28 квітня 1939 р.
Першотравневі походи заборонені цього року. Заборона не становитиме прецеденсу на майбутнє. ВАРШАВА, ПАТ. 26. ц. м. прем. Славой-Складковський приняв Т. Арцішевського, К. Пузака та В. Топінка як представників виконавчого комітету ППС і центральної комісії клясових професійних спілок та заявив, що з огляду на ситуацію не дозволить цього року на 1-травневі походи ані збори під голим небом. Це обмеження не становитиме прецеденсу на майбутнє.
Стрілив до товариша. Учень Роман Хробак у Станиславові бавився у свого товариша М. Вишковського набитою пістолею, яку лишила Ервіна Вишковська. В одному моменті впав стріл, при чому куля прошила М. Вишковському ніс і спинилася у підставі черепа.
Краєва хроніка. В Медурі, станиславівського повіту, 17-літній В. Вульковецький маніпулюючи коло знайдених у лісі 4-ох гранат спричинив вибух. Від ран Бульковецький умер. — У державному лісі Іванівка, станиславівського повіту, знайшли тіло Маєра Цайґера з Пістиня, що вже давніше пропав. Цайґера вбив хтось тупим предметом, мабуть із метою грабунку. — В часі розбірки глиняної стодоли у Івана Ткача, в Курниках Шляхетських, тернопільського повіту, завалилася стіна і на місці вбила Владислава Каноса, що працював при розбірці.
Засуд за зловживання. Перед окружним судом у Вильні відбулася розправа проти б. віцедиректора Комунальної Каси Ощадности з Ошмяні Г. Сальмоновича за присвоєння 100.000 зол. Суд засудив Сальмоновича на 10 роки вязниці і відобрав громадянські та публичні права на 10 років.
Прокуратура займеться виборчими "реклямантами".
Доручення львівського воєводи.
"Рекляманти", які хотіли позбавити виборчого права велику кількість виборців, осягнули протилежну ціль: розбудити зацікавлення виборами. Bсі ті, яких виборче право заквестіоновано, роблять усі заходи, щоб те право добути назад. Українські виборці повинні довідуватися докладно про прізвища й адреси "реклямантів" і подавати їx до Технічного Виборчого Комітету.
Львівські адвокати д-р Здзіслав Станкевич і д-р Ґологурський зголосили до прокуратури карний донос проти 11-и осіб, що "реклямували" виборче право. Між іншими заскаржені такі "рекляманти": Н. Хшановська, І. Коханська, Ол. Кісс, І. Кісс, Фр. Кавур, I. Бохня, А. Міцко, З. Мокшицький, І. Фукс, Г. Гаврилєвич, І. Баранович, Зб. Лесько та інші.
Український Технічний Виборчий Комітет вислав 22-го квітня телєґраму до премієра Складковського в справі масового квестіонування виборчих прав українських громадян у Львові.
В цій самій справі інтервеніювали пос. Володимир Целевич і голова Українського Технічного Виборчого Комітету дир. Орест Радловський у понеділок 24-го квітня у львівського воєводи д-ра Білика. Воєвода заявив їм, що в понеділок видав виборчому комісареві доручення, щоб усі ті квестіонування виборчих прав, які мають характер сваволі, вважати неактуальними.
Варшавський "АБЦ" пише про ті витівки львівських "реклямантів" під наголовком: "Ґрупа виборчих ґанґстерів заквестіонувала у Львові виборчі права 20 тисяч громадян". Між іншим пише таке: "На листі "заквестіонованих" знаходяться: президент окружного суду у Львові, двох послів, у цьому один віцемаршал сойму, крім цього офіцери й урядовці і майже всі греко-католики поляки". Цікаво, що маючи такі докладні інформації "АБЦ" не довідався нічого про те, що заквестіоновано виборчі права цілій масі українців, та що той згаданий віцемаршал сойму і посол — теж українці.
Новий журнал українознавства.
Вже появилося друге число наукового Журналу "Сьогочасне і минуле", що його видає: Наук. Т-во ім. Шевченка у Львові. Це вістник українознавства на 6 аркушів друку великого формату, дуже вибагливий з технічного боку, ілюстрований. Його мета подвійна: дати нашому інтеліґентному читачеві якнайбільше відомостей з усіх ділянок знання про рідний край у сьогочасних обставинах і з його минулого, — далі постачити чужинцям, тим, що хотять стежити за нашим культурним і господарським рухом, якнайбільше обєктивних інформацій, основаних на добрих джерелах. Науковий характер журналу зєднаний з якнайбільше доступною формою — ясного викладу, так мовити популярною, в якнайкращому розумінні. З кожної ділянки дають тут свої праці тільки спеціялісти, що добре опанували свій предмет і можуть ділитися зі своїм знанням легко, без помилок, які так часто роблять дилєтанти чи аматори, що починають знайомитися з темою праці щойно тоді, коли засідають до неї або користуються будьякими неперевіреними джерелами.
"Сьогочасне й минуле" дає не випадкові статті, які призбиралися на редакційному столі, а замовляє їx доцільно в авторів, добираючи планово ріжноманітний матеріял. Усі статті — короткі, прозорі, присвячені актуальним темам. Перше і друге число має кілька цікавих статтей про Карпатську Україну — її мову, літературу, про число українців у межах теперішньої Словаччини і загальну статтю у звязку з останніми міжнародними подіями п. з. "Схід і Захід у проблємі української культури".
Незвичайно цінний відділ журналу це хроніка, де вміщені події наукового життя, культурно-освітньої діяльности та господарської праці, мистецтва, огляд усіх нових видавництв, — окрім цього дуже обширний відділ рецензій на всілякі цікаві видавництва і "україніка" в чужій пресі.
Ввесь журнал витриманий у строго обєктивному тоні, без полєміки і без індивідуальних вискоків, не заступає якогось одного партійного чи політичного гуртка, а дає доступ усім, що працюють корисно на якомусь відтинку рідної культури. Своїм змістом і виглядом він розбуджує повне довіря читача; фірма "Наук. Т-ва ім. Шевченка" ще і зміцнює це довіря. Недостачу такого журналу відчувало наше громадянство вже віддавна; це одно з тих рідких видавництв, що не звертається тільки до якоїсь частини ідеольоґічних однодумців, а до всього громадянства, що його хоче обєднати своєю працею, а не розєднати. "Сьогочасне й минуле" нагадує нам найкращі випуски київської "України" та передвоєнного "Літер.-Наук. Вістника". Це один із тих журналів, що не потребує реклями, а якого так живо потребує наша інтеліґенція. З нього може теж користати шкільна молодь і відвідувачі наших читалень. Неодин може з нього теж учитися зразкової літературної мови.
Цим журналом "Наук. Т-во ім. Шевченка" дало доказ, що хоче навязати якнайтісніший звязок з ширшими колами нашої інтеліґенції.
Всіх анґлійців у віці 20 і 21 р. покличуть до війська.
Орґанізація загальної військової служби в Анґлії.
ЛЬОНДОН, ПАТ. Прем. Чемберлєн заявив у палаті громад, що на другий тиждень предложить їй урядовий проєкт при покликання на піврічні військові вправи всіх мужчин у віці 20 і 21 років. Після вправ рекрути могтимуть перейти на 3, 5 і пів року до територіяльної армії.
До маринарки, летунства, територіяльної армії та цивільної оборони дальше вербуватимуть добровольців.
Уряд обмежить доходи фірм, що працюють над дозброєнням.
Крім того уряд предложить законопроєкт, що упростить процедуру покликування резерв та помічних служб. Оба законопроєкти матимуть перехідний характер. Дебата над законопроєктом про військову службу пічнеться в четвер перед полуднем.
Заява Чемберлєна.
Зміст заяви Чемберлєна такий:
Уряд застановлявся над доцільним способом підготови краю до оборони. Виявилося, що дотеперішні способи перестарілі — вони побудовані на заложенні, що війна може вибухнути щойно по часі, який вистарчив би, щоб перейти з мирного стану на воєнний по оголошенні відповідної проклямації у хвилині, коли вибух війни був би безсумнівний.
В нинішніх часах положення таке непевне, що треба приготовлюватись до оборони, без розголосу, не порушуючи публичної oпiнії. Тому уряд рішив негайно предложити парляментові законопроєкт про резерви для збройних сил.
Закон має тимчасовий характер — уряд сподіється, що парлямент ухвалить його негайно. Всі европейські уряди вже здавна мають повновласти, яких брит. уряд щойно тепер просить. І нераз користувались ними для частинної мобілізації.
Бритійський уряд розглянув також нові міжнародні зобовязання, яких піднявся за згодою парляменту. Метою тих ґарантій є запевнити мир. Нічого так не переконує світ про тверду постанову Анґлії зберегти мир, як введення загального обовязку військової служби.
Відомо, що підчас війни військова служба стала б обовязковою від початку. Тепер всі держави поспішно приготовлюються до війни, може бути питанням не тижня, а годин. Чи такий час можна назвати мирним?
Згідно з законопроєктом про резерви для збройних сил, треба буде покликати частину територіяльних військ та деяких помічних частин, щоб скріпити систему протилетунської оборони, тому вояки територіяльних частин були б обовязані до довшої служби, ніж передбачено. Тому уряд прийшов до висновку, що треба ввести загальний примусовий військовий вишкіл.
Урядові пропозиції, зясовані у другім законопроєкті про військовий перевишкіл матимуть також хвилевий характер. Уряд матиме повновласти на 3 роки, парлямент могтиме їх продовжувати на дальші роки, уряд зможе зрезиґнувати з них скорше. Головні постанови того закону будуть такі:
1. Повновласть для уряду, покликати до перевишколу всіх мужчин у віці 20—21 літ.
2. Перевишкіл відбудеться в Анґлії, але на випадок війни обовязок військ, служби буде відноситися і до служби закордоном.
3. Покликані до служби дістануть 6-місячний вишкіл, опісля зможуть вступити на 3, 5 року до терит. армії; якщо ні, належатимуть до спеціяльної резерви реґулярної армії.
4. Винятково можна буде приспішити або припізнити час військ. вишколу.
5. Окремі трибунали звільнюватимуть від служби тих, що мають проти неї застереження з огляду на совість; вони підіймуться праці національного характеру.
Цей закон не змінює добровільного доповнення для фльоти, летунства і реґулярної та терит. армії.
Дальше Чемберлєн обговорив справи т. зв. маєткової конскрипції. Він порушив справу підвишки деяких податків та згадав, що в часі війни ввійде в життя законодавство, яке введе карні оплати за надмірні зиски.
(«Діло», ч. 95)
____________________________
29 квітня 1939 р.
Вислід виборів до волосних рад у Брідщині. Як подає ПАТ, у виборах до волосних рад у брідськім повіті українці здобули 33 мандати, поляки — 111.
Вибори в Косівщині і Рудеччині. В косівському повіті вже закінчилися вибори до громадських рад. Як подає ПАТ, поляки здобули велитенську перемогу, бо на загальне число 942 мандати осягнули аж 218 мандатів. Дотепер мали лише 62 мандати. Майже в усіх громадах зголошено компромісові листи і тому голосування не було. В Косові і Кутах теж зголошено компромісові листи і голосування не відбулося. В Косові українці і жиди дістали по 4 мандати, поляки 8 мандатів; у Кутах українці мають 3 мандати, поляки 9 мандатів, жиди 4 мандати. Дня 22. ц. м. закінчено вибори до волосних рад рудецького повіту. На загальне число 6 волостей вибори відбулися лише в одній волости, бо в 5-ох зголошено компромісові листи. Вибори до міської ради в Рудках відбудуться 14. травня, в Комарні 21. травня ц. р.
Напад на Народній Дім у Вишатичах. Минулого понеділка в ночі 20 "кракусів" під проводом свого "презеса" В. Зубіка надали на український Народній Дім у Вишатичах, перемиського повіту. В Н. Домі приміщується Районова Молочарня, споживча і кредитова кооператива, читальня "Просвіти" та кружок "С. Г.". Напасники окружили й обкидали камінням та цеглою Н. Дім. По їх відході залишилось на даху Народнього Дому кількасот потовчених дахівок. Другого дня пізним вечором ті самі "кракуси" під проводом свого провідника напали ще раз на Народній Дім, потурбували цеглами крамаря Ярослава Сенюру та Василя Сенюру, які саме тоді вийшли з крамниці. Ярослав Сенюра лишився на побоєвищі з розбитою головою і з двома нарушеними зубами, а Василь Сенюра з розбитим коліном. Опісля "кракуси" підійшли під хату голови читальні "Просвіти" Омеляна Литвина і повибивали в нього всі шиби. В середу рано п. Ярослав Сенюра пішов до станиці поліції в Журавиці і зясувавкомандантові станиці справу нападу. Тоді комендант заявив Я. Сенюрі, що за побиття і за вибиті шиби можна напасників позивати до суду.
Краєзнавчу прогульну наколесників уладжує львівська філія Т-ва "Плай" у неділю 30. ц. м. на шляху: Львів—Любінь Вел.—Щирець—Наварія—Львів. Збірка в год. 9. біля церкви на Богданівці, поворот коло год. 18. Їзда легка. Зголошення на місці. Участь тільки для членів. Вписуватися можна в суботу в год. 19—20 в домівці Т-ва при вул. Чарнецького 26.
Життя і праця в обставинах воєнної небезпеки.
Гасло "небезпечного життя" і його пропаґанда.
Нема в Европі країни, де голосні в останних часах воєнні алярми не тривожили б настроїв, не впливали б на темпо праці, на вибитий частинно з нормальних рейок хід господарських справ, на формування плянів, що дотичать майбутности. І ось преса, яка, сповняючи інформаційну службу, чимало причинилася до появи воєнної психози, намагається спинити наслідки, що й без війни можуть накоїти дуже багато лиха.
В найновішому числі "Жінки" поміщена цікава передовиця "Віч-навіч з небезпекою", яка починається обширним цитатом з паризького щоденника "Тан".
На думку цього щоденника — золотий вік права, ладу й безпеки минув безповоротно. Культура, що має створювати безпеку, цофнулася на кількасот літ. Жити небезпечно. В тій ситуації людина Сходу дожидала б увесь час з резиґнацією приходу небезпеки. Людина Заходу свідомо вирішує жити в небезпеці, жити небезпечно. Тобто — зжитися з небезпекою, вважати її старим, хоч і прикрим знайомим, виявляти їй легковаження і глибоку погорду та влаштувати своє життя так, немов би небезпеки не було.
Як це можливе?
"Вміти жити небезпечно — пише "Тан" — це просто жити так, якби небезпеки не було. Загрожують нам? Гаразд! Працюймо всі так, ніби нам ніщо не погрожує. В Европі нема вже безпечного схову ні для майна, ні для людей. Ховати гроші в панчоху не поможе й не вирятує. Відкладати виконання леліяних у мріях плянів корисної будови, дохідного підприємства, корисної льокати — це однозначне з резиґнацією назавжди. Відсунутись від слушної втіхи життя, від приємностей суспільної діяльности у відокремлення — це нічого не поможе.
Отож треба робити все навпаки. Треба рискувати, творити, льокувати, наладнувати, будувати, плекати. Треба жити й діяти так, якби жили ми й діяли в найбільш безпечних і спокійних передвоєнних днях. Треба спонукувати, щоб справи йшли й ворушились, щоб життя кипіло... А передовсім треба працювати, працювати і працювати якнайкраще і якнайуспішніше. Тільки вміючи жити небезпечним і повним водночас життям, будемо успішно творити безпеку"...
Цитуючи ці думки чужинецької ґазети "Жінка", чи пак авторка статті С. Л., навязує до тривожних настроїв у нашому, українському середовищі, де теж є всі ознаки передхуртовинної психози, яка гальмує життя і працю.
"Десятки, сотні й тисячі рук не працюють з відповідною енерґією, застоюються й це відбивається на творчому процесі нашого всенаціонального варстату. Дехто з погордою починає дивитись на тих, що спокійно працюють та намагаються викликати глум над ними, мовляв — пощо працювати, за тиждень, місяць хто зна що буде! Ще дехто вже й у паніку бавиться й заражує панікою інших. Фатальний "що-чуватизм", як це явище назвав один наш фейлєтоніст, стає модою, психозою, язвою. Його прояви: люди залишають щоденну працю і вижидають чогось — самі не знають чого. "Що-чуватизм" заразливий, він поширюється зі швидкістю і завзятістю повоєнних пошестей. А проте не треба нікого переконувати: якщо не йдемо вперед і зупиняємося, то нас почнуть випереджувати, відсувати зі шляху, займати наші місця".
Висновки слушні. І запозичена у французькій ґазеті концепція, щоби пропаґувати гасло "небезпечного життя" актуальна і потрібна нам не менше, ніж французам. Авторка статті в орґані "Союзу Українок" уважає, що великою місією української жінки в теперішніх лячних часах є це гасло розпропаґувати. Та цю місію повинні сповняти всі, які розуміють руїнницьку силу пасивного вижидання, або нервових відрухів. У першу чергу є це завданням преси. "Діло" по змозі це завдання сповняє.
Європа має 9 міліонів вояків під зброєю?
ПАРИЖ, 27. 4. "Парі Суар" подає прецікаву статистику про стан збройних сил поодиноких европейських армій в Европі. Франція, не рахуючи кольоніяльних частин, має поверх міліон вояків, з того 500 тисяч чинної служби, 250 тисяч змобілізованих річників та 250 тисяч резервістів, що їx покликано індивідуально. Польща має міліон людей, з того 400 тисяч в чинній службі та 600 тисяч запасних, що їх покликано під зброю. Німеччина 2 міліони людей, з того 1,500.000 в чинній службі та деяку скількість резервістів, покликаних на вправи (пригадуємо ще недавній розпорядок про перевишкіл старих річників, які ще не відбували військової служби). Італія — 1,200.000 — 1,300.000 людей (пять річників під зброєю). Совіти 2 міліони (армія в мирному стані). Румунія — пів міліона та Еспанія — пів міліона. Про стан мадярської, югославянської, болгарської та кількох інших менших европейських держав "Парі Суар" нічого не подає. Якби до цієї статистики додати ще й інші держави, то подана вгорі цифра, мабуть сильно перескочила б 10 міліонів людей під зброєю.
Політичні кола Франції оцінюють міжнародне положення оптимістично.
Актуальність промови Гітлєра змаліла.
ПАРИЖ, ПАТ. Французькі політичні кола оцінювали в четвер під вечір міжнародне положення доволі оптимістично. На таку оцінку вплинули такі події:
1. вістки про становище югославянського уряду та про угоду з хорватами,
2. вістки про становище Румунії до німецького квестіонаря,
3. вістка про подорож Потемкіна до Софії та Анкари,
4. введення обовязкової військової служби в Анґлії.
З огляду на таку зміну ситуації промова Гітлєра втратить поважно на значінні. Пресові кола Парижа трактували її спершу дуже поважно, як зворотну точку в міжнародній політиці — тепер уважають, що вона може внести нові дипльоматичні моменти та частинно відпружити або заогнити ситуацію, але вже не буде вирішнім чинником для тої ситуації.
(«Діло», ч. 96)
____________________________
30 квітня 1939 р.
Анатоль Курдидик. На бічних рейках.
Портрети з нашої дійсности.
Відозва Єпископату Польщі трьох обрядів. Дня 26. IV. ц. р. відбулася у Варшаві під проводом кард. Гльонда конференція Єпископату Польщі, в якій взяло участь 31 владик усіх трьох обрядів. Конференція видала відозву до вірних, в якій взиває скріпити засоби оборони держави. Покликуючись на мирову відозву Св. Отця, владики заряджують у місяці травні відправляти у всіх святинях травневі богослуження в наміренні мира та за успіх держави; вкінці взивають усіх дітей жертвувати свої молитви підчас травневих богослужень за успіх держави та за згоду серед народів. Під відозвою підписані: митр. Андрей Шептицький, еп. Григорій Хомишин, еп. Йосафат Коциловський і апост. адміністратор Лемківщини о. Яків Медвецький.
Високопреподобний о. Ігумен Климентій Шептицький та Впр. о мітрат д-р Йосиф Сліпий виїхали 25. ц. м. до Риму.
Нова українська промислова станиця. На днях повстала у Винниках к. Львова українська фабрика содової води і лімоняд "Нектар", якої потребу відчувало вже давніше наше громадянство у Винниках та околиці. Нове підприємство є в руках молодого українського підприємця Романа Михайлова, який дає запоруку, що це підприємство гарно розвинеться, чого йому щиро бажаємо.
За петардовий замах на похід робітників. Перед окружним судом у Львові почався процес М. Пльодри, В. Ноги, Й. Ґонсєвича, А. Подолєца, Р. Янічека і Ф. Гринчишина, здебільша членів ендецької орґанізації "Праця Польска" за те, що обкидали зпоза огорожі політехніки петардами і камінням похід робітників підчас 1-травневого свята м. р. Тоді то від петард було 8 робітників ранених, з того 2-ох важко ранених, а саме: Ч. Каспрович і Т. Уршин, який остав калікою, бо відломки петарди покалічили праву pукy. Підсудні не признаються до вини.
Вісти з Буковини і Басарабії.
Спільне свячене в Чернівцях.
Жіноче товариство "Мироносиці" в Чернівцях уладило в неділю 16. квітня в год. 12. у малій салі Народнього Дому спільне свячене для своїх членів та прихильників. Численних гостей привитала голова Т-ва пані Сіренька. Гарно прикрашена саля і столи зробили на присутніх приємне вражіння. Увесь дохід з цієї імпрези призначено для збігців з Карпатської України.
З життя в товариствах.
У неділю 23. ц. м. в год. 18-ій відбувся заходом Т-ва "Жіноча Громада" в малій салі Народнього Дому в Чернівцях при численних гостях відчит п-і Бобикевич п. н. "Найвищий закон". На відчиті була присутня п-і ред. О. Кисілевська з Коломиї.
В понеділок Т-во "Жіноча Громада" уладило в честь п. О. Кисілевської святочне приняття в помешканні нашої письменниці О. Кобилянської.
Український театр у Чернівцях виставить дня 7. травня ц. р. комедію "Трьох до вибору". Дня 14. травня драму "Доки сонце зійде". Ця вистава буде бенефісом заслужених артистів Марусі й Евгена Унгурянів.
Драматична секція Т-ва "Жіноча Громада" під орудою режисерки Одарки Князький приготовляє свято "День Мами" та готується виставити як новину драму молодого буковинця А. Довганчука п. н. "Казка старого рибалки".
Спортове Т-во "Іван Мазепа" "дістало запрошення з кількох басарабських місцевостей приїхати туди на змагання.
Спортове Т-во "Довбуш" переводить внутрішню реорґанізацію.
У всіх інших товариствах покищо застій.
Трохи статистики.
Підчас так зв. "санітарної офензиви" в р. 1938 стверджено на терені сьогоднішньої Румунії такий стан: хворих на малярію 336.837, нa сифіліс 182.487, на туберкульозу 120.401, (дійсний стан багато грізніший), пеляґра 84.106, суша 77.856, трахома 9.489, рак 7.281.
В українських повітах Буковини стан такий: повіт Чернівці — туберкульоза 1.358, місто Чернівці 242; повіт Сторожинець 1.344, пов. Радівці 5.573. Сифіліс повіт Чернівці 1.727, місто Чернівці 160, пов. Сторожинець 3.155 Радівці 1.108. Рак — повіт Чернівці 126, місто Чернівці 11, пов. Сторожинець 40, пов. Радівці 37. Малярія — повіт Чернівці 31, пов. Сторожинець, Радівці 103. Ґуша — повіт. Чернівці 1.349, місто Чернівці 1.595, Сторожинець 5.880, Радівці 2.749, Довгополе (Кімполюнґ) 2.830. (Ґуша, сифіліс та алькоголізм — це характеристична язва в наших горах; рум. влада, хоча зібрала ці далеко неповні дати, не робить майже нічого, щоб стримати дальше розповсюднення цих епідемій). Пеляґра — повіт Чернівці 62, Сторожинець 53, Радівці 155, Сучава 600.
"Санітарна офензива" не охопила дат алькоголізму, падачки і 6. інших недуг. З Басарабії ще нема дат, але стан там багато грізніший, ніж на Буковині.
На підставі перепису населення в 1931 р. (Центральний Статистичний Інститут у Букарешті з ріжних причин досі не оголосив висліду по народностям). Буковина має 933.594 мешканців. Поодинокі повіти: Чернівці (без міста) 208.000, Сторожинець 198.632, Радівці 192.660, Довгополе 109.431. Місто Чернівці 152.944.
На підставі перепису з 1910 р. на Буковині жило 403.000 українців. Від тоді це число значно збільшилося як природним приростом так і допливом басарабських українців на Буковину, котрі тут осідають головно по містах як купці, дрібні ремісники та робітники й домашня прислуга.
Чернівська греко-кат. парохія мала перед війною 25.000 вірних. І це число значно збільшилося. Обчислюють, що сьогодні в Чернівцях коло 35.000 українців греко-католиків і к. 20.000 православних, разом 55.000.
В Чернівцях, окрім державних установ і кількох вулиць у центрі, де балакають по румунськи та по німецьки (жиди й українські "знімчені Юрки"), українська мова не стратила стану свого посідання.
Цікавий розпорядок.
Власники кавярень і великих ресторанів у Чернівцях дістали наказ у своїх льокалях вивісити таблички з написом: "Дискусії на політичні теми строго заборонені".
Волод. Цепин.
Гітлєр виповів пакт неаґресії з Польщею.
Ті здогадні наміри аґресії, що їх світова преса приписувала Польщі, довели до пропозиції ґарантії та до зобовязання польського уряду до взаїмної помочі. Це зобовязання змусилоби Польщу заняти військове становище супроти Німеччини на випадок конфлікту Німеччини з якоюнебудь державою, що накладав би на Анґлію обовязок акції.
Таке зобовязання не годиться з договором, що його я заключив з маршалом Пілсудським, бо в тім договорі входили у рахубу
ЛИШ ДОТЕПЕРІШНІ ЗОБОВЯЗАННЯ.
Яке значіння взагалі мали би пакт неаґресії, коли б один з партнерів залишив собі низку вийняткових випадків?
З огляду на те
ВВАЖАЮ, ЩО ПОЛЬЩА НАРУШИЛА ДОГОВІР, ЯКИЙ Я ЗАКЛЮЧИВ З МАРШ. ПІЛСУДСЬКИМ, І ЩО ТОЙ ДОГОВІР ДАЛЬШЕ НЕ ІСТНУЄ.
Про те повідомлю польський уряд.
Не значить це, щоб я змінював становище до наданих справ. Якщо польський уряд хотів би заключити новий договір з Німеччиною, щоб урегулювати взаємини, я це повитаю під умовиною, що таке урегулювання полягатиме на ясних її обовязуючих для обох сторін зобовязаннях. Німеччина готова приняти таке зобовязання та шанувати його.
Відношення до Еспанії та Італії.
Неспокій, що в останніх часах повстав у Европі, викликала відома пропаґанда, що є на послугах міжнародніх кол. Ненависть тих інтриґантів тим більше зрозуміла, що саме в тім часі геройству одної людини, її народу та італійсько-німецькій підмозі небавом внесуть до Мадриду переможній прапор нац. Еспанії. В цім тріюмфальнім вїзді візьмуть участь і
НАШІ ДОБРОВОЛЬЦІ; НЕБАВОМ ПОВИТАЄМО ЇХ У НІМЕЧЧИНІ.
Намагання, щоб захитати італьо-німецькі взаємини, смішні. Німецький уряд має глибоке зрозуміння для італійської акції в Альбанії. Фашизм має право і навіть обовязок запевнити італійський життєвий простір.
ЦІЛЛЮ НІМЕЦЬКОГО УРЯДУ Є ЗАТІСНЕННЯ ВЗАЄМИН З ІТАЛІЄЮ ТА ЯПОНІЄЮ.
(«Діло», ч. 97)
____________________________
1 травня 1939 р.
Артисти державного театру Карпатської України по траґедії в Хусті розбрелися по світі. І так балетмейстер і шеф-режисер Володимир Лібовицький — по виході на волю — приїхав тепер до Праги, де підготовляється до турне з балєтом по Европі. В репертуарі має теж український балєт. З інших артистів державного театру А. Шерегій перебуває в Югославії, Е. Шерегій у Хусті (замкнений), д-р М. Самойлович з дружиною у Празі, В. Лакатошівна в Мукачеві, В. Богданівна в Ужгороді, інші артисти перебувають далі в Хусті або у батьків у Карпатській Україні. Майно театру "Нової Сцени" мадяри сконфіскували.
Сколе має сензацію. Пишуть нам: 7-ох молодих хлопців у віці 14—18 літ, учні й робітники, вибралися кудись у ліси і від 25. IV. нема про них ніякої вістки. Всі вони перебувають імовірно в якійсь криївці в горах. Батьки цих хлопців затривожені. Їхні сини покинули працю й науку та подались невідомо куди і пощо. За деякими з ниx вже вислано стежні листи. В групі цих "Робінзонів" є 2-ох українців.
Українець винахідником нового ґрамофону. Український винахідник Мірко Панейко разом зі своїм приятелем Політом придумав новий фоноґраф. Їx нові фоноґрафи закупили вже деякі міліонери і університети. Знавці стверджують, що цей винахід матиме величезне значіння. Покищо оба винахідники самі вироблюють свої фоноґрафи в маленькій фабриці, зладженій у старій шопі. Вони не хочуть продати винаходу. Мірко Панейко є сином українського журналіста і політика Василя Панейка, який по війні осів у Парижі.
Страшна нужда і голод у Сов. Україні. Кореспондентка щоденника "Таймс" з Льондону, Вірджінія Ковлс, була недавно в Києві та в селах Київщини. Вона оповідає, що в Києві жахлива нужда. Люди ходять у лахміттях, живляться лише хлібом. Також у крамницях, що їx ведуть москалі, не продають ніяких інших харчових продуктів, крім хліба. На селі таксамо люди живуть у великій нужді і не мають нічого крім хліба. Зате військо добре одіте і відживлюване. Повстання, каже кореспондентка, в Україні важко викликати, бо там скрізь повно міліції й аґентів Ґ. П. У. Польська преса пише, що на Сов. Україні, зокрема у Винницькім районі, панує страшний голод. Населення втікає масово з колхозів до міст. Міліція і Ґ. П. У. силою стримують наплив голодного українського населення до міст.
10-ліття видавничої кооперативи "Хортиця" у Львові.
Під кінець 1928. р. ґрупа еміґрантів з Наддніпрянщини заснувала у Львові видавничу кооперативу "Хортиця". Ця назва символізувала ситуацію, в якій опинилась українська інтеліґенція Наддніпрянщини по програній війні України з большевицькою Москвою, будучи примушена обставинами покинути рідні сторони, і мала стати проґрамою діяльности кооперативи — гуртувати борців пера за національну справу, кувати духову зброю для боротьби з ворогом, що опанував рідну землю. Кооператива увійшла в життя 1929. р., а свою діяльність почали в 1930. р. і за десять років свого істнування оправдала подекуди своє призначення, видавши низку публікацій, що є дуже поважним вкладом у нашу літературу.
Перший рік існування кооперативи минув на приєднуванні членів, також на збиранні у ділового капіталу, а видавничо-торговельна діяльність почалася щойно в 1930. р. і розвивалася нерівно з деякими хитаннями, як це видно зі звіту.
На цьогорічних загальних зборах "Хортиці" 16. IV. Управа кооперативи, представляючи зборам звідомлення з діяльности кооператив за 1938. р., подала також історичний огляд діяльности кооперативи, з якого виходить, що кооперативи з маленьких початків, розвиваючись поволі, виказує в останніх роках тенденцію вирости на поважне видавниче підприємство.
За 9 років кооператива видала 11 книжок і 2 числа періодичного видання "За Україну", разом 13 публікацій, у кількости 42.200 примірників. Обороти кооперативи за цей час дають суму 30.800 зол.
За роками видавничо-торговельна діяльність "Хортиці" виглядає так:
Рік Число Число Число. Сума оборотів.
видань прим. аркушів зол.
1930 1 3.000 18.000 709
1931 1 3.000 42.000 1.564
1932 — — — 4.050
1933 2 13.000 59.000 1.413
1934 1 4.000 48.000 2.923
1935 — — — 1.370
1936 3 9.000 87.500 3.115
1937 2 5.000 66.500 7.475
1938 3 6.200 87.750 8.182
13 15.200 409.000 30.800
В 1939. р., до загальних зборів кооперативи, видали одну книжку в кількости 2.000 прим. і 20.000 задрукованих аркушів; у проєкті є видати ще неменше дві книжки.
Це скромні числа, але вага їх досить поважна, бо видано книжки справді вартісні. Згадати хочби повісти з часів української визвольної боротьби Ф. Дудка "Чорний крук" і "Прірву", С. Русової "Мої спомини", Ю. Липи "Призначення України", його "Нотатник" т. III., І. Борщика "Войнаровський".
Крім своїх видань кооператива мала спочатку в комісовій продажі, відтак докупила на власність низку книжок Ю. Липи, видимих ним власним коштом (Нотатник т. І. і II., "Бій за українську літературу") та книжки його покійного батька Ів. Липи ("Оповіді про смерть", "13 причт"), а також книжку М. Ковалевського "Україна під червоним ярмом". Все це вартісні речі і читані.
Із звідомлення Управи кооперативи за 1938. р. довідуємося, що кооператива має 47 членів, переважно наддніпрянців. Власних капіталів на уділах, резервах і спеціяльних фондах є 2.307.49 зол.; чужих капіталів в обороті є 1.799.37 зол. Запас товарів по собівартости — 5.306.28 зол., інші позиції активів 329.47 зол. При обороті 8.182 зол. кооператива мала доходу брутто 2.990.60 зол., по потрученні коштів ведення в сумі 1.537.45 зол. чистого зиску було 1.428.89 зол., який загальні збори, згідно з внесенням Надзірної Ради приділили в цілости до резервового фонду.
Такий вислід торговельної діяльности кооперативи осягнено головно завдяки безплатній праці членів Управи кооперативи. На подану вгорі суму коштів ведення складаються головним чином канцелярійні видатки, порта тощо та оплата працівника, занятого при експедиції видань.
Загальні збори прийняли звіт Управи до відома, висловлюючи подяку Управі "за солідне й успішне ведення справ кооперативи". Заслуженим адміністратором видавництва від початку його оснування є п. А. Петренко.
На зборах переведено вибори Надзірної Ради й Управи кооперативи на нове трьохріччя. Склад обох орґанів лишився майже незмінний. Надзірна Рада далі складається з: В. Дорошенка (голова), В. Сімовича (заступник голови), М. Тарановича (секретар), С. Магаляса і М. Струтинського. Управу становлять: А. Жук, А. Петренко і Ф. Дудко.
А. В.
Нові анґлійські пропозиції для Німеччини.
ЛЬОНДОН, 29. 4. ПАТ. Льондонські часописи повідомляють, що сер Невіль Гендерсон дістане доручення побачитися якнайшвидше з мін. Рібентропом, щоб дістати від нього вияснення щодо деяких точок вчорашньої промови канцлєра Гітлєра, зокрема щодо заяви, що канцлєр буде щасливий, якщо йому вдасться завязати з Великою Британією переговори у справі нової морської умови. Велика Британія хоче запитатися німецький уряд, що означає те речення у промові Гітлєра та якого роду нову умову могла б Німеччина заключити. Бритийський уряд буцім то теж зажадає вияснення щодо пропозицій, які зробив канцлєр у відповідь на домагання през. Рузвельта дати ґарантії 30 державам, що їх він згадав у своїй відозві. Амбасадор Гендерсон буцімто має підкреслити із натиском перед Рібентропом, що теперішню політику Великої Британії несправедливо оцінюють у Німеччині як політику окруження. Амбасадор Гендерсон має вказати на те, що анґлійська політика змагає тільки до цього, щоб втримати мир в Европі та оборонити европейські держави перед аґресією.
Крім того сер Невіль Гендерсон має заявити, що в деяких означених умовинах бритійський уряд був би готов разом з іншими державами дати Німеччині ґарантії проти якоїнебудь аґресії, якщо Німеччина погодиться, що Велика Британія вжиє свого впливу на згаданих у відозві Рузвельта 30 держав, щоб вони дали Німеччині ґарантії ненападу.
Новий акт протисовітського терору.
ХАРКІВ, (АТЕ). В Харкові виконано новий акт протисовітського терору. Невідкриті досі справники напали у вечірніх годинах на секретаря районової комуністичної орґанізації Садина, який вертався з партійних сходин та кількакратно стрілили до нього з револьверу. Важко раненого комуніста перевезли до лічниці. Совітська влада почала розшуки за терористами, які на підставі здогадів походять зпоміж робітників, яких викинули з фабрик на підставі недавніх декретів, що загострювали умовини праці.
Расизм у Совітах.
МОСКВА, (АТЕ). В СССР чимраз частіше проявляються расистівські течії. В останніх часах кількох професорів медичного інституту в Ташкенті займають позитивне становище до расизму.
Між ін. проф. Захарченко обговорює расизм у лікарському підручнику п. н. "Курс нервових недуг". Також інший учений, проф. Матвєєв займається проблємою єрархічної вищости рас. Проф. Шляхін доказує нижчість східних рас у порівнянні з европейцями.
Найхарактеристичніше те, що совітська влада не вживає ніяких заходів, щоб зліквідувати таких явних ворогів комунізму з уваги на те, що расистівські теорії, які проповідують совітські вчені, висувають московський нарід на провідне місце.
(«Діло», ч. 98)
____________________________
3 травня 1939 р.
Вістки про нагінку на українців у Швацарії, що їх передруковували деякі швайцарські та українські часописи, не зовсім відповідають дійсности. Федеральна поліція дійсно шукала за деякими українцями, які бувають у Швайцарії переїздом, але українців, які постійно мешкають у Швайцарії, нічим не клопочуть. Швайцарське громадянство й далі ставиться з повним признанням до прав України на незалежність, а федеральний уряд допускає повну свободу української пропаґанди. (Офінор).
Нове приміщення окружного суду у Львові. При кінці квітня ц. р. перенесли до будинку т. зв. Краківського готелю при пл. Бернардинській у Львові такі суди: всі відділи окружного суду з вул. Рутовського, а саме: президіяльний, II. торговельний, III. неспірний, IV і V., мала апеляція, рахунковий і машиновий, касу і табулю окружного суду та всі архіви; в вул. Пекарської перенесли на вул. Баторія VII. карний відділ, а на його місце перенесли з вул. Баторія на Пекарську відділи VI. К. і VIII. К. (карно-скарбовий і карно-адміністраційний).
Відбирають українські відзнаки у Львові. Повідомляють нас, що від якогось часу представники поліції конфіскують на вулицях міста Львова відзнаки наших установ, хоча вони мають затвердження адміністраційної влади. Останніми часами масово відбивають ювілейні відзнаки Т-ва "Просвіта", леґітимують та записують тих, що носять такі відзнаки. Зовсім не помагають вияснення, що ця відзнака затверджена. Може би відповідні орґани влади повчили своїх представників про це.
Католики радять із цим "скінчити". Під наголовком "Маслосоюз розвивається" польський тижневик "Пшеводнік Католіцкі" (ч. 18 з 30-го квітня ц. р.) пише про діяльність Маслосоюзу: Рахунок оборотів був близько 78 міліонів золотих, докладно 77.701.374 зол. і 58 сот. Збут масла відбувався переважно на краєвому ринку. За зиски Маслосоюз м. ін. закупив дві нерухомости, одну у Львові, другу у Станиславові. Іншими словами: українські — отже неприхильні Польщі — кооперативи заробляють грубі гроші на поляках або поляки фінансують українську роботу. Пора з цим покінчити! — Справді: архикатолицьке становище.
Далі припинюють діяльність українських установ
Припинили діяльність читальні "Просвіти" в Стібенці.
Приходиться нам занотувати припинення в діяльности вже 11-ої читальні в Перемищині.
В суботу 22. квітня ц. р. голова читальні "Просвіти" у Стібенці, перемиського повіту, Петро Клек дістав з перемиського повітового староства письмо, в якому староство своїм рішенням притінює діяльність тамошньої читальні "Просвіти". Письмо в перекладі звучить:
Перемиський повітовий староста
Ч. Поль. Б. 32/стов./1/39:
Перемишль, дня 15. IV. 1939.
До Виділу Читальні Просвіти в Стібенці.
Па підставі арт. 16. розпорядку Президента Р. П. з дня 27. X. 1932 права про Т-ва (Д.З.Р.П. ч. 94. поз. 808) припинює діяльність Т-ва п. н. "Читальня Просвіти" в Стібенці, тому, що діяльність її виступає проти обовязуючого закону, устійненого для т-в засягу і способу ділання та загрожує безпеці, спокоєві і публичному ладові.
А саме Т-во Читальня Просвіти в Стібенці, оперте на статуті, принятому до затверджуючого відома рішенням Воєвідського Уряду у Львові з дня 28. XІ. 1924 ч. 20.378/1/3/24, замість розвивати культурно-освітню діяльність, виходить не тільки поза рами статуту, але й веде діяльність яскраво (вибітнє) політичну і своїх членів вороже наставляє до польської держави.
В місяці лютому на тайних сходинах старших членів Просвіти у Стібенці рішено на внесок члена Виділу Просвіти купити герб України "тризуб" і завісити його в салі читальні Просвіти у Стібенці.
Реализуючи це рішення, приняте при участи члена Виділу і тимсамим за відомом Виділу Чит. Просвіти, Виділ Чит. Просвіти у Стібенці купив "тризуб" різьблений у дереві їм тлі хреста в рямах, прикрашених також різьбою на українські мотиви та в українських барвах (жовто-блакитних) з написом, виритим у чотирьох рогах різьби такого змісту: "Люд у кайданах, край у руїні, навіть молитись ворог не дасть!" що символізує здогадну неволю українців у польській державі, та вивісив його остентаційно, щоб виявити нехіть і легковаження для польської держави, на стіні Чит. Просвіти у Стібенці.
Та діяльність, яка має на меті вороже супроти польської держави настроїти українську (в ориґіналі: руску) суспільність і ворожо наставити членів "Чит. Просвіти" до польської держави, як проступок, колідує не лише зі статутовою діяльністю, але навіть із правним ладом, через що загрожує безпеці, спокоєві і публічному ладові.
Від цього рішення прислугує право внести відклик до Воєвідського Уряду у Львові через перемиське повітове староство до 14 днів, числячи від чергового дня по дорученні рішення.
Отсе рішення по думці ст. 16. закону про т-ва є негайно викональне.
Повітовий староста: Ремішевський.
Проти цього рішення Виділ читальні "Просвіти" своєчасно вніс відклик.
Україніка в Італії.
Місячник "Військового Ґеоґрафічного Інституту" у Фльоренції "Л. Універсо" рік XX. ч. 4, квітень. 1939 — XVII — містить розвідку проф. Лєо Маньіно п. н. "Українська кольонізація у східній Азії". Випущено її й окремою брошурою, великого формату, на прегарному папері (19. ст. друку з 15. образками та 2 мапами розміщення українців в Азії).
Автор подає історію кольонізації Далекого Сходу, висвітлюючи її багатим статистичним матеріялом. Зокрема зупиняється над суспільно-політичними причинами українського еміґраційного руху, подає характеристику української кольонізації та історію культурно-освітнього й політичного розвитку української далеко-східньої кольонії. Багато місця автор присвячує політичній боротьбі українців Зеленого Клина від 1917. р. по сьогодні. Про значіння тої української кольонії автор говорить таке:
"Політично-військове значіння, що його завтра може мати ця українська меншість, у Манджуко і на совітському Далекому Сході, дійсно велике і без сумніву Японія це дуже добре відчула. Українська акція в Манджурії спрямована нині для вдержання та підсилення всіх можливих звязків з українським населенням совітського Далекого Сходу, яке завтра зможе значно вплинути на розвій японської експанзії на ті землі. Бож не треба нам забувати, що військові бази Владивостоку, Благовіщенська й Хабаровська в цілості окружені територією з великим відсотком українців. Цей "клин", компактно занятий українським населенням, більш розвиненим культурно і ліпше зорґанізованим соціяльно від інших етнічних ґруп совітського Далекого Сходу, становить, разом з Японією та Манджуко, одну з життєвих сил для відбудови ґеоґрафічної мапи центрально-східної Азії".
Місячник "Іль Ляворо Поліґрафіко" з березня 1939 р. містить статтю п. Люіджі Контіні п. з. "Арте ґрафіка Україна" ("Українське ґрафічне мистецтво") Автор між іншим пише таке: "Перед українськими мистцями повстало по короткій перерві повоєнних років та самостійности їхнього краю подвійне питання. Перше — універсального характеру — оскільки воно обіймало всю їхню діяльність як мистців та патріотів. Друге — особливого характеру — оскільки воно вязалося з їхніми можливостями та відповідними вимогами. Яка зпоміж таких численних ділянок мистецтва могла б дати українцям можливість виявити назовні їхні здібности, вдержати горіння їx національного запалу й висловити їхні почування так, щоб його пізнало якнайбільше число земляків, та дозволила б гуртові мистців видобути з власної діяльности засоби до життя? Ґрафіка, що завдяки удосконаленню та продукції теперішніх технічних засобів надзвичайно збільшила свої можливости обороту й масового поширення, була найлогічнішою цариною діяльности для українських мистців, які зуміли витворити на цьому полі "дійсно глибокі й вартісні праці", що їx автор мав нагоду оглядати й подивляти на виставі української ґрафіки в Римі у червні 1938. р. Автор докладно оповідає про цю виставу і подає коротку характеристику творчости українських мистців, підкреслюючи традиційність, ориґінальність та однородність напрямних їx творчости.
"Л Европа Орієнтале" — річник XIX. ч. IV. за березень—квітень 1939. р. — двомісячний журнал "Інституту для Східної Европи" в Римі, містить рецензію проф. Л. Сальвіні на "Чотири шаблі". — Збірник східно-української прози. — (Видання "Українського Слова" — Париж, 1938. р.). Її вже надрукував був тижневик "Мерідіяно ді Рома" під наголовком "Одна українська антольоґія", про що ми вже свого часу подавали до відома українському громадянству.
(УПС. — Рим).
Анґлія метушиться.
Рада міністрів радить над положенням.
ЛЬОНДОН. ПАТ. В понеділок перед полуднем відбулося засідання анґлійської ради міністрів під проводом Чемберлєна. Наради торкалися законопроєкту про обовязкову військову службу і справи спротиву новим актом аґресії. Вирішено, що на німецький меморіял анґлійський уряд відповість, що анґлійсько-німецький договір не передбачував одностороннього виповідження.
Крім цього рада міністрів радила й над палєстинською справою.
Перед засіданням премієр Чемберлєн прийняв провідника опозиції Еттлє і Ґрінвуда.
Палата громад прийняла закон про військову службу.
ЛЬОНДОН, ПАТ. В понеділок премієр Чемберлєн представив палаті громад закон про обовязковий військовий вишкіл. Міністр Гор Беріша представив закон про запаси й допомічні сили Анґлії. Оба закони прийнято в першому читанні.
Наради з амбасадорами і послами.
ЛЬОНДОН, ПАТ. Після засідання кабінету мін. Галіфакс прийняв французького амбасадора Корбена і грецького посла. Пополудні до міністерства закордонних справ приїхали німецький шарж д'афер д-р Вордт і посли португальський та шведський.
Анґлія виселює німецьких діячів.
ЛЬОНДОН. ПАТ. Крім кореспондента "Ессенер Національ Цайтунґ" анґлійська влада виселила ще кількох визначних німецьких партійних діячів, між іншими: гавляйтера на Анґлію Отта Карльона, його заступника Гіммельмана і провідничку німецького жіночого фронту п. Вольф.
Ґен. Вейґан в Анкарі.
Ґен. Вейґан вертаючися зі шлюбу іранського престолонаслідника приїхав до Анкари, де побуде до середи. В понеділок його прийняв турецький премієр Рефік Сайдам, міністр закордонних справ Сарадзоґлю і шеф ґенерального штабу маршал Февзі Чакмак.
В Палестині нема спокою.
ЄРУСАЛИМ, ПАТ. Рішення у справі Палестини зібрано в "Білій Книзі", що її анґлійський уряд переслав палестинському урядові. "Біла Книга" вже від кількох днів у руках представників місцевої влади і мабуть у вівторок її подадуть до прилюдного відома.
В Палестині ще досі нема спокою. В неділю виконано 4 терористичні напади. Є 2-ох убитих і 2-ох ранених. В Тиверіяді вбили жида, в Гайфі одного араба, другого ранили. В Єрусалимі батьки відомого арабського провідника Нашашібі чудом втекли перед смертю. Атентатчика, що намагався стріляти до них, ранили вояки.
Скріплюють оборону Панамського каналу.
ВАШИНГТОН, ПАТ. З доручення президента Рузвельта департамент війни поробив заходи з метою скріпити оборону Панамського каналу. Мають створити новий військовий департамент під назвою "Департамент Порторіко", що кермуватиме системою оборони области Антилів.
Швеція зброїться.
СТОКГОЛЬМ, ПАТ. Шведський парлямент уповноважив уряд видати на цілі національної оборони суму 55 міліонів корон. Дальші видатки уряд може зробити тільки за згодою пярляменту.
СТАМБУЛ, ПАТ. З нагоди призначення німецьким амбасадором в Анкарі фон Палена та його приїзду до Туреччини, часописи нагадують, що Туреччина й Німеччина були союзниками в часі світової війни та й тепер обі ці країни вяжуть широкі господарські взаємини. Але часописи підкреслюють з натиском, що теперішня Туреччина — це не давня отоманська імперія та що республиканська Туреччина готова боронити своїх життєвих інтересів і своїх національних ідеалів усіми засобами.
Заклик до совітів.
ПАРИЖ, ПАТ. Часопис "Ексцельзіор" робить Совітам докір за їx дотеперішню тактику теперішніх дипльоматичних переговорах. Часопис пише, що так довго, як Москва обставатиме при своїй пропаґанді за збірною безпекою, совітська політика викликатиме підозріння щодо своєї щирости і щодо успішности допомоги Совітам. "Ексцельзіор" домагається від Совітів, щоб вони зробили рішучий жест і дали Польщі й Румунії таку саму ґарантію, як їм дали Анґлія та Франція, не домагаючись за те від тих держав взаємности.
(«Діло», ч. 99)
____________________________
4 квітня 1939 р.
Відгуки дня — фейлетон.
Будова нового костела на Клепарові. В неділю 30. квітня ц. р. відбулося посвячення хреста на площі, призначеній під будову нового костела на Клепарові у Львові. Посвячення хреста довершив польський архиєпископ Б. Твардовський в асисті духовенства. Опісля на цій площі відправлено полеве богослуження. По богослуженні посвячено приходство. Ось так, пише польська преса, арх. Б. Твардовський окружив Львів на периферіях вінцем нових костелів починаючи від Збоїск — Знесіння Нове, Горішний Личаків, Персенківку, Сиґнівку — на Замарстинові і Клепарові кінчаючи.
Окупаційний страйк у лодзьких міських театрах. Дня 1. травня ц. р. в год. 18-ій коло 100 службовиків міських театрів у Лодзі оголосило окупаційний страйк. До страйку дійшло тому, що синдик конкурсової маси театрів виповів договір і не заплатив залеглої платні.
Ревізія у священника. Поліція зі станиці поліції в Новій Греблі (пoв. Любачів) перевела ревізію на приходстві в о. Федишина І. з Бігаль дня 22. 4. 1939. Не знайдено нічого.
Шевченко і Шафарик та славянофільство.
Було це в часі "весни народів", коли чехи скликали до Праги славянський конґрес на 2. червня 1848 року. Приводом до цього конґресу славян було становище німців в Австрії та Німеччині супроти чехів. Німці постановили були скликати до Франкфурту над Меном загально-німецький парлямент, щоб у всенімецькім союзі зєдинити всі німецькі землі. І до тих національних німецьких територій вони зачислили також Чехію, Моравію і Сілєзію (Шлеськ).
Такий плян німців незвичайно затрівожив був чехів, бо вони побачили грізну небезпеку і зрозуміли, що якби здійснились ті німецькі посягання, то чеський нарід розплинеться в германському морю. Тому чехи постановили були скликати до Праги славянський конґрес, щоб обєднанням славян в Австрії перепинити посягання німців на славянські землі.
Душею цього конґресу був чеський історик і політик Павло Йосиф Шафарик. Він предложив ось-яку проґраму нарад того конґресу: познайомитись і порозумітися щодо положення й недомагань славян в Австрії; виготовити від кожної славянської народности її домагання і вислати від конґресу збірну петицію до австрійського цісаря, як також уложити акт федерації, яким всі словянські народи Австрії зобовязуються жити з собою в згоді, не домагатись верховодства одного над другим та солідарно оборонюватися від чужинців.
Головна Руська Рада у Львові вислала на цей конґрес до Праги трьох делєґатів: Івана Борисикевича, о. д-pа Григорія Гинилевича й Олексія Заклинського. Там перед представниками всіх славян виголосив Іван Борисикевич гарну промову по українськи, в котрій сказав, то в Австрії живе частина великого українського народу, котрому засвитала зоря свободи і він признає, що не лежить до славянського племени та як самостійний нарід домагається рівних прав з іншими славянськими народами.
Там на конґресі розважувано м. ін. проблєму поділу Галичини на дві провінції: східну — українську і західну польську. Там дня 7. червня 1848 р. поставив був наш делєґат Іван Борисикевич резолюцію із зазивом до мадярів, щоб вони дали рівні права народам: словацькому й українському, що живуть в Угорщині.
Taм наш Тарас Шевченко привітував славного Павла Йосифа Шафарика, чеського славянофіла, твердими словами:
"А я нишком Богу помолюся, — Щоб усі славяни стали Добрими братами і синами сонця правди"...
Бо він передбачував своїм духом, що не так легко "усі славяни стануть добрими братами", як легко виголошуються в потребі славянофільські промови, або обітуються братні вольности...
Від того часу минає майже століття у житті славян між собою. У міжчасі добились також брати чехи своєї держави зі словаками і сумежною українською територією на полудні Карпат, що Закарпаттям зветься. То хоч минуло двацять літ від того здобутку, брати чехи не вміли зорґанізувати федерації рівних і вільних народів та солідарно оборонюватись, як це славний Шафарик присягав та великий Шевченко молив... Брати чехи довели до того, що затратили свою державу, а не дали рівного права братам славянам... і сонце правди десь зайшло...
Ось як виглядає славянофільство в поезії, та як у політиці й у сірій прозі життя...
К. Л.
Дрібні вістки.
До Венеції приїхала комісія, складена з 16-ти вищих німецьких визначних урядовців, що мають ознайомитися зі станом орґанізації карних заведень в Італії.
Сейсмоґрафічна обсерваторія в Сієнні занотувала в понеділок в год. 7.11 сильний землетрус, якого осередок знаходиться у віддалі 9500 км.
З Сагари надтягає зі швидкістю 100 км. на годину незвичайно сильний цикльон, що дійшов уже до Лібії. Внаслідок цикльону повстають всюди на його шляху піскові бурі, що майже зовсім засипають оселі. Вся летунська комунікація припинена.
Анґлійський водолітак "Чалленджер", що літає між Савтгемптоном і південною Африкою, мусів недалеко Мозамбіку причалити на плитких водах і розбився. Пільот згинув, радіо-оператор ранений, з подорожніх три особи легко ранені.
Посли Норвеґії і Румунії передали ґен. Франко свої документи призначення.
Американця Оскара Лямпе, віцедиректора копальні "Ґуанахуато Консолідатез", схопили бандити, які домагаються окупу в сумі 13 тисяч долярів.
Президент Рузвелт призначив б. секретаря торговлі Ропера послом у Канаді.
Президент Фінляндії Калліо приїде з офіційною візитою до Талліна вліті ц. р.
Начальний вожд литовської армії ґен. Раштікіс приїде 8-го травня до Варшави.
У Смолениках, у мемельській країні згоріла, підпалена невідомо ким, синаґоґа. Німецька пожежна сторожа пильнувала, щоб огонь не перекинувся на інші будинки.
(«Діло», ч. 100)
04.05.2014