«Мистецтво слугує дзеркалом суспільних цінностей, кидає виклик нормам і надихає на зміни».
У Підземному переході Вагабундо нещодавно був представлений проєкт Миколи Джички «Віконні експерименти Овертона» (18.12.24-10.01.25). Автор впевнений: його мистецьке «дзеркало» відображень не має недоліків, побаченому слід довіряти. Про це свідчить вислів Speculum sine matuma (лат. «дзеркало без плям»), зафіксований на монограмі художника, яка маркує підрамник картин.
Все, що ви побачите і на що відрефлексуєте, відкриває вашу сутність, а отже і сутність соціуму, частиною якого ви є. Те, що зміни починаються із громадськості, автор виставки переконався на особистому досвіді як учасник і керівник громадських організацій.
Джозеф Овертон, в свій час, спричинив появу політичної теорії «Вікна Овертона». Вона стосується діапазону (або вікна) політики, яка прийнятна для більшої частини населення на даний період часу. Означивши концептуально таку тему Микола Джичка «експериментує» з нами через свої роботи. Випробовує нашу межу прийняття, або не прийняття, ідей та змістів. Які б не були обставини, митці існують, щоб служити мистецькими нагадуваннями про те, що ми не можемо чи не хочемо бачити.
Художник пропонує увазі глядачів універсальну мову символів як потужний інструмент соціальної активності. В даному «експерименті», залучаючи аудиторію на емоційному та інтелектуальному рівні, автор спонукає до співпереживання та дії.
Із певною послідовністю Микола Джичка реагує на політичні та економічні виклики реальності. В умовах кількарічного стану війни виставці «Віконні експерименти Овертона» передують кілька «сублімацій» цієї теми: проєкт «Кокон» (галерея Вагабундо, 2023), «Абстрактний цинізм» (галерея Арт на мур, 2019), колективна виставка «Війна. Весна» (галерея ЦСМ, 2014), «Весняно-польові роботи 2014» (галерея Арт на мур, 2014).
«Віконні експерименти Овертона», 2023, readymade, змінені дорожні знаки небезпечних вантажів, дубльовані на композит, 890х1040.
Проєкт «Віконні експерименти Овертона» у Вагабундо зустрічає глядачів знаком-попередженням з однойменною назвою. Readymade-композиція не випадково нагадує обрисами вікна, не випадково ми прочитуємо роки: 2013, 2022, 2023,…2050. Не випадково знак позначає «небезпечні вантажі». Весь асоціативний ряд спонукає до термінової дії, щоб 2050 рік взагалі відбувся.
«Знак», 2021, readymade.
Попереджувальні знаки readymade Микола Джичка використовує не вперше. В 2021 році робота «Знак» експонувалась в Художньому музеї мистецтв Прикарпаття в проєкті «Болото». Дорожній знак в залах музею набуває символічного навантаження: робота триває, відбувається «тут», будьмо уважні. Коли ми вже прислухаємось?
Триптих «Час танцювати», 2022, полотно, олія, 1000х800.
Основна частина робіт – рефлексія на абсурдність, недоречність тих чи інших подій в існуючій ситуації. Так, триптих «Час танцювати» є реакцією на існування несумісних в одному часі і просторі речей. Війна в одній країні та масові святкування в іншій, різниця в поглядах на, здавалось би, однозначні речі.
Графіті фігур дівчат, які автор побачив на стіні в Берліні, виконана для реклами студії танців, про що свідчили залишки написів. Час минув, пошарпані зображення вже не відповідали своїй функції, танцювати вже ніхто не хоче?
«OnlyFans», 2023, полотно, олія, 1000х800.
Схожа за темою робота «Only Fans»: реакція-здивування автора від неочікуваних дій та активності співвітчизників в 2022 році на однойменній платформі для дорослих, коли увага мала бути зосереджена на інших проблемах на початок повномасштабного вторгнення. Художник навмисно максимально акцентує увагу на зображенні жіночого оголеного тіла. Частково, щоб нарешті втамувати «голод» охочих до подібних зображень, і допомогти зосередитись на темах дійсно важливих в умовах війни.
«Netflix burlesque», 2023, полотно, олія, 1000х800.
З 2014 року відношення до розважальних шоу відомих каналів, які різко дисонують з реальністю, змінюються, і провокують митців на створення своїх сценаріїв. В картині «Netflix burlesque» Микола Джичка переосмислює жанр бурлеску. Жарти вже не такі смішні, коли революція і війна формують нову свідомість громадянина міста «Ч»: розгублену фігуру в непрезентабельній нижній білизні, з втомленою від хвилювань свідомістю (жовта пляма замість голови), і пошуком чогось, що підтримає в період змін. Ця підтримка – це об’єкти з Євромайдану (помаранчева будівельна каска і ящик), які автор зобразив на землі поруч біля фігури. Нам є за що втриматись.
Із серії «Antiperistasis\Протистояння», #11, «Кокон 2 або запліднення дзеркала»», 2024, полотно, акрил, олія, 1400х800.
Про серйозні наміри автора виставки свідчить робота «Кокон 2 або запліднення дзеркала». У символічній формі зображуваного Микола Джичка висловлює сподівання, що його «зерна» впадуть на благодатний грунт і проростуть якісно новими змінами. Можливо, тоді у «дзеркалах» свідомості глядачів відбиватимуться прогресивні ідеї, що призведуть до розвитку і процвітання цивілізації. Ми ж усі цього прагнемо врешті-решт.
Основне, при здобутті омріяної свободи, не стати заручниками формальностей, тобто не стільки показово шанувати свою Батьківщину, а й підсилювати це дією.
Із серії: «Абстрактний пейзаж і векселологія», «Ліберія», 2024, полотно, олія,1400х800.
Серія «Абстрактний пейзаж і вексилологія» як ілюстрація наслідку здобуття формальної свободи країнами-колоніями. В цій серії художник розмірковує над досвідом становлення таких країн як Республіка Мадагаскар, Сейшельські острови, Гренландія та Малаві, а також Ліберія та Республіка Конго. Абстрактний пейзаж символізує хаос. Натомість, встановлені прапори відповідають чіткій державній ідеології чи сформованій стратегії розвитку.
Творчі експерименти з абстрактним пейзажем Микола Джичка практикує давно. Один період це відбувалось в колаборації з донькою Катериною (2013-2014 рр), де художник використав «ілюстративну щирість і відвертість дитини, яка комбінується, чи контрастує з набутим вантажем всіх композиційних та колористичних академічних правил, якими доводиться користуватись у професійній діяльності» (із експлікації до виставки «Абстрактний цинізм», Арт на Мур, 2019).
«Падіння», 2022, сталь, олійна пастель, 310х815.
«Без назви», 2024, сталь, олійна пастель, 310х815.
Так само, автор використовує «творчу безпосередність» відбитків часу на матеріалі, а саме іржі на металі. Дві роботи на виставці у Вагабундо відтворюють техніку сталь, олійна пастель – «Падіння» та «Без назви» . В 2019 році Микола Джичка вже виставляв такого штибу роботи під назвою «Kairos» в галереї Арт на мур.
«Вмиваючись з сонцем» 2, 2024,полотно, олія, 500х400.
«Граційність кольору 2», 2024, полотно, олія, 500х400.
«Місце під сонцем», 2024 полотно, олія, 700х500.
«Будуарне сонце», 2024, полотно, олія, 400х500.
На противагу інтуїтивним роботам можемо оцінити академічний вишкіл у картинах «Вмиваючись із сонцем 2», «Граційність кольору», «Місце під сонцем», «Будуарне сонце».
Диптих «Жир пирогів», 2023, ДВП, readymade, асамбляж, поталь, шелак, кожна частина 210х270.
Розширення діапазону «вікна» може сприяти також і викоріненню совкових звичок обивателя, які міцно засіли у свідомості. Readymade диптих «Жир пирогів» був створений, коли автор знайшов серед мотлоху просочений жиром пергамент вистелений на таблицю оголошень ще радянських часів. Два різні за складом матеріали настільки міцно втерлись один в одного, що роз’єднати їх вже не можливо. Використання золотої поталі тільки підкреслює недоречність існуючої ситуації, але змісту не змінює: пережитків минулого не так просто позбутись.
«Люди, як парасольки, - спробуй відкрити їх», 2024, полотно, олія, 400х500.
Попри складний час (а коли він був легким?) митець Микола Джичка не втрачає оптимізму та емпатії. «Люди як парасольки – спробуй відкрити їх» – назва роботи, яка спонукає до співпраці в очікуванні якісного результату. І хоча після «розкриття» можливі розчарування, але це дасть можливість визначити хто є слабкою і зайвою ланкою.
Так працює мистецтво...
12.01.2025