержатись довго, не маючи потрїбної енергії до переведеня своєї програми, і вже д. 4 лютого 1871 уступив місце гр. Гогенвартови. Від того часу зникає уже гр. Альфред Потоцкій з политичної арени у Відни, а натомість осягає найвисші достоїньства в Галичинї.
Короткій час (1875 р.) був маршалком краєвим, а по смерти Голуховского був від 1876 р. намістником Галичини до 1883 р. Від того часу ціла политична дїяльність єго обмежалася тілько на акцію посольску в соймі, де він був провідником партії консервативної а котра єго поважала, вже хоч-би за для єго особливого довірія, яке мав у цісаря.
Під зиму сего року гр. Альфред Потоцкій підупав на здоровлю і виїхав, як звичайно, до Cannes. Вже з-відтам доходили злі вісти про стан єго здоровля, а виправлено єго мабуть длятого на весну до краю, щоби дома закінчив житє. Тимчасом в переїздї до краю прикувала єго недуга до ложа в Парижи і там закінчив житє. Тїло єго буде перевезене до Ланьцута. Видїл краєвий постановив взяти участь в єго похоронах. З дїтей гр. Альфреда пробував при нїм в Парижи старшій син Роман. По смерти аж батька виїхали туди молодшій син Іосиф з Россії і дочки графинї Браницка і Тишкевичева.
Відносини покійного до Русинів вимагають окремої статьї, тож обговоримо их в послїдуючім числї.
Телеграми.
Відень 20 мая. Князь чорногорській з сином виїхали до Петербурга. — Вість подана через N. fr. Presse о кровавім конфликтї христіян з магометанами в ново-базарскім санджаку не потверджуєсь доси.
Рим 20 мая. Король і наслїдник престола виїхали вчера в супроводї Криспіого, 3 урядників министерства дїл заграничних і 14 урядників двірских до Берлина. На двірци пращали короля президент сенату і палати послів, всї министри, богато сенаторів і послів і велика маса народу.
Ессен 20 мая. Гірники в дортмундскім окрузї постановили завтра вернути до роботи.
Ахен 20 мая. Страйк робітників в вормскім окрузї продовжаєся дальше, бо товариства копалень не хотять згодитися на жаданя робітників.
Софія 20 мая. Партія Цанкова розбилася на два табори а переговори з Цанковом не довели до нїякої згоди. Одна часть цанковистів хоче признати теперїшний стан рїчей в Болгарії і утворити законну опозицію або навіть станути по сторонї правительства а друга, хоче держати з Цанковом. — О плянї князя одружитися з якоюсь Орлеанкою не звістно тут нїчого позитивного.
(«Дѣло»)
____________________________
21 травня 1889 р.
Министерство справ внутрїшних розпорядило рескриптом з дня 13 н. ст. цвітня 1889 р. до ч. 1616, щоби на будуче при всяких торжествах уживати нового перекладу имну народного зробленого совітником шкільним і директором гим. акад. о. Василем Ильницким. Тим самим заборонюєсь уживати давного перекладу имну народного пок. крилошанина Григорія Шашкевича. Переклад сов. Ильницкого відзначаєсь доброю метрикою і чистим язиком. Новий переклад єсть вже уміщений в недавно виданім "Співанику церковнім" проф. Ан. Вахнянина. Совітникови Ильницкому заявив при тім гр. Таффе признанє за єго льояльний труд.
Тїло гр. Альфреда Потоцкого перепровадять з Парижа до Ланьцута і похоронять в родиннім гробі Потоцких. В хвилю смерти гр. Альфреда був при нїм лиш син єго гр. Роман Потоцкій, а доньки гр. Браницка і Тишкевичевичева прибули за пізно. Видїл краєвий вислав до вдови кондоленційну телеграму і порїшив взяти участь в похоронах гр. Альфреда.
Дрібні вісти. Громада Сапогів, пов. борщівского, одержала 100 зр. від ціcapя на будову школи. — Вицепрезидент намістництва Лідль вернув передвчера до Львова. — До ради повітової в Калуши вибрано при доповняючих виборах з більших посїлостей п. Стан. Скаржиньского, властителя Студїнки. — Намістника проводить в подорожи инспекційній до Перемишля практикант намістництва гр. Ад. Тарновскій.
Потреба филіяльного складу видань "Просвіти".
Се велике диво, що в містї Перемишли, де тілько єсть интелигенції рускої, де руска гимназія повстає і де найблизша околиця замешкана народом руским, нїгде не можна знайти на складї народних руских книжочок виданя товариства "Просвіти".
Найбільше даєся чути брак народних руских молитвенників, виданих "Просвітою", о котрих в Перемишли книгарї, а в околицях Перемишля весь нарід нїчо не знають.
З давен давна єсть то у нас, що наші люде встидаються ходити до церкви з книжками молитвенними, — се обяв сумний, але цілком природний. Нарід в молитвословах давнїйших, видаваних Матицею, не міг дочитатися молитви зрозумілої, котра би як живе слово припала до єгo серця, отже не узнав потреби таку книжку брати до молитви. Коли б люде близько де могли собі накупити народних молитвенників, то би брали их і до церкви, так як і польскі люде з молитвенниками своїми йдуть до костелів.
А що до других книжочок виданя "Просвіти", то дїєся тим також велика кривда людям околиці перемискої, що не мають нагоди близько купити собі книжечок тих. Нарід, учений тепер в школах з книжок, уложених в живій народній мові, бажає цікаво щось зрозумілого прочитати, а не маючи нагоди дістати зрозумілу руску книжку, купує і читає польскі. Нераз навіть краєва рада шкільна припоручає закупити до библіотек шкільних якусь книжку видану "Просвітою". Купилось-би і школярї читали-би, коли-ж не можна их близько дістати, то купуються польскі книжочки. Велику отже прислугу зробила-би "Просвіта" для околиці Перемишля, коли-б отворила в містї Перемишли склад книжок виданя "Просвіти", і о здїланім часописями оголосила.
Телеграми.
Відень 21. мая. Дефравданта Новака, що утїк в Монако, зловлено в Парижи.
Гешенон 21. Король Гумберт приїхав тут вчера в полуднє. Тут повитав єго именем жителїв Швайцарії президент ради союзної. На пирї піднїс король тоаст в честь Швайцарії і добрих відносин сусїдских. Члени ради звязкової відвели короля аж до Люцерни.
Баден 21. мая. Вчера вечером повитали короля Гумберта на двірци наслїдник престола кн. Вильгельм баденьскій, власти цивильні і війскові. По обідї у великого князя баденьского поїхав король дальше.
Лондон 21. мая. Палата послів ухвалила в третім читаню закон о збільшеню фльоти 183 голосами против 101 а не признала женщинам права бути вибираними до рад окружних.
Берлин 21 мая. Нинї рано о 10 год. 30 мин. приїхав король Гумберт. Єго повитали цісар, всї князї, кн. Бисмарк і генералиція під проводом гр. Мольткого. Монархи подали собі руки і поцілувалися двічі. Король і цісар поїхали відтак в однім екипажи до палати. Місто величаво украшене. Проти университету уставлено величезну статую, представляючу Германію і Италію, як они стережуть мира. Праса берлиньска витає короля дуже симпатично і доказує, що єго гостина в Берлинї єсть запорукою мира і дружби Нїмеччини з Италією.
Берлин 21 мая. Три тисячі мулярїв зробило страйк і жадають підвисшеня платнї і обмеженя часу роботи.
Миляно 21 мая. В Льомбардії повторилися знов бунти селян. Кількох жандармів і полиціянтів ранено. Арештовано богато анархистів і знайдено у них докази, що они постановили були викликати революцію.
(«Дѣло»)
____________________________
22 травня 1889 р.
ω. Справозданє інспектора промислового за р. 1888.
Подібно як попередними роками так і тепер оголосив инспектор промисловий для Галичини і Буковини п. Арнульф Haвратил справозданє за р. 1888, дотикаюче стану і розвитку промислу в тім році. Справозданє то будить загальний интерес і зовсїм природно, бо справа краєвого промислу єсть у нас рїчею перворядної ваги, на котру безнастанно повинні бути звернені очи всїх, кого обходить добро краю, кому залежить на піднесеню загального добробиту. І ми хочемо зміст того справозданя подати нашим читателям.
Справозданє за р. 1888 дїлиться на сїм частей: 1) Загальний погляд; 2) О робітнях робітничих; 3) О нещасних случаях; 4) О уживаню робітників, о часї их праці і перервах в роботї; 5) О веденю евиденції робітників, приписах для робітників, заплатї і виказах робітників; 6) О образованю промисловім помічників робітничих і 7) О матеріяльнім положеню робітників.
Слово про гр. Альфреда Потоцкого.
Передвиджувана уже від кількох місяців смерть гр. Альфреда Потоцкого не викликала в краю великого вражіня. Дневники польскі мали вже мабуть заздалегідь приготовані згадки посмертні — а в згадках тих пробиваєся всюди засада: de mortuis nil nisi bene... хотяй, свого часу, по дни 7 н. ст. серпня 1883 р., коли то цісар увільнив гр. Альфреда Потоцкого з посади намістника Галичини а именував п. Филипа Залеского, польска праса вела инакшу бесїду. Кромі урядової Gazet-и Lwowsk-ої і станьчиківского Czas-y всї прочі органи польскі висказали очевидячки своє вдоволенє, що з намістничого бюра "під кавками" уступився і вже наконець — гр. Альфред Потоцкій. Miał dobre chęci, ale... така що-найбільше куртоазійна фраза супроводила намістника гр. Потоцкого до приватного житя.
Похорони гр. Альфреда Потоцкого мають відбутись між 5 а 10 червня с. р. — Вчера відслужили львівскі Бернардини поминальне богослуженє за бл. п. гр. Альфреда, бо покійний був генеральним синдиком провинції галицкої. — Цісар мав повідомити гр. Романа Потоцкого, що на похорони гр. Альфреда вишле свого заступника.
Намістника гр. Баденія повитали в єго подорожи инспекційній до Перемишля на двірци зелїзничім епископи Ступницкій і Солецкій, власти правительственні і автономичні. Намістник відвідав гимназію, женьску семинарію і школу Бенедиктинок, а відтак зложив визиту обом епископам, при чім представлялися єму капитули. Відвідавши команданта крїпости, удїляв намістник авдієнцій в старостві, а опісля заходив до войскового шпиталю і бараків, був в обох катедральних церквах, рускій і польскій, та в рускій семинарії духовній. Епископ Солецкій дав обід в честь намістника. Вечером виїхав намістник до Красїчина, а на другій день ві второк відїхав повозом до Хирова.
Нунцій папскій у Відни, Ґалимберт має приїхати в вересни с. р. до Львова на посвященє ново вибудованого костела черниць Францишканок при ул. Курковій.
До Коросна зїхав генеральний штаб войсковий на наукову екскурзію войскову. З штабом приїхали арх. Альбрехт, арх. Фридрих, министер війни Бавер, шеф генерального штабу Бек і 20 генералів та 20 официрів штабових в 150 коней. Арх. Альбрехт замешкав у старости, а архикн. Фридрих на приходстві. Місто прибрано в зелень; на двірци вижидали гостей численні товпи людей. По полудни відвідав арх. Альбрехт славні копальнї нафти в Вєтшни, власність спілки Кльобасової, Горайскої і Тщецєского. Архикнязь придивлявся уважно і цікаво помпованю і верченю ям, а коли з трех ново виверченихь ям почала бухати ропа грубим стовпом на 40 метрів, дивувався сему незвичайному зявищу природи. В копальнях забавив архикнязь дві години, а відтак вернув до Коросна.
Посвященє церкви. Комитет парохіяльний в Хотини, коло Калуша, подає до відомости, що в недїлю дня 14 (26) мая с. р. відбудеся в тім селї посвященє нової величавої церкви, покритої бляхою, і просить близших і дальших сусїдів о численну участь в тім торжестві.
О пожарї Поморять подаємо близші вісти: В полуднє дня 7 (19) мая с. р., коли золочївскій декан і парох Поморян, о. Мих. Рудницкій, 70-лїтний старець, відправляв богослуженє, роздався грізний оклик "горить!" і в одній хвили вибігли люде з церкви, щоби ратувати своє добро. При золочївскій дорозї в домі одного жида займився огонь і в одній хвили займилися від него сусїдні доми, між ними приходскі будинки, дзвінниця, школа і читальня. Міщане взялись енергично до ратунку і спасли свою нову церков та вивели худобу свою старенького душпастиря. В загалї упало жертвою огню 60 будинків, а шкоду потерпіли 21 Русинів-міщан і до 30 жидів; з міщан було лиш 7 убезпечених. Дзвінниця з дзвонами, вартости 4000 зр., і будинки приходскі були убезпечені. Згорїла також громадска сикавка, вартости 500 зр. Підчас пожару був сильний вітер, тому і не можна було добре ратувати. — Пишуть нам з Поморян ще такі подробиці о тім пожари: Огонь зачався з старої пекарнї жидівскої, бо комин, плетений з прутя, займився. Дзвінниця, що згорїла, була убезпечена на 800 зр., стопились старинні дзвони, широко звістні в околици, з котрих один коштував 2000 зл. польских. Нова церков, покрита бляхою, хотяй стояла серед огню, не займилася, лиш дах бляшаний потрїскав; другу стареньку церков, що займалася, пригашено лопухами. Найбільше помогли при ратунку п. Алексевич, аптикар і пп. Цавдерери, що словом і дїлом взяли участь в придушеню огню. Огонь був так сильний і обгортав зі всїх сторін, що навіть се згорїло, що повиносили на огороди. Страта велика, не лиш від огню, але і від злодїїв, що порозкрадали виратоване добро; не помогла нї міска полиція, котра повитягала аж шаблї, і постерунок жандармерії.
З Сокальщини пишуть нам: В дописи з Сокальщини, уміщеній в ч. 100 "Дѣла", подана була вість, що п. Поляновскій, кандидат на посла селяньского, хоче купити або бодай заарендувати мале сїльце Лещатів в повітї сокальскім. Сїльця Лещатів не може П. Поляновскій купувати, бо єгo яко приналежне до ключа дібр Мошкова, тілько-що продав п. Поляновскій П. Плятерови. П. Поляновскій зарезервував собі лиш мешканє на один рік в Лещатові, щоби мав де на разї з Мошкова випровадитись, а стараєся два малі сїльця Корків з Лубовом набути на власність, бо жаль єму з Сокальщиною розлучитися.
Телеграми.
Берлин 22 мая. На двірци зелїзниці представив цісар особисто королеви Гумбертови всї депутації, а відтак повитала єго депутація міста і Форкенбек мав до него промову. Король подякував по промові Форкенбекови по француски і подав руку. Також висказався похвально о украшеню міста. В павильонї перед оперою вислухали оба монархи кантату і поїхали до замку. Король зараз по приїздї зробив визиту всїм князям з цісарскої родини а також кн. Бисмаркови і Мольткому. Kop. Гумберт зложив на могилї цісаря Вильгельма І. вінець. Опісля відбувся галевий обід на 140 осіб. Розмова велася по француски.
Рим 22 мая. Палата послів поручила президентови, щоби в єї имени висказав народови швайцарскому і нїмецкому та жителям Берлина подяку за світле принятє короля.
Лондон 22. мая. Праса англійска добачує в зїздї берлиньскім нову запоруку мира і висказує свою радість з сего зїзду.
Москва 22. мая. Приїхав тут шах перскій. На двірци повитали єго ген.-губернатор і всї достойники войскові і цивильні. Шаха витають всюди в Россії з як найбільшою почестею. В честь шаха дав ген.-губернатор галевий обід а відтак було представленє театральне.
Букарешт 22. мая. Бесїда престольна заповіла, що парлямент буде радити лиш дві недїлї і має залагодити лиш буджет і справи финансові. Наслїдника престола введено торжественно до сенату, єго повитав президент сенату і зазначив, що нарід бажає вічної монархії конституційної. Князь відповів по румуньски.
(«Дѣло»)
____________________________
23 травня 1889 р.
В Кудринцях, пов. борщівского дня 20 н. ст. мая урвала парова молотїльня одну ногу до колїна Петронели Крицкій, котра хотячи подавати скоро снопи до бубна, тручала ногою бубен. Слїдство ведеся.
З Скалатского пишуть нам: Польскій ксьондз з Галущинець ставить условіє кождому паробкови-Русинови, коли той хоче женитись з Полькою, щоби всї дїти без виїмки хрестив на латиньскій обряд.
Що коштують пишні будинки? Цікава рїч довідатись про кошти декотрих будинків. Так н. пр (Hotel de ville) коштував новий ратуш парискій 19, віденьскій ратуш 16, а почтовий будинок в Парижи 15 миліонів зр. Лондоньска палата справедливости коштувала 10, віденьска 9.5 а бруксельска 19 миліонів зр. Віденьска опера коштувала 7, а нова париска опера 19 миліонів зр.; палата англійского министерства пожерла 6 мил. зр., а на новий будинок ради державної в Берлинї дано 18 миліонів. Всї наведені будівлї перевисшає в цінї англійскій парлямент в Лондонї, котрий коштував більше як 24 миліони зр. — В. Б.
Дрібні вісти. Намістник гр. Баденій вернув вчера з Стрия до Львова. — Дня 4 н. ст. червня відбудеся вінчанє укінченого богослова п. Андр. Борисевича з донькою о. Плешкевича з Верхрати. — В великім турнирї шаховім в Новім Йорку першу нагороду одержав п. Чигарин з Москви, вигравши 28 партій, другу нагороду п. Вайс з Відня.
Проворність кореспондентів газет. Бльовиц, звістний кореспондент Times-a, виявив в aмериканьскій газетї Harpers Magazine, яким способом дізнався підчас берлиньского конгресу про всїлякі вісти і Times міг их скорше оповістити, чим другі газети. Найбільшим єго тріюмфом було се, що постарався о дословний текст берлиньского договору перед єго послїдною ратификацию і Times оповістив сей договор в день єго затвердженя на загальне зачудованє. Бльовиц, прибувши до Берлина, роздумав найперше, відки міг-би довідатись о нарадах дипльоматів, що зїхалися до Берлина. В тій ціли познакомився з одним молодцем, що був прибочним секретарем одного дипльомата. Щоби не зрадити своєї знакомости з тим секретарем, придумав таке. Замешкав в тім самім готели, що і секретар; обідали разом при спільнім обідї в готели. Перед обідом клали оба свої капелюхи, цілком подібні, в одно місце; по обідї брав Бльовиц цілком спокійно капелюх секретаря, а в нїм вже находив картку, де, розумієсь, вельми ляконично був поданий зміст нарад. Бльовиц мусїв ті вісти доповнити, а се робив в такій спосіб. Раз, оповідає Бльовиц, найшов я вечером в капелюсї таку картку: "Не богато я розвідався. Князь Горчаков мав бесїду, що викликала трохи сміху. Бесїда кінчилася тими словами: Россії іде більше о добутє лаврів слави, чим о оливну галузь мира". Затямив я собі ті слова, пише Бльовиц, і пійшов до одного дипльомата, що був приятелем россійского канцлера. "Мабуть, сказав я, бесїда князя Горчакова викликала сміх, а именно єї конець: Россії..." Дипльомат почувши се, визвірився: Сміх тут цілком невідповідний і надїюсь, що не будете розголошувати таких жартів. Противно кн. Горчаков говорив дуже розумно і зручно. Говорив, що... і тут навів майже цілу бесїду. Відтак зайшов я до двох инших дипльоматів і від кождого я дізнався тілько, що міг Times-ови подати цілий зміст тих нарад. Кн. Бисмарк дуже гнївався за то, що бесїда кн. Горчакова була випечатана, а підозрїваючи одного дипльомата, що він подав менї информацій, так зробив підчас єго бесїди: заглянув під стіл, піднїсши зелене сукно і сказав: Дивлюсь, чи не сидить случайно ту під столом Бльовиц. — Зміст берлиньского договору одержав Бльовиц від одного дипльомата, котрого имени не подає, а опісля мусїв подумати, як би єго зателеграфувати до Тіmes-а і щоби инша газета не оголосила єго перед Тіmes-ом. Тому пійшов Бльовиц особисто до кн. Бисмарка і просив, щоби дав єму договор до випечатаня. Бисмарк, розумієсь, відмовив, але тим самим мусїв таке саме зробити і з иншими газетами нїмецкими. Відтак виїхав Бльовиц з своїм секретарем до Брукселї і з-відтам переслав телеграфично зміст договору і власну вступну статью газетну до него. От-так їхав Бльовиц зі своїм секретарем до Брукселї. Переїхавши границю, розказує Бльовиц, подиктував я секретареви статю, а відтак виймив договор. Тепер казав я секретареви розпороти підшевку від сурдута і там зашити договор, а ще і лист рекомендаційний посла бельгійского в Берлинї до начальника телеграфу в Бруксели, написаний ще давнїйше. Зауважав я, що нас обох слїдять, тому казав я на першій стації висїсти секретареви і иншим шляхомі зелїзниці доїхати до Брукселї та там зараз вислати телеграму. Урядник телеграфичний не хотїв телеграфувати договору, тогдї показано начальникови телеграфу поручаючій лист посла бельгійского, писаний в цілком иншій ціли — і Times першій випечатав зміст договору берлиньского. Бльовиц додає в тих згадках, що тому их оголосив, щоби публика могла знати, кілько труду коштує нераз заспокоєнє єї цікавости, коли треба подати автентичні вісти з справ, важних в ту пору.
Перегляд политичний.
В угорскім парляментї знайшовся преці один чоловік, котрий відозвав-ся в имени угорских Русинів і виступив в их оборонї. Був ним рускій священик Юрчак і посол до угорского парляменту. Цілої єго бесїди годї нам тепер подати, позаяк доси знаємо ледви коротенькій зміст єї з телеграфичної звістки. Підчас дебати над буджетом министерства просвіти забрав Юрчак голос і сказав насамперед, що Русини заслужились немало около державної идеї угорскої, що они були завсїгди прихильні для Мадярів і длятого просив, щоби Мадяри подали під взглядом культурним і патріотичним поміч сему бідному народови, а поміч ту можна-би подати Русинам угорским лиш через надзвичайне піддвигненє промежи Русинами.
Tagesb. Mahr. доносить цікаву вість. Після сеї газети мав цісар Франц Іосиф запросити цісаря Вильгельма ІІ на маневри, котрі відбудуться в осени в Чехах і на Мораві. Цісар Вильгельм обіцяв приїхати.
Король даньскій принимав підчас своєї гостини у Відни гр. Кальнокого на приватній авдієнції.
Як вже звістно, именував цар дня 18 с. м. россійского наслїдника престола кн. Николая членом государственного совіта і комитету министрів. Того дня став наслїдник престола після законів горожаньских повнолїтним, бо скінчив 21 рік житя. Рівночасно именував цар кн. Николая також флиґель-адютантом. Першому именованю приписує россійска праса велике значенє. Само уродженє не надає ще посли россійских законів наслїдникови престола права бути членом двох найвисших властей законодавчих. Именованє се не єсть отже самою лиш формальностею. Именованєм сим поставлено — як каже "Нов. Время" — наслїдника престола в сам осередок законодавчої і административної дїяльности. То дасть єму можность познакомися з цілим механизмом державної управи, з потребами краю, і з державними дїлами на всїх полях і тим підготовиться він до свого будучого знаня. "Нов. Время" підносить ще і той факт, що від часу, коли в Россії установлено госуд. совіт і комитет министрів, вступив першій раз тепер до сих институцій наслїдник престола.
"Гражданин" доносить, що гр. Алексїй Игнатьев, ген.-губернатор всхідної Сибири, має бути именований помічником министра дїл внутрїшних Дурнова. Вість та зробила в Петербурзї дуже велику сензацію. До Corr. de l'Est доносять знов з Петербурга, що Игнатєв має одержати таку саму власть, яку мав Дурново, коли був помічником министра дїл внутрішних. Ген. Игнатєв єсть вже в дорозї до Петербурга і прибуде там в першій половинї червня.
В честь короля Гумберта відбулася вчера в Берлинї величава парада войскова, а по парадї дано великій галевий обід. Король Гумберт сидїв побіч цісаревої, а коло него зараз сидїв цісар. Цісар був дуже веселий і по кілька разів тручався чаркою з Крисним і Бисмарком, а коли відтак подано шампан, виголосив по нїмецки слїдуючій тоаст: "Войско моє горде з того, що мало честь дефилювати перед Вашим Величеством і заслужило собі на Ваше признанє. Памятаючи завсїгди на принятє, якого я дізнав в Римі, пю за здоровлє В. Вел. і єго хороброї армії і підношу тоаст, щоби нїколи не захиталася дружба з домом Савоя, котрого девиза: "Sempre avanti Savoya" довела до сполученя Италії. Король Гумберт най жиє!" По сих словах заграла музика имн италійскій, а коли перестала грати, виголосив знов кор. Гумберт по италіяньски такій тоаст: "Милим обовязком для мене єсть моя подорож до Берлина а слова, котрі тут вискажу, суть відгомоном гадок всїх Италіянців. Нїмеччина і Италія суть від часу их сполученя порукою европейского мира, а моє войско враз з хороброю армією, котрої великі прикмети мав я щастє перед хвилею оцінити, сповнять без сумнїву свою задачу. Пю в здоровлє цісаря, цісаревої і их родини і на благо повної слави нїмецкої армії і на добро нїмецкої держави!"
Обід протягнувся цілу годину, а по обідї зробили король і єго син визиту кн. Бисмаркови. Вечером відбулося галеве представленє в оперї, на котрім були цісар, король Гумберт з сином і кн. Гайнрих.
Клерикальне министерство в Бельгії а властиво шеф єгo, президент министрів Бернерт, попав в лапку, котру безсовістно і безвстидно наставляв на других на людей з найнизшої кляси, на робітників. Процес соціялистів из Монс виказав, що цілий рух соціялистичний в 1837 р. викликав таки сам президент министрів Бернерт. Рїч була така: На приказ бельгійского правительства виїхав був в маю 1887 р., соціялист Пурбе і властитель друкарнї в Ля Лювіер до Парижа, щоби там намовити соціялістичного агитатора Дефиссо, аби той вертав назад до Бельгії і организував там страйк робітників. Пурбе привіз навіть з собою готовий вже манифест, повний напастей на короля і правительстно і завзиваючій робітників до революції. Дефиссо згодився на сей манифест і вибрався зараз до Монс. Пурбе зателеграфував тогдї до директора бельгійскої полициї Ґотієра слїдуючі слова: Приїзджаю нинї о півночи, повідоміть Бернерта. Скоро лиш Пурбе приїхав до Брукселї, пішов зараз до президента министрів і мав з ним довгу нараду; ухвалено, щоби манифест до робітників, котрий уложив Пурбе а Дефиссо потвердив, підписати именем Станислав Тондер. На другій день появився манифест і викликав в цілім краю велике занепокоєнє, а президент министрів Бернерт удавав таке обуренє, що видав безпроволочно приказ вишукати і арештувати автора маніфесту. Арештовано зараз двох соціялистів Дефисса і Кревера, підозрїних о авторство, і держано кілька місяців в арештї а відтак зроблено им процес, але за-для браку доказів треба их було увільнити. Опісля розпочалося слїдство против тепер обжалованих соціялистів і тут доперва викрилася ціла справа. З Бернертом в порозуміню був також і министер діл внутрішних, Вольдер. Найбільше зашкодили правительству зізнаня шефа полиції і скомпромитували найбільше обох министрів. Яку ціль мала они, викликати між рух революційний а відтак казати войску стріляти на людей, котрих самі підбурили, годї зрозуміти і ся справа доси ще не вияснена. Процес ще не скінчився, але вже тепер єсть рїч певна, що суд увільнить всїх обжалованих. Дивна лиш рїч, що оба скомпромитовані министри все ще остають при своїй власти.
В процесї соціялистів в Монс відступив прокуратор від головного обжалованя т. є. за зраду держави, бо сказав, що в цілій сїй справі грає найбільшу ролю агент провокаційний Пурбе, котрий дїлав в порозуміню з полицією.
(«Дѣло»)
____________________________
24 травня 1889 р.
Природничу збірку по архикнязю Рудольфі одержить рільнича академія у Відни. Віддїл минералогичний числить до 1000 нумерів, а до 1500 примірників; також дуже гарним єсть віддїл зоологичний.
Болюча спадщина. Знаний свого часу з дотепних фантазій льорд Честер записав весь свій маєток свому братанцеви під тим условієм, щоби той в кождім дни смерти спадкодавця дав собі один зуб вирвати у дентиста, щоби бодай одного дня до року в болю згадав про свого доброго дядька... Не зле вигадав!
Добрий пан. Пан дїдич з Романового села, пов. скалатского, наймив недавно у селян 30 фір, щоби вивезли гній на поле, і 30 людей, щоби сей гній розкинули по поли. На заплату за сю роботу спровадив сей пан бочку пива за 2 зр. 50 кр., горївки за півтора зр. і наймив на цілий день музику — а більше нїчого не дав готівкою. Така то нагорода на такій пізній веснї за цілодневну роботу, за котру що найменше треба би заплатити до 40 зр. Люде, вертаючи вечером домів, казали: ото добрий наш пан!
Дрібні вісти. Намістник гр. Баденій вернув вчера з Стрия до Львова. — Дня 4 н. ст. червня відбудеся вінчанє укінченого богослова п. Андр. Борисевича з донькою о. Плешкевича з Верхрати. — В великім турнирї шаховім в Новім Йорку першу нагороду одержав п. Чигарин з Москви, вигравши 28½ партій, другу нагороду п. Вайс з Відня.
Огнї.
В Кропивнику старім, коло Східниці, пов. дрогобицкого, погорїли в сїм місяци будинки парохіяльні. Крім помешканя не лишилось більше будинків, і тамошний парох о. І. Яросевич потерпів значну страту. Будинки були убезпечені в краківскім товаристві, котре зараз заликвидовало шкоду, хотяй ще не була заплачена премія за сей рік. — З над Збруча пишуть нам: В Панівцях, пов. борщівского, знищив пожар дня 11 мая, при сильнім вітрї перекидаючи огонь на дальші хати, чотири газдівства з цілим майном і всїми будинками господарскими а у того господаря, де займився огонь, згорїла шопа, кошниці і солома.
Шкода велика, не убезпечена нї в найменшій части. Догадуються, що причиною огню була неосторожність дїтей. При ратунку відзначилися: Впoв. о. Адам Лоєвскій, сотрудник з Дзвинячки і господарї Гаврило Шелест, Микита Кушнїр, Кость Наменюк та Грицько Головатчук. Поміч для погорїльців конче потрїбна. Дня 19 н. ст. мая о півночи займився огонь в Хлїбовичах Великих, пов. бобрецкого, і знищив два доми з будинками господарскими і ще два будинки господарскі двох других господарїв. Кром безрог погибло в огни шість штук худоби. Двом першим селянам згорїли в хатах всї движимости і одїж, так що они майже все стратили. Огонь займився з незвістної причини в хатї одного селянина і був-би знищив напевно церков і будинки парохіяльні, коби не скора і енергична поміч начальника стації зелїзниці та управителя фільварку. — З-під Перемишля пишуть нам: Осторожно з огнем при теперїшній посусї! Дня 20. мая в понедїлок около 10-години перед полуднем в селї Гурку коло Перемишля вийшла одна ґаздиня зі огнем до стайнї, щоби підкурити корову, котра положилася. Підкуривши пішла до хати. А коли по короткій хвили вийшла з хати, щоби до тої корови подивитися, узрїла уже свою стайню в поломіни. При погодї і легкім вітрї затлилися сейчас сусїдні господарства, — і в годинї погорїло 13 господарїв а 28 будинків. Було-би більше згорїло, коли-б були не спинили вояки з "форту" турецкого тим способом, що чим скорше розібрали кілька будинків в напрямі огню. Розумієся, що шкода значна і в малій лиш части убезпечена. А через що се нещастє? — через забобон жіночій, яких богато межи сельским народом і через неосторожність з огнем. — В селї Городищи, пов. бережаньского, за-для неосторожного паленя в пекарскій печи, займився огонь в одній загородї селяньскій, котра згорїла до тла. При ратованю рїчей погибли два селяне в огни; один хотїв позабирати і винести з хати постїль і скриню, а другій кинувся до комори, де були кожухи. Огонь, що в одній хвили обгорнув цілу хату, загородив нещасним всї виходи, а серед великого крику людей, що збіглись на ратунок, і серед трїскоту поломени не можна було почути крику бідних селян. Коли вже 131 хата згорїла а на місци лишились недогарки, видістали відтам тїла селян, спалені на уголь. Оден полишив жінку і шестеро дїтей, другій жінку і двоє дїтей, а оба були найбіднїйшими господарями в селї. — По пожари Олешич і Поморян приходиться записати нам в огневій хрониці третій з ряду більшій огонь в місточку Чешанові. Дня 9 (21) мая переводив староста разом з зверхностію громадскою ревизію домів, особливо в жидівскій части міста, в т. зв. "Воли за церквою", чи заховані всякі осторожности на случай огню. В дві години по відходї комисії займився огонь в однім жидівскім домі і скоро захопив нову божницю муровану, відтак стару божницю, лазню і нотаріят. Завізвано телеграфично сторожи огневі з Олешич і Любачова, але за для великої посухи не можна було нести відповідної помочи. Огонь розширився аж по церков, обгорнувшу цілу полудневу часть Волї. Войско, жандармерія і сїльскі сторожи огневі змогли якось уратувати церков і припираючі до неї крами жидівскі. Згорїло 100 будинків і 70 родин стало бідаками, в тім числї 25 христіян, а між ними 4 Русини. Акти нотаря виратовано, але за то всї єго движимости, убезпечені, погорїли. Говорять, що огонь підложено, хотяй не виключена звичайна у нас неосторожність. — В половинї мая приходиться нам записати так много нещасть, а ту перед нами ще лїто і зловіща осїнь!
Телеграми.
Відень 23. мая. Поїзд особовий, котрим їхала цісарева з Висбадену, викотився в Франкфуртї з шин і три послїдні вагони перевернулися. Цісарева їхала в третім вагонї з переду і анї їй анї єї дружинї не сталося нїчого. Скалічився лиш один локай легко в руку. Цісарева приїхала вчера до Гецендорф, де єї дожидав цісар і поїхала зараз до замку в Ляїнц.
Вроцлав 23 мая. На прускім Шлеску шириться страйк дальше. В Райхенбаху застрайкували ткачі і рїзники.
Петербург 23 мая. Приїхав тут кн. Чорногорскій. На двірци повитав єго вел. кн. Володимир. Після "ґражданина" постановила комисія для справи катастрофи під Борками висказатися за увільненєм обжалованих, позаяк найвисших урядників державних усунено лиш з посади за сю катастрофу.
Софія 23 мая. Греки в Анхіало в Болгарії внесли жалобу на свого митрополита Софронія і заявили, що не признають єго своїм митрополитом. Правительство завізвало митрополита, щоби він винїсся з Анхіало. Секретар турецкого комисаріяту зажадав поясненя в сїй справі.
Атини 23 мая. Архіепископ з Коринту обжалував епископів з Гиндри, Наксос і Мессини о симонію і зажадав скликаня собору, щоби засудив обжалованих.
Берлин 24 мая. Цісар именував италійского наслїдника престола ритмайстром в 13 полку гузарів а Криспіому дарував свій портрет. Депутація парламенту зробила Криспіому визиту.
Прага 24 мая. Вчера вибухнув тут страйк візників і кондукторів трамваєвих. Так само вибухнув страйк у всїх копальнях вугля в Кляднї.
Петербург 24 мая. Вчера приїхав тут шах перскій. Цар і наслїдник престола повитали єго на двірци і відвезли до Зимного двірця.
(«Дѣло»)
____________________________
25 травня 1889 р.
Посол Верґаній відкликав в своїм антисемітскім органї Deuteches Volksblatt заміти, які починив в радї державній против адвокатів львівских Кратера і Роїньского. Посередники між ним а тими пп. адвокатами були посли Том. Розвадовскій і Лупул. Они, як каже Верґаній, заявили єму, що авторови статей в Kurjer-ї Lw., на котрі опирався д-р Верґаній, видадуть карний процес оба оскорблені адвокати.
З Жовкви пишуть: Дня 8 (20) мая с. р. відбулось засїданє ради повітової і на нїм був присутним також новоіменований староста п. Ляникевич. На тім засїданю зажадали Русини, члени ради повітової, щоби видїл повітовий переписувався з рускими громадами виключно по руски. Се внесенє підпер також староста п. Ляникевич і на него згодилась ціла рада повітова. Чи се рїшенє буде переведене в дїйстности, побачимо.
Непошанованє свят. До села Драганівки, пов. тернопільского, прибула в недїлю 7 (19) мая с. р. комисія судова в справі провизоріяльній і почала урядувати підчас богослуженя. Се непошанованє свята вельми розярило селян, а то тим більше, що зверхність громадска в Драганівці заказала селянам під карою 2 зр. виїздити до міста в недїлї і днї святочні. Гарний примір дають власти судові!
Нові читальнї. В Лятачи коло Язлівця основано читальню в честь 40-лїтного ювилею цісарского. Перші загальні збори відбулись 3 (15) мая с. р. і на них вибрано головою читальнї о. Ал. Кисїлевского, місцевого приходника; до читальнї вписалося 20 членів. — В Павлові коло Радехова відбулись загальні збори ново основаної читальнї; головою вибрано п. Корнила Уєйского, дїдича і звістного польского поета.
Засуд сенату черновецкого университету затвердило министерство лише в части. Сенат видалив в университету сїм академиків на три або чотири півроки шкільні, а министерство затвердило сей засуд лиш що-до двох і то на один піврік шкільний, а всї другі одержали нагану. Тих, котрих сенат засудив на нагану, увільнило министерство цілком від нагани.
Що коштують пишні будинки? Цікава рїч довідатись про кошти декотрих будинків. Так н. пp (Hotel de ville) коштував новий ратуш парискій 19, віденьскій ратуш 16, а почтовий будинок в Парижи 15 миліонів зр., Лондоньска палата справедливости коштувала 10, віденьска 9.5, а бруксельска 19 миліонів зр. Віденьска опера коштувала 7, а нова париска опера 19 миліонів зр.; палата англійского министерства пожерла 6 мил. зр., а на новий будинок ради державної в Берлинї дано 18 миліонів. Всї наведені будівлї перевисшає в цінї англійскій парлямент в Лондонї, котрий коштував більше як 24 миліони зр. — В. Б.
Рух передвиборчій в Галичинї.
Збори делегатів польских комитетів провинціональних, котрі відбулися дня 22-ого с. м. у Львові в ціли вибору 5 членів до польского центрального комитету виборчого для всхідної Галичини, дали дуже сумне свідоцтво цілій польскій суспільности нашого краю і розвіяли ті илюзії, яким віддавався може де хто і з Русинів на вид оживленої більшої акції між т. зв. польскою демократією. Збори ті показали повну индоленцію і сервилизм серед польскої интелигенції; показали, що та интелигенція хотяй часом любить пописуватись поступовими фразами і видавати на словах війну шляхтї, в дїйстности, коли прийде рїшуча хвиля, не має на стілько сили і відваги, щоби виеманципуватися з-під своїх дотеперїшних проводирів, і по воли чи по неволи йде шляхом давної шляхотско-езуїтскої политики. Перед зборами була між делегатами комитетів провинціональних бесїда о тім, щоби між пятьма вибратись маючими членами комитету центрального знайшли місце що-найменше три представителї міст, — однак коли прийшло на зборах до голосованя, рїч сейчас обернулась инакше. При першім голосованю вибрано абсолютною більшостію голосів гр. Голиєвского, Стан. Гнївоша і д-ра Скалковского, решта голосів розстрїлилась між Сиґурда Висневского, д-ра Зґурского і Верницкого. По тім голосованю забрав голос п. Висневскій і покликався на уклад, якій відбувся між делегатами перед зборами і на підставі котрого мали бути вибрані до центрального комитету три репрезентанти у міст. Тогдї предсїдатель центрального комитету Станислав Поляновскій заявив, що укладу нїякого не було, а лише приватна поговірка. На то відповів п. Висневскій, що не розуміє, в якій спосіб можна уважати трактованє справ публичних приватними поговірками, і заявив, що не хоче, щоби на него голосовано, бо встидався-би засїдати в комитетї центральнім лиш случайно, яко міщанин. Вибір міг-би приймати лише тогдї, коли-б вибрано ще і других представителїв міст. Однак мимо того більшість зібраних не увзгляднила жаданя представителїв міст і при доповняючім голосованю вибрала до центрального комитету двох шляхтичів Влад. Незабитовского і гр. Влад. Козьєбродского. Таким способом не вибрано членів міст. Против такого поступованя протестував ще на зборах д-р Ґольдман, згадуючи про комитет для міст і місточок, котрий хотїв ити разом рука в руку з комитетом центральним, а за котрого програмою заявилось доси вже 66 міст і місточок. На то відповідав гр. Войтїх Дїдушицкій, стараючися збути цілу справу фразами про солидарність та патріотизм, і признав вкінци, що сталося зле, але на то нема вже ради. І видно, що нема ради, бо збір не згадував вже анї одним словом про претенсії міст, а тим способом перейшов мовчки до порядку дневного над цілим комитетом міст і місточок, над єго програмою та жаданями, і зсолидаризувався безусловно з шляхотским комитетом центральним.
Праса демократична польска відзиваєся про збори делегатів комитетів провинціональних словами повними обуреня. Kurjer Lwowski називає делегатів комитетів провинціональних малодушними ретроградами з тїсними чашками і коротким зором, забуваючи при тім, що будь-що-будь делегати ті були мандатарами польскої интелигенції з провинції і що тяжко допустити, щоби всюди вибрала тая интелигенція своїими речниками людей найретроґраднїйших і з поглядами противними поглядам іх мандантів, а противно, сама льогика велить скорше повірити в сумний факт идентичности поглядів загалу польскої публики (з малими виїмками) з поглядами делегатів. Супротив того тяжко не признати якоїсь рації словам вчерашної Gazet-и Narodow-ої, котра з злобною радостію реґиструє хід згаданих зборів а відтак відмовляє комитетови міст всякого значіня, називає єго акцією сепаратистичною і велить надїятись, що навіть в містах і місточках пійде більшість за комитетом центральним, котрого прихильники суть всюди сильнїйші числом так, що супротив них лиш горсточку репрезентують mamelucy рр. Romanowicz і Rewakowicz! За тим поглядом промовляють на перекір симпатії — факти, виринаючі що-раз частїйше в міру того, як зближаєсь рїшуча хвиля. Загальні збори польских делегатів а зиґнорованє комитету міст, зірванє Поляками солидарности в місцевім комитетї в Турці, форитованє демократичною Nowo-ю Refor-мою на повіт Рудки-Комарно шляхтича Райского против поставленого рускими і польскими демократами нотаря Лушпиньского — от і вязаночка фактів, виказуючих, яка сила, консеквенція і карність серед т. зв. польскої демократії і яких результатів можна надїятися з єї политичної акції. Факти ті безперечно сумні, хоч для нас зовсїм не нові і не ненадїйні, однак суть они для Русинів заздалегідною доброю наукою, щоби, не оглядаючись на нїчию поміч, злучили і скрїпили до борби передвсїм всї свої власні сили і найперше шукали союза серед себе самих!
Телеграми.
Відень 25 мая. Министерство торговлї постановило занятися реорганизацією товариства пароходної плавби на Дунаю і на случай потреби обіцяло навіть запомогу для товариства.
Пешт 25 мая. Комисія шкільна угорского парляменту затвердила позицію в буджетї на католицкій интернат "Рудольфинум".
Клядно 25 мая. Нинї з рана наспів тут з Праги цілий 11 полк піхоти. Між робітниками запанувало велике розяренє.
Берлин 25 мая. В честь кор. Гумберта відбувся вчера великій концерт двірскій в білій сали цісарскої палати. Цісар і король розмовляли довго з дипломатами; особливо довго розмовляв цісар з Криспим і француским послом Гербетом.
Петербург 25 мая. В честь шаха перского відбувся вчера галевий обід, на котрім були цар, цариця, вся родина царска і кн. чорногорскій. Коли цар піднїс тоаст в честь шаха, дано 21 вистрїлів з пушок.
Рим 25 мая. Папа жалувався на консисторї на политику правительства і на манифестацію, що має на ціли понижати столицю апостольску. Папа мав тут на думці відкритє памятника Джордана Бруна.
(«Дѣло»)
25.05.2014