Найдурніше, що зараз можна чинити – сприймати донбаський референдум з точки зору його відповідності якимось технічним параметрам і загальноприйнятим правилам. Від початку було ясно, що нормально організованим він бути не зможе і ніяким нормам виборчого права відповідати не в стані. Так що критикувати його зараз за цю невідповідність – все одно, що доводити єврейське походження Ігоря Коломойського. І те, і друге доказів не потребує. Ідея і сенс донбаського референдуму зовсім в іншому.
Ця акція була потрібна як демонстрація, якщо хочете – як шоу. Його організатори потребували показати, як насправді ставляться жителі Донбасу до нинішньої київської влади. Лідери ДНР могли скільки завгодно говорити про те, що Донбас відкидає "хунту", але доказів своїх слів не мали. Референдум дав їм цей доказ. Явка виявилася такою, про яку організатори, певно, і мріяти би не посміли. При цьому ніякого примусу в їхній бік не було – його, примусу, просто не потрібно було. Ніхто не ходив по квартирах і не погрожував репресіями у разі неявки на дільниці. Навпаки – ЦВК ДНР перетворила організацію процесу в хаос, пустивши все на самоплив, через що багато хто не знав, куди йти голосувати, і довго шукав свою дільницю – а прийшовши, не бачив себе в реєстрах і записувався в якісь сумнівні додаткові "цидулки". З технічної точки зору, референдум вийшов безладним і вже аж ніяк не "протисненим зверху". Ось, коли цікаво, як про це дуже тверезо розповідає член однієї з дільничних комісій у Донецьку:
1. Дивує кількість свідомих громадян. Якщо вам будуть казати, що вибори проводили сепаратисти, сміло плюйте в очі. Запам'ятайте – ці вибори провели жителі Донбасу, причому в більшості своїй жінки, причому у віці глибоко за сорок. Саме вони, на своєму ентузіазмі організували більшість виборчих дільниць, не зважаючи на явну протидію офіційної міської влади. Саме вони ходили в ОДА і вимагали від засілих там товаришів, виконання хоча би мінімальної кількості дій, необхідних для проведення Референдуму .
Знаєте, який був настрій у ЦВК ДНР? Надрукуємо бюлетені, захопимо школи і закличемо всіх через соціальні мережі! Про те, що на виборчих дільницях хтось повинен працювати, і про число цих працівників мало хто замислювався. Як ніхто не замислювався і про надання референдуму юридичної основи – тобто всі ці протоколи виборчкомів мало кого цікавили, як і правильне їх складання.
2. Явка була просто величезна, не зважаючи на всі прорахунки в організації. Якщо вам будуть розказувати і показувати порожні ділянки, то можете повірити – після другої години дня їх цілком можна було спостерігати і встигнути зняти потрібну картинку. Але з 8.30 і до 13.30 – просто шквал людей! За цей час на нашій виборчій дільниці проголосувала основна маса охочих. Якщо на попередніх виборах загальна явка по дільниці склала за день роботи 1700 осіб, то 11 травня до другої години дня проголосувало 2500 осіб. Всього по дільниці на 21.30 проголосувало 3034 людини. На жаль, сказати, скільки це у відсотках дуже складно – хоча би тому, що багато проголосували на сусідній дільниці – їм там було ближче і звичніше. Але, якщо враховувати, що було настачено 6500 бюлетенів, то явка склала 50%.
3. Якщо ви думаєте, що голосувати пішли одні бабусі з мрією в голові про СССР, то ви маєте всі шанси сильно помилитися. Бабусі були, але вони досить туманно уявляли за що голосують – головне, що проти фашизму. Основну масу виборців становила молодь 20-25 років і люди 45-60 років. Найбільше здивували хлопці та дівчата, які отримали паспорт, але не досягли 18 років! На превеликий жаль, права голосу вони ще не мають.
[...] 8. Проголосував проти незалежності ДНР, добре хоч у комісії про це не дізналися.
Чому ж такими стрункими рядами пішов Донбас на референдум, який – ясна ж справа! – був нелеґітимним, нелеґітимним уже за суттю своєю технічною? Та перш за все саме тому, що не сприймав його як звичайне голосування, як щось, що мусить відповідати високим міжнародним нормам. І для населення це теж була демонстрація – демонстрація ставлення до нинішньої київської влади. У мене немає сумнівів: якби цей референдум був проведений місяць тому, до початку АТО – половина з тих, що прийшли на дільниці 11 травня, лишились би вдома. Але "ґеніальне" АТО виявилося такою блискучою пропагандою на користь ДНР, що ніяких інших аргументів вже й не треба було. Постріли в Слов'янську, Краматорську, Маріуполі – ось що перевернуло мозок людей. Саме це, а не якийсь "дрімучий сепаратизм " або "вроджений совок". Не жагуча любов до ДНР, а наростаючий страх перед АТО.
Місяць-півтора тому найпоширенішим настроєм в Донбасі ще було "забрати хунту" і "федералізувати Донбас у складі України". Тепер, на жаль, все не так. Те, що трапилося 11 травня, прекрасно описав відомий донецький блогер Раміль Замдиханов: "Київські інтеліґенти постійно дорікали донецькому бидлу, тим, що в столиці можуть вивалити натовп в мільйон небайдужих, а в Донецьку на будь-який мітинг на площу прийде рідонька проплачена тусовка і всьо. Ну, от у Донецьку прийшла мільйонна юрба, але не на площу, а на виборчі дільниці". Це правда. Вони прийшли самі. Їм не платили, не гнали на дільниці під дулом автомата. Вони йшли, бо розуміли: зараз вирішується їхня доля. Це було шоу, так – але шоу щире, гідне того, щоби його правильно збагнути. Можливо, це останній шанс врятувати єдину країну – всій Україні правильно збагнути те, що сталося 11 травня в Донбасі".
14.05.2014