Українці масово й активно скуповують медикаменти імпортного виробництва. Країні справді загрожує дефіцит ліків. А все тому, що ми не віримо у добрі наміри чинної влади.
Доки громадські активісти влаштовували протестні акції, вишиковуючись в обласних центрах країни у символічні черги за медикаментами, стурбовані неактивісти створювали такі самі черги до аптек, але цілком реально.
Аптекарі засвідчують, що протягом минулого тижня спостерігався справді підвищений попит на ліки іноземного виробництва.
А цього тижня утворився вже й певний дефіцит — не те щоб ліків зовсім нема, але тепер вже їх треба добре пошукати. А надто бід
Ціна питання
Причина нинішнього часткового дефіциту імпортних ліків — розмови про те, що від 1 березня жоден закордонний препарат не перетне кордону України.
Співгромадяни з хронічними захворюваннями активно закуповують ліки на кілька місяців наперед — на так довго, наскільки їм дозволяють фінансові можливості.
Знаю випадки, коли сім’ї з хворими дітьми залазять у борги, купуючи більше необхідного фармацевтичного товару, щоб потім довше протриматися.
Ті хто просто мають малих дітей, купують жарознижувальі препарати, імуностимулятори тощо. Решта запасається більш-менш стандартним набором про всяк випадок: знеболювальне, антибіотики та ще усіляке різне.
Найбільше шкода бабусь і дідусів, які тремтячими руками вишкрябують з гаманців останні гроші, щоб купитися більше, ніж зазвичай, серцевих ліків та «від тиску». Варто сказати, що специфіка засобів проти гіпертонії така, що добирають їх індивідуально протягом кількох тижнів, (а то й місяців) методом проб і помилок — щоби були максимально ефективними та мінімально токсичними саме для цієї конкретної людини. Зміна ліків зле відбивається на стані хворого на гіпертонію. Тож самі розумієте, що станеться з такими людьми, коли з аптек зникне бодай частина тих препаратів.
Є трохи статистики від медиків. І вона така: ліків іноземного виробництва на 100% потребує лікування діабету у дітей і вагітних; 97% — дитяча онкологія та онкогематологія; 80% — доросла онкологія та онкогематологія; пульмонологія — 100%; анестезія — 98%; ВІЛ/СНІД, туберкульоз, гепатит — 97%.
Про не такі складні захворювання вже й не казатимемо. Для людей з переліченими проблемами відсутність імпортованих ліків означатиме попросту смерть.
Як таке сталося
Причина ажіотажу навколо лікарських засобів – очікування набуття чинності Закону України з довгою назвою «Про внесення змін до деяких Законів України щодо ліцензування імпорту лікарських засобів та визначення терміну "активний фармацевтичний інґредієнт"». Воно має статися власне 1 березня.
Ще на початку цього місяця медики-практики звернули увагу на одну з норм Закону, яка для всіх імпортних медичних препаратів вводить ще одне додаткове державне ліцензування.
Заговорили про те, що це зайвий бар’єр, який може на суттєвий термін затримати надходження закордонних ліків до українських аптек. А отже, призведе до дефіциту. Тим більше, що досі не відомо, який саме державний орган здійснюватиме ліцензування. Лише здогадуємося, що це буде Держлікслужба.
Уявімо, в якому шаленому режимі доведеться працювати клеркам цієї установи, аби з 1 березня так оперативно ліцензувати всі (йдеться про понад тисячу іноземних фармацевтичних компаній) імпортовані в Україну препарати, щоб не сталося жодних затримок з їх надходженням на аптекарські склади.
Експерти Американської торговельної палати в Україні та Рада директорів Асоціації виробників інноваційних ліків звертають увагу на те, що іноземним компаніям, аби прийняти нові вимоги щодо ліцензування та перелаштувати свою діяльність в Україні, знадобиться щонайменше рік. Це означає, що протягом усього цього року в нас з вами виникатимуть проблеми з придбанням ліків іноземного виробництва.
Про колосальні проблеми, які потягне за собою впровадження Закону, заговорили активно і на повний голос тижнів два тому. Одні експерти лякали заявами про дефіцит, а то й повну відсутність ліків закордонного виробництва в Україні. Інші казали про неминуче зростання ціни на них, оскільки компаніям-виробникам доведеться «відбивати» гроші, витрачені на придбання нової ліцензії.
Хто це зробив
Всі заяви щодо високоймовірних неґативних наслідків впровадження нового Закону урядові чиновники спростовують.
«Заяви про можливий дефіцит ліків — це звичайний саботаж», — сказав Микола Азаров.
«Якщо ліки зникнуть з аптек, або зростуть у ціні, я подам у відставку», — підхопив голова Держлікслужби Олексій Соловйов.
Українські урядовці в один голос кажуть, що новий Закон піде лише на користь громадянам, бо, по-перше, виведе з гри посередників між виробниками ліків та аптеками, а отже, здешевить медикаменти; по-друге, приведе українське законодавство в цій царині у відповідність з міжнародними нормами; і, по-третє, не допустить на полиці аптек препарати сумнівної якості.
Реагуючи на ці арґументи, Європейська Бізнес Асоціація заявила (і надіслала відповідний лист в український Уряд), що Закон, власне, й не відповідає європейським нормам ліцензування лікарських засобів і що в Україні якість медикаментів станом на тепер перевіряється тричі: під час реєстрації препарату, на митниці в момент перетину кордону і під час отримання компанією-виробником ліцензії на оптову торгівлю.
Треба визнати, що в розпалі суперечок на цю тему подало слабкий голос проти впровадження нового Закону Міністерство охорони здоров’я. Мабуть, Раїсі Богатирьовій зовсім не хочеться вплутуватися у ще один гучний скандал — їй цілком вистачає й одного, пов’язаного з закупівлею її міністерством неякісних вакцин виробництва компанії, що перебуває у частковій власності її сина.
Але щоб розвіяти сумніви щодо причетності МОЗ до нової норми, повернімося в той час, коли Закон готували та проводили через Верховну Раду.
Закон підготував до подання у Верховну Раду торік у червні саме Кабінет Міністрів. Чи може бути таке, щоб над його розробкою не працювало (серед інших) Міністерство охорони здоров’я? Гадаю, не може. А МОЗ тоді теж очолювала Раїса Богатирьова, отже, торік у червні вона не мала нічого проти впровадження цих нових норм.
Ще один цікавий факт: коли у липні 2012 року цей Закон голосували в парламенті, всі присутні депутати були «за». Не було жодного слова «проти» й під час попереднього обговорення законопроекту. То де ж була нинішня опозиція, представники якої зараз волають про «винищення нації»? Вони всі як один були відсутні, бо з політичних міркувань оголосили бойкот засідань Верховної Ради.
До речі, того дня присутні на сесії депутати розглянули ще 43 (!) законопроекти і лише два з них відхилили. І бозна де і як ще вилізуть наслідки такої законотворчості.
Що з того буде
Аптекарський бізнес — річ тонка. Власники й менеджери постійно відчувають на собі пильне око відповідних органів контролю. І це добре. Але саме це й зупиняє їх від публічних коментарів щодо дій уряду. Так, власниця невеличкої мережі з 15 аптек погодилася розповісти про актуальний стан справ лише на умовах анонімності. Вона повідомила, що на українському кордоні, чекаючи вказівок згори, вже зараз зупиняють вантажі закордонних ліків, а на аптекарських складах їх запас стрімко вичерпуються. «Не знаю, як далеко це все зайде, але певний дефіцит ліків однозначно буде, та він уже й зараз частково є», — повідомила вона.
Дефіцит, який ми маємо зараз, — це, звісно, не наслідок дії Закону, бо він набуде чинності лише за два тижні. Нинішній дефіцит — це наслідок фатальної недовіри українців до свого уряду, який віддавна привчив нас, що будь-яке нововведення буде використане проти нас.
«Хіба можливо, щоб зникли абсолютно всі імпортні ліки?», — запитую в аптекарів. «У нас можливо абсолютно все!», — відповідають вони.
Очевидно, що коли введене Законом ліцензування і потрібне державі, то вводити його мають якось розумніше. Пасувало б насамперед визначити структуру, що надаватиме таку ліцензію, а вже вона хай вивчить ринок і розіб’є це ліцензування на кілька етапів. Ну, щоб в аптеках завжди були ліки-замінники — і не лише від національного виробника, адже якість українських препаратів часто не влаштовує ані лікарів, ані пацієнтів.
Сьогодні у МОЗ кажуть, що готові відкликати Закон, але не можуть цього зробити, бо процедура вимагає участі парламенту. А Верховна Рада, як відомо, не працює — там вирішують стратегічне питання персонального голосування.
За таких умов (а також враховуючи наше «можливо абсолютно все») не виключаємо, що історія з обов’язковим ліцензуванням, яка має такий розлогий початок, завершення матиме дуже лаконічне. Уряд і Президент, неухильно «покращуючи» країну, як вогню бояться народного гніву і так званих «соціальних вибухів». А відсутність необхідних ліків в аптеках такий вибух спричинити якраз здатна. Отже, Закон не скасують, але ліцензування проведуть так оперативно і злагоджено, що закордонні виробники й оком не встигнуть змигнути. На це, зрештою, — за браком кращих варіантів – і сподіватимемося.
20.02.2013