У дійсності все не так, як насправді. Саме цей афоризм Станіслава Єжи Лєца чудово пасує до історії, що трапилася майже два роки тому в Бориславі. В середині липня 2012 року нас усіх вразила резонансна новина – в Борислав міліція викрила і затримала справжніх рабовласників. Згідно інформації правоохоронців кілька жителів Борислава тримали в себе трьох людей на ланцюзі, били та примушували на себе працювати. У справі порушили кримінальну справу і незабаром про цей епізод підзабули як журналісти, що донесли новину до громади, так і сама громада. Однак в березі цього року закінчився суд над рабовласниками, який виніс парадоксальний на перший погляд вирок: підсудні не винні, звинувачення не підтвердилися.
Словом наша нинішня історія про те, як у гонитві за показниками по розкриттю злочинів, міліціянти фабрикують справи в яких винні стають жертвами, а жертви опиняються в тюрмі. Історія показова, бо не є винятковою. Хіба в тому сенсі, що захистові обвинувачених вдалося довести їх невинуватість. І лише особиста фінансова відповідальність правоохоронців за фабрикування справ може розвернути цю тенденцію, принаймні так вважають адвокати, які у своїх справах не обмежуються виправдальним вироком, а добиваються матеріальної компенсації для своїх клієнтів бодай за несправедливе утримання під вартою. Отже, історія про Борислав…
Богемська рапсодія
Влітку 2012 року бориславські міліціонери твердили, що два брати-роми Капральови кілька місяців утримували силою такого собі громадянина Тихонова на прізвисько «Кузя», також рома. Нібито зловмисники тримали чоловіка на ланцюзі, змушували його працювати і били, щоби він не пручався. Потім брати та їх спільник викрали ще двох людей, яких так само змушували працювати на себе.
З Тихоновим, за даними міліції, так обходилися майже три місяці, але йому таки вдалося втекти. Двох інших в’язнів «рабовласники» відпустили самі. А вся справа вийшла на яв увечері 12 липня, коли на вулиці Грушевського у Бориславі трапилася бійка між Капральовими, їх знайомим Горняком та групою інших ромів, які жили у тому районі (в побуті місцину називають «Шанхай»).
За версією міліції, брати побили кількох осіб в будинку, в тім числі й Тихонова. Крім того, одного з братів звинуватили в тому, що він легковиком пошкодив газову трубу. Бійку бачила дружина тамтешнього мера, яка й викликала міліцію. Щоправда, вона свідчила про те, що цигани з «Шанхаю» били приїжджих безпосередньо біля автомобіля, однак під час міліцейського слідства ці покази чомусь не були взяті до уваги.
На час розслідування міліція звернулася до суду, щоби чотирьох «нападників» тримали під вартою, як небезпечних злочинців. Капральови провели за ґратами понад місяць, а ще два затримані – 9 та 10 місяців відповідно.
Тим часом міліція передала справу до суду і щойно там розпочалися дива та почала по краплях виринати справжня історія, що трапилася в Бориславі.
«Раб Кузя»
Громадянин Тихонов , якого буцім то утримували на прив’язі та змушували працювати задарма, ніяким рабом не був. А ця історія, як твердить адвокат Капральових Олег Мицик, була вигадана з подачі міліціонерів, щоби звалити провину на його підзахисних.
«Кузя попався на черговій крадіжці 24 липня і коли його взяла міліція за одне місце, то написав заяву, буцім він три місяці сидів на ланцюгу в обійсті Капральових та Гавдьо.
Пізніше міліціонери намовили ще двох людей, які вже потім відмовилися від показів, а їх притягали до відповідальності за серію квартирних крадіжок. Тобто, міліція в обмін на те, що Кузю не арештовуватимуть за квартирну крадіжку та викрадення дитини, попросила швиденько написати заяву про те, що його силою викрали та утримували Капральови. Це ж резонансна стаття.» – розповів Мицик.
Практично всі свідки в суді показали, що Тихонов справді працював у Капральових, однак це було зумовлено тим, що він позичив у них гроші та не міг віддати. Дійшло до того, що Тетяна Гавдьо, сестра «рабовласників», вирішила допомогти в оформленні пенсії Тихонову, щоби таким чином він швидше міг віддати борг. І в той час, коли за версією міліції, «Кузя» мучився на ланцюзі, його бачили у Львові в різних медико-соціальних закладах, де він проходив експертизи та медогляди, про що є низка відповідних записів в офіційних документах.
Також в суді виявилася й справжня причина бійки біля «Шанхаю». Тихонов викрав неповнолітнього родича Капральових, а родичі з’ясували, що хлопця змушували жебракувати приблизно з місяць в Трускавці.
Водночас після бійки, коли виникла проблема у вигляді потерпілого Штереба з пробитою головою, до історії долучилися працівники міліції, котрі вирішили спихнути все на Капральових. Коли травмований не надто міг говорити, міліціонери склали фіктивний протокол про те, що буцім опитали його та отримали дані, що побоїв завдали йому осілі роми, хоча він приїхав з ними і це були його знайомі. На думку адвоката Мицика, це трапилося тому, що таборові цигани є значно «привабливішими» для «правоохоронців» об’єктами , ніж осідлі.
«Якщо уявити собі циган таборних та осілих, то до кого міліція ліпше ставиться? Ви казали б, що до осілих, бо це законослухняні громадяни. Але ні, міліція ліпше ставиться до тих, де на одному квадратному метрі живе по 15 осіб, бо вони торгують наркотиками, вони міліцейські пацани. Коли відбулася бійка між Капральовими і таборними, то міліція стала на бік таборних. Міліції потрібні були показники» – зазначає адвокат.
Показники понад усе
За словами Мицика, попри рішення суду першої інстанції, корисне для справжніх потерпілих, справа ще далека від закінчення, а за «казкові» епізоди у слідстві, нікого не покарали. Адвокат вважає, що прокурор обов’язково подасть апеляцію, а відтак справа дійде і до найвищого судового рівня. А вже потім Мицик планує подати позов про компенсацію від держави.
«Коли закінчаться всі строки по справі, то я подам позов про стягнення коштів з держави. Можливо, міліцію тоді покарають. Капральови провели в тюрмі приблизно півтора місяця. А ще один фігурант справи Горняк провів у СІЗО 9 місяців. При тому, що він інвалід. А четвертий провів у СІЗО 10 місяців, той що нібито биткою бив таборних. По інших справах, я стягував за кожен день несправедливого арешту по тисячі гривень компенсації» – сказав адвокат. За його словами, виправдання усіх 4 обвинувачених в суді першої інстанції стало можливим тому, що процес відбувався вже за нормами нового КПК.
На жаль, такі випадки не є чимось винятковим в українській міліції, а радше системою, причиною якої є гонитва за показниками, або ще гірше, бажання міліціонерів нажитися на вразливих верствах населення – людях, котрі мали проблеми із законом. Про це у коментарі «Z» розповів експерт із правоохоронної тематики, головний редактор львівського тижневика «Ратуша» Микола Савельєв.
«Такі випадки є дуже поширеним явищем. Вони пов’язані з такими речами, як підстава лжесвідка та підкидання речових доказів. Я знаю випадок, коли міліціонерам йшлося про те, щоби дати показники. Вони затримували раніше судженого за вбивство, запхали йому пістолет за ремінь і порушували відповідну кримінальну справу. А потім кримінальну справу тихенько закрили, бо з’ясувалося, що пістолет марки «агент» підставний. Так само як було з підкиданням наркотиків вже покійному кримінальному авторитетові Колі «Рокеро». Я говорив з людьми, які з ним їхали. Це був пікнік, вони їхали з дітьми, для чого йому героїн. Ніякого героїну він при собі не мав» – розповів журналіст.
За словами Савельєва, є ще один різновид такої «правоохоронної» діяльності. Особу затримують за якийсь злочин, але не карають, в обмін за певну допомогу. Таких осіб називають «полоненими».
«Є така категорія людей, яких називають військовополоненими. Це категорія людей, яких ловлять на якихось злочинах і в обмін за непритягнення до відповідальності вимагають, щоби вони були підставними під час дачі хабара. Дуже часто їх використовують свідками в судах чи провокують дачу хабара. Всім потрібні показники і ці полонені показники здобувають. Частина цих справ у судах розвалюється, але частина закінчується «результативно» і когось карають» – розповідає Савельєв.
Усі знимки у тілі тексту носять виключно ілюстративний характер і їх персонажі не мають жодного стосунку до нашої бориславської історії
19.04.2014