Мої статті, оголошені в чч. 89.—91. "Діла" з 1937 р. п. н. "Наскільки можлива санація "Народнього Дому" у Львові?", викликали деяке зацікавлення серед старшого громадянства, що вже передше цікавилося цією справою. "Діло" помістило на цю тему кілька статтей, а п. Удейс у ч. 174/37 в "Українських Вістях" поставив декілька теоретично влучних запитів здебільше під моєю адресою. Не згадую тут про статті на згадану тему, міщені під сензаційними наголовками в "Землі і Волі", "І.К.Ц." та інших "Ґреко- і римо-католіках", що всі мабуть черпали свої інспірації в статтях п. К. Ганасевича, оголошених у "Землі і Волі". Деякі з цих статтей я принагідно читав, а зі статтей п. Ганасевича читав тільки одну.
Два роки, що минули від оголошених моїх статтей, приневолюють мене подати українському громадянству дальше звідомлення з праць Тимчасового Виділу та з поступу санації "Н.Д.", що не матиме полємічного характеру; одначе цікаві, м. ін. і п. Удейс, знайдуть у ньому відповідь на поставлені запити.
На самому вступі позволю собі на особисту деґресію, коли зазначу, що, працюючи здебільша в культурних і господарських установах, я ніколи до ніякої політичної партії, тимсамим і до УНДО, не належав і не належу. "Українсько-Руський Комітет", про який я згадав у своїх статтях, працював під проводом пок. проф. А. Паненцького і був зложений з паритетного числа чільніших українців та москвофілів, що, зберігаючи свої погляди, уважали українство все таки частиною рідної їм руської справи та прямували до порозуміння з українцями у злободенних питаннях. Москвофіли цього типу творять на мій погляд, більшість серед цього відламу нашого громадянства, та як незорґанізовані розпливаються серед українського громадянства. Цей Комітет займався головно справою комісарської господарки в "Н.Д." і вислав у цій справі меморіял до Міністерства. Походячи з москвофільської родини і маючи свояків москвофілів, що льояльно працюють в українських установах, я ставився з симпатією до праць цього комітету, що під цю пору властиво не істнує. Його члени-москвофіли беруть здебільша активну участь в українському національному житті, але нікого з них не покликано до Т. В. "Н.Д."
В згаданих вище статтях я подав оціночну вартість майна на 2,450.000.— зол., а його обтяження на понад 1,500.000.— зол. Цей стан помітно в міжчасі змінився. Багато надій покладалося на т. зв. "санаційний плян", що його мав перевести Банк Краєвого Господарства. Санаційний проєкт, опрацьований банковим фахівцем, модифіковано кілька разів на бажання Філії цього Банку у Львові, і він дістав остаточно затвердження міністрів скарбу і внутрішніх справ. На його основі видав Банк промесу дня 8. II. 1938 р. на 6% санаційний кредит в сумі 230.000.— зол., що мав бути сплачений до 3-ох літ. На жаль, умовини промеси були такі тяжкі, що "Н.Д." не міг їx виповнити і тому прийшлося з позички зрезиґнувати. Одинокою користю затвердження санаційного пляну було відписання коло 160.000.— зол. відсотків від залеглих податків та каренція плачення цих залеглостей до кінця червня 1939 р. під умовиною, що біжучі податки будуть точно вирівнювані. Багато в цій справі прислужився пос. Целевич, без якого інтервенції справа мабуть по нинішній день не була би вирішена.
Отже санацію маєткового стану мусів "Н.Д." переводити власними силами, продаючи частину майна, ліквідуючи порожні й дарові помешкання та стягаючи залеглі довги, в першу чергу чинші.
З першою поміччю поспішив Ексц. Митрополит Шептицький, купуючи реальність при вул. Зибликевича ч. 30 для оо. Редемптористів східнього обряду та СС. Василіянок за ціну 180.000.— зол та виплачуючи при контракті 100.000.— зол. готівкою, не зважаючи на те, що реальність була гіпотечно обтяжена на більше як 400.000.— зол. Після вичеркнення цих обтяжень (знову за інтервенцією пос. Целевича "Народній Дім" підняв здепоновану решту ціни купна в сумі 80.000. — зол.
З цією продажю лучать лєґенду, що Митрополит купив цю реальність за безцін, бо — мовляв — за неї давали 40.000— долярів. На ділі річ малася ось-як: Не могучи роздобути дальших кредитів, бувший комісар "Н.Д." п. М. Бачинський заоферував, мабуть у 1933 р., купно цієї реальности, оскільки я знаю, теж Митрополитові за ціну 35—40 тисяч долярів. Святоюрські круги звернулись були з проханням до мене і, як я пізніше довідався, також до пок. о. проф. Попеля, як до громадян, що багато мали до діла з нерухомостями, неофіціяльно оцінити ту реальність. Незалежно від себе оцінка, переведена "на око", означила майже однозгідно вартість реальности на 20—25 тисяч долярів (1 доляр = 8.90 зол.). Митрополит рельности не купив, і я справою далі не цікавився. Колиж згодом мене іменували головою Т. В. "Н.Д.", я був змушений зацікавитися нею наново з огляду на намірену продаж та розглядав можливости її забудування в управі міста. Там цілий город, положений між реальностями СС. Василиянок і домом при вул. Зибликевича 30. був уже означений як "зеленець" (таким і досі лишився), і тільки після довших торгів з начальником помірово-реґуляційного виділу, управа міста зачала схилятись до того, що погоджувалась на переведення по середині реальности поперечної, яких 50 метрів довгої сліпої вулиці ширини 20 метрів. Ця вулиця мусіла б переходити саме через теперішню церковцю, яку треба би було розібрати. Управа міста погоджувалася врешті, щоб на місце церковці, яку мали розібрати, поставити нову церкву, але без якихнебудь мешкальних будників, по середині городу. Цим способом можна було після розібрання істнуючих домів і церковці здобути 6—8 будівельних парцель вартости коло 150— 200 тисяч зол. і крім того гарну площу на нову велику церкву. Цей плян став очевидно тепер неактуальний, але ілюструє одну можливість визискання реальности та дає субстрат до оцінки її вартости.
Приступаючи до продажі реальности, тодішній адміністратор "Н.Д." проф. інж. Вельпель казав її оцінити двом заприсяженим знавцям, інж. Стефановичеві (українець) та інж. Вайсові (поляк), що в основному фаховому виводі подали її вартість на 180.591,30 зол. Рівнобіжно з оцінкою старався проф. інж. Вельпель за набувців поза Митрополитом, якому купно цієї реальности заоферував. Знаю позитивно, що військо згори підкинуло оферту, не вдаючись у дискусію щодо ціни. Чи проф. Вельпель звертався ще до інших рефлєктантів, напр. до латинських чернечих чинів, як це говорили про п. М. Бачинського, не знаю.
Взявши під увагу обставину, що церковця при вул. Зибликевича обтяжена деякими канонічними зобовязаннями, від яких може бути звільнена тільки за згодою гp.-кат. духовної влади, мусимо ствердити, що Митрополит був одиноким можливим рефлєктантом і заплатив за неї найвищу ціну, яку виказали оцінки, як фахова, так теж переведені "на око", і то в готівці. Слід зазначити, що Митрополит Шептицький купив майно, уфундоване його попередниками митрополитами Йосифом і Сильвестром Сембратовичами, що цю ральність закупили з призбираних ними фондів на виховний інститут для дівчат і в своїй добросовісности згодились заінтабулювати її на "Н.Д.", що мав тим інститутом опікуватися. Висліди опіки знані. Згадаю ще мимоходом, що купно реальности було добродійством для околичних вірних, бо устабілізувало важну реліґійну станицю, та для СС. Василіянок, що здобули для своїх цілей просторий город. Зі становища "Народнього Дому" зазначую з натиском, що продаж цієї реальности була угольним каменем санації й одиноким рятунком перед стратою цілого майна "Народнього Дому", бо уможливила в останній хвилині заплату залеглих рат у М.К.К.О. та Т.К.3., що вже дістали були другий термін ліцитації на Білку і Костенів та на реальности у Львові.
(Далі буде).
[Діло, 05.05.1939]
(Продовження.)
Другим обєктом, що його прийшлося посвятити для санації "Н. Д.", була частинна парцеляція майна Білка-Костенів, призначеного "Вельможним Феодором Васькевичем на шкільні стипендії, що мали причинитись до зросту й укріплення малоруської народности і лихим силкуванням винародовлення противстанути". Того майна, згідно з нотаріяльним актом з 30. XІ. 1851, підписаним від "Н.Д." Михайлом Куземським, "не вільно нікому іному виарендувати ані продати, як тілько русинови, вірному своїй народности, котрий яко такий до восточного віроісповідання признався".
Майно Білка-Костенів складалося з понад 500 морґів орного поля та сіножатей і з понад 500 морґів здевастованого ліса. Частину ліса витяв "Н. Д." ще перед війною та поставив мабуть за здобуті таким чином гроші дім при вул. Курковій 14. Решту ліса продав по смішно низькій ціні вже після війни державний комісар п. Черкавський. До парцеляції призначено 224 морґи, залишаючи при фільварку коло 300 морґів, що мали дати мінімальний континґент для горальні, що істнує при фільварку. Парцеляцію переводжено згідно з волею фундатора "по менших малому ґаздівству відповідних куснях" між місцевих селян, фільварочну службу та мешканців сумежних сіл при помочі публичної ліцитації та продавано землю тим, що найбільше оферували, примикаючи одно око на національну та віроісповідну клявзулю фундатора. Не зважаючи на те, що "Н.Д." вплатив з нагоди парцеляції готівкою 4.000 зол. на "суспільні ціли" волости Янчин, не міг цієї парцеляції докінчити через адміністраційні перепони, роблені всупереч опінії найкомпетентніших чинників у державі, в продажі 58 морґів найкращої землі. З наміченої парцеляції, якщо на її докінчення дозволять, сподіється "Народній Дім" дістати кругло 130.000 зол., з яких половину вже вплачено до каси фундації та здобуті осьтак гроші зужито на санаційні ціли. Не виключена теж продажа частини ліса.
Половину камениці при вул. Краківській 24., що її має "Народній Дім", призначеної на цілю санації, досі не продано.
Багато труду коштувало зліквідування порожніх льокалів, у першу чергу поміщень, що їх займала Філія Академічної Ґімназії в домі при вул. Рутовського 22., які ще бувший комісар п. М. Бачинський хотів переробити на мешкання коштом 20—30 тисяч зол. Така перерібка показалася не під силу "Н. Д." і ледви чи була б дала який економічний ефект, бо дім перестарілий і на мешкання не надається. Тому нова Управа, як адміністратор, так теж і я, старалися винаймити льокаль у цілости якій-небудь установі. Заходи в Управі міста, в Скарбовій Палаті, в Кураторії та в деяких українських центральних установах не дали корисного висліду, тому льокаль після переведення примітивного і некоштовного ремонту треба було спарцелювати здебільша між українські установи, що вдоволяються здевастованими приміщеннями в перестарілій будові без комфорту.
Під цю пору примішується там школа ім. короля Данила, харчівня Захоронки, Товариство Прихильників Мистецтва, Філія Ремісничо-Промислової Бурси, спорт. т-во "Степ" і Карпатський Лещетарський Клюб, а крім цього два невеличкі помешкання, з тих одно службові. Москвофільським установам, що ремствують на українську окупацію, шкоди від цього ніякої нема, бо при винаймі мешкань і давніший і теперішній адміністратор все давали москвофілам, може як засидженим, першенство та корисніші умовний найму. Льокаль, що його займає під цю пору Реміснича Бурса за місячним чиншом 150 зол., оферував проф. Вельгель "Р.С.Р.К." за 120 зол., та Союз з цієї оферти не скористав. Винаймом ІІІ. поверху зискав "Н.Д." понад 8.500 зол. річного чиншу.
Більше скомплікована була справа бурси "Н.Д.", приміщена на трьох з комфортом уладжених поверхах дому при вул. Курковій ч. 14, що мала всього 38 питомців та за комісарських часів спричинювала "Н. Домові" до 20.000 зол. річного дефіциту. Адміністратор "Н.Д." проф. Вельпель обстоював припинення бурси бодай на кілька літ. Але члени Т.В. хотіли її утримати бодай у зменшеному виді. Справа покінчилася компромісом: льокаль бурси перенесено на місце т. зв. "общежитія", a ІІ. і ІІІ. поверх, заниманий досі бурсою, ухвалено винаймити, при чому знову вийшла ділєма, чи поміщення бурси переробити на 6 приватних 3-кімнатних мешкань коштом коло 15.000 зол., що дало би 600—660 зол. місячного чиншу, чи економічніше винаймити льокаль без більших перерібок у цілости, по змозі педаґоґічній установі. Шкільна Кураторія відмовилась винаймити цей льокаль на ліцей Філії Академічній Ґімназії, відмовились теж інші установи, до яких звертався адміністратор інж. Вельпель. Тому у великій пригоді станула "Н. Домові" купецька ґімназія, що винаймила цілий льокаль за 550 зол. місячного чиншу, при чому ремонт і перерібки льокалю зредукувались до нецілих 2.000 зол.
Мимоходом зазначу, що з нагоди цієї держави я опинився мало не під громадянським бойкотом. Директор купецької ґімназії перед наймом льокалю бурси задаткував був у Наук. Т-ві ім. Шевченка цілий Академічний Дім при вул. Супінського 21. за місячним чиншом 750 зол. Як член тодішнього Виділу Н.Т.Ш. та голова Т.В.Н.Д. я в значній мірі причинився до уневажнення цієї корисної для ґімназії трансакції та спонукав її Управу, що рішилась на менше корисну з "Н.Д." За це директор ґімназії довший час дивився на мене вовком, а українське громадянство, головно молодше, уважало це мало не малою народньою зрадою. Слід врешті згадати, що технічне переведення цієї трансакції улекшив тодішній директор бурси "Н. Д." пок. д-р А. Копистянський, який не тільки розумів, що удержання бурси можливе лише тоді, коли кошт її удержання помітно зредукується, але й дуже високо ставив діяльність купецької ґімназії і до самої своєї передвчасної смерти дуже прихильно ставився до її Управи. Ця трансакція збільшила доходовість дому при вул. Курковій 14. на 6.600 зол. річно. А що Управа ґімназії з часом видержавила ще й інші льокалі, що практично не давали ніякого прибутку, то чинш, оплачуваний нею, доходить до 9.000 зол. річно. Загалом беручи, доходи з домів без саль піднеслися з 63.970 зол. в році 1936. на 82.510 зол. в 1937 р. і 103.240 зол. в 1938 р.
(Далі буде.)
[Діло, 06.05.1939]
(Продовження).
Тяжче як з ліквідацією порожних льокалів пішла справа з "льокаторами", що з роду чиншу не платили. Твердий натиск давнішого і теперішнього адміністратора довів до того, що деякі в установ, які користувались даровими мешканнями, зліквідувались та спорожнили льокалі, інші знову мусіли призвичаїтись до чимраз точнішого плачення чиншів, зобовязуючись крім того сплачувати законно стягальні чиншові залеглости місячними ратами від 5—25 зол. Місячний дохід з цього титулу дав би при правильній вплаті 85 зол., отже коло 1.000 зол. річно. На ділі він значно менший. Розуміється, за залеглі чинші "Н.Д." не побрав досі ані сотика відсотків, ані не пробував їx домагатись.
Справа залеглих чиншів представляється загалом з цілого комплексу справ "Н.Д." найгірше. Досі Управа "Н. Д." зголосила Т.В. коло 190.000 зол. залеглих чиншів, зі судовими коштами ця сума зросте на мінімально 260.000 зол. 58.173 зол. чиншу та к. 4.000 зол. коштів мусів Т.В. закваліфікувати як зовсім нестягальні — через передавнення, невиплатність та смерть винаймаючих, і Управа "Н. Д." цю суму вже відписала. Ця справа така характеристична, що я позволив собі зіставити табелю залеглостей, при чому не ручу за її повноту, бо все ще виринають нові анальоґічні справи на засіданнях Т.В. Зіставленням обняті всі претенсії "Н.Д." з вийнятком одної на к. 50.000 з., про яку розповім пізніше.
Зіставлення належних чиншів у заокруглених золотих:
| москво- фільські установи | греко-католики | жиди | римо- католики |
разом | |
| 1.Відписані чинші | 9.218 | 21.310 | 18.506 | 9.139 | 58.173 |
| 2.Залеглі чинші досі невідписані | 21.312 | 6.757 | 62.871 | 2.635 | 93.575 |
| 3. Разом | 30.530 | 28.067 | 81.377 | 11.774 | 151.748 |
| 4.Від суми залеглостей потручується 10% поз. 2. як стягальну |
2.131 | 676 | 6.287 | 263 | 9.357 |
| 5.Полишаються як нестягальні страти | 28.399 | 27.391 | 75.090 | 11.511 | 142.391 |
| 6.Відсоток досі відписаних сум (поз. 1.) | 16% | 36% | 32% | 16% | 100% |
| 7.Відсоток всіх страт на чиншах (поз. 5.) | 20% | 19% | 53% | 8% | 100% |
| 8.Кількість чиншовиків (поз. 1+2) | 3+6 | 18+3 | 18+3 | 5+1 | 44+13=57 |
В зіставленні я навів рубрику "греко-католики" тому, що між відписаними претенсіями є побіч москвофільських теж 63,— зол. нестягальної залеглости помершого в минулому році лікаря-українця, а між невідписаними претенсіями є аж 4.774 зол. залеглости двох українських фірм, що зобовязалися сплачувати їх по 25 зол. місячно. 10% стягальности невідписаних претенсій може видатись оцінкою за низькою, одначе я вважаю цю позицію занадто оптимістичну, бо претенсії здебільш незабезпечені, а одна з них — найбільша і то до жидівської фірми — на суму 56.785 зол. є, щоправда, забезпечена на реальности, але на такому далекому місці, що це забезпечення треба вважати нереальним, і одержання 10%-претенсії мрією.
Справу плачення чиншів уважала, видно, цісарська управа за "буржуазний предразок", бо коли в р. 1935. з чиншу повинно було вплинути 196.987 зол., то "Народній Дім" зібрав ефективно всього 74.974 зол., отже 38%, або суму, яку треба заплатити за податки від нерухомостей та за інші чинники, за воду, канал і т. д., не рахуючи коштів ремонту та адміністрації. Більше як половину зговореного чиншу побрано від маґістрату за театральну салю та за винаєм т. зв. "жовтої салі". Такі льокатори, які платили чинші, були справді добродіями "Н.Д.", бо ніхто їx до цього не змушував.
Все ж таки була одна залеглість, яку "Н.Д." послідовно ексзеквував, не вважаючи на те, що установа, яка залягала з чиншом, правно користала з фундації пок. митрополитів Й. і С. Сембратовичів, призначеної на виховне заведення для дівчат, в добрій вірі заінтабульованої на "Н.Д.", якого статутовим обовязком було саме їй "подавати помощную руку" (ст. 2. статуту "Н. Д."). Установа, що вже в третьому поколінні виховує дівчат та дає їм загальну і фахову освіту. Тою установою є СС Василіянки у Львові при вул. Длуґоша ч. 17, що ведуть дві ґімназії, удержують дівочий інтернат, а в часі війни і по війні вели захист воєнних сиріт, отже виконували й виконують загально-корисну суспільну і харитативну працю. Одинокою "виною" СС. Василіянок, що вже перед війною викликувала лють управи "Н.Д.", а після війни спонукала бувшого комісаря до внесення позву, був український характер монастиря.
Позов внесено за залеглий чинш за реальність при вул. Зибликевича ч. 30 на суму 35.313 зол., в якому не скомпенсовано к. 20.000 зол., зложених Сестрами на ремонт здевастованого дому, про який управа "Н. Д." знала та навіть признавала його кошт, але в позві його не взяла під увагу. Тому після зголошення позву у добрій вірі офіціяльно — справа рекомпенсати передавнилася. Справа позву "Народнього Дому" проти СС. Василіянок була, видно, така ганебна, що його не хотів внести тодішній синдик "Народнього Дому" д-р М. Глушкевич, і її віддано чужинцеві. Після ріжних перипетій з кінцем минулого року запав присуд, на основі якого СС. Василіянки мають заплатити "Н. Домові" пізвану суму враз з коштами спору та законними відсотками, яких "Н.Д." ніодному льокаторові не рахував, що разом дав суму коло 50.000 зол., а може і більше. Ця сума вже забезпечена нареальности СС. Василіянок, що загрожена ліцитацією. На санування знищеного комісарською господаркою "Н. Д." не вистачила фундація, утворена митр. Сембратовичами, треба ще продати і здобуту трудом поколінь реальність виконавчинь завдань тої фундації і то в моменті, коли управа змушена відписати 150.000 зол. роздарованих чиншами і то в 61% не-грекокатоликам.
Українські члени Т.В. налягали від початку свого урядування на полюбовне полагодження спору, що його можна було оминути коштом 12—15 тисяч зол., бо таку вартість представляв предмет спору. Зазначу ще, що посол В. Целевич зголосив у цій справі основно умотивований меморіял, що його п. адміністратор предложив мабуть п. воєводі. Який буде фінал цієї пресумної справи: чи реальність СС. Василіянок справді піде на бубон, чи управа "Н.Д." погодиться на ратальну сплату залеглости, подібно як це мало місце в інших випадках, побачимо. Становище адміністратора "Н.Д." під цю пору доволі тяжке, бо як представник головного вірителя мусить настоювати на виекзеквування правосильно признаної претенсії, якої слушности сам мабуть не всилі признати.
(Продовження буде).
[Діло, 07.05.1939]
(Продовження).
Поменшене нa вартість проданих обєктів майно "Н. Д." було з кінцем 1938 р. обтяжене ось-якими довгами та зобовязяннями:
М. К. К. О. 45.883.— зол.
Товариство Кред. Земське 108 876.—"
Банк Господарства Краєв. 471.522.— "
Залеглий держ. податок 225.215.— "
а) залег. міський податок 107.077.— "
б) відсотки цієї залеглости 43.406.— "
Вода і канал 20.640.— "
Фундації та дрібні ріжні______ 70.382.— "
Разом 1,093.003.— зол.
До цього зіставлення ось-які завваги:
До 1) Довг у Міській Комунальній Касі Ощадности, як найдошкульніший, мусить бути якнайскорше сплачений з біжучих доходів і то можливо ще в цьому році. Під цю пору цього довгу є ще 22.790 зол.
До 2) Довг Товариства Кредитового Земського зменшується в міру того, як поступає парцеляція Білки-Костенева. Частина цього довгу залишиться як довгоречинцева позичка, обтяжуючи решту непроданого фільварку.
До 5) б). Відсотки від залеглих міських податків будуть правдоподібно відписані, якщо буде сплачений капітал.
До 6) Залеглости за канал і воду можна розложити на догідні сплати.
До 7) Фундаційні гроші не вимагають доразової сплати.
Отже можна приняти, що реальні зобовязання "Н.Д." з кінцем цього року не переступлять одного міліона.
Найбільшими зобовязанями "Н.Д." є:
довг у Банку Госп. Краєвого 471.522. — зол.
залеглі державні податки 225.215. — зол.
і залеглі міські податки 107.077. — зол.
Разом 803.812. — зол.
Від довгу в Банку Господарства Краєвого буде можна в цьому році заплатити ледви відсотки. Під цю пору ведуться переговори щодо сплати самого капіталу. Якщо Банк Господарства Краєвого погодиться розложити цілий довг враз із 10-літніми залеглостями неплачених аннуітетів на довгоречинцеві рати, то довг буде можна вигідно сплачувати з біжучих доходів; тяжча буде ситуація, коли Банк зажадає доразної сплати залеглих рат.
На сплату державних і міських податків треба би знову продати котрусь з більших реальностей, а саме: розпарцелювати решту Білки або продати дім при вул. Курковій ч. 14. Проти парцеляції Білки промовляє горальня, що добре просперує і гарно під технічним оглядом вивінувана, та просторі й упорядковані господарські будинки вартости коло 80.000 зол., яких ціна при парцеляції упала би на 10—15 прц. Щодо продажі дому при вул. Курковій, то ця справа вимагала б суттєвої реорґанізації цілого "Н.Д.", бо в тім домі приміщується бібліотека, музей та бурса, що на випадок продажі дому не могли би в ньому залишитись. На мою думку Тимчасова Управа не могла би зважитися на ніяку з наведених концепцій і тому уважаю уконститування фундації на нових основах та заведення постійної законної управи за справу пильну і неминучу. Покищо справа сплати залеглих податків лишаються отвертою. Біжучі податки та інші публичні чинитьби платить "Н.Д." під цю пору точно.
Мимоходом згадаю, що в часі урядування теперішньої управи треба було перевести наказаний владою коштовний зовнішній ремонт майже всіх реальностей у Львові та фільварочних будинків і горальні в Білці та млина в Костеневі. Всеж таки загальні приходи збільшилися, а розходи зменшилися. В 1936 р. було доходу 112.103 зол., розходу 89.448 зол. В 1937 р. було доходу 126.522 зол., розходу 58.425 зол. За рік 1938 ще нема білянсу. Надвишка доходів над розходами уможливлювала сплату відсотків від довгу і навіть частину капіталу.
"Народній Дім" адмініструє більшою скількістю фундацій. Найбільша з них д-ра Т. Васькевича, фундатора Білки і Костенева, і частиною майна "Н.Д." Кільканацять інших фундацій, що мали майно в цінних паперах чи в грошах, здемолювалися і на ділі перестали іcтнyвати.
Фундація ім. М. Білоуса в Коломиї складається з положених у центрі міста великої двоповерхової камениці та партерового домику, поставленого вже після війни. Двоповерхову реальність наймала довгі роки державна школа для деревного промислу; школа залишила її в стадії повної девастації, так, що камяниця довший час була майже незамешкана. Нова управа зремонтувала її значним коштом, так, що під цю пору вона вже в цілости замешкана і зачинає поволі рентуватися.
Неуконституована фундація бл. п. Фурикевича, що складається з 40 морґів ставу в Долині та кільканацятьох морґів поля в Тяпчі і в Гошеві, стала щойно в цьому році правосильна вироком Найвищого Трибуналу. Обєкти цієї фундації треба буде зреалізувати і за одержані гроші набути якийсь догідніший обєкт, бо завідування майном у теперішньому стані є зовсім нерентовне, а інвестиції, що їх треба перенести вже цього року з наказу влади на ставі, дуже великі.
Цікаво представляється справа літературної фундації М. Качковського, заінтабульованої на 3-ох домах "Н.Д.". Радник М. Каховський залишив 66.000 австрійських золотих ринських з тим, що "відсотки від цієї суми мали щорічно йти в половині на нагороди за найліпші твори в руськім язиці і письмі та в половині на видавання або пособлювання руських часописів". Ця фундація після війни здевалювалася, а Львівський Воєвідський Уряд як надвірна влада над фундаціями не устійнив ще звальоризованого основного фонду, що на основі розпочатих переговорів дав би 15—20 прц. первісного капіталу, отже в реляції 1 корона = 1,05 зол. це дало б 20.790 до 27.720 зол. Зі звідомлення п. І. Слизюка з дня 9. X. 1937, предложеного згаданій фундаційній владі, виходить, що з цієї фундації признано "Обществу Качковського" 1.500 зол. на видання творів о. Наумовича, а крім того на її рахунок видавав "Народній Дім" від червня 1926. до кінця травня 1931 р. тижневик для руського люду п. н. "Голос Народу", що виходив під фірмою "Рольничого Союзу". Кошт цього тижневика "при приблизному тільки обчисленні за повних 5 літ сягає коло 90.000 зол." (втаємничені москвофіли кажуть, що цей тижневик коштував більше як 200.000 зол.). По словам звітодавця цей тижневик (орґан т. зв. "Р.А.П.") "щодо свого напряму, тенденції, мови й ортоґрафії в цілости відповідав орґанізаційним постановам фундації і волі бл. п. тестатора". На звідомлення п. Слизюка нема ще відповіді фундаційної влади, яка стоїть перед тяжким рішенням, чи фонд максимальної висоти 27.720 зол., з якого видано коло 90.000 зол., ще істнує, чи ні.
(Продовження буде.)
[Діло, 09.05.1939]
(Продовження.)
В меморіялі, предложенім українськими членами Т.В. "Н.Д." урядові, були м. ін. два постуляти, що можуть зацікавити ширше громадянство, а саме звільнення заанґажованого б. ком. п. М. Бачинським, зайвого, а дорогого платного урядовця "Н. Д." п. І. Слизюка, та провірка і вияснення видатків, пороблений державними комісарами, головно п. М. Бачинським.
Бувший адміністратор "Н. Д." інж. Вельпель уже в перших місяцях свого урядування переконався про зайвість п. Слизюка, якого функції як "директора" покривалися з його функціями як адміністратора. Тому припинив його до деякої міри в урядуванні, поручаючи йому зовсім занедбаний і досі ще невпорядкований реферат фундацій, з яких п. Слизюк обробив по свому тільки фундацію М. Качковського (24 сторінки машиного письма).
Ріжні моменти спричинили, що інж. Вельпель поробив представлення до Воєвідського Уряду та до Контрольної Комісії, щоб п. Слизюка звільнити, але конкретної апробати для цих заходів не міг дістати, бо звільнення службовика належить саме до атрибуцій адміністратора, на що знову проф. Вельпель, як знаменитий технік, а ніякий правник, не міг зважитися. Новий адміністратор през. Зяркевич після обняття управи "Н.Д." впровадив п. Слизюка в урядування на правах звичайного урядовця, а крім цього наділив його ще й деякими функціями, яких він досі не мав. Крок нового адміністратора стрінув однодушний спротив не лише членів Т.В., але й усіх службовиків "Н.Д.", що відмовились виконувати свої обовязки під надзором п. Слизюка. Одначе п. адміністратор удержав з тактичних оглядів cвоє Зарядження, та небавом сам переконався, що нехіть до п. Слизюка не є вислідом "української інтриґи", як це хотіли представити нечисленні поклонники п. Слизюка, бо вона оперта на зовсім річевих моментах, внаслідок чого виповів йому дальшу службу в законному речинці.
Покищо не буду більше займатися п. Слизюком, оскільки сам не спровокує зацікавлення своєю особою, виконуючи погрозу, що її вислав за посередництвом жидівської адвокатської канцелярії, де під загрозою судовою спору домагається повного реактивування в "Н.Д." або 16.000 зол. відшкодування за здогадне нарушення договору. Нехай п. Слизюк покищо у мирі уживає добре заслуженого стану спочинку. (В останній хвилині довідуємося, що п. Слизюк позов проти "Н.Д." таки вніс. — Ред.).
Гірша, а властиво безнадійна є справа провірки та вияснення видатків, пороблених п. Бачинським. Бувший воєвода бл. п. Беліна-Пражмовський поставився до домагання українських членів Т.В. неґативно. Теперішній воєвода п. Білик погодився, щоб провіркою комісарської господарки занялася контрольна комісія, покликана до провірки урядування теперішньої тимчасової управи. Поминаючи момент, що в цій справі нема ніякого урядового зарядження, склад цієї комісії є такий, що просто виключає провірку комісарського урядування. Членам цієї комісії, назначеним від Воєвідського Уряду та Банку Господарства Краєвого, ця справа мабуть байдужа. Їм залежить головно на тому, щоб переконатися, чи теперішня управа доцільно працює і чи її господарка уможливить сплату кредитів, затягнених у банках, в першій мірі в Б. Г. Кр., та врешті залеглих податків. Представникові москвофілів порушування подібних вразливих тем взагалі не бажане, а від представника українського громадянства годі щонебудь довідатися, бо він заслонюється тим, що контрольна комісія постановила перед закінченням провірки не давати ніяких іноформацій. Правдоподібно він не всилі в тих умовинах впливати на хід контролі так, як того вимагають справи "Н.Д.".
В даній справі зацікавлені властиво дві сторони, а саме українське громадянство, якому не може бути байдуже, на що пішли гроші національної установи, та п. Михайло Бачинський, як тодішній державний комісар. Українське громадянство ніколи не зрозуміє, що перебудова салі "Н.Д." коштувала понад 600.000 зол., з яких 427.834 зол. мав побрати сам будівничий інж. Адам Опольський за виконання будови без інсталяцій, тоді коли будова Преображенської церкви коштувала 480.000 австр. корон, а купно, наложення другого поверху, перебудова цілого будинку, заведення центрального огрівання і комфортових гіґієнічних уладжень Дому Української Кооперації (до того з великою незабудованою площею) коштувало враз із коштами посередництва, коштами контрактів, переносною таксою та кільканацятьма тисячами зол. відступного всього 320.000 зол. Тим більше, коли зважити, що перебудову виконано скандально, так, що проф. Вельпель був змушений минулого року підлатати фундаментами прибудовану ґардеробу, яку комісарський архітект поставив на болоті без фундаментів, і вона грозила заваленням.
Побіч перебудови салі є ще безліч містерій, як вище згадана справа "Рольничого Союзу", "Голосу Народу", "Русского Кооперативного Союзу", роздавання направо і наліво всіляких "позичок" і субсидій (з яких деякі, як 400 зол., виплачених тодішньому заступникові члена прибічної Ради "Н.Д.", навіть не мали дійти до рук обдарованого "Русского Селянського Труду" в Толщеві), далі дарові помешкання та навіть роздавання і роззичування, і то зовсім чужим установам, крісел і т. д. Тому, що українське громадянство позбавлене можливості провірити таку господарку, повинен про це, на мою думку, у власному інтересі постаратися п. Бачинський. Завважую, що цього не зроблять українські члени Т.В. не лише через брак часу та кваліфікацій, але і для браку лєґітимації.
Всі дані, що їх у цьому звідомленні наводжу, були предложені на засіданнях Т. Виділові до заопініювання, або походять з доручених Виділові фахових зіставлень та відписів ориґінальних актів.
(Докінчення буде)
[Діло, 10.05.1939]
(Докінчення).
Одною з нечисленних компетенцій Т.В. є розділ фонду, призначеного адміністратором для розділу між суспільні та культурні установи, що не сміє переступити 5% впливів "Н.Д.". Цього фонду в 1937 році було 6.615.72 зол. Одначе в справі розділу цього фонду не було однозгідности, бо представник москвофілів у Т.В., що з признанням висказується про успішну діяльність українських членів Т.В. для санації "Н.Д." та погодився на виплату з фонду невеликих зрештою квот на загальні установи, які мають польський характер, станув на становищі, що з фондів "Н.Д." не можуть користати установи, які мають український характер, а тільки русскі, бо лише їх досі "Народній Дім" субвенціонував. З наведеного вище зіставлення видно, що українські члени Т. В. пропонували до субвенціонування з фонду "Н. Д." установи харитативні, яких москвофіли не мають та навіть самі до деяких з них належать і з них користають. Справа розділу субвенції пішла згідно з постановами тимчасового регуляміну до Львівcькoгo Воєвідства, до якого зрештою звернувся і представник москвофілів, що остаточно рішило про субвенціонування теж українських установ. На субвенції для москвофільських установ українські члени Т. В. погодилися згідно з внеском свого товариша.
Зі згаданого фонду приділено 1.600 зол. на т. зв. загальні цілі, здебільша на бібліотеку і бурсу "Н.Д", церкву св. Спаса та дві львівські харитативні установи, що мають загальний характер. Решту розділено в такий спосіб, в зол.:
а) На українські установи:
Міський Комітет для безробітних українсько-руської народности — 300.
Церковний дім у Костеневі — 237.30
Peм.-Пром. Бурса (будова дому) — 1.200
Українська Захоронка — 1.000
Півоселі — 200.
Передня Матерей — 150
Львів. Філія Т-ва опіки над молоддю — 100
Товариство Прихильників Мистецтва — 156.?
Разом — 3.343.81
в) На москвофільські установи:
Кооперативний курс "Р.С.Р.К." — 100
Пансіон "Общества Русских Дам" — 300
Фонд бл. п. А. Ясеницького — 200
Общество "Муза" — 300
Общество ім. Качковського — 771.91
Разом — 1.671.91
300. зол. — на Міський Комітет для безробітних казало Воєвідство виплатити замість субвенції для розвязаної в міжчасі "Сили", що теж мала анальоґічний фонд.
На рік 1938. приділено до цього фонду 4.190.75 зол., з яких без спротиву призначено на загальні цілі 1.068. зол., українські установи мали б дістати 2.081.83 зол., москвофільські 1.040.92 зол. Та рішення цієї справи, як і минулого року, залежне від вищої влади.
На будуче ухвалено за згодою п. адміністратора обмежити згаданий фонд до 2 і пів процентових готівкових впливів брутто, лімітуючи його максимальною сумою 4.500 зол. річно, з тим, що з цього фонду не будуть уже виплачувати ніяких підмог для власних установ “Н. Д." (бібліотека, бурса і т. д.), бо це тільки затемнює річні рахункові замкнення цих установ.
Накінець хочу розвіяти ще одну легенду, яку я вичитував у наголовках здебільша польських часописів, а саме про “повну українізацію .Н. Д.". Стверджую, що за теперішньої управи не було ніяких персональних змін у складі службовиків централі, у складі установ, ані теж у синдикаті “її. Д.". П. Слизюка зредуковано як зайвого, одна службовичка відійшла через тяжку недугу, з рештою службовиків, подібно як зі синдиком, зроблено після добровільного розвязання старих контрактів нові умови на дещо змодифікованих, але матеріяльно корисніших для службовиків умовинах. З нових службовиків не принято нікого. Нема теж у “Н. Д." українського діловодства, яке ще п. М. Бачинський здебільша спольонізував, так, що навіть синдик змушений вносити проти українських чи русских сторін позви по польськи. Нечисленні “русскі" письма, що виходять з “Н. Д.", пишуться своєрідним язичієм і ніби етимольогічним правописом, бухгальтерія ведеться ніби по російськи. Може слушний був би заміт, що українські члени Тимчасового Виділу толерують такий стан.
Не може теж бути мови про якесь протеґування українських установ при винаймі помешкань. Всі вони платять нормально 10—20 проц. дорожче, як москвофільські установи і навіть приватні льокатори; при менших льокалях надвишка ця куди більша, в одному випадку доходить навіть до 500%. З натиском підношу, що українські установи не мають ніяких чиншових залеглостей; зате москвофільські установи все ще мають і то вже нові поважні залеглости так, що одній з них, якої директор найбільше горлає про зукраїнізування "Народнього Дому", прийшлося судово виповісти льокаль за неплачення чиншу. Українізацію "Народнього Дому" можна би признати хіба в тому сенсі, що його санація переводиться у значній частині грішми, здобутими з продажі обєктів в українські руки та з чиншів українських установ, і врешті заходом українських членів Тимчасового Виділу. Алчущі пособій та безплатних мешкань установи хіба найменше причасні до справи санації "Н.Д.".
Побіч мовного питання є ще цілий комплекс справ, звязаних з "Н.Д.", як загальні напрямні діяльности цієї установи, справа патронату над церквою св. Спаса, справа музею, бурси і т. д. Цих справ не хочу і не можу тут порушувати, бо я намітив собі лише відповідь на запит, поставлений у наголовку. Здаю собі справу з того, що моя відповідь не всіх вдоволить. На порушені питання дам відповідь на іншому місці, якщо цього зажадає від мене українське громадянство.
[Діло, 11.05.1939]
11.05.1939