160 років тому, 24 квітня 1854 року, цісар Франц Йосиф І в Августинському костелі Відня уклав шлюб із своєю кузиною (донькою сестри своєї матері) 17-річною Єлизаветою Амалією Євгенією (Сісі) з баварського королівського роду Віттельсбахів.
На той час родичання Габсбурґів з баварськими Віттельсбахами стало традиційним. Донька короля Баварії Максиміліана І, Кароліна Шарлотта Августа, стала останньою дружиною цісаря Франца І (1768–1835). Син цісаря Франц Карл Йосиф (1802–1878) був одружений з іншою донькою Максиміліана І – Софією Фридерикою Доротеєю Вільгеміною (1805–1872). Їх син Франц Йосиф І (1830–1916) став 1848 року цісарем.
Мати шукала для нього дружину серед своєї родини. Її сестра Людовіка Вільгеміна привезла у серпні 1853 року до курортного містечка Бад Ішль своїх доньок. Для 23-річного Франца Йосифа призначалася 19-літня Кароліна Тереза Гелена. Її молодшу сестру Єлизавету планували пізніше одружити з цісаревим братом Карлом Людвігом (1833–1896).
Але Франц Йосиф, вперше побачивши Сісі, закохався у неї. Про іншу партію не могло вже бути мови. Як писав Ендрю Віткрофт (Andrew Wheatcroft) у своїй книзі про Габсбурґів: "Хоча під час першої зустрічі, слухаючись матері, залицявся до Гелени, свою увагу скеровував на Єлизавету (Сісі), призначену для молодшого брата... Під час бурхливого роману, що тривав два дні, переконав матір, щоби вмовила свою сестру, маму Єлизавети, і ввечері 19 серпня відбулися його заручини з шістнадцятирічною Сісі".
Сісі була красунею і закрутила голову не одному чоловікові. Була високою з густим темнокоричневим волоссям, прекрасними очима та світлою церою. Любила коней, собак, подорожі та полювання. І при зрості 1,72 м не важила більше за 50 кг.
Їх шлюб не був лише династичним, бо спочатку Франца Йосифа та Єлизавету пов’язала справжня любов. Цісарське подружжя мало трьох доньок: Софію Фридерику (1855–1857), яка померла у дворічному віці під час цісарської подорожі до Угорщини, Ґізелу Луїзу Марію (1856-1932), Марію Валерію Матильду Амалію (1868-1924) і єдиного сина Рудольфа Франца Карла Йосифа (1858-1889).
Згодом Сісі не завжди мала добрі стосунки зі своїм коронованим чоловіком. Не терпіла також надмірної уваги з боку своєї тещі, тому часто шукала нагоду, щоби залишити Відень і кудись собі помандрувати. По кілька місяців залишала цісаря самого у Відні, щоби "підлікуватися" на Мадері чи острові Корфу.
Коронація угорською короною 8 липня 1867 року в Буді стала одночасно актом відновлення подружжя, внаслідок чого наступного року народилася наймолодша донечка.
Але потепління було недовгим. Хоча назовні творилося враження щасливого подружжя. Зокрема, відзначення срібного весілля у квітні 1879 року набрало форми ґрандіозного святкування. У Відні провели велике театралізоване дійство, у якому брало участь десятки тисяч людей. Художник Ганс Макарт організував кількагодинний костюмований похід, який відобразив історію Габсбурзької монархії.
Через 10 років коронована пара втратила наступника престолу. Рудольфа оженили з бельгійською королівною Стефанією. Але молодий принц захоплювався іншими жінками. Зрештою, закохався у збіднілу шляхтянку Марію Вечеру і безуспішно шукав шляхів розлучення зі дружиною. А у ніч проти 30 січня 1889 року застрелив Марію та себе в мисливському замку Маєрлінґ біля Відня. Існують, щоправда, інші версії цієї трагедії: принц утік за кордон, підставивши замість себе двійника, або ж це було політичне вбивство, замасковане під самогубство.
Сісі, що 1874 року вже стала бабцею, а 1895-го – прабабцею, як мудра жінка вміла знаходити собі заміну, контролюючи особисто коло приятельок цісаря. Зокрема, 1886 року її вибір зупинився на акторці Катерині Шратт, яка стала товаришкою життя Франца Йосифа І.
Згодом прохолодні стосунки у цісарському подружжі вже не були секретом для підданих і стали згодом сюжетами для романів, кінофільмів, віршів. Зокрема, з Францем Йосифом пов’язують “шпіндель отруєний”, яким була вбита “наша пані цісарева”. Хоча жодного відношення до смерті дружини правитель не мав. 10 вересня 1898 року о 13.15 у Женеві (а не на “Карлсбадських водах”) Єлизавету убив загостреним пильником італійський анархіст Луїджі Лючені. Як співається в галицькій народній пісні, "так ся кинув на Царицю, як би звір скажений, І встромив в Ню острий пильник, труєм заправлений…"
Вважається, що костел Св. Єлизавети збудували у Львові залізничники на згадку про трагічну загибель цісаревої. А у Чернівцях 1911 року вдячні буковинці збудували у парку Франца Йосифа І (тепер частина Соборної площі) пам’ятник цісаревій Єлизаветі.
24.04.2014