5 травня 1939 р.
3. травень у Львові. Цьогорічне свято 3. травня мало характер військової демонстрації, маніфестації солідарности польського громадянства з армією. У вівторок вечором перейшли вулицями міста військові орхестри, деякі товариства відбули академії. В 5. год. рано вивішено на Високім Замку прапор, опісля відбулися там сходини молоді. В 7. год. залунав з ратуши "гейнал", в 9. год. відправлено богослуження в латинській катедрі. В год 11.30 відбулася на Галицькій площі дефіляда військових відділів та орґанізацій, яку відобрав воєвода Білик, з ґен. Цулянфом, през. Островським, городським старостою, директором залізничої округи та іншими представникам влади.
Вибори до волосних рад на Волині. В усіх повітах волинського воєвідства вже скінчилися вибори до волосних рад. Краківський "ІКЦ" пише, що в цих виборах поляки здобули 1.063 мандати (52.12 прц.), себто 175 мандатів більше ніж підчас виборів у 1934 р., українці здобули 833 мандати (40.83 прц.), чехи 26 мандатів, німці 8 мандатів, москалі 8 і жиди 25 мандатів.
Згоріла читальня "Просвіти" в Сільці, пов. Дрогобич; шкоду обчислюють на 7.000 зол. Пожежу спричинила мабуть недокурена папіроска, що її кинули на театральні декорації.
Великі пожежі на Поділлі і на Волині. У Верхобужі пов. Золочів пожежа спопелила 52 господарські будинки на шкоду 22-ох господарів. Пожежу вгасило місцеве населення при допомозі дооколичних селян. Підчас рятункової акції дві особи важко попеклися. Матеріяльні втрати дуже великі. — В Желиборах пов. Рогатин вибухла пожежа в домі Афтаназа. Вітер перекинув вогонь на сусідні будинки, що теж згоріли до тла. Матеріяльні втрати великі. Причина обох пожеж невідома. В містечку Олександрія недалеко Рівного на Волині згоріло 26 мешкальних домів з 20 крамницями і багато господарських будинків. Рятункову акцію вела пожежна сторожа з Рівного, якій ледви вдалося вирятувати мешканців з домів, що їx обняла пожежа. На місце пожежі приїхав рівенський староста з повітовим комендантом поліції. Слідство виявило, що пожежу спричинив 17-літній Лейба Турчинський, який запалив у городі свого батька сміття.
Самохід наїхав на 14 наколесників. На трасі Модлін—Варшава відбувалися перегони наколесників. Під Казунєм наїхав на 14 наколесннків вантажний самохід і зранив 8-ох заколесників, розторощивши їx ровери. Двох важко ранених відвезли до шпиталю у Новім Дворі, інших до Варшави.
Таємне затоплення совітського корабля з муніцією. На днях затонув у ленінградській пристані з невідомих причин вантажний корабель з муніцією та вибуховими матеріялами, що були призначені для твердині Кронштадту. Негайно зорґанізовано рятункову акцію і по 12-х годинах видобули з моря корабель з ушкодженим дном. ҐПУ арештувало капітана корабля і кількох моряків.
Відгомін громадських виборів у Чортківщині.
Hа 12. березня 1939. p. були визначені громадські вибори до всіх громад чортківського повіту. Староство в Чорткові доручило, що в усіх громадах без огляду на кількість управнених до голосування всі виборці мають голосувати тільки в однім виборчім льокалі. Тому, що у громаді Біле, чортківського повіту, було управнених до голосування на основі виборчих списів найменше 2.500 виборців, голосування мало тревати лише 10 годин, від год. 8. до 18., то випадало по 14 секунд на віддання голосу для кожного виборця. Отже заздалегідь було видко, що всі виборці не зможуть віддати своїх голосів. Щоби до цього не допустити, двічі ходила делєґація українських виборців до чортківського старости, м-ра Яна Васєвича і зясувавши йому справу просила визначити для громади Біле бодай три виборчі льокалі, бо зрештою при всіх попередніх виборах, зокрема до сойму, були в цій громаді найменше три виборчі льокалі. Одначе арґументи українських виборців з Білого не мали ніякого успіху і чортківське староство виразно заявило громадянам з Білого, що всі виборці будуть голосувати тільки в однім виборчім льокалі. Тому сталося те, чого побоювалися деякі виборці. Вже на початку голосування зголосилося кількасот управнених до голосування, щоб віддати свій голос, а що це були здебільша українські виборці, деякі чинники поширили поголоски, будьтоби українці тому так численно зголосилися до виборчого льокалю, щоб не допустити до голосування виборців поляків. Ці фальшиві поголоски дійшли до чортківського староства, яке вислало до Білого віцестаросту м-ра Ґарчіцького і попросило д-ра Елєкторовича та д-ра Івана Хичія, щоб вони теж поїхали з віцестаростою до Білого як представники українського повітового виборчого комітету і старались успокоїти виборців, що всі вони віддадуть свої голоси, бо голосування буде тревати без перерви так довго, доки всі, що зголосилися біля виборчого льокалю й опинились на публичній громадській площі біля цього льокалю, не віддадуть свого голосу.
В дійсности до приїзду віцестарости на доручення інспектора повітового виділу в Чорткові, який зявився ще раніше у виборчім льокалі в Білім, виборча комісія перервала голосування з невідомих виборцям причин. Пізніше виявилося, що деякі чинники були збентежені тим, що частина українських виборців, які скоріше зголосилися і заняли місця перед виборчим льокалем, віддадуть свої голоси і тому поляки-виборці не будуть могти віддати своїх голосів, бо не стане для них часу. Щоб до цього не допустити, впорядчики, виключно польської народности, почали вводити польських виборців дверима, призначеними для виходу тих виборців, які вже голосували. Проти цього виступили інші виборці і не допустили до того, щоби дверима, призначеними до виходу, могли входити до виборчого льокалю польські виборці. Опісля впорядчики старалися довести до того, щоб одночасно входили до виборчого льокалю три виборці поляки і три виборці українці. На це погодився навіть віцестароства. Проти цього виступили не лише всі виборці, але також запротестував д-р Володимир Елєкторович, вияснюючи віцестарості, що такий розпорядок противиться законові, що знає загально виборців, управлених до голосування і не допускає поділу виборців на національні групи. А що не було виглядів на докінчення виборчого акту, доручив віцестароста Ґарліцький у порозумінні зі старостою м-ром Васєвичем коло год. 12-ої перервати вибори й оголосив, що чергові вибори будуть визначені в Білім у найближчому часі, при чому староство призначить найменше три виборчі льокалі, щоб усі виборці могли віддати свобідно свій голос.
Хоч у критичнім часі зібралося біля виборчого льокалю коло 2.000 виборців, не дійшло до ніякого інциденту і всі виборці розійшлися спокійно додому. Тимчасом чергового дня поліція заарештувала 19 виборців, між ними одну жінку, а саме: Гриця Хмелика, Гриця Савіцького, Василя Мотюка, Андрія Римика, Петра Шостака, Василя Беззубяка, Дмитра Безпалка, Михайла Яблонського, Стефана Гевка, Петра Баранівського, Петра Кулія, Гарасима Войчишина, Василя Суся, Стефана Котузу, Гриця Кулія, Остапа Юхима, Михайла Безпалка, Степана Дегоди та Евдокима Ферлєвич. Крім того до села приїхав слідчий суддя і прокуратор, які переслухали цілий ряд виборців польської національности в характері свідків, щоб на місці провірити справу і зібрати матеріял проти обвинувачених. По переслуханні свідків 6-ох арештованих звільнено, а 13 арештованих сиділи у слідчому арешті від 13. березня аж до розправи, що відбулась у днях: 24, 25. і 26-го квітня цього року.
Прокуратура в Чорткові зладила проти 18-ох підсудних акт обвинувачення за провину зі ст. 119 б) к. к., проти 5-ох зі ст. 154 §1 к. к., проти 2-ох за провину зі ст. 152 к. к., проти одного за провину зі ст. 132 §1 к. к., а проти Евдокії Ферлевич лише за провину зі ст. 152 к. к.
Розправою проводив окружний суддя д-р Шифернакер, який переслухав коло 95 свідків. Усі свідки майже однозгідно зізнали в суді, що ніхто з підсудних підчас виборів у Білім не робив перешкод нікому, зокрема виборцям полякам у виконуванні їx права голосування. Ніхто не накликував бити поляків виборців чи не допускати їх силою до виборчого льокалю, ні не ображував польського народу, як це закидав акт обвинувачення. Прокуратура обвинувачувала підсудних, що вони відпихали виборців поляків від входових дверей виборчого льокалю, призначених виключно для виборців поляків. По розправі суддя Шифернакер увільнив усіх арештованих зі слідчого арешту і відложив розправу до 29-го квітня ц. р. Тоді оголосив присуд, яким увільнив усіх підсудних від вини і кари.
Так закінчилися громадські вибори в селі Білім, чортківського повіту. Тринацять молодих виборців у найгарячішій весняній порі пильних сезонових робіт мусіли пересидіти від 13. березня до 26. квітня ц. р. у слідчім арешті в Чорткові. Єдиним їx промахом було хіба те, що 12. березня ц. р. хотіли сповнити громадянський обовязок, але голосу не могли віддати, бо з причини великого напливу виборців до льокалю взагалі не можна було спокійно виборів докінчити. Дотепер чортківське староство не розписало у Білім нових громадських виборів. Крім того 29. квітня ц. р. наказало перевести вибори на волосних радних у волости Білім, при чому участь у голосуванні брали громадські радні з Білого, які були вибрані ще в попередніх виборах, яких мандати вже давно вигасли.
На розправі обвинувачував прок. Нєментовський; боронили підсудних: д-р Володимир Елєкторович, д-р Михайло Росляк, д-р Іван Хичій і м-р Сильвестер Мартюк, адвокати з Чорткова.
По широкому світі.
Іракське військо укріпило й обсадило в останньому часі побережжя Ємену і Баб-ель-Мандеб.
Ґубернатор Риму кн. Кольонна побуде в Будапешті до неділі. Мадярські політичні кола підкреслюють, що ці відвідини не мають політичного характеру.
Премієр Мадярщини Телєкі і міністр закордонних справ Чакі вернулися в середу з офіційної гостини в Берліні до Будапешту.
Мадярський парлямент ухвалив у вівторок остаточно протижидівський закон.
До Стамбулу приїхав з Ляріси у середу рано б. альбанський король Зоґу з дружиною.
Бельґійський король Леопольд III. приїхав у середу до Давос, у Швайцарії, щоб ужити зимових спортів.
Директор копальні Ґуанахуото у Мексику місті, Оскар Лямпе, якого були схопили бандити й домагалися окупу, вийшов на волю. Лямпе не хоче дати ніяких вияснень про своє схоплення та звільнення.
У Менчестері скоїлася ніччю на середу експльозія в одному домі у дільниці Чарльстон. Поліція схопила близько місця катастрофи трьох мужчин, яких підозрівають у виконанні бомбового атентату.
На летовищі Тревізе в Італії впав на землю літак. Пільот згинув. Причина катастрофи невідома.
У Кеніґсбергу суд засудив на кару смерти Войтіха Ноймана за вбивство товариша. Це семий смертний присуд, який видали східньо-пруські суди цього року.
Пасажирський літак, що втримував постійну комунікацію між Тулюзою і Дакаром, упав у середу на землю близько місцевости Арґана у віддалі 150 км. від Маракешу. Літак згорів. Трьох членів залоги і шістьох пасажирів згинули на місці.
Маршад Бальбо приїде в понеділок до Каїру.
На корабель "Квін Мері", який іде до Ню-Йорку, навантажили у Шербурґу 100 скринь бельґійського золота. Це золото, варта 145 міліонів франків, призначене для "Федераль резерв Банк".
У Біркенґед, в Анґлії, у приявности членів королівської родини, спустили в середу на воду панцирник "Князь Уельсу". Це найшвидший у світі корабель з випором 35.000 тон.
Німецький кружляк "Нірнберґ", що відбуває тепер вправну плавбу, припливе у днях від 6. до 9. травня до шведського порту Ґотенбурґ, від 12 до 16. травня до норвезького порту Арон.
До Альжиру приїхав кардинал Вердіє, папський лєґат на Евхаристійний Конґрес.
Летунську комунікацію на шляху Стокгольм Москва через Рим відновили 3-го ц. м.
У Мемеді почалися артилєрійські маневри, з яких бере участь кілька одиниць німецької воєнної фльоти. Маневри потривають 10 днів.
В поворотній дорозі з Іраку ґен. Вейган вступить до Румунії.
(«Діло»)
____________________________
6 травня 1939 р.
Олена Кульчицька у Львові. Наша відома малярка Олена Кульчицька, що довгі роки перебувала на посаді вчительки середньої жіночої школи, переїхала на постійне до Львова. Добре пригадати при цій нагоді, що це перша наша малярка в Галичині і що вона має великі заслуги на полі чистої графіки, емалії, новітньої ілюстрації дитячих книжок, новітнього історичного жанру і одна з перших застосувала плястику до збереження народньої архітектури та одягу. Її сестра Ольга, що переїхала до нас разом із нею, має за собою теж чималу заслугу для відродження новочасного українського килиму, основаного на чисто українських стилевих мотивах. Їx досвід, мистецький смак та праця напевно залишать сліди і в культурній атмосфері нашого міста.
Далі бють шиби і нищать вивіски. Невідомі напасники в ночі з 2. на 3. травня ц. р. в Самборі вибили камінням в ґімназії "Рідної Школи" 18 шиб. вартости по 5 зол. (вже четвертий раз цього року) і 7 шиб в домівці т-ва "Української Бесіди" такої самої вартости та понищили вивіски кількох українських купців.
Відібрали дебіт. Міністерство внутрішніх справ розпорядком з дня 26. квітня ц. р. відобрало дебіт у Польщі на основі ст. 8 уст. 1 пресового закону часописові "Трайдент" (Тризуб), що виходить в анґлійській мові у Ню Йорку і часописові "Нація в поході", що виходить в українській мові в Берліні.
Підпалили читальню. В ночі з 25. на 26. м. м. невідомі злочинці підпалили дім читальні "Просвіти" в селі Стоянцях. Вогонь швидко охопив дім, що був критий соломою. Заки люди збіглися на рятунок, дах уже згорів. Дім був обезпечений на 650 зол.
Нещасливі випадки. Невідомий злодій вкрав з маґазину воєнних матеріялів у Надвірній, що залишився по світ. війні, артилєр. набій. Коли він був у лісі, набій вибух та розірвав його. — У Родоську дерево привалило Л. Бутиня, який помер у шпиталі. — У Бориславі фіякер переїхав ученицю X. Михалівську, у Тустановичах — авто переїхало М. Пілко. Обі важко ранені. — У Долинщині згоріло 22 гектари державного ліса.
Воєнне поготівля і сільське господарство.
Теперішня господарська конюнктура стоїть під знаком зброєння. Нема сумніву, що зброєння є одним із дуже важних засобів економічного оживлення. Покажчики промислового виробництва скачуть вгору, безробіття меншає, ба всі краї починають відчувати навіть брак кваліфікованих робітників, тощо.
Не маємо наміру входити тут в аналізу вартости такого оживлення, доречі вартости дуже проблєматичної, та розглядати джерелa, з яких пливуть матеріяльні засоби для господарських процесів, що коріняться у воєнному поготівлі. Хочемо тут зазначити, що паралєльно з оживленням господарських процесів помітне також оживлення ріжних проєктів, що мають прикласти економіку до вимог сучасности, до вимог воєнного поготівля.
В деяких державах таке застоювання економіки має вже свою кількалітню історію. Зразком їx може бути Німеччина. Інакше в державах, що зберігають досі лібералістичні ж пак псевдо-лібералістичні позиції в національному господарстві. Тісний звязок оборонного потенціялу з орґанізацією господарства є саме причиною, що і там започатковано більші чи менші обмеження прав та господарської свободи одиниць.
У Польщі появився в першій половині квітня ц. р. закон про "річеві чинитьби" промислових і торговельних підприємств та сільських господарств. Вийняткові обставини наших днів не дозволили навіть найбільшим прихильникам лібералізму в економіці насвітлити критично приписи цього закону, дарма що вони є переломовою новиною і глибоко врізуються в господарське життя, підпорядковуючи йoгo потребам війни також у часі миру. Загроза війни взагалі редукує число прихильників лібералізму в Польщі щораз більше. Зростаюча подекуди однодушність поляків у питаннях закордонної політики переходить теж у ділянку економіки і вже голосно лунають поклики, щоби спинити ідеольоґічну боротьбу м. і. також щодо форм і змісту господарства (стаття Лявтербаха в журналі "Політика Господарча").
Автім ця назріваюча однодушність у польському середовищі того, що міродатним диспонентом в економіці держави має бути урядовий чинник, що ступінь господарського інтервенціонізму мусить бути залежний від вимог воєнного поготівля, не спиняє дискусії над тим, які реформи на господарському відтинку треба перевести, щоб він був уповні підготовлений для зустрічі політичних подій, які все сильніше зарисовуються.
З голосів, які на цю тему появились, хочемо згадати тут статтю "Цодз. Ґазети Гандльової" (ч. 97), де обговорено справу сільського господарства, найбільш занедбаної ділянки — як висловлюється автор статті — національної економіки.
"Після довгих років експериментування, коли стягали вдолину рільну продукцію та, що найгірше, занедбували її, поглиблюється зрозуміння ситуації. В найближчих роках питання надміру збіжжя, масла, худоби чи коней не буде мабуть істнувати, а брак їx міг би стати найбільшим нещастям навіть при найбільшій кількости гармат і літаків. Хоч такий брак нам не загрожує, проте невикористання досі можливостей Польщі, які вона мала, щоб піднести рільну продукцію, є помилкою, яку скоро і у відповідному часі вона не буде всилі відробити.
Що з того, що продукуємо величезну кількість жита, пшениці, ячменю, вівса і бульби, віддаючи під їx управу 75% засівної площі, коли водночас продукція артикулів незвичайно важних з погляду цілости господарства, як і з погляду оборонности все ще знаходиться у нечувано скромних межах, не вважаючи на великі її можливости."
Ілюструючи ширину рільної господарки в Польщі прикладом Німеччини, де збір зі засівної площі на десятки, а то й сотні відсотків перевищує збір у Польщі, автор зазначує, що "таке використання ріллі дозволяє ширше пристосовувати управу інших рослин, що мають для господарки важне, або й засадниче значіння."
В Польщі м. і. такою важною є тепер управа олійного насіння. Продукція його все ще дуже далеко не вистачає, що спричинює потребу довозити товщі з закордону. Міністерство хліборобства звернулось тепер — як інформує автор — до хліборобських організацій з закликом, щоб бодай на 20 відсотків збільшено в цьому році засівну площу олійних рослин. Та ця зміна напрямку продукції вимагає часу, бо для переходу на продукцію промислових рослин треба передовсім загально піднести рільну культуру селян. А дальше: цього не можна буде здійснити без запевнення рентовности цілій сільсько-господарській продукції. "Рентовність її — це засаднича справа, від якої залежатиме не тільки можливість звернути продукцію у відповідному напрямі, але також запевнити оборонну силу на дуже важному відтинку."
Реєструючи цей польський голос на тему, яка і для нас має велику вагу, можемо тільки побажати, щоб справа рентовности сільськогосподарських варстатів праці, бодай тепер, перед воєнною небезпекою, найшла зрозуміння в міродатних чинників і полагоду в приспішеному темпі.
Н—вич.
"Дефіляда перемоги" у Валєнсії.
ВАЛЄНСІЯ, ПАТ. Ґен. Франко приняв "дефіляду перемоги", в якій узяло участь 40.000 війська, опісля у промові підкреслив заслуги тих, що змагають до обєднання Еспанії. Дефіляда тривала 4 години, приглядалося їй коло 100.000 людей.
Експозе мін. Бека в радіо.
ВАРШАВА, ПАТ. Всі польські радіовисильні надаватимуть у пятницю від 11. год. плєнарне засідання сойму з промовою мін. Бека. Рівночасно передаватимуть промову три американські радієві концерни. В 13. год. польські й анґлійські радіовисильні нададуть промову мін. Бека в анґлійському перекладі в год. 13.45 — польські, французькі й мадярські у французькому перекладі. В год. 14.30 нададуть промову по німецьки.
Чесько-словацький прапор на будинку колишнього посольства.
В день 3. травня вивішено 3-колірний чесько-словацький прапор на будинку б. чесько-словацького посольства у Варшаві. Як відомо, останній чеський посол не передав аґенд німецькій амбасаді.
На мадярсько-словацькім пограниччі.
БУДАПЕШТ. Мадярська Телєґрафічна Аґенція повідомляє: 30. квітня мадярська стежа затримала біля Айслючка словака Івана Каспара, який намагався втекти, не зважаючи на осторогу; його смертельно зранили. Йде слідство.
В Австрії відібрали дотації католицькій Церкві.
ВІДЕНЬ, ПАТ. В Австрії відібрали тепер католицькій Церкві безпосередні дотації уряду. Замість того Церква матиме право побирати податки від вірних на своє утримання. Але німецький уряд ще якийсь час призначатиме Церкві потрібні суми.
Міністр Гафенку в Білгороді.
Румунський міністр закордонних справ приїхав до Білгороду, де відбуде розмови з міністром закордонних справ Маркевичем і премієром Цветковичем.
(«Діло»)
____________________________
7 травня 1939 р.
Галактіон Чіпка. Людський послід.
Відгуки дня — фейлетон.
Традиційне свято українського купецтва, з нагоди свята св. Юрія, що є патроном українських купців, відбудеться в неділю 7. ц. м. з таким порядком: 1) в год. 9-ій рано архиєрейська Служба Божа у храмі св. Юрія; 2) в год. 12-ій академія в жовтій салі "Народнього Дому" при вул. Рутовського ч. 22. І. На програму академії складаються: Лемківські пісні у виконанні хору "Сурма" під управою дир. О. Плешкевича; привітання — голова "СУК" дир. Я. Скопляк; реферат м-ра С. Кальби п. н. "Св. Юрій патрон купецтва"; гра на бандурі п. Ю. Сінґалевича і виступ хору "Сурма".
Крадіж образів відомого нашого мистця Л. Ґеца у Львові. В ночі з 1. на 2 травня ц. р. невідомі злодії дісталися до робітні відомого нашого мистця проф. Льва Ґеца при вул. Хмельовського ч. 15 у Львові і забрали йому 9 образів. Злодії забрали 7 картин мистця з околиць Кракова, між ними один жіночий портрет у чорнім одязі та дві зі Сянока, де — як відомо — наш мистець є ґімназійним професором. Величина образів 35 X 50 цм., техніка — олійна. 8 образів оправлені в золоті ручні рами. Вартість вкрадених образів 2.900 зол. Якщоб кому з наших громадян попав у руки вкрадений образ нашого мистця — нехай повідомить про це проф. Л. Ґеца в Сяноці.
Викрадав листи з долярами. Минулого четверга 4. ц. м. львівська поліція перевела особисту ревізію у поштового службовика 41-літнього Яна Курдиби з Пустомит, який щодня доїжджав до Львова на головну пошту, де працював. Підчас ревізії поліція знайшла 42 нерозпечатані ще листи з Америки, що їх забрав Курдиба мабуть в останній хвилині перед ревізією. Знайдені листи доручили адресатам. Поліція арештувала Курдибу за послідовне викрадання листів і відставила його до арешту.
Пропав поштовий мішок з посилками. Мин. ночі випав мішок з поштового амбулянсу в поїзді ч. 221, на залізничий шлях між Головним Двірцем і Підзамчем. Брак мішка з поштовими посилками завважили щойно по приїзді поїзду на Підзамче, про що повідомлено уряд руху. Негайні розшуки за мішком не дали ніякого успіху.
Самоуправні вибори.
Українці в Коломиї зрезиґнували з виборів.
Телєфонують нам з Коломиї:
Тому, що Головна Виборча Комісія уневажнила українські листи в 4-ох округах на всіх 7 зголошених Українським Виборчим Комітетом у Коломиї, президія цього-ж Комітету рішила згідно зі становищем українського громадянства, зібраного на нараді дня 4. ц. м., стягнути українські листи, зголошені у другій і третій окрузі. Крім того Український Виборчий Комітет рішив не вносити протесту у справі уневажнення українських лист у 4-ох округах в м. Коломиї.
Українці Сколього не йдуть до виборів.
Місто Сколе поділили були на три виборчі округи. Зараз після розписання виборів до міської ради створився Український Виборчий Комітет з о. М. Притуляком у проводі, який скликав був два передвиборчі віча, на яких більшістю голосів порішено йти самостійно до виборів. Безпроволочно почалося підписування лист і їх внесено до Гол. Виб. Комітету в приписаному речинці. Згідно з інформаціями, що їx засягнув Ваш кореспондент у голови У. В. Комітету, листу до L округи підписало 35 громадян, до ІІ-гої 45, до ІІІ-ої 41. Письмом з 29. IV. Головно Виборча Комісія повідомила У. В. К., що наші листи в І. і III. окрузі уневажнено як фікційні, а щодо листи в II. окрузі, то скреслено там 2-ох кандидатів на радних, а від 4-ох зажадали ориґінальних метрик, м. ін. від б. віце-бурмістра і члена Пов. Воєв. Ради д-ра Дольницького та члена К. Комісії Громади, дир. Садовського. Побіч цього уневажнено в цій листі підписи громадян від І—23, бо виказалося "по збаданю", що підписаних виборців або взагалі нема у виборчому списі, або їхні підписи нечиткі. З огляду на те, що виборча ординація передбачує як мінімум 25 підписів, а — як вийшло з письма — полишилося важних лиш 22 підписи, стало ясне, що й ця листа уневажнена. Виборці-українці після наради рішили здержатись від голосування.
У міжчасі повновласник У.В.К. дістав 2.V. від Г.В.К. письмо, яким його повідомлено, що українську листу в II. окрузі признають важною, скресливши з неї тільки 6-ох кандидатів (лишилося 4-ох). Та це нікого не потішило, тимбільше, що цілій масі українців не приняли реклямацій. Тому українці Сколього зрезиґнували з виборів. Слід замітити, що на польській листі фіґурує 6-ох українців, урядовців суду, маґістрату й пошти...
Польща готова наново наладнати взаємини з Німеччиною.
Меморандум польського уряду складене в німецькому уряді закордонних справ.
У пятницю, в год. 18-ій шарже д'афер при польській амбасаді в Берліні, радник Любомірський, поїхав на Вільгельмштрасе, де вручив державному підсекретареві Вайлекерові текст відповіді польського уряду на німецьке меморандум, складене 28-го квітня ц. р. у Варшаві.
Зміст тієї відповіді такий:
1. Польсько-німецька деклярація з 26-го січня 1934 р. мала на меті покласти підвалини під новий уклад польсько-німецьких взаємовідносин, спираючися на таких двох засадах: а) не вживати насилля між Польщею і Німеччиною, б) у свобідних переговорах поладнати всі спірні питання, що могли б виринути у взаєминах між обома державами. Польський уряд так розумів свої зобовязання і в тому дусі готов був формувати сусідські взаємини з Райхом.
2. Виходячи зі становища, що опіка Ліґи Націй над Данціґом створює неясну ситуацію, польський уряд від кількох літ натякав, що цю справу треба наладнати, перевівши щирі розмови. Але німецький уряд до таких розмов не спішився, заявляючи, що справа Данціґа не може бути причиною німецько-польського конфлікту. Щойно восени минулого року німецький уряд станув на іншому становищі і в березні ц. р. поставив формальні домагання у справі Данціґа і транзитних шляхів з Райху до Східної Прусії. Польський уряд окремим письмом з 26-го березня ц. р., спираючись на польсько-німецькій деклярації з 1934 р., заявив, що може погодитися на а) спільну ґарантію Польщі і Німеччини для вільного міста Данціґа, що забезпечувала би свободу місцевої людности та права й інтереси Польщі, б) на якнайкорисніше для Німеччини наладнання транзиту під умовою, що Польща не може зрезиґнувати зі своєї суверенности над тією територією.
На це письмо польський уряд не дістав відповіді і щойно у своїй промові 28-квітня ц. р. канцлєр Гітлєр заявив, що Польща відкинула німецькі пропозиції.
Що торкається справи спільної польсько-німецько-мадярської ґарантії для незалежности Словаччини, то німецький уряд з такою пропозицією перед промовою канцлєра ніколи не прийшов.
3. Польський уряд не може погодитися з такою інтерпретацією деклярації з 1934 р., що держави, які та деклярація обовязувала, не могли заключати політичних умов із третіми державами. Це значило би позбуватися незалежности у заграничній політиці. І Німеччина видно, це теж так розуміла, коли свобідно заключала ріжні політичні умови, як ось з Італією, Словаччиною, хоча була звязана згаданою деклярацією з Польщею.
Польський уряд відкидає всі закиди, буцімто гарантійна умова з Анґлією нарушила в чімнебудь польсько-німецьку деклярацію з 1934 р. таксамо, як тій деклярації не шкодила польсько-французька умова, що Німеччина сама признала.
Коли німецький уряд уважає, що Польща нарушила деклярацію з 1934 р. тим, що дала ґарантію Анґлії, то чи не нарушила тієї деклярації в першу чергу Німеччина, даючи ґарантію Італії і особливо Словаччині та розміщуючи у західній Словаччині свої військові ґарнізони, що було спрямоване виключно проти Польщі?
4. Німеччина не мала підстав признавати необовязковою деклярацію з 1934 р., що була заключена на 10 літ без права виповісти її до того часу. І хоч польський уряд не приймає закиду, буцімто він нарушив деклярацію, він все-ж готов із застереженнями зробленими в цьому меморандумі піти на шлях нового наладнання польсько-німецьких взаємин, якби німецький уряд привязував до цього вагу.
(«Діло»)
____________________________
9 травня 1939 р.
Судовий епільоґ студентських заворушень. Перед львівським судом стануло 4-ох студентів, які брали участь у студентській демонстрації 5. листопада 1938, підчас якої лунали оклики проти поліції. Студента Кроковського засудили на 4 місяці арешту, інших підсудних увільнили.
Траґедія б. "королеви карнавалу". Перед львівським городським судом станула 19-літня дівчина, якій прокуратура закинула, що вона підкинула свою дитину. Виявляється, що підсудна по матурі приїхала до Львова, де мала дістати посаду. З огляду на дуже гарну поверховність і на товариську позицію родини, підсудна стала "королевою" минулорічного карнавалу. На однім балі упоїв її один дідич та непритомну повіз до свого мешкання. По якімсь часі підсудна привела на світ дитину. Родина підсудної виріклася, залишаючи її без засобів прожитку, тому вона підкинула дитину перед сирітським заведенням при Кадетській вулиці.
Засуд у процесі наркоманів. У Станиславові скінчився процес проти 9-ох лікарів, які виставляли рецепти на морфіну налоговим наркоманам. Суд засудив 4-ох лікарів на кару від 2-о-х до 5-ох тижнів арешту. Головного наркомана Хуздікевича суд засудив на 3 місяці арешту. Худзікевич боронився тим, що пологово заживав морфіну внаслідок одержаних ран на війні. Рецепти на морфіну випрошував благальними проханнями. Усім засудженим суд припинив виконання кари. 5-ох лікарів суд увільнив від вини і кари.
Загальні збори Земельного Банку Гіпотечного С. А. у Львові.
Дня 29. квітня ц. р. відбулися Загальні Збори Земельного Банку Гіпотечного с. А. у Львові при участи 69 акціонарів, що репрезентували разом 26.805 акцій на загальну суму 50.000 шт. акцій по зол. 100 ном. вартости. Між учасниками були представники Львівської Архиєпархії, Станиславівського Дієцезіяльного Фонду та всіх українських центральних установ. Зборами проводив Президент Надзірної Ради Банку п. Модест Каратницький. Звіт з діяльности Банку за рік 1938 склав директор Банку д-р Кривуцький.
Зі звіту довідуємося, що політичне напруження, м. і. у звязку з відомими подіями весною і в осінніх місяцях 1938 р., мало некорисний вплив на загальну господарську ситуацію. У звітовому році зазначився в Польщі зріст продукції у промислі, головно у звязку з публичною акцією інвестиційною. Однак банки мусіли кількома наворотами, головно в березні й у вересні, ставити чоло значному натискові вкладчиків, що вибирали свої вклади. Зокрема некорисне було положення банків з переважно хліборобською клієнтелею, бо ситуація хліборобства зазнала у звітовому році виразного погіршення через знижку цін на сільсько-господарські продукти у порівнянні до цін з попереднього року на кругло 33%.
Наслідки тієї відємної конюнктури відчув також Земельний Банк Гіпотечний, як банк, що нас переважно клієнтелю з дрібних хліборобів та з хліборобських орґанізацій. Всеж таки Банк успішно власними силами та без нічиєї помочі переміг усі ті труднощі. Сталося це завдяки загальній солідности і довірю його клієнтів та не менше завдяки великій обережностн Банку в його чинностях. Утримуючи достаточне готівкове поготівля, Банк міг у критичних днях задоволити всіх тих вкладчиків, що ведені хвилевою загрозою стали вибирати свої вклади, а це мало ті добрі наслідки, що коли пора загрози проминула, всі вклади повернулися назад до Банку. Їх легальна сума є кругло 2,910.000 зол.
Подібно, як і в попередньому році, Банк дальше продовжував свою кредитову діяльність, головно в ділянці кооперативної та приватної торговлі і промислу і так безперечно причинився до дальшої господарської розбудови, яка зазначилась у нас і в 1938 році, не зважаючи на справді менше пригожі до цього зовнішні умовини. Загальна сума тих кредитів залишилася на висоті попереднього року. Білянсова сума у звітовому році доходить теж до висоти тієї суми з минулого року, бо зменшення її мінімальне, не доходить навіть до 1%. Чистого зиску у звітовому році є кругло 54.500 зол., себто кругло 16.000 зол. більше, як у попередньому році.
На внесок Ревізійного Комітету Загальні Збори приняли звіт з діяльности, затвердили білянс і рахунок страт та зисків і признали Дирекції та Надзірній Раді абсолюторію за діяльність у 1938 році. Виказаний чистий зиск розділили Загальні Збори так, що зол. 10.000 приділили до запасного фонду, а решту перенесли на рахунок 1939 року. Тому Банк за 1938 рік не буде платити дивіденди.
Дальше відбулися перевибори частини членів Надзірної Ради. Членами Надзірної Ради вибрано о. мітрата д-ра Йосифа Сліпого, дир. Романа Левицького, д-ра Івана Волинського і Григорія Замороку, всіх на три роки, а кооптованого внаслідок смерти бл. п. д-ра Леся Кульчицького о. пралата Олександра Ковальського затверджено на дальші два роки.
Загалом, як видно зі звіту, Земельний Банк Гіпотечний виказав у нелегкому 1938 році велику живучість та вміле орудування повіреними йому фондами. Це дає тривку підставу вірити, що громадянство і надалі буде ставитися із щораз більшим довірям до своєї найбільшої фінансової установи, яка на це довіря вповні заслуговує.
"Готель Захер" — німецька фільма з українською тематикою.
В квітні 1939 появилася на екранах Німеччини фільма "Готель Захер". Акція фільми відбувається на переломі 1913—14 років у Відні, і її героями є два українці: д-р Шевчук, якого poлю грає Віллі Бірґель і Надя, креована артисткою Сибіллєю Шмітц. Шевчук, незвичайно здібна й енерґійна людина, є старостою (!) у Львові. Він австрійський патріот, любить землячку Надю, яка є москвофілкою і стоїть на послугах російської розвідки. Надя любить Шевчука теж, але задурманена всеславянською ідеєю, не вагається знайомство з ним використовувати для своєї розвідочної роботи. Це втягає Шевчука в тюрму, його тимчасово випускають на волю і він опинюється у Відні в готелі "Захер", куди сходилося багато ниток політичного життя й шпіонажі в столиці габсбурської монархії. Тут він стрічається з Надею, яка крутиться при російській амбасаді. Вона відкриває йому свої карти і намагається перетягнути його на свою сторону, вказуючи на близький розвал Австрії. Шевчук повідомляє поліцію, але й сам губить свій ідеал — втративши віру в Австрію. Тимчасом надходить, наслідком свідомої провокації рос. розвідки, новий наказ заарештувати Шевчука і він стріляє себе. Надю заарештовують австрійці на порозі російської амбасади, куди вона хоче схоронитися. Не тільки психольоґічно, але й історично фільма — вірна. Таких Шевчуків було більше перед 1918 роком, що морально гинули між зневірою в Австрію і ненавистю до Москви, не віднайшовши української національної ідеї. У накрученій з великим технічним вкладом фільмі знаменито виведені декадентські типи австрійської аристократії, московських хуліганів у фраках і французьких дипльоматів. Шевчук джентельмен, герой, що гине самогубством, чесний собою як представник одної з національностей монархії, що зрозуміло нову національну ідею. Так бодай бачить українець цю фільму — і безперечно така була провідна ідея в авторів фільмового твору "Готель Захер".
Інструкції Берліна для Будапешту.
ЛЬОНДОН, 7. 5. "Дейлі Геральд" повідомляє, що премієр Телєкі й мін. Чакі по повороті з Берліна привезли окремі інструкції німецького уряду. На підставі тих інструкцій мадярський уряд зовсім виелімінує з лист кандидатів до нового парляменту не тільки жидів, але й тих, які мають якунебудь домішку жидівської крови в собі. Між іншими жертвою расистівської політики мадярського уряду впаде б. премієр Імреді, якого скреслять із листи. "Чистка" викликала в Мадярщині велике вражіння, бо вона вдарить теж багато осіб, які особисто причинилися до ухвалення протижидівського закону в Мадярщині.
Анґлійсько-турецьке порозуміння.
СТАМБУЛ, ПАТ. Часопис Акхам повідомляє телєґрафічно, з Анкари, що анґлійсько-турецькі розмови закінчилися повним порозумінням, яке ґарантує тривкий мир на сході Середземного Моря. Урядовий текст нерозуміння подадуть обом палатам в понеділок, 8. ц. м. до відома.
Ґафенку їде Стамбулу.
АНКАРА. ПАТ. Румунський міністр закордонних справ Ґафенку прибуде до Стамбулу 10 ц. м.
Патьомкін в Софії.
СОФІЯ, ПАТ. Вертаючися з Анкари, Патьомкін задержався в Софії та відбув розмову з премієром та міністром закордонних справ Кіосеівановом. Патьомкіна прийняв теж на авдієнції король. Вечором Патьомкін відїхав до Москви.
Папський нунцій у Гітлєра.
БЕРЛІН, ПАТ. Гітлєр приняв у пятницю папського нунція, який негайно після авдієнції вернувся з Берхтесґаден до Берліна німецьким державним літаком. Як міркують берлінські дипльоматичні кола, була це прощальна візита нунція, який небавом покине Берлін.
Концентраційні табори у Злучених Державах.
ВАШИНҐТОН. ПАТ. Палата послів приняла законопроєкт про орґанізацію концентраційних таборів для осіб, яких не можна видалити на основі теперішнього законодавства. Треба припускати, що сенат не затвердить того законопроєкту.
Аґентка гестапо застрілила секретаря нім. посольства в Букарешті.
БУКАРЕШТ, 7. 5. Свого часу відоме було самовбивство секретаря німецького посольства в Букарешті, який застрілився у звязку з тим, що преса подала вістку про німецький ультимат до Румунії. Тепер виявляється, що секретаря буцімто застрілила слеціяльна аґентка ґестапо, яка приїхала до Букарешту й заявила, що вона має вислідити шпигуна, який зрадить пресі дипломатичні пляни Німеччини. Вона запросила секретаря до себе до гостинниці і там, заявивши йому, що він шпигун, застрілила його. Готелевій службі сказала, що секретар сам застрілився. Одначе секретар у лічниці віджив та оповів цілу історію. Аґентка втікла.
Арештування анґлійців у Відні.
ВІДЕНЬ, ПАТ. У Відні арештовано двох анґлійців та одну анґлійку, громадян Великої Британії. Як причину подано девізові проступки.
Також і в Ґрацу арештували двох анґлійців та американську подружу пару, яким закинули, що вони фотоґрафували військові обєкти.
Німецький амбасадор вернувся до Льондону.
ЛЬОНДОН, ПАТ. Німецький амбасадор у Льондоні фон Дірксен вернувся в суботу пополудні до столиці Великої Британії.
Німецький амбасадор вернувся до Парижа.
ПАРИЖ. ПАТ. Німецький амбасадор вернувся в суботу передполуднем до Парижа по довшій неприсутности.
Новий заступник Молотова.
МОСКВА, ПАТ. На підставі інформацій із неофіціяльних джерел, другим заступником Молотова, як комісаря закордонних справ, іменовано кавказця Деказанова, який є "гомо новус" у совітській дипльоматії. Молотов обняв урядування в народнім комісаріяті закордонних справ.
(«Діло»)
____________________________
10 травня 1939 р.
Добре конюнктура, яка повстала для Совітів після перелому у підході західних великодержав до Німеччини у звязку з вмаршом німецьких військ до Праги, — прокинула в усьому світі приспане вже зацікавлення совітськими справами. Переговори анґлійських і француських державних діячів із акредитованими в Льондоні та Парижі совітськими амбасадорами викликали поголоски просто про відродження передвоєнного союзу, відомого під назвою "трипорозуміння". З другого боку остання прилюдна промова Сталіна з атаками саме на західні демократичні великодержави, як на воєнних нацькувачів, поруч із останньою промовою Гітлєра, в якій не було ні одного слова під адресою Совітів (ані одного доброго слова, але теж ані одного злого!) — була водою на млин пророків, які і нині не виключають повороту Німеччини до політики Бісмарка, воскресшої у рапальському договорі веймарської республики. Два тоталізми — мовляв — завжди можуть знайти спільну плятформу, тим більше, коли спільним їхнім актуальним ворогом стає озброєна демократія...
Ювілейний концерт Василя Барвінського в Станиславові. Музичні та співочі товариства Станиславова влаштовують 14. травня ц. р. в 20-ій год. у салі "Сокола" святочний концерт для вшанування 30-ліття композиторської праці Василя Барвінського. На концерт прибуде Шановний Ювілят. Співучасть у концерті приймають солісти: Ліда Каратницька (сопран) і Роман Савицькнй (фортепіян), обоє зі Львова, відтак тріо Муз. Інституту ім. Лисенка, мішаний хор "Станиславівського Бояна" і мужеський хор "Думка". По концерті відбудеться комерс.
У львівському воєвідстві закупили позички на 21 міліонів золотих. У передостанньому дні субскрипції позички протилетунської оборони закуплено позичку на суму 1,926.674 зол. До 5-го травня включно у львівському воєвідстві закуплене позичку на суму 20.782.000 золотих.
Знаменний поклик. На мурах м. Львова появилися відозви "Братнєй Помоци Медикуф" з покликом до поляків жінок і мужчин від 20 до 50 р. життя, щоби згодилися жертвувати свою кров на випадок війни. Всі "кроводавці", які згодяться на трансфузію своєї крови важко раненим підчас війни, є звільнені від військової служби й обовязані зголоситися до реєстрації. Відозва підкреслює, що життю "кроводавців" не загрожує ніяка небезпека.
Львівська хроніка. Минулої неділі 7. ц. м. пополудні скінчив трагічною смертю 52-літній Гершон Ґольдберґ при вул. Тарнавського ч. 8., який пішов до кухні, щоби приготовити собі чай на газовій кухонці. Недужий на серце Ґольдберґ, відкрутивши газ, дістав атаку астми і впав на землю. Тимчасом ґаз почав швидко заповнювати кухню і Ґольдберґ затроївся, заки вернулася його жінка з міста. — В ночі зі суботи на неділю помер нагло на удар серця в лазничці у свому помешканні при вул. Фредра ч. 7. Вацлав Шелєр. — При вул. Жовківській напав на К. Опатовича і К. Льорфінґера авантурник Ст. Колодій і поранив ножем Льорфінґера. Раненого відвезли до шпиталю.
Новий міський будівничий у Яворові. Три роки виконував у Яворові функції міського будівничого наш громадянин Микола Дусько. Але недавно маґістрат його усунув і прийняв будівничого зі Львова. Чи новий будівничий більше фаховий від п. Дуська невідомо, але всі знають, що він вчетверо дорожчий.
Знайшли скарб з XVI. віку. Робітники, які працювали при направі гостинця між Сущином, пов. Теребовля і Скоморохами, пов. Тернопіль знайшли на полі фондації ґр. Баворовського 16-літровий глиняний горщик зі срібними монетами з 1600. р. і косу з того часу. — Селянин зі села Слобода на Виленщині викопав на своїм полі 250 срібних монет з XVI. і XVII. вв. Скарб здепоновано в музею у Ґлембокім.
Оживлена діяльність Товариства "Лемківщина" в Сяноці.
В неділю 30. квітня ц. р. відбулися Загальні Збори Т-ва "Лемківщина" в Сяноці, що ведуть вже девятий рік музей "Лемківщина" в Сяноці. Зі звіту невтомного голови Т-ва, відомого нашого мистця, проф. Л. Геца, який є душею Т-ва і ввесь свій вільний час пoзa наукою в ґімназії присвячує музеєві, присутні довідалися про прегарний розвиток музею. За 9 років музей призбирав дуже поважну збірку цінних експонатів у таких відділах: 1) книгозбірня — 647 чисел, в тому приросту 54 чисел: 2) загальна збірка — 401 (39); 3) ікони — 164 (—); 4) архів документів — 2.820 (37); 5) архів У.Н.Р. — 232 (22); б) нумізматика — 439 (29); 7) медалі — 46 (7); 8) вишивки — 314 (39); 9) тканини — 139 (2); 10) писанки — 190 (50); 11) українські банкноти — 48 (48); 12) світлини — 309 (44); 13) картки — 86 (36); дуплікати: 14) банкнотів — 1190; 15) нумізматики — 1000. Разом музей мав 8047 експонатів, в тому приросту на 359 чисел.
Т-во має 23 членів і дослідило дотепер 102 села. Згадок у пресі про музей було 75; відвідин у музею 739; касовий дохід Т-ва у діловому році — 444.16 зол. і 2 дол., з того в касі 244.22 зол. і 2 дод. У діловому році присвячено багато часу на консервацію експонатів у таких відділах: іконоґрафіки, тканин, писанок та археольоґії. Проф. Ів. Филипчакові визичив музей до наукової праці п. н. "Шкільництво на Лемківщині" 354 актів.
Зі збірок музею вислано на "Етноґрафічну лемківську виставу" у Львові 109 експонатів, у тому 3 збірки — вишивок, писанок і світлим. Крім цього Управа Музею зібрала на цю виставу 74 експонатів з Межибріддя і 10 з Лупкова та Риманова. На виставу виготовлено теж 56 експонатів прикладного мистецтва (20 типів лемків і 35 вишивок-прикрас).
Музей "Лемківщина" відвідав д-р Яр. Пастернак та м-р Р. Гарасимчук з Н.Т.Ш. і разом з головою Т-ва проф. Л. Ґецом відбули дослідно-наукову подорож до старих мурів на Милюню (археольоґія) і до Риманова (етноґрафія).
Вкінці голова склав в імени Виділу Т-ва щиру подяку п. Ір. Добрянській за жертвенну працю для Музею — над етноґрафією, археольоґією і консервацією експонатів.
Слід згадати, що Т-во "Лемківщина" дістає даром такі наукові видання: Українського Наукового Інституту в Варшаві і часописи: "Наш Лемко", "Неділя", "Життя і Знання", "Наша Батьківщина" та "Рочнік Волиньскі".
Опісля Збори одноголосно признали абсолюторію Виділові за його оживлену діяльність. До нового Виділу ввійшли: проф. Лев Ґец як голова, проф. І. Добрянська — заст. голови, о. проф. С. Венгринович — секретар, проф. Ів. Флюнт — скарбник, м-р В. Бажалук — господар, м-р В. Кліш — бібліотекар, п. П. Венґльовський — збірки. Заступниками стали: п. Марія Кліш і п. Бровар. До Контрольної Комісії ввійшли: п. О. Ванчицька, о. кан. Константинович та О. Мацілянський.
Німеччина пропонувала Польщі спільну акцію проти СССР?
ПАРИЖ, ПАТ. Французька преса живо коментує один зворот з промови мін. Бека, що німецькі політики робили йому важні пропозиції, яких він не хоче прецизувати. Французькі часописи висловлюють здогад, що Німеччина хотіла ужити Польщу до спільного походу на СССР.
Ватикан посередничить між Німеччиною та Францією?
ЧІТТА ДЕЛЬ ВАТІКАНО, АТЕ. Ватиканські кола зберігають резерву щодо візити папського нунція у Берхтесґаден. Того самого дня папський нунцій відбув довшу розмову з мін. Бонне.
У берлінських політичних колах говорять, що нунцій доручив Гітлєрові письмо, в якім папа підкреслює, що необхідно зберегти мир.
Плян мобілізації у Злучених Державах.
НЮ ЙОРК, АТЕ. У Сан Франціско відбулася штабова нарада, на якій розглянено плян мобілізації американської армії на випадок війни. Згідно з принятим пляном, Америка змобілізує в перших 3-ох місяцях 1,000.000 вояків, опісля по 200.000 кожного місяця.
Мобілізація французького промислу.
ПАРИЖ, АТЕ. На основі недавно оголошеного декрету всі безробітні, як французи так і чужинці, мусять приняти працю, яку призначить їм влада.
Чому СССР не доходить до порозуміння з Анґлією?
ТАЛЛІН, ПАТ. У статті про димісію Літвінова естонський проурядовий щоденник "Ус Есті" підкреслює, що чимало держав — м. ін. північні та Польща ставляться неґативно до того, щоб втягнути СССР до мирової акції. З димісії Літвінова можна вносити, що СССР не хоче встрявати в европейські справи, бо не є до того приготований внутрішньо.
Усунено портрети Літвінова.
МОСКВА. ПАТ. В суботу усунено з нар. комісаріяту закордонних справ усі портрети Літвінова; портретів Молотова ще не завішено.
Цікаве, що портрети Єжова висіли ще кілька місяців після його димісії.
Німеччина закуповує мексиканську нафту.
ВАШИНГТОН, ПАТ. Як говорять у тутешніх колах нафтових промисловців, у Мексику перебував д-р Шахт, який старається наладнати звязок з през. Карденасом у справі нафтового договору.
Американсько-мексиканські нафтові переговори розвиваються покищо добре, але американські промислові кола бояться, щоб Шахт не перешкодив у фіналізації переговорів.
Бої мексиканських селян зі жандармами.
МЕКСИК, ПАТ. Коло Пуеблі 600 селян заатакувало гацієнду рільничої кооперативи, яку берегло 20 жандармів. Битва тривала кілька годин, покінчив її щойно курінь війська.
Згинуло 14 осіб, ранено коло 100. Поліція арештувала 360 селян.
(«Діло»)
____________________________
11 травня 1939 р.
інж. Юліян Мудрак. Як поступає санація "Народнього Дому" у Львові.
Мої статті, оголошені в чч. 89.—91. "Діла" з 1937 р. п. н. "Наскільки можлива санація "Народнього Дому" у Львові?", викликали деяке зацікавлення серед старшого громадянства, що вже передше цікавилося цією справою. "Діло" помістило на цю тему кілька статтей, а п. Удейс у ч. 174/37 в "Українських Вістях" поставив декілька теоретично влучних запитів здебільше під моєю адресою. Не згадую тут про статті на згадану тему, міщені під сензаційними наголовками в "Землі і Волі", "І.К.Ц." та інших "Ґреко- і римо-католіках", що всі мабуть черпали свої інспірації в статтях п. К. Ганасевича, оголошених у "Землі і Волі". Деякі з цих статтей я принагідно читав, а зі статтей п. Ганасевича читав тільки одну.
Два роки, що минули від оголошених моїх статтей, приневолюють мене подати українському громадянству дальше звідомлення з праць Тимчасового Виділу та з поступу санації "Н.Д.", що не матиме полємічного характеру; одначе цікаві, м. ін. і п. Удейс, знайдуть у ньому відповідь на поставлені запити.
Арештували злодіїв за крадіж у церкві св. Пятниць. Львівська поліція арештувала Казимира Шелігу і Тадея Кафталу, відомих львівських злодіїв, які обікрали церкву св. Пятниць при вул. Жовківській і збещестили її. Поліція знайшла в цих злодіїв килими, що їх вони забрали з церкви св. Пятниць.
Ректором львівського університету на найближчі два роки вибрав сенат у вівторок 9. ц. м. дотеперішнього ректора проф. Е. Булянду. Проф. Булянда є керманичем відділу клясичної археольоґії на гуманістичнім виділі.
Поляки приступають до будови великої молочарні у Львові. На днях — пише "Слово Народове" — почалися у Львові наради представників м. Львова, міністерства хліборобства, Звйонзку Спулдзєльні Рольнічих і Заробково-Ґосподарчих, Державного Рільного Банку, Малопольського Звйонзку Млєчарського з представниками малої хліборобської власности у справі реорганізації міської "млєчарні" у Львові. На нараді рішено розбудувати коштом міліона золотих міську "млєчарню звйонзкову" згідно з потребами міста та інтересами "малопольскєґо рольніцтва". Новий будинок для цієї "млєчарні" збудують на перехрестю вулиць Пєрацького і Святохресної. Новозбудована "млєчарня" буде переробляти 30.000 літрів молока з тим, що зможе збільшити свою продукцію до 60.000 л. молока. Уладження цієї нової "млєчарні" буде наскрізь модерне.
Воєвода на люстрації камениць у Львові. Воєвода Білик з городським старостою Клімовєцьким перевели в понеділок 8. ц. м. люстрацію кільканацьох камениць у Львові. Воєвода оглянув помешкання деяких льокаторів і ствердив великі недомагання, що їх власники камениць не хотять направити. Тому деяких власників влада покарала гривнами. Під впливом першої інспекції воєводи багато власників камениць приступило негайно до ремонту своїх помешкань. Польська преса пише, що воєвода буде далі переводити люстрацію камениць.
За побиття вязня. Перед окружним судом у Львові станув поліціянт Р. Бавмберґ, якого прокуратор притягнув до відповідальности за побиття вязня Івана Космича, арештованого за крадіж. Акт обвинувачення каже, що підсудний штовхав вязня і копав, бив його в арешті кайданками по руках, а ґумовою палицею по плечах і ногах, щоб ось так приневолити його признатися до вини. В побитого стверджено рану над оком, синяки на плечах та пухлину на плечах. Підс. Бавмберґ не признається до вини, але свідки його обтяжують і підтверджують акт обвинувачення.
Хто почне війну?
З польської преси.
Паризький кореспондент виленського "Слова" п. Люп пише про те у своїй кореспонденції (ч. 123 з 8-го травня ц. р.) п. н. "Захід і Райх". На його думку, Франція й Анґлія ведуть тепер супроти Райху тактику дефензиви й вичікування.
"Не вичуваю тут — пише він — найменших аґресивних тенденцій супроти Райху ані теж охоти підтримувати чи заохочувати до таких намірів, якби вони денебудь були. Підтримка, яку дають фіктивним зрештою чеським визвольницьким тенденціям, принайменше покищо чисто плятонічна. Не подобає на те, щоб хоча тільки дипльоматично уряди Заходу мали намір заступитися за долю чехів, якби нпр. між урядовим Гахою і берлінським урядом вибухло непорозуміння. Таксамо не вичуваємо тут тіні зацікавлення долею Словаччини — у протилежности до Риму, де є деяке зрозуміння для тієї справи. Тут ніхто не цікавиться, чи Словаччина буде незалежна, чи теж прилучать її до Райху або до Мадярщини".
Ріжниця між становищем Заходу у відношенні до Райху у минулому році і тепер — каже автор — така, що в минулому році Захід не тільки залишив Райхові ініціятиву, але й улекшував йому успіхи натиском на союзників у тій надії, що насичена Німеччина заспокоїться. Але це скінчилося. На Польщу тепер ніхто ніякого натиску не робить. Але ціла тактика супроти Райху залишається чисто оборонна, ніхто не висуває під його адресою ніяких домагань.
"Вислід цього такий, що дипльоматична ініціятива залишається далі в руках Гітлєра. Як він хоче, то в Европі приходить випруження. Коли далі натискає, "напруження" триває. Це він рішає про дощ і про погоду. Решта державних мужів займає становище до актів Гітлєра, опирається йому більше або менше рішуче, лявірує більше або менше зручно. На цьому кінець. Контрофензиви нема. Бо контрофензивою не є пресові наклики. Не є нею союзи з оборонним характером.
"Могло б здаватися, що то лівиця представить боєву програму проти Гітлєра. Насправді вона йому помагає. По-перше щодня приносить найбільш сензаційні вістки про його наміри, перебільшує його можливости й денервує власну людність. По-друге раз-ураз кряче, що "фронт мира" безсильний, доки в ньому не беруть участи Совіти, що, коли не є неправдою, то принайменше грубе переборщення. А вершком усього є те, що анґлійські лєйбуристи ведуть кампанію проти військової служби в Анґлії і французькі соціялісти борються проти продовжування часу праці у Франції. Як ці люди хочуть вести "сильну" політику проти "фашизму" — цього справді ніхто не може зрозуміти".
На додаток до того всього — каже автор — деякі ліві часописи друкують дефетистичні статті. Автор дивується, що прості французькі робітники рахуються з можливістю війни якби німці захопили Данціґ, а передові ліві діячі вже хотіли би нового Мінхену. Чи ініціятива залишиться вічно в руках Гітлєра? — питається автор. Він тепер може спати спокійно, бо знає, що як він не почне, то ніхто не почне. Перед у протинімецькій коаліції веде Анґлія. А Анґлія — каже п. Люн — це все ще Чемберлєн. А Чемберлєн хоче далі того самого: перечекати і виминути війну. Він не змінив мети, змінив тільки методи. Перше робив уступки, тепер робить союзи і творить ґарантії.
"Гітлєр, як до цього часу, не рискує війни. Правда, постійні поїздки достойників III. Райху роблять вражіння, що намовляє Італію на спільний акт розпуки. Покищо втримує напруження. Напруження, що на довшу мету стає нестерпне. Нерви всіх дуже перетомлені. Чи вони зможуть без кінця витримувати це напруження?
"Особисто схиляюся — пише п. Люп — до такої ґіпотези. Духовим шефом анґлійського уряду стає щораз більше Вінстон Черчіль. Бо це він, старий імперіяліст, а не гарний Іден, ані тимбільше Даф Купер, є справжнім репрезентантом загрозливої сили бритійського льва. Це він, потомок Великого Князя оф Мальбору, є єдиним кандидатом на премієра на випадок війни. Це довкола нього скупчуються надії. Якось недавно у парляменті навіть один з послів лєйбуристів запитав Чемберлєна, коли має намір уступити своє місце тому аристократичному супер-консерватистові. Бо-ж— казав він — ви робите тепер політику Черчіля. Сам Черчіль поведе її краще.
"І воно так є. Черчіль домагався найтіснішого союзу з Францією — цей союз є. Черчіль домагався виразних зобовязань на континенті — ті зобовязання є. Черчіль домагався військової служби — її завели. Черчіль домагається співпраці з Росією — цю співпрацю наладнують. Вже в часі війни Черчіль був головним покровителем сальоніцької офензиви — тепер чуємо з усіх боків, що на випадок війни Анґлія і Франція боронитимуть лінії Мажіно на заході, а від Італії і Балкану спробують заатакувати Райх".
Автор передбачує, що продовження теперішнього напруження спричинить упадок Чемберлєна і прихід на його місце Черчіля або бодай участь Черчіля в уряді Чемберлєна. З моментом, коли Черчіль буде в такій чи іншій ролі в уряді, буде його фактичним керманичем.
"Він занадто визначний, щоб грати другорядну ролю. Силою факту анґлійська політика стане тоді у всій повноті політикою Вінстона Черчіля. А тоді положення для Гітлєра основно зміниться. Досі ініціятива в його руках, тоді Третій Райх мусітиме поділитися ролею з Черчілем. І тоді не тільки світ чекатиме у постійній напрузі, що зробить Німеччина, але і Райх із тривогою буде лягати спати, думаючи про те, що зробити Черчіль. Бо Черчіль — це людина, яка може сказати: Треба цю забаву скінчити. Мир чи війна. І зробить війну. І виграє її".
Так міркує кореспондент "Слова". Побачимо, чи дійсність ці міркування підтвердить, чи заперечить.
Дрібні вісти.
Югославянський реґент кн. Павло має приїхати, як подають із Берліна, на початку червня до Німеччини з відвідинами.
Демобілізація еспанської армії триватиме від 20-30 травня. За той час здемобілізують 3 річники, а саме 1930, 1931 і 1932. Таким чином до кінця травня здемобілізують 6 річників. Крім того арабські частини від'їдуть до Марокка безпосередньо по "параді перемоги".
Ґен. Вейґан, який вернувся із весілля іранського наслідника престолу до Парижа і який по дорозі вступав до Анкари й Букарешту, був на авдієнції в мін. Бонне.
Б. прем. Блюм перебував в Льондоні, де він є гостем Вінстона Черчіля. Блюм відбув розмови з провідниками лєйбуристів.
Льорд Галіфакс буде репрезентувати Велику Британію на сесїі Ліґи Націй. В дорозі до Женеви він задержиться кілька годин у Парижі, щоб відбути розмови з французькими міністрами.
Закон про військову службу в Анґлії ввійде, згідно зі заявою Чемберлєна, в життя ще перед Зеленими святами.
(«Діло»)
11.05.2014