Регенеративна медицина – концепція відновлення старої напівзруйнованої тканини й підтримання життєдіяльності організму при частковій відмові органів – вельми приваблива. У зв’язку з цим чимало зусиль докладали, щоб створити й вирощувати так звані плюрипотентні стовбурові клітини: за відповідної стимуляції вони здатні перетворюватись у клітини будь-якого іншого типу. Отже, їх можуть застосовувати при всіх різновидах відновлення. Плюрипотентні клітини, які раніше добували з ембріонів, тепер можна отримати за стандартною методикою з клітин організму (наприклад, клітин шкіри). Тривають експерименти; вони перевіряють здатність цих клітин, якщо їх отримали з клітин конкретної людини, усувати пошкодження її органів без привертання уваги імунної системи (як відбувається за умови пересадки від іншої особи).
Індуковані плюрипотентні стовбурові клітини за відповідної стимуляції здатні перетворюватись у клітини будь-якого іншого типу.
Попри перспективність такого підходу, він був би ефективнішим, якби замість пересадки стовбурових клітин до пошкодженого органа його спонукали до самооновлення. Дотепер це не вдавалося нікому. Однак успіху врешті досягли Клер Блекберн із колегами (Единбурзький університет, Велика Британія). За повідомленням у журналі «Development», група науковців в мишей вивчала орган під назвою тимус (загруднинна залоза) – складову імунної системи, яка зменшується у літньому віці. Замість додавання стовбурових клітин учені стимулювали тимуси тварин для посилення вироблення білка, відомого як FOXN1. Це фактор транскрипції (молекулярний перемикач, який активує гени), що для тимуса виявився еліксиром життя.
Тимус – місце дозрівання Т-клітин імунної системи. Вони виконують різноманітні функції, серед яких: знищення клітин організму, інфікованих вірусами. Зі старінням тварини розмір тимуса зменшується, а внутрішня будова органа зазнає змін, унаслідок чого погіршується постачання нових Т-клітин. Ось чому літні люди схильні до зараження більше, ніж молоді.
З попередніх експериментів доктор Блекберн знала, що FOXN1 має важливе значення для ембріонального розвитку тимуса, то ж поцікавилася, чи можна його використати для омолодження органа у старших тварин. Для цього вони з колегами вивели спеціальну породу мишей, у яких вироблення FOXN1 можна стимулювати конкретно в тимусі тамоксифеном – препаратом, більш відомим у лікуванні раку молочної залози.
Диких мишей зазвичай убивають хижаки перш, ніж ті доживають до року, але за домашнього догляду вони досягають дво- або навіть трирічного віку. Тому доктор Блекберн і її група проводили експерименти на одно- й дворічних тваринах, що приблизно відповідає середньому та літньому віку в людей. Стимуляція вироблення FOXN1 у тимусі однорічних тварин призвела до збільшення органа у 2,7 рази впродовж місяця. У дворічних тимус збільшився у 2,6 рази. Крім цього, після мікроскопічного дослідження збільшених тимусів і порівняння їх з органами неопрацьованих контрольних тварин того самого віку вчені виявили, що внутрішня будова органів повернулася до молодого стану. Найважливіше, що щільність відповідних Т-клітин, виявлених у лімфі піддослідних тварин, удвічі перевищила щільність у контрольній групі.
Це не модель лікування, адже у своєму дослідженні доктор Блекберн опиралася на спеціально виведену породу мишей. Природно FOXN1 нечутливий до тамоксифену. Проте ця робота відкрила новий розділ у регенеративній медицині, оскільки довела, що у випадку тимуса стимуляція вироблення єдиного фактора транскрипції може мати дивовижний ефект – безперечно більший, ніж будь-які попередні досягнення у сфері використання стовбурових клітин. Можливість застосування аналогічного методу до інших органів ще варто вивчити. Однак експеримент доктора Блекберн наштовхує на думку, що це варте уваги.
Зреферувала Оксана КРИВЕНКО
Оригінал за посиланням http://www.economist.com
16.05.2014