Війна & Весна

Юрій Бакай, Юрій Боринець, B.O.B. Squere Pic, Микола Джичка, Анатолій Звіжинський, Ростислав Котерлін, Ігор Перекліта, Олекса Фурдіяк

Р. Котерлін, "Мар$"

Війна. Весна. Сьогоденна реальність, що підступно накриває Україну. Несподівано тепла погода, ніби підігріта зимовими вогнями Майдану, опозиціонує неясностям і непорозумінням, що панують в політикумі. Очікуване буяння природи супроводжується тривогами і неспокоєм. Як тут не згадати Ерос і Танатос дідуся Фройда? Життя продовжується, але чи так, як мріялося? Пригадується Гьордерлін: «Навіщо поет у цей вбогий час?»

А. Звіжинський, "Терористи"

Революція – колективна дія. Художник – індивідуаліст. І, оскільки життя є настільки абсурдним і неконвенційним, він, художник, може дозволити собі бути і пророком, і оспівувачем, а також ілюстратором, інтерпретатором, фальсифікатором, фантазером, мрійником, реалістом, фантастом, утопістом.... Своєю творчістю можна інспірувати рух думок своїх прихильників, але марно сподіватися на широкий відгук – це уподобання ширшого чи меншого кола інтелектуалів. Марно чекати революційної реакції на естетичні провокації. Художник впливає на підсвідомість тих, хто бачить його твори, знущається чи оголює страхи і комплекси, закликає до свободи, але – через персональну революцію, через усвідомлення і непокору. Художник працює на випередження, а не констатує факт. Революції та війни обходилися без послуг художників, хоча і використовували їхній романтизм. Натомість митці, користаючись енергетикою визволення колективної свободи, створювали пам’ятні артефакти.

О. Фурдіяк, "Б.Н"

Виставка «Війна. Весна» у Івано-Франківському ЦСМ – інтерпретація на тему мистецтва, його ролі і сенсу, а також суті справи в сучасних умовах. Можна намагатися уникати поняття «мистецтво», а натомість впровадити термін «творчий факт». І за допомогою «творчих фактів» виявляти реальність, будучи барометром суспільних і політичних змін. Мистецтво, як інструмент спротиву порядку – однаковою мірою як політичному, так і суспільному, як боротьба за незалежність з одночасною домінантою над політикою. Мистецтво – як вміння викривати природу суспільних і політичних явищ, які в демократичній системі більш замасковані, через що видаються природніми і не викликають рефлексії.

Р. Котрелін, "Ульянов"

На виставці демонструються роботи різних років (від 1996 до 2014), котрі не створювалися з приводу конкретної події, а були художнім жестом, постановкою провокаційного питання чи внутрішньою рефлексією. Переосмислення власного досвіду чи гра з драстичними темами не залишить байдужими усіх, хто цікавиться чимось більшим, ніж побут. З огляду на критичні прогнози, котрі пророкували кінець мистецтва, а також розширення кордонів, котрі формують межі твору, започатковані Дюшаном (ready made Юрка Бакая – кришка від діжки-бубна з київського Майдану), і підлягаючі подальшим змінам, до прикладу, в концепціях Бойса (інсталяція «Мішки» Олекси Фурдіяка), або теорії постмодернізму (постановочні фото Ростислава Котерліна), тема війни, amore, смерті, сексу, чи тема як така не має насправді значення.

І. Перекліта, "Схід і Захід разом"

По плакатному прямолінійний живопис І.Перекліти «1939. Схід і Захід разом» (2007) перезавантажений пласкою ідеологічною символікою і дидактично нав’язливим текстом, через нагадування конкретної історичної події ставить під сумнів питання можливостей мирного співіснування Сходу і Заходу країни на підставі їх радикально протилежних підходів до людських цінностей та політично-спекулятивного трактування подій минулого. Ну що ж, маємо шанси найближчим часом пересвідчитися, чи автор має рацію?

Ю. Боринець, "Снайпер"

«Снайпер» (2006) Ю.Боринця – відвертий живописний жест без жодних підтекстів і прихованих смислів, де фігура героя демонстративно відкритою оголеністю цілиться в невідому мішень, експресивно згущуючи атмосферу картинного простору ієрогліфічно знаковою безвихідністю, підкресленою колористичною безнадією полотна та абсурдністю сюжету. Снайпер голий?

Похмурий живопис О.Фурдіяка («Без назви», 2014) в алегоричній формі демонструє зразки страхів чи то жахіть, що супроводжують нашу свідомість при слові війна, смерть – загрозливий T-Rex тиранозавр, або криваво-чорний череп. Інсталяція «Мішки» цього ж автора через зовсім іншу образну мову, втілену в некомфортній залі ЦСМ, метафорично апелюють до очікуваних труднощів, поневірянь, втрат, болів, зневіри, що несе з собою безглузда міжлюдська бойня.

Зовсім інакше інтерпретує задану тему Р.Котерлін: «Вигнання з Марсу» (2009) –жартівлива гра з енциклопедичними міфологіями, де цього разу біблійну (?) пару героїв проганяють не з раю, а з пекельної, войовничої планети. Інший живопис «MAR$» (2009) у наглядно дидактичній формі демонструє, що стоїть за бойовими намірами – гроші, заздрість, жадібність (точніше, весь християнський набір табу чи перелік смертних гріхів).

Р. Котерлін, "Вигнання з Марсу"

Постановочні фото цього ж автора «ADOLF (Присвячується Путлеру)», «УЛЬЯНОВ», «ІОСІФ» (усі 2013 р.) через нагадування недавньої історії вже неіснуючої країни у вишукано естетичній манері дають можливість посміятися з псевдовеличі хрестоматійних збоченців, маніакальних серійних вбивць, тиранів і диктаторів. А заодно замислитися над поведінкою з їх живих послідовників, неадекватність котрого спровокувала дану виставку.

Р. Котерлін, «ADOLF (Присвячується Путлеру)»

Найвесняніша (за еротичною напругою) робота виставки «Yes, майстер спорту (ЕС-МС)» М.Джички – портрет юної дівчини, яка, допитливо вивчаючи, уважно дивиться на когось вгору, і одночасно, тримаючи в руці щось, пхає собі це до рота. На перший погляд похабщина і несмак (йдеться про сюжет, а не про живописні якості). Але, коли придивитися уважніше, то в красивих сірих очах дівки можна прочитати маленькі букви – ЕС в одному та МС в іншому. Так банально просто прочитується зашифрований автором посил – проблема вибору. На монотеїстичну думку художника, кінець однаковий.   

М. Джичка, «Yes, майстер спорту (ЕС-МС)»

«Terroristy» (1996) А.Звіжинського – найдавніша з представлених в експозиції робіт,неодноразово демонструвалася на виставках в Україні, в Росії та Польщі. Створена під дистанційним враженням від подій першої чеченської війни, на жаль, не втрачає актуальності й дотепер. Адже москалі залишаються агресивною бидлонацією під проводом чекістів-комісарів, що марять своєю богообраністю, тому грішать безмежно, безкарно й безтурботно.

«Бандероль» Ю.Бакая – автентична кришка від однієї з діжок, що слугувала барабаном на київському майдані, а тепер, переслана друзями звідти, слугує реалістичним свідком нещодавніх подій. А заодно нагадує любителям мистецтва про столітню традицію застосування готового предмету у якості артефакту на виставках. Дадаїсти спровокували La Grande guerre? («Тут доречно буде навести апорію Мирослава Яремака, котру він висловив у відповідь на моє не надто свіже спостереження про те, що Перша Світова війна спричинила появу модернізму. Він вигукнув: «Та ні! Це дадаїсти винні у мордерстві ерцгерцога Фердинанда!», – Іздрик «Станіслав: туга за несправжнім», 1997)

B.O.B. Squere Pic, "Герой нашого часу"

«Герой нашого часу» наймолодшого учасника виставки, який заховався під псевдо B.O.B. Squere Pic, зроблено не на комп’ютері, а виклеєно з акуратно нарізаних вручну кольорових картонних квадратиків, пікселів, що мозаїчно вибудовують портрет мультиплікаційного персонажа (чи героя коміксів), котрого подано у якості колоритного і агресивного представника покоління.

Під час формування експозиції одним із колег було принесено ще один артефакт – справжню німецьку поштову листівку, що колись роздавали солдатам для змоги похвалитися фронтовими здобутками перед рідними в тилу. Автентична листівка 1914 року з німецько-французького фронту немовби підводить підсумок під заданою темою. На фото зображений розбомблений німцями французький панцер бункер із бравурними позначеннями його колишніх захисних можливостей Вона мовби підводить підсумок під заданою темою: така собі відверта похвальба (піар по нашому) сили німецької зброї. Якби вона потрапила нам до рук до 1 березня, нам би здавалось, що все це нас не стосується. Адже минула сотня років, тобто, так давно, що практично неправда. Але історія має властивість повторюватися? Смішно? Сумно? Людство нічому не навчила ні Перша Світова війна, ні Друга, ні надцять сотень тисяч воєн від сотворення світу. І художники черговий раз цей факт засвідчили.